ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 квітня 2023 року Справа № 902/1144/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Дужич С.П.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Іванов В.П. адвокат (в режимі відеоконференції)
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фермерського господарства "Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 02.02.2023 суддею Тварковським А.А., повне рішення складено 13.02.2023, та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 16.02.2023 суддею Тварковським А.А., повне додаткове рішення складено 27.02.2023 у справі № 902/1144/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, оф. № 4А/41, м. Київ, 01033)
до: Фермерського господарства "Україна" (вул. Промислова, буд. 29, с. Стара Прилука, Вінницький район, Вінницька область, 22511)
про стягнення 8 458 960 грн
В листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Україна" про стягнення 8 458 960 грн, з яких: 5 170 762,57 грн - сума коштів, яка підлягає поверненню (попередня оплата за непоставлений товар з урахуванням курсової різниці); 1 672 968,30 грн - штрафу; 413 796,10 грн - неустойки; 1 201 443,03 грн - 13% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № ADV_UKR_2/20 від 28.02.2020 (Договір) в частині своєчасної поставки позивачу товару.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі № 902/1144/22 позов задоволено частково.
Стягнуто з Фермерського господарства "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" 5 170 762,57 грн - основного боргу; 1 672 968,30 грн - штрафу; 411 602,05 грн - пені; 1 201 433,03 грн - процентів та 126 851,49 грн - витрат на сплату судового збору.
В решті позову щодо стягнення 2 194,05 грн пені відмовлено, у зв'язку з чим витрати на сплату судового збору в сумі 32,91 грн залишено за позивачем.
Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 у справі № 902/1144/22 вирішено розподіл витрат сторін на професійну правничу допомогу, яким:
Стягнуто з Фермерського господарства "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" 59 964 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 90 018 грн залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна".
Витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 104 982 грн залишено за Фермерським господарством "Україна".
Відповідач Фермерське господарство "Україна", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі № 902/1144/22 скасувати в частині задоволенних позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовної заяви ТОВ "Адама Україна" щодо стягнення штрафу, пені та відсотків повністю, а суму основного боргу повністю скасувати в частині застосування курсової різниці.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:
- обрахунок попередньої оплати із врахуванням курсової різниці на момент повернення попередньої оплати є невірним оскільки в період з березня 2020 року по жовтень 2022 року курс долара, що складався на міжбанківському валютному ринку, постійно змінювався, як в сторону збільшення так і в сторону зменшення;
- на виконання договору поставки дійсно відповідач перерахував у березні 2020 року попередню оплату в суму 3 498 601,74 грн у відповідності до п. 5.1 Договору;
- відповідно до п. 13.3 Договір може бути розірваний покупцем в односторонньому порядку у будь-який час шляхом направлення постачальнику письмового повідомлення про припинення (розірвання) Договору рекомендованим листом з описом вкладення за 5 (п'ять) робочих днів до дати розірвання Договору. В такому випадку Договір вважається розірваним на 6 (шостий) календарний день з дати відправлення постачальнику відповідного повідомлення про припинення (розірвання) Договору, при цьому підписання сторонами додаткових угод щодо розірвання Договору є необов'язковим;
- підтвердженням дати відправлення такого повідомлення є відповідний штамп поштового відділення на описі вкладення. Підписанням цього Договору сторони погодили, що відмова покупця від Договору за жодних умов не може розглядатися як порушення умов Договору покупцем та/або бути підставою для застосування до покупця штрафів, пені чи інших видів санкцій, що передбачені Договором або підставою для стягнення збитків з покупця;
- у разі розірвання Договору згідно з процедурою, передбаченою пунктом п. 13.3 Договору, постачальник зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту розірвання Договору повернути покупцю попередню оплату;
- перерахунок попередньої оплати здійснюватиметься на підставі курсу продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті фактичного повернення коштів постачальником покупцю згідно умов даного пункту Договору, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua (п. 13.3.1 Договору поставки), проте цей пункт Договору суперечить положенням п. 7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну України від 29.11.99 № 290 (НП(С)Б0-21), відповідно до якого монетарні статті в іноземній валюті перераховуються на кожну дату балансу. А датою балансу є дата, на яку складено баланс підприємства;
- тобто перерахунок заборгованості має здійснюватись на кожну дату балансу, а не тільки на дату операції;
- баланси в даному випадку є змінними оскільки в період з березня 2020 року по жовтень 2022 року курс долара США змінювався наступним чином: з 01.03.2020 по 31.12.2020 курс долара США коливався від 24.99 грн до 28,60 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 курс долара США коливався від 28,13 грн до 27.21 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 курс долара США коливався від 28,99 грн до 36.57 грн.
- курси валют при написані апеляційної скарги, були отримані із сайту Мінфіну https://index.minfin.com.ua/;
- тобто при обрахунку суми попередньої оплати, яку позивач просив повернути із застосуванням курсової різниці у відповідності до Договору поставки, має бути застосовано розрахунок на кожну дату зміни курсу долара США згідно з балансом, який має формувати ТОВ "Адама Україна", як при позитивному значенні курсових різниць (має врахувати його позитивне значення) у складі доходів так і негативному значенні (подібна за змістом практика викладена у Постанові ВСУ від 09.02.2021 у справі № 806/2209/16);
- однак суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не наводив та не обгрунтував вірність обрахування позивачем попередньої оплати, а лише обійшовся загальними посиланнями на норми ГК України та ЦК України при цьому в обгрунтувані щодо визначення, що є авансом, наводив практику відносно того що аванс не є завдатком, при тому що відповідач взагалі не ставив питання відносно призначення платежу та те, що він є попередньою оплатою.
