Справа № 522/13631/22
Провадження № 2/522/2158/23
19 квітня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
за участю - секретаря судового засідання Левчекно К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,
11 жовтня 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій він просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 47 106,01 грн., витрати по оплаті Звіту з визначення вартості матеріального збитку № 09-024 від 29.09.2022 року у розмірі 3 000 грн., судовий збір у розмірі 1488,6 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 грн.
Одночасно із позовною заявою надійшло клопотання позивача, в якому він просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві ОСОБА_2 на праві власності у сфері та заборони державними реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб'єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та встановлено порядок спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2022 року було відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
1 листопада 2022 року засобами електронного зв'язку через канцелярію суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Скиби Є.А. надійшов відзив, в якому зазначено, що відповідачка заперечує проти позову, оскільки вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, не підкріплені жодними доказами і ґрунтуються виключно на припущеннях позивача, у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
21 листопада 2022 року представник позивача - адвокат Субботіна Л.В. подала до суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що викладені у відзиві доводи є лише теоретичним викладенням норм закону та не відповідають матеріалам справи; вкотре звернула увагу суду на письмові докази та відеоматеріали, які підтверджують факт пошкодження ОСОБА_2 автомобілю Hyandai Elantra, державний номерний знак: НОМЕР_1 , який перебуває у володінні позивача та просить суд долучити до матеріалів справи відеозапис події, що відбулася 07.09.2022 року з участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , витребувати з Відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Одеській області інформацію та підтверджуючі документи про результат розгляду звернення ОСОБА_1 з заявою про злочин, вчинений 07.09.2022 ОСОБА_2 щодо автомобіля Hyandai Elantra НОМЕР_1 та викликати та допитати свідка ОСОБА_3
22 листопада 2022 року засобами електронного зв'язку через канцелярію суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Скиби Є.А. надійшли заперечення, в яких він звертає увагу суду на те, що позивач, посилаючись на відеозапис з місця події, не надає їх разом із відповіддю на відзив; окрім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк на подання доказів, які за положеннями ст. 177 ЦПК України, повинні подаватися одночасно з позовною заявою. Окрім того, представник відповідача заперечує проти задоволення клопотання позивача про виклик та допит свідків, оскільки воно не відповідає вимогам цивільно - процесуального законодавства, зокрема, у ньому відсутня вказівка на те, які саме обставини він може підтвердити та проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів, оскільки у ньому відсутнє обґрунтування причин неможливості отримати витребовуваний доказ самостійно, а додана копія адвокатського запиту не являється належним доказом самостійного отримання витребовуваних доказів, оскільки не містить доказів його направлення адресату та отримання його ним.
Одночасно із запереченнями на позов представник відповідач звернувся до суду із заявою, в якій просить викликати та допитати свідків, які перебували на місці під час вивезення автомобіля на евакуаторі та можуть підтвердити обставини справи.
У першому судовому засіданні, яке відбулося за участю сторін та їх представників, представник позивача заявила ряд клопотання, зокрема, про долучення доказів до матеріалі справи, а саме відеоматеріалів з місця події, яка відбулася 07.09.2022 року, про виклик та допит свідків та про витребування доказів; представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи задля надання йому часу на ознайомлення з вказаним відеозаписом та викладення своїх міркувань з цього приводу, яке суд ухвалою, занесеною до протоколу вказаного судового засідання задовольнив.
28 листопада 2022 року засобами електронного зв'язку від представника ОСОБА_1 - адвоката Субботіної Л.В. надійшло клопотання, в якому вона просить суд витребувати у ВП № 5 РУП № 1 ГУНП в Одеській області інформацію та підтверджуючі документи про результат розгляду звернення ОСОБА_1 з заявою про злочин, вчинений 07.09.2022 ОСОБА_2 , у тому числі, копії пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та постанов, прийнятих за зазначеними зверненнями. Вказане клопотання мотивовано тим, що нею на адресу ВП № 5 РУП № 1 ГУНП в Одеській області направлявся адвокатський запит, однак у зв'язку із неотримання до даного часу відповіді на нього, виникла необхідність у витребуванні вказаних доказів ухвалою суду.
