Справа № 521/2697/23
Номер провадження № 2/521/1935/23
(ЗАОЧНЕ)
25.04.2023 року м. Одеса
Малиновський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді Рядчої Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Каліної П.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 30.12.2013 року у розмірі 17864,76 грн.
В позовній заяві заначено, що ОСОБА_3 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ "Приватбанк", у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 30.12.2013 року. Він підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до виявленого бажання, ОСОБА_3 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому було збільшено до 17000 грн. Для користування кредитним картковим рахунком отримав кредитну картку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, то банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 договору, де при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язковий платежу. Однак, ОСОБА_3 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. Заборгованість за кредитним договором становить 17864,76грн., з яких: 35276,17 грн. - заборгованість за тілом кредиту.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер. Спадкоємцями, які постійно проживали з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На виконання вимог ст..1281 ЦК України позивачем 03.06.2022 року було направлено претензія до кредитора до Малиновської державної нотаріальної контори та 26.07.2022 року отримана відповідь, в якій зазначено, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». Представник позивача в обгрунтування своїх вимог вказує, що відповідачі прийняли спадщину до складу якої входять, в тому числі і кредитні зобов'язання померлого, так як відповідачі не відмовлялись від прийняття спадщини у передбачений законом строк.
Ухвалою від 27.02.2023 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Прокольною ухвалою від 25.04.2023 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про огляд веб-сайту.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Відзиву, в строк встановлений в ухвалі про відкриття провадження, не надали.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст.211 ЦПК України, суд вважає, що судовий розгляд справи можливо здійснити на підставі наявних у справі матеріалів та ухвалив заочне рішення.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
30.12.2013 року ОСОБА_3 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
З довідки наданої позивачем, вбачається, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшено до 17 000 грн.
До позовної заяви позивач додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Згідно з наданим позивачем розрахунком, ОСОБА_3 станом на 15.11.2022 року заборгованість за кредитним договором становить 17864 грн., з яких: 17864,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
14.06.2022 банком була направлена претензія до Малиновської державної нотаріальної контори у м.Одеса, на яку 22.06.2022 направлено відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».
Як слідує з матеріалів справи Малиновською державною нотаріальною конторою м.Одеси спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».
За інформацією Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 06.03.2023 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 станом на 23.03.2021 року зареєстровані: ОСОБА_4 , з 07.05.2010 року; ОСОБА_2 з 10.08.2013 року; ОСОБА_3 з 07.05.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до змісту ст. 526, ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку, визначеному ст. 1282 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Як визначено ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.
Згідно принципу диспозитивності, визначеному у ст. 13 ЦК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Приймаючи до уваги положення наведених норм, суд зазначає, що при вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц), яку суд враховує при вирішенні цієї справи.
За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов'язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Аналогічні роз'яснення надані в абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Оскільки позичальник ОСОБА_3 помер, то відповідати перед позивачем на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця мають спадкоємці у межах вартості майна одержаного у спадщину.
Як зазначалось вище спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена Малиновською державною нотаріальною конторою на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк». З питань оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 до вказаної нотаріальної контори ніхто із спадкоємців за законом та заповітом не звертався.
Позивач в своїй позовній заяві як на підставу для задоволення позову посилається на те, що спадкоємцями у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач. На підтвердження даної обставини позивач посилається на копії паспортів позичальника та відповідачів, де зазначено одну й ту саму адресу зареєстрованого місця проживання.
Однак, на переконання суду, сам факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме вони є єдиними спадкоємцями та прийняли після померлого спадщину.
При цьому, посилання позивача на ті обставини, що так як відповідачі не подали заяву про відмову від прийняття спадщини, тому вони є такими, що прийняли спадщину, і мають відповідати за кредитними зобов'язаннями спадкодавця, судом відхиляються, так як вони є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин.
Таким чином, позивачем не доведено факту, що саме відповідачі є спадкоємцями після смерті позичальника та не надано доказів фактичного прийняття відповідачами спадщини після смерті позичальника.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Як було зазначено вище, при вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги покладенням на спадкоємців обов'язку сплатити заборгованість, не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця будь-якого спадкового майна, яке б входило до складу спадкової маси після померлої на час відкриття спадщини, його переліку та вартості, що унеможливлює стягнення, оскільки, як уже зазначалось, спадкоємець зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Враховуючи вказані вимоги закону та встановлені обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить висновку, що правові підстави для стягнення із відповідачів, як спадкоємців померлого ОСОБА_3 на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача та відповідачами не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526,608,611,1268,1281,1282 ЦК України, керуючись ст. ст. 6-13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК, суд
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленомуЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду в порядкуст. 355 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570).
Відповідач 1: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 НОМЕР_1 )
Відповідач2: ОСОБА_2 (місце проживання : АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя: Т.І. Рядча