- відповідно до п. 13.3.2 Договору поставки, якщо КЗ є меншим К2 тоді постачальник зобов'язується повернути покупцю попередню оплату в сумі фактично сплачених покупцем коштів на виконання умов цього Договору (п. 13.3.2. Договору).
- в даному випадку, якщо курс долара США на момент повернення попередньої оплати буде меншим від курсу, який був на момент здійснення позивачем попередньої оплати, відповідач фактично зобов'язаний повернути сплачену суму коштів тобто 3 498 601,74 грн незалежно від того, що сума в національній валюті може бути значно меншою від отриманої суми, при цьому, якщо курс долара США збільшується, то тут позивач застосовує курсову різницю із найвищим значенням курсу долара США;
- у п.5.1 Договору поставки визначено, що в суму попередньої оплати 3 498 601,74 грн (140 000 доларів США за курсом станом на 03.03.2020) входить і сума ПДВ 583 100,29 грн. Отже загальна сума попередньої оплати по Договору без ПДВ становить 2 915 501,45 грн. Оскільки на суму ПДВ було зареєстровано податковий кредит на користь позивача, а тому застосування курсової різниці до суми ПДВ є неможливою з підстав відписання податкового кредиту в сумі 583 100,29 грн на користь позивача, що судом першої інстанції не було досліджено;
- зважаючи на викладене вище, можливо прийти до висновку про невірне обрахування позивачем, що підтримано судом першої інстанції, обрахунку суми попередньої оплати із врахуванням курсової різниці, що становить різницю між підрахунками суду та відповідача на 861 793,76 грн;
- п. 8.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки товару більше ніж на 10 календарних днів (в т.ч. не поставка або неповна поставка товару), постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 25% від попередньої загальної вартості товару з ПДВ, зазначеної в п. 2.2 Договору, при цьому умовами п. 13.4 Договору визначено, що у випадку не поставки товару у строки, визначені умовами цього Договору, на суму попередньої оплати нараховується проценти відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України у розмірі 13% річних від дня, коли постачальник отримав попередню оплату від покупця, до дня фактичного повернення суми попередньої оплати;
- одночасне стягнення штрафу у розмірі 25%, що визначається у процентах від попередньої вартості товару за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 10 календарних днів, та процентів 13% річних є подвійним стягненням штрафу (процентів) за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду;
- суд першої інстанції невірно застосував вказавши лише що це є різними видами відповідальності при цьому не врахував визначення штрафу що наведене у ст. 549 ЦК України.
- суд першої інстанції не врахував та невірно обрахував 13% річних у відповідності до п. 13.4 Договору оскільки першим днем обрахунку є 05.03.2020, а не 04.03.2020, у зв'язку з тим, що строки обчислюються з наступного дня, а тому обрахунок є невірним та підлягає перерахунку;
- обрахунок 13% річних було обраховано судом в більшу сторону, а тому сума нарахованих процентів може становити 1 000 158,64 грн, а не 1 201 433,03грн;
- щодо обрахунку 25% річних апелянт вважає, що у зв'язку із тим що ПДВ було зареєстровано податковий кредит (ПДВ) в сумі 583 100,29 грн на користь позивача, із суми попередньої оплати, отже оскільки обрахування проводиться із попередньої загальної вартості товару в сумі 6 691 873,20 грн з ПДВ, та оскільки із суми попередньої оплати було сплачено ПДВ, відписано податковий кредит на користь позивача в сумі 583 100,29 грн, тому 25 % повинно обраховуватися із суми 6 108 772,91 грн (6 691 873,20 -583 100,29 = 6 108 772,91 грн);
- зважаючи на викладене 25% від попередньої загальної вартості товару з ПДВ мало б становити 1 527 193,23 грн: 6 108 772,91 * 25%= 1 527 193,23 грн;
- суд першої інстанції при нарахуванні пені не врахував, що відповідно до п. 8.2 Договору передбачено сплату на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочення поставки;
- суд першої інстанції невірно застосував до обрахування суму 6 691 873,20 грн, тобто загальна сума з ПДВ визначає застосування неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару (тобто без ПДВ), тобто від суми 5 576 561,00 грн, а не від суми суму 6 691 873,20 грн, а тому за період з 02.11.2020 по 30.04.2021 на суму 5576 561,00 грн (вартість непоставленого товару без ПДВ), пеня за несвоєчасне виконання за розрахунком відповідача 343 001,70 грн;
- отже стягнення судом першої інстанції пені з відповідача у сумі 411 602,05 грн є безпідставним;
- відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України суд наділений правом зменшити розмір штрафу, пені та процентів річних на 70 %, однак не застосував його, та прийняв рішення на користь позивача, при цьому не врахував доводи та прохання відповідача;
- суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі № 902/1144/22 неврахував доводи відповідача про наявність обставин непереборної сили. В підтвердження обставин непереборної сили наголошувалося на наявності Сертифікатів ТПП, яким надавалася оцінка в справах № 902/439/21 та № 902/649/21;
- під час розгляду справи № 902/1144/22 в суді першої інстанції відповідачем заявлялося клопотання про призначення судово-економічної експертизи (клопотання вих. № 06/02 від 06.01.2023), на розгляд якою поставити питання щодо того чи дійсно сума заборгованості та штрафні санкції є саме в таких розмірах як визначив позивач;
- суд першої інстанції протокольною ухвалою відмовив в задоволені клопотання відповідача про призначення експертизи, однак у рішенні від 02.02.2023 у справі № 902/1144/22 суд не вказав про те, що взагалі існувало таке клопотання, та не зазначив про останнє в описовій частині рішення;
- зважаючи на викладене вище та з урахуванням того, що судом були невірно обраховано розмір штрафних санкцій, курсової різниці, річних та пені, зважаючи, що позивач прагне стягнути з відповідача суму коштів (штрафу та неустойки), що вдвічі перевищує суму основного зобов'язання в частині повернення попередньої оплати, що на думку відповідача потребують спеціальних знань не у сфері права для визначення вірного чи невірного обрахування позивачем (судом) та відповідачем за апеляційною скаргою відсотків, неустойки, курсової різниці, згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 705/3145 від 03.11.1998, відповідач звернувся до експертної установи для проведення економічної експертизи, однак станом на дату подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі № 902/1144/22, висновок експерта ще не надходив на адресу відповідача.