5 грудня 2022 року від представника відповідача засобами електронного зв'язку через канцелярію суду надійшли заперечення щодо достовірності та допустимості відеозапису, в яких останній вважає наданий стороною позивача відеозапис неналежним доказом, оскільки на вказаному відео не відображені дата, час та місце події, не видно номерні знаки транспортного засобу, які б давали можливість ідентифікувати його, обличчя учасників події, зафіксованої на відеозаписі, нерозбірливі, неможливо також встановити джерело походження запису, спосіб його отримання, повноту події та аутентичність. Окрім того, з наданого позивачем відеозапису не вбачається, що автомобілю були завдані пошкодження бокових дверей, крила з обох сторін та бампера, про що зазначає позивач у позовній заяві та відображені у Звіті з визначення вартості матеріального збитку № 09-024 від 29.09.2022 року; не відображено також наслідки удару по лобовому склу, який, як стверджує позивач, були нанесені відповідачем.
У судове засідання, яке відбулося 5 грудня 2022 року, ніхто із учасників справи не з'явився; від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке остання просила розглядати за її відсутності; представник відповідача також надав письмову заяву, в якій просив суд провести судове засідання, призначене на 5 грудня 2022 року, за його відсутності.
Ухвалою суду від 5 грудня 2022 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Субботіної Л.В. про витребування доказів та витребувано з Відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Одеській області інформацію та підтверджуючі документи про результат розгляду звернення ОСОБА_1 з заявою про злочин, вчинений 07.09.2022 ОСОБА_2 щодо автомобіля Hyandai Elantra НОМЕР_2 VIN НОМЕР_3 , у тому числі, копії пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та постанов, прийнятих за зазначеними зверненнями.
7 грудня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання про виклик та допит свідка - ОСОБА_3
2 січня 2023 року через канцелярію суду з Відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Одеській на виконання ухвали суду від 5 грудня 2022 року надійшли довідки та матеріали за результатами ряду звернень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вчинення кримінальних правопорушень та повідомлено суд, що в ході перевірки зазначених звернень ознак кримінального правопорушення не виявлено, у зв'язку із чим заяву було списано до справи.
2 лютого 2023 року засобами електронного зв'язку від представника відповідача - адвоката Скиби Є.А. надійшо клопотання про визнання недопустимим доказом по справі Звіту № 09-24 оцінювача з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобілю Hyandai Elantra BE 4719 BX VIN НОМЕР_3 та виключення його з числа доказів. Вказане клопотання представника відповідача обґрунтовує тим, що у Звіті зазначено,що підставою для проведення оцінки є заява ОСОБА_1 від 16.09.2022 року, однак на день звернення позивача із вказаною заявою він уже не був власником транспортного засобу Hyandai Elantra BE 4719 BX VIN НОМЕР_3 , оскільки 14.09.2022 року його було перереєстровано на ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою Регіонального Сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області ТСЦ МВС № 5141 від 17.09.2022 року, яка міститься у матеріалах справи № 522/11554/22. Таким чином, представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивач звернувся до спеціаліста-оцінювача без згоди на те нового власника автомобіля. Окрім того, за період з 07.09.2022 року (дати вчинення події) до 17.09.2022 року (дати огляду транспортного засобу спеціалістом-оцінювачем) минуло достатньо часу і вказані у Звіті пошкодження могли бути отримані внаслідок впливу на нього як позивача, так і нового власника автомобілю. При цьому, у Звіті відсутня вказівка на те, що вказані у ньому пошкодження були отримані саме 07.09.2022 року.