Таким чином, ФГ "Україна" вважає що рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі № 902/1144/22 є таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права без повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, без детального дослідження доказів, на яких ґрунтується мотивувальна частина рішення, що є підставою для його скасування в частині задоволення позову та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідач Фермерське господарство "Україна", не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 у справі № 902/1144/22 скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу 59 964 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні з ФГ "Україна" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 59 964 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги на додаткове рішення скаржник зазначає:
- сума у 59 964,00 грн, з урахуванням наданих послуг, є неспівмірною з складністю справи оскільки загальна кількість витраченого часу щодо слухання справи № 902/1144/22 у суді першої інстанції становила близько 2-годин, при цьому всі судові засідання представник позивача відвідував за допомогою відеоконференції (онлайн) шляхом використання власних технічних засобів, отже будь-яких витрат часу на прибуття до суду першої інстанції фізично не могло бути;
- відповідно до п. 4.2 Договору № 30-LS/22 від 22.09.2022, укладеного між ТОВ "Адама Україна" та Адвокатським об'єднанням "EC ЕЛ ЕЙ", про надання правової допомоги, сторони погодили, що розмір гонорару, який підлягає сплаті клієнтом, визначається за згодою сторін та вказується в акті про надання правової допомоги, з розрахунку 1 година роботи адвоката становить 5 000,00 грн без ПДВ, 1 година роботи помічника адвоката становить 3 000,00 грн без ПДВ, якщо інший розмір винагороди не визначений в додаткових угодах/додатках до цього Договору;
- отже якщо в середньому година роботи адвоката ставить 5 000,00 грн, то в цілому можливо прийти до висновку, що представник позивача загалом потратив 8 годин на надання послуг ТОВ "Адама Україна" це з урахуванням судових засідань, тобто сума адвокатських послуг не може перевищувати 40 000,00 грн;
- якщо детально оглянути вимогу на повернення коштів та позовну заяву і відповідь на відзив, то вбачається, що останні дві за своїм з містом є ідентичними, а третя (тобто відповідь на відзив) по суті дублює позовну заяву з невеликими новими обгрунтуваннями на спростування, тому при оформлені позовної заяви не вживалося та деталізувалося і взагалі не відображалося чогось іншого, ніж те, що заявлене у вимозі ТОВ "Адама Україна", адресованої ФГ "Україна" від 09.10.2022 про розірвання договору поставки та повернення попередньої оплати із врахуванням штрафних санкцій, тобто пояснення є алогічною матеріально-правовому обґрунтуванню, позиції, доводам викладеною адвокатом у вимозі, позову та відповіді на відзив;
- тому у середньому година роботи адвоката Адвокатського об'єднанням "ЕС ЕЛ ЕЙ" не може становити по складанню позовної заяви та відповіді на відзив більше однієї години, що дає можливість припустити, що сума адвокатських послуг не може перевищувати 30 000,00 грн;
- таким чином сума витрат адвоката не може перевищувати 30 000,00 грн;
- суд першої інстанції не врахував, не дослідив та не здійснив оцінку сукупності наявних в матеріалах справи доказів, оскільки орієнтований розрахунок понесених витрат на правничу допомогу адвокатом Лесик В.В., як представником ФГ "Україна", було подано разом із запереченнями на заяву про забезпечення позову в листопаді 2020 року, де із додатків до заперечення випливає, що відповідач надавав орієнтований розрахунок понесених витрат.
Таким чином ФГ "Україна" вважає, що додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 у справі № 902/1144/22 в частині задоволення витрат на професійну правничу допомогу є таким, що не відповідає дійсним обставинам, додаткове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права без повного з'ясування обставин справи, що є підставою для його скасування.
Апеляційні скарги подано через суд апеляційної інстанції.
Листом № 902/1144/22/1461/23 від 07.03.2023 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Вінницької області.
17.03.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 902/1144/22.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Україна" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 у справі № 902/1144/22 /т. 2 а.с. 103-104/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі № 902/1144/22 - залишено без руху; зобов'язано апелянта усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду докази сплати 190 277,24 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду /т. 2 а.с. 176-177/.
03.04.2023 (вх. № 2702/23) Фермерське господарство "Україна" на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2023 подало докази сплати 190 277,24 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду згідно з платіжним дорученням № 1926 від 27.03.2023.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі № 902/1144/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 26.04.2023 об 11:00 год. /т. 2 а.с. 187-188/.
12.04.2023 (вх. № 3022/23) на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ФГ "Україна" відхилити, а рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі № 902/1144/22 залишити без змін /т. 2 а.с. 192-197/.
Ухвалою суду від 17.04.2023 заяву (вх. № 1602/23) Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" про участь в судовому засіданні 26.04.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено /т. 2 а.с. 209/.
Ухвалою суду від 21.04.2023 клопотання/заяву (вх. № 1762/23) представника Фермерського господарства "Україна" адвоката Віталія Лесика про участь в судовому засіданні 26.04.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, вказану ухвалу надіслано на електронну адресу адвоката Віталія Лесика /т. 2 а.с. 223-224, 225/.