У судовому засіданні, яке відбулося 2 лютого 2023 року за участю сторін та їх представників, суд, ухвалою, занесеною до протоколу вказаного судового засіданні, задовольнив письмові клопотання учасників справи про виклик та допит свідків та задовольнив усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задля надання часу для ознайомлення із доказами, які надійшли до суду з Відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Одеській області.
У судовому засіданні, яке відбулося 9 березня 2023 року за участю сторін та їх представників, суд, заслухавши думку учасників справи, ухвалою, занесеною до протоколу вказаного судового засідання, залучив до матеріалів справи відеозапис з місця події, наданої стороною позивача. Окрім того, у вказаному судовому засіданні було допитано свідків.
Суд, заслухавши показання свідків, ухвалою суду, занесеною до протоколу вказаного судового засідання, відклав розгляд справи задля надання часу свідку.
У судовому засіданні, яке відбулося 19 квітня 2023 року за участю позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Субботіної Л.В., відповідача ОСОБА_2 , її представника - адвоката Скиби Є.А., сторона позивача просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача матеріальну шкоду та понесені позивачем судові витрати; сторона відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки вони є необґрунтованими та викладені в них обставини недоведеними.
Заслухавши пояснення учасників справи та показання свідків, дослідивши матеріали справи у межах заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог п.п.8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 02.06.2012 року було розірвано.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачкою було пошкоджено автомобіль марки Hyandai ( марки Elantra) 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , тип - седан-В, д.н.з НОМЕР_1 , який було зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 (позивача у справі).
7 вересня 2022 року близько 19 години 50 хвилин позивач викликав евакуатор д.н.з НОМЕР_4 з метою перевезення автомобіля марки Hyandai ( марки Elantra), д.н.з НОМЕР_1 , який відповідно до технічного паспорту є його власністю до визначеного ним місця.
Близько 21 години 00 хвилин 7 вересня 2022 року прибув евакуатор. Під час евакуації вказаного транспортного засобу у двір вийшла відповідач разом з чоловіком, які, зі свідчень позивача, перебували у стані алкогольного сп'яніння та почали чинити опір та перешкоджати роботі евакуатора.
Співробітники поліції, які прибули на місце події та після домовленості з відповідачем, вони дозволили їй забрати з автомобілю, який на той час уже знаходився на евакуаторі, особисті речі.
За твердженням позивача під час знаходження відповідача у транспортному засобі марки Hyandai (марки Elantra), д.н.з НОМЕР_1 , вона розбила лобове скло вказаного автомобіля, пошкодила передні двері та нанесла пошкодження кузову.
Після вчинення відповідачем зазначених дій, позивач звернувся 07.09.2022 року до ВП № 5 Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області, за результатами чого було складено протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу дію, в якому пояснив, що його колишня дружина - громадянка ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, перешкоджала евакуації автомобіля, який є власністю позивача.
16 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до спеціаліста оцінювача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про проведення авто-товарознавчої експертизи.
29 вересня 2022 року було складено Звіт №09-024 щодо визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобілю марки Hyandai (марки Elantra), д.н.з НОМЕР_1 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 47 106, 01 грн. Окрім того, за виготовлення вказаного Звіту позивачем було сплачено 3000 грн., що підтверджується квитанцією 2 0.0.2688600995.1 від 27.09.2022 року, копія якої міститься у матеріалах справи.
Враховуючи вище зазначені обставини та те, що відповідач відмовилася добровільно відшкодувати позивачеві матеріальну шкоду, останній змушений був звернутися до суду з позовною заявою та просить суд задовольнити її у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.
Суд наголошує на тому, що цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі статті 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою та вина в заподіянні шкоди.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого (мова йдеться про реальні збитки та упущену вигоду - ст.22 ЦК України); в) прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Вказана позиція викладена і у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди». Так, відповідно до п. 2 вказаної Постанови, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам належить виходити з положень ст.453 ЦК, статей 48, 51, 52, 54, 56, 57 Закону України «Про власність».