21.04.2023 (вх. № 3364/23) на адресу суду від ФГ "Україна" надійшло клопотання/заява, в якому просить прийняти доказ, а саме висновок експерта № СЕ-19-23/18044-ЕК від 12.04.2023 Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру та врахувати висновки експерта щодо фактичної заборгованості /т. 2 а.с. 226-241/.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів відхиляє клопотання/заява (вх. № 3364/23) ФГ "Україна" про прийняття доказу - висновку експерта № СЕ-19-23/18044-ЕК від 12.04.2023 Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, оскільки вказаний висновок не існував станом на дату ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі та був виконаний за заявою голови Фермерського господарства "Україна" Повх Л.І. від 03.04.2023, тобто відповідач звернувся до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру з заявою про проведення економічної експертизи після ухвалення судом першої інстанції рішення 02.02.2023 у справі № 902/1144/22 та після звернення 03.03.2023 з апеляційною скаргою на вказане рішення. Крім того ФГ "Україна" не надало доказів неможливості звернення до експертної установи після отримання позовної заяви ТОВ "Адама Україна" під час провадження у справі у суді першої інстанції.
21.04.2023 (вх. № 3364/23) на адресу суду через систему "Електронний суд" від ФГ "Україна" надійшло доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі № 902/1144/22 /т. 2 а.с. 242-246/.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до част.1 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).
02.02.2023 у судовому засіданні, яке відбулося за участю представників позивача Іванова В.П. та відповідача Лесика В.В., Господарським судом Вінницької області проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі № 902/1144/22, повне рішення складено 13.02.2023.
Тобто з урахуванням ч.1 ст. 256 ГПК України двадцятиденний термін на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023, повне рішення складено 13.02.2023, у справі № 902/1144/22 закінчився - 06.03.2023.
А тому суд залишає без розгляду доповнення ФГ "Україна" до апеляційної скарги (вх. № 3364/23 від 21.04.2023) у зв'язку з їх поданням після закінчення 06.03.2023 строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі № 902/1144/22.
25.04.2023 (вх. № 3364/23) на адресу суду від представника ФГ "Україна" надійшло клопотання/заява про відкладення розгляду справи, в обгрунтування клопотання зазначає, що єдиного представника ФГ "Україна" - адвоката Лесика Віталія Васильовича 24.04.2023 госпіталізовано до закладу охорони здоров'я, зважаючи на хворобу, яка потребує негайного лікування. Дана хвороба є прогресуючою (пов'язана із значним підвищенням тиску та настанням гіпертонічного кризу).
На підтвердження перебування на стаціонарному лікування представником до клопотання/заяви про відкладення розгляду справи долучено направлення № 8796-9696-2594-9443 від 24.04.2023, дійсне до 23.04.2024, виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 14147 від 09.11.2022 та № 22568 від 23.12.2022.
В судовому засіданні 26.04.2023 представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи.
Розглянувши вказане клопотання, апеляційний суд враховує наступне.
Згідно з ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Тобто неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Відповідач був належним чиному повідомлений про дату судового засідання 26.04.2023. Крім того ухвалою суду від 21.04.2023 клопотання/заяву (вх. № 1762/23) представника Фермерського господарства "Україна" адвоката Віталія Лесика про участь в судовому засіданні 26.04.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, вказану ухвалу надіслано на електронну адресу адвоката Віталія Лесика ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Долучені до клопотання/заяви докази перебування на стаціонарному лікуванні, а саме виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 14147 від 09.11.2022 та № 22568 від 23.12.2022 не засвідчують перебування на стаціонарному лікуванні адвоката Лесика Віталія Васильовича саме з 24.04.2023; а направлення № 8796-9696-2594-9443 від 24.04.2023, дійсне до 23.04.2024, видане ТОВ "Оксфорд медікал-Вінниця" на планове стаціонарне лікування загального напрямку, не свідчать про перебування представника відповідача саме на стаціонарному лікуванні 26.04.2023.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач ФГ "Україна" про час та дату судового засідання 26.04.2023 повідомлений належним чином, отже мав можливість забезпечити явку в судове засідання інших представників, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів юридичної особи в суді певним колом осіб.
Отже клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає.
Оскільки ухвалами суду від 21.03.2023 та 06.04.2023 явка представників сторін в судове засідання 26.04.2023 обов'язковою не визнавалась, а причини неявки представника відповідача, вказані у клопотанні/заяві, є неповажними, враховуючи викладення відповідачем своєї процесуальної позиції у апеляційних скаргах, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника ФГ "Україна", оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
28.02.2020 між Фермерським господарством "Україна" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (покупець, позивач) укладено Договір поставки № ADV_UKR_2/20, відповідно до п. 1.1 якого на умовах та в порядку, визначеному Договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар українського походження, вказаний у п. 2.1 Договору (товар), а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його вартість /т. 1 а.с. 14-25/.
25.06.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесено зміни до розділу 2 Договору щодо кількості, попередньої ціни товару та строку поставки /т. 1 а.с. 23-31/.
З урахуванням укладеної Додаткової угоди Фермерське господарство "Україна" зобов'язалося поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" 1 700 тонн (+/-10%) кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року) у строк з 01.10.2020 до 31.10.2020 на умовах поставки DAP ТОВ "Сорочанський мірошник" (22731, Вінницька область, Іллінецький район, с. Сорока, вул. Гагаріна, буд. 3А) згідно з правилами Інкотермс 2010.
Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що покупець здійснює попередню оплату у сумі, що становить гривневий еквівалент 140 000,00 доларів США (сто сорок тисяч доларів США 00 центів), в тому числі ПДВ, розрахований за курсом продажу долара США, який складеться на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення попередньої оплати за товар, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua. Попередня оплата здійснюється покупцем не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дати видачі постачальником покупцю товарної аграрної розписки згідно п. 7.1- 7.3 Договору.
У випадку порушення строків поставки, покупець постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (https://bank.gov.ua/) від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочення поставки (п. 8.2 Договору).
Згідно з п. 8.3 Договору сторони погодили, що за прострочення поставки товару строком більше ніж на 10 (десяти) календарних днів (в т.ч. непоставка або неповна поставка товару) - постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 25% (двадцяти п'яти відсотків) від попередньої загальної вартості товару з ПДВ, зазначеної в п. 2.2 Договору.
Відповідно до п. 13.3 Договір може бути розірваний покупцем в односторонньому порядку у будь-який час шляхом направлення постачальнику письмового повідомлення про припинення (розірвання) Договору (надалі - "повідомлення") рекомендованим листом з описом вкладення за 5 (п'ять) робочих днів до дати розірвання Договору. В такому випадку Договір вважається розірваним на 6 (шостий) календарний день з дати відправлення постачальнику відповідного повідомлення про припинення (розірвання) Договору, при цьому підписання Сторонами додаткових угод щодо розірвання Договору є необов'язковим. Підтвердженням дати відправлення такого повідомлення є відповідний штамп поштового відділення на описі вкладення. Підписанням цього Договору сторони погодили, що відмова покупця від Договору відповідно до умов цього пункту за жодних умов не може розглядатися як порушення умов Договору покупцем та/або бути підставою для застосування до покупця штрафів, пені чи інших видів санкцій, що передбачені Договором або підставою для стягнення збитків з покупця. У разі розірвання Договору згідно з процедурою, передбаченою цим пунктом Договору, постачальник зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту розірвання Договору повернути покупцю попередню оплату у сумі, яка визначається наступним чином:
13.3.1 У випадку, якщо курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті фактичного повернення попередньої оплати постачальником покупцю, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua збільшився порівняно з курсом продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення покупцем попередньої оплати за товар згідно з п. 5.1 Договору, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua, то постачальник повертає покупцю суму коштів, яка розраховується наступним чином:
СП = ПО X К3/К2;
де:
СП - сума коштів, яка підлягає поверненню постачальником покупцю;
ПО - сума попередньої оплати у гривнях з ПДВ, здійсненої покупцем постачальнику на виконання умов Договору, та яка розрахована згідно п. 5.1 цього Договору.
К3 - курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті фактичного повернення коштів постачальником покупцю згідно умов даного пункту Договору, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua (надалі по тексту Договору також згадується як КЗ);
К2 - курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення покупцем постачальнику попередньої оплати за товар згідно п. 5.1 Договору;
13.3.2 Якщо К3
За змістом п. 13.4 Договору сторони дійшли згоди, що у випадку не поставки постачальником товару у строки, визначені умовами цього Договору, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України у розмірі 13% річних від дня, коли постачальник отримав попередню оплату від покупця, до дня фактичного повернення покупцю суми попередньої оплати.
Зобов'язання відповідача за Договором є забезпеченими Товарною аграрною розпискою від 02.03.2020 та виданим виконавчим написом 18.12.2020 про витребування у Фермерського господарства "Україна" та передачу позивачу 1760,284 т кукурудзи.
На виконання умов Договору позивач вніс на банківський рахунок відповідача передплату в розмірі 3 498 601,74 грн згідно з платіжним дорученням № 705 від 04.03.2020 /т. 1 а.с. 33/.
Вказана сума є гривневим еквівалентом 140 000 доларів США за курсом, що обліковується на сайті www.kurs.com.ua станом на 03.03.2020 (1 долар США = 24,990 грн) /т. 1 а.с. 42/.
Однак відповідач поставку товару за Договором не здійснив, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Крім того факт нездійснення поставки товару визнається Фермерським господарством "Україна".
Внаслідок невиконання відповідачем у добровільному порядку зобов'язання щодо поставки товару за Договором позивач звернувся із позовом до суду про повернення 5 170 762,57 грн - попередньої оплати за непоставлений товар з урахуванням курсової різниці; 1 672 968,3 грн - штрафу; 413 796,1 грн - неустойки та 1 201 443,03 грн - 13 % річних.
Також позивачем в односторонньому порядку розірвано Договір поставки №ADV_UKR_2/20 від 28.02.2020 шляхом направлення 09.10.2022 відповідної вимоги Фермерському господарству "Україна" /т. 1 а.с. 35-37/.
Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а оскаржувані рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 у справі № 902/1144/22 слід залишити без змін, виходячи з наступного.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки № ADV_UKR_2/20 від 28.02.2020.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Згідно з ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач у відповідності до умов Договору сплатив відповідачу 3 498 601,74 грн згідно з платіжним дорученням № 705 від 04.03.2020.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18).
Так за умовами Договору з урахуванням укладеної Додаткової угоди відповідач зобов'язався поставити позивачу товар у строк з 01.10.2020 до 31.10.2020.
Отже кінцевою датою для поставки товару за Договором було 31.10.2020.
Враховуючи, що кінцева дата поставки припадає на вихідний день, тому з 02.11.2020 Фермерське господарство "Україна" є боржником, що прострочив виконання зобов'язання за Договором щодо поставки товару.
Поряд з цим відповідно до п. 13.3 Договір може бути розірваний покупцем в односторонньому порядку у будь-який час шляхом направлення постачальнику письмового повідомлення про припинення (розірвання) Договору (надалі - "повідомлення") рекомендованим листом з описом вкладення за 5 (п'ять) робочих днів до дати розірвання Договору.