Зокрема, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.
Наявність всіх вищезазначених умов одночасно є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до положень ч.3ст.12,ч.1ст.81ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем на підтвердження неправомірних дій відповідача належних та допустимих доказів, тобто таких, що містять інформацію щодо предмета доказування, таких що можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не надано.
Позивач у позовній заяві та у відповіді на відзив наголошує на тому, що факт заподіяння шкоди його транспортному засобу відповідачем підтверджується відеозаписом. У той же час суд, дослідивши вказаний відеозапис, не вважає його належним доказом у розуміння ст. 77 ЦПК України, оскільки на вказаному відео не відображені дата, час та місце події, не видно номерні знаки транспортного засобу, які б давали можливість ідентифікувати його, обличчя учасників події, зафіксованої на відеозаписі, нерозбірливі, неможливо також встановити джерело походження запису, спосіб його отримання, повноту події та аутентичність. Окрім того, з наданого позивачем відеозапису не вбачається, що автомобілю були завдані пошкодження бокових дверей, крила з обох сторін та бампера, про що зазначає позивач у позовній заяві та відображені у Звіті з визначення вартості матеріального збитку № 09-024 від 29.09.2022 року; не відображено також наслідки удару по лобовому склу, який, як стверджує позивач, були нанесені відповідачем.
При цьому суд також враховує, що відповідачка та її представник не наполягали на тому, що відеозапис не стосується подій, що мали місце 07.09.2022 року.
Так, відеозапис дійсно містить момент нанесення удару відповідачем по лобовому склу транспортного засобу марки Hyandai (марки Elantra), д.н.з НОМЕР_1 , однак здійснено це було не всередині автомобілю, а зовні. Крім того з відео не вбачається, що внаслідок цього одного удару були завдані пошкодження автомобілю.
Крім того під час розгляду справи судом були допитані свідки.
Так, свідок ОСОБА_6 (викликався за клопотанням відповідачки), який є співмешканцем відповідачки зазначив, що він що він був присутній на місці події 7 вересня 2022 року, бачив, що між позивачем та відповідачем була сварка, що відповідач полізла до автомобілю, який на той час перебував на евакуаторі, однак жодних пошкоджень автомобілю не завдала, вона лише забрала з нього свої речі і покинула місце події.
Інший свідок ОСОБА_7 , який є родичем ОСОБА_6 зазначив, що був присутній на місці події, факт нанесення відповідачкою пошкоджень автомобілю не підтвердив.
Свідок ОСОБА_3 (викликався за клопотанням позивача), з якою позивач проживає разом, зазначила, що 7 вересня 2022 року, коли відбулися події, про які йдеться у позовній заяві, вона була разом з позивачем в іншому автомобілі, бачила неадекватну, з її слів, поведінку відповідача, яка голосно кричала, заскочила на евакуатор, на якому знаходився автомобіль Hyandai Elantra, почала завдавати йому пошкодження. Вона також зазначила, що вказані події були зняті нею на мобільний телефон та відеозапис продемонструвала суду та зазначила, що нею лише окремі епізоди події були зафіксовані, саме ті, які вона вважала необхідними.
Суд критично ставиться до показань свідка - ОСОБА_3 , оскільки вона є дівчиною ОСОБА_1 та її показання не знаходять свого підтвердження іншими доказами.
Окрім того, наявні в матеріалах справи пояснення, відібрані Відділом поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Одеській області у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише підтверджують факт звернення до органів поліції. Проте, самі по собі вказані пояснення не можуть вважатися доказами, в розумінні ст. 77 ЦПК України, оскільки поза розумним сумнівом не підтверджують ані неправомірної поведінки саме відповідача, ані її вини, ані причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненою шкодою. До суду не надано результатів звернення позивача до органів поліції, з яких можливо було б встановити винну особу у завданні матеріальної шкоди позивачу чи навіть сам факт спричинення такої шкоди.