В такому випадку Договір вважається розірваним на 6 (шостий) календарний день з дати відправлення постачальнику відповідного повідомлення про припинення (розірвання) Договору, при цьому підписання сторонами додаткових угод щодо розірвання Договору є необов'язковим.
Позивач як покупець скористався правом на розірвання Договору шляхом направлення відповідного повідомлення 09.10.2022.
Відповідно до п. 13.3 Договору, у разі розірвання Договору згідно з процедурою, передбаченою цим пунктом Договору, постачальник зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту розірвання Договору повернути покупцю попередню оплату у сумі, яка визначається наступним чином:
13.3.1 У випадку, якщо курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті фактичного повернення попередньої оплати Постачальником Покупцю, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua збільшився порівняно з курсом продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення покупцем попередньої оплати за товар згідно з п. 5.1 Договору, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua, то постачальник повертає покупцю суму коштів, яка розраховується наступним чином:
СП = ПО X КЗ/К2;
де:
СП - сума коштів, яка підлягає поверненню Постачальником Покупцю;
ПО - сума попередньої оплати у гривнях з ПДВ, здійсненої Покупцем Постачальнику на виконання умов Договору, та яка розрахована згідно п. 5.1. цього Договору;
К3 - курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті фактичного повернення коштів Постачальником Покупцю згідно умов даного пункту Договору, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua (надалі по тексту Договору також згадується як К3);
К2 - курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення покупцем постачальнику попередньої оплати за повар згідно п. 5.1 Договору;
13.3.2 Якщо К3
Тобто за умовами Договору сторони передбачили повернення попередньої оплати з урахуванням курсової різниці за фактом розірвання Договору покупцем в односторонньому порядку.
Відповідно до 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Отже положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.
Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 910/763/13 та у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 916/706/17.
Перевіривши правильність нарахованої позивачем курсової різниці відповідно до п. 13.3 Договору на суму 3 498 601,74 грн колегія суддів дійшла висновку, що він є вірним та відповідає умовам договору (в розрахунок включено курс долара на кінець робочого дня 20.10.2022).
Посилання апелянта на те, що під час розрахунку попередньої оплати не врахована зміна курсу валют в період з березня 2020 по жовтень 2022 року, а також на суперечність пункту 13.3 Договору пункту 7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - Положення № 15), відповідно до якого монетарні статті в іноземній валюті перераховуються на кожну дату балансу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки пункт 7 Положення № 15 взагалі не містить такого тексту як "монетарні статті в іноземній валюті перераховуються на кожну дату балансу".
Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів, що вказується в пункті 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193.
Особливість обліку операцій в іноземній валюті полягає в тому, як для відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності таку операцію потрібно перераховувати в гривні.
Однак зобов'язання за Договором не є операцією в іноземній валюті, оскільки в Договорі відображений тільки грошовий еквівалент.
Всі транзакції в межах вказаного договору поставки здійснювалися позивачем в національній валюті (гривні).
Крім того в апеляційній скарзі скаржник неправильно визначає дату розрахунку 13% річних, у зв'язку з тим, що відповідно до п. 13.4 Договору, сторони дійшли згоди, що у випадку непоставки постачальником товару у строки, визначені умовами цього Договору, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України у розмірі 13% річних від дня, коли постачальник отримав попередню оплату від покупця, до дня фактичного повернення покупцю суми попередньої оплати.
Відповідно до платіжного доручення № 705 від 04.03.2020 ФГ "Україна" отримало суму попередньої оплати 04.03.2020 /т. 1 а.с. 33/.
Отже відповідно до умов Договору початковою датою розрахунку 13 % річних є саме 04.03.2020 року, а не 05.03.2020.
Доводи скаржника про неправильність розрахунку заборгованості спростовуються умовами Договору та нормами законодавства.
Оскільки відповідачем не здійснено поставку товару за умовами укладеного Договору після здійснення позивачем передплати, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем такий факт визнається, нарахування курсової різниці на суму попередньої оплати здійснено у порядку та розмірі, визначеними Договором.
За наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу - проіндексованої (скоригованої) суми попередньої оплати в розмірі 5 170 762,57 грн та про задоволення позову в цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення з Фермерського господарства "Україна" 1 672 968,3 грн - штрафу; 413 796,1 грн - неустойки; 1 201 443,03 грн - 13% річних за прострочення виконання зобов'язання за Договором щодо поставки товару.
Згідно із п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків поставки, покупець постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (https://bank.gov.ua/) від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочення поставки.
Пунктом 8.3 Договору сторони погодили, що за прострочення поставки товару строком більше ніж на 10 (десяти) календарних днів (в т.ч. непоставка або неповна поставка товару) - постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 25% (двадцяти п'яти відсотків) від попередньої загальної вартості товару з ПДВ, зазначеної в п. 2.2 Договору.
Перевіривши правильність нарахованого позивачем штрафу згідно з п. 8.3 Договору, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1 672 968,3 грн є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Враховуючи, що сторони відповідно до п. 8.2 Договору передбачили неустойку за кожен день прострочення поставки, то така неустойка в силу приписів ст. 549 ЦК України є пенею.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За приписами ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Позивач при нарахуванні пені не врахував, що останній день строку для здійснення відповідачем поставки попередньо оплаченого товару припав на 31.10.2020 - неробочий день, а тому днем закінчення строку для виконання зобов'язання по поставці товару був перший за ним робочий день 02.11.2020.
Таким чином обгрунтованим є нарахування пені в сумі 411 602,05 грн (за період прострочення з 02.11.2020 по 30.04.2021) на суму основного боргу 6 691 873,20 грн (вартість непоставленого товару).
Оскільки позивачем заявлено пеню в сумі 413 796,10 грн, то така складова позовних вимог в сумі 2194,05 грн є заявленою безпідставно.
За приписами частини третьої статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частина друга статті 536 цього Кодексу - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно із п. 13.4 Договору сторони дійшли згоди, що у випадку не поставки постачальником товару у строки, визначені умовами цього Договору, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України у розмірі 13% річних від дня, коли постачальник отримав попередню оплату від покупця, до дня фактичного повернення покупцю суми попередньої оплати.
Здійснивши перерахунок 13% річних за період прострочення з 04.03.2020 по 24.10.2022 на суму 3498 601,74 грн колегія суддів дійшла висновку, що здійснений позивачем розрахунок перебуває в межах розрахунку суду, тому така складова заборгованості підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі 1201 433,03 грн.
Доводи відповідача про те, що обрахунок 25% штрафу проведено відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди, а не до п. 2.2 Договору, що має значну різницю у вартості товару колегія суддів вважає безпідставними, оскільки прострочення відповідача щодо виконання зобов'язання виникло з 02.11.2020, тобто коли Додаткова угода до Договору вже була укладена (остання датована 25.06.2020).
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду про стягнення штрафних санкцій, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права (п. 8.10 постанови ВС КГС від 20.08.2020 у справі № 902/959/19).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.
Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
Згідно із Законом від 30.03.2020 № 540-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п.12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Оскільки вказаний Закон опубліковано 02.04.2020 та він набрав законної сили з дня його опублікування, тому з 03.04.2020 (під час триваючого строку як спеціальної, так і загальної позовної давності) відповідні строки є продовженими.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення неустойки (пені), процентів та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення неустойки (пені), процентів та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, неустойки (пені), процентів та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки, зокрема, згідно з статтею 549 ЦК України неустойка (пеня) та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Сторони Договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо поставки товару, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови Договору, підписавши його.
Доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов'язань апелянтом не надано. Протокол розбіжностей сторони не склали.
А тому можливість стягнення неустойки (пені), процентів і штрафу (різні види відповідальності), передбачені умовами Договору.
Враховуючи вище викладене, норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка (пеня), проценти та штраф.
Окрім того нарахування 13% річних в порядку ст. 536 ЦК України не є штрафною санкцією, а належить до окремого виду відповідальності в силу приписів частини третьої статті 693 ЦК України.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про передчасність повернення попередньої оплати за Договором з підстав розірвання Договору без вжиття заходів щодо закриття виконавчого провадження та/або проставлення відмітки на Аграрній розписці про виконання, виданій на забезпечення виконання зобов'язань за Договором.
Аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання - Закон України "Про аграрні розписки". Аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов'язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов'язання, вона може бути відступлена іншому кредитору (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 924/233/21, від 12.07.2022 у справі № 902/698/21).
Щодо доводів апелянта про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у Законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апелянтом не надано жодних доказів часткового виконання грошового зобов'язання за Договором, що могло б свідчити про ступінь виконання основного зобов'язання.
Крім того умовами укладеного між сторонами Договору було погоджено нарахування штрафних санкцій та їх розмір, що відповідає принципу свободи Договору. Будь-яких виняткових обставин невиконання зобов'язання відповідачем не наведено.
Водночас зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а не обов'язком. Суд зобов'язаний розглянути доводи боржника, якими він обґрунтовує необхідність зменшення судом розміру штрафних санкцій (постанова Верховного суду від 24.04.2019 № 910/5625/18).
Враховуючи, що відповідачем таких доводів не надано, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
Щодо посилань апелянта на форс-мажорні обставини як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тобто ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Наявність форс-мажорних обставин може засвідчуватись Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.
Отже для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний не лише зазначати про сертифікат щодо форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору наданням інших доказів.
Всупереч зазначеному відповідач ФГ "Україна" не надав жодних доказів (окрім сертифікату ТПП), які б підтверджували неможливість виконання ним взятого на себе господарського зобов'язання у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).
Крім того, відповідно до п. 9.2 Договору сторона, для якої невиконання зобов 'язань за Договором стало неможливим внаслідок настання обставин непереборної сили, зобов 'язана негайно, але не пізніше 10 календарних днів після їх початку, письмово повідомити другу сторону про початок, суть та можливий строк дії таких обставин. Зазначені обставини повинні бути документально підтверджені Торгово-промисловою палатою України. Відповідне документальне підтвердження надається протягом 20 календарних днів з дня початку дії обставин непереборної сили.
Несвоєчасне надання вказаного документального підтвердження, а також несвоєчасне повідомлення
про настання обставин непереборної сили позбавляє відповідну сторону права посилатися на ці обставини, як на причини невиконання зобов'язань за Договором та, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання таких обставин.
Тобто ФГ "Україна" не дотримано умови Договору поставки щодо строків письмового повідомлення про початок дії обставин непереборної сили та надання позивачу документального підтвердження дії обставин непереборної сили, що позбавляє відповідача права посилатися на обставини непереборної сили, як на причини невиконання зобов'язань за Договором поставки, а також як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання таких обставин.
Також колегія суддів відмічає, що сертифікат виданий 17.11.2020, в той час, як поставка за Договором мала б відбутися у період з 01.10.2020 по 31.10.2020.
Крім того в сертифікаті вказаний початок настання форс-мажорних обставин з 13.05.2020, однак не зважаючи на це в червні ФГ "Україна" укладає з позивачем Додаткову угоду від 25.06.2020 № 1 до Договору, якою уточнює кількість кукурудзи і не попереджає при цьому про обставини непереборної сили, які вже згідно сертифікату ТПП України мали місце.