Відповідач звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення неправомірних дій позивачем. Так, зокрема, у матеріалах справи міститься лист Начальника ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області на адресу ОСОБА_2 , в якому повідомляється, що звернення від 05.09.2022 року, зареєстрованого до ЄО за № 12489 та від 09.09.2022 року, зареєстрованого до ЄО за № 12599 були уважно вивчені і ознак кримінального правопорушення не виявлено; співробітниками відділу було перевірено документи ОСОБА_1 на транспортний засіб марки Hyandai (марки Elantra), д.н.з НОМЕР_1 , встановлено, що саме він є його власником та проведено з останнім профілактичну бесіду задля недопущення порушень Законів України.
Подібну відповідь було направлено і на ім'я ОСОБА_1 у відповідь на його звернення від 05.09.2022 року, зареєстрованого до ЄО за № 12491 та рекомендовано усі спірні питання вирішувати мирним шляхом або звертатися до суду в порядку цивільного судочинства.
Суд вважає за необхідне наголосити, що факт завдання відповідачкою 7 вересня 2022 року пошкодженнь транспортного засобу не було зафіксовано жодними належними та допустимими доказами, жодні фотографії, жодні відеозаписи, не свідчать, про пошкодження лобового скла автомобілю, передніх дверей та кузову.
Суд також звертає увагу на те, що у позовній заяві позивач ОСОБА_1 та в інших заявах по суті, зокрема, у відповіді на відзив від 21.11.2022 року, клопотання про витребування доказів від 28.11.2022 року, клопотання про виклик свідків від 07.12.2022 року, зазначав, що автомобіль марки Hyandai (марки Elantra), д.н.з НОМЕР_1 , який є предметом спору, належить йому на праві власності.
Судом встановлено, що на момент подання позовної заяви позивачем, він уже не був власником автомобіля Hyandai Elantra, оскільки відповідно до довідки ТСЦ ГСЦ МВС в Одеській області від 17.09.2022 року, копія якої міститься у матеріалах справи та була надана стороною відповідача разом із клопотанням про визнання Звіту № 09-024 спеціаліста - оцінювача з визначення вартості матеріального збитку від 29.09.2022 року недопустимим доказом, вказаний вище автомобіль, який 15 лютого 2019 року було зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було перереєстровано на нового власника ОСОБА_4 .
В судовому засіданні 19 квітня 2023 року позивач та його представник відповідаючи на питання суду підтвердили, що позивач продав автомобіль ОСОБА_4 , а станом на 19.04.2023 року у автомобіля вже інший власник.
Так, у Звіті № 09-024 спеціаліста - оцінювача з визначення вартості матеріального збитку від 29.09.2022 року, заподіяної власнику автомобіля Hyandai Elantra, у Додатку 1 Протокол огляду КТС № 07-024 у графі «Власник КТС» зазначена ОСОБА_4 , а підставою для проведення оцінки є заява ОСОБА_1 від 16.09.2022 року.
Сам звіт був складений 29.09.2022 року, огляд автомобіля відбувався 17.09.2022 року, тобто через 10 днів після подій 07.09.2023 року та після зміни власника. Суд приймає до уваги доводи сторони відповідача, що за цей час автомобіль міг отримати будь які пошкодження.
Підставою позовних вимог в судовому засіданні позивач та його представник вказали те, що внаслідок пошкоджень автомобіль втратив ринкову вартість та був проданий за ціною нижче ніж ринкова вартість, внаслідок чого позивач зазнав матеріальних збитків. Жодних доказів на підтвердження цього позивач не надав.
За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, позивач не зміг довести обгрунтованість своїх вимог, а тому у задоволені позову суд відмовляє.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови у задоволенні позову позивачу не відшкодовуються.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 3-11, 15, 57-60, 79, 88, 209, 212-215, 224-226, 247,259,263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Одеського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 3 травня 2023 року.
Суддя В.В.Косіцина
19.04.2023