Отже посилання скаржника на форс-мажорні обставини є безпідставними та спростовуються вище наведеним обставинами.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Фермерського господарства "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" 5 170 762,57 грн - основного боргу; 1 672 968,3 грн - штрафу; 411 602,05 грн - пені; 1 201433,03 грн - процентів та 126 851,49 грн - витрат на сплату судового збору.
Аргументів на спростування цих висновків апеляційна скарга не містить, слід зазначити, що доводи та заперечення апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, були належним чином дослідженні місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення, а тому не можуть бути підставою для його скасування.
Щодо апеляційної скарги Фермерського господарства "Україна" на ухвалене Господарським судом Вінницької області додаткове рішення від 16.02.2023 у справі № 902/1144/22, яким присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 59 964 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката).
02.02.2023 Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/1144/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" до Фермерського господарства "Україна" про стягнення 8 458 960 грн, яким позов задоволено частково.
Враховуючи заявлення учасниками справи до закінчення судових дебатів про надання доказів понесення сторонами витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення у справі, судом встановлено 5-ти денний строк для подання суду відповідних доказів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та призначено судове засідання на 16.02.2023 згідно із приписами ч. 2 ст. 221 ГПК України.
13.02.2023 до Господарського суду Вінницької області надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу з підтверджуючими доказами таких витрат в сумі 150 000,00 грн /т. 2 а.с. 23-29/.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Водночас згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Подані на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу докази мають відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
На підтвердження судових витрат на професійну правову допомогу в суді першої інстанції заявником ТОВ "Адама Україна" надано копію Договору про надання правової допомоги № 30-LS/22 від 22.09.2022, відповідно до п. 1.1 якого адвокатське об'єднання зобов'язується надати клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, визначених цим Договором, а клієнт зобов'язується сплатити адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар) за її надання та компенсувати фактичні витрати, необхідні для виконання доручення.
Пунктом 4.2. Договору № 30-LS/22 сторони погодили, що розмір гонорару, який підлягає сплаті клієнтом, визначається за згодою сторін та вказується в акті про надання правової допомоги, з розрахунку 1 година роботи адвоката становить 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень без ПДВ, 1 година роботи помічника адвоката становить 3 000,00 (три тисячі) гривень без ПДВ, якщо інший розмір винагороди не визначений в Додаткових угодах/Додатках до цього Договору.
Попередньо узгоджений сторонами розмір гонорару може зазначатись у додатках до Договору. Остаточний розмір гонорару, який підлягає сплаті клієнтом, вказується в актах про надання правової допомоги, які формуються в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв'язку за його місцезнаходженням (п. 4.3 Договору № 30-LS/22).
Додатком № 2 від 22.09.2022 до Договору № 30-LS/22 сторони конкретизували щодо яких господарських відносин адвокатським об'єднанням надається правова допомога.
Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 сторони встановили, що обсяг правової допомоги, визначений в п. 1 цього Додатку, є орієнтовним. Фактично надана правова допомога буде залежати від доцільності та можливості її надання, та буде узгоджуватися сторонами усно або за допомогою направлення листів адвокатським об'єднанням та прийняття запропонованого плану дій клієнтом, у т.ч. шляхом використання електронної пошти.
Загальна вартість правової допомоги адвокатського об'єднання за цим Додатком складає 125 000,00 грн без ПДВ. Зазначена винагорода включає витрати на відрядження (п. 3 Додаткової угоди № 2).
Згідно з п. 4 Додаткової угоди № 2 вартість правової допомоги, вказана у п. 3 цього Додатку, оплачується клієнтом протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами цього Додатку та надсилання рахунку на оплату.
Відповідно до Акту № 1 приймання-передачі наданої правової допомоги за Додатком № 2 від 22.09.2022 до Договору про надання правової допомоги № 30-LS/22 від 22.09.2022, датованого 06.02.2023, Адвокатське об'єднання "ЕС ЕЛ ЕЙ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" підтвердили надання Адвокатським об'єднання Клієнту переліку послуг правової допомоги загальною вартістю 150 000 грн, у т.ч. ПДВ /т. 2 а.с. 34-35/.
29.09.2022 згідно з платіжною інструкцією № 3492 Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" сплатило Адвокатському об'єднанню 150 000 грн, у т.ч. ПДВ, за надання правничої допомоги за Договором № 30-LS/22.
Також матеріали справи містять ордер серії АІ № 1287827 від 02.11.2022 на представництво інтересів позивача адвокатом Івановим Вадимом Петровичем у складі "Адвокатського об'єднання "ЕС ЕЛ ЕЙ", копію свідоцтва серії КС № 5270/10 від 19.12.2014 про право Іванова Вадима Петровича на заняття адвокатською діяльністю, а також копії ордеру серії АІ №1305901 від 14.11.2022 на представництво інтересів позивача адвокатом Луцьком Романом Миколайовичем у складі "Адвокатського об'єднання "ЕС ЕЛ ЕЙ" та свідоцтва серії ЧК № 001226 від 15.11.2019 про право останнього на заняття адвокатською діяльністю.
Апеляційний суд враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що належних доказів або обґрунтувань, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, відповідачем не надано, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що скаржник не довів на підставі ч. 6 ст. 126 ГПК України неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката у цій справі.
При цьому самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат (постанова Верховного Суду від 15.05.2020 по справі № 910/5410/19).
Отже, зважаючи на подані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, врахувавши характер спору у даній справі, ступінь її складності, наявність заперечень з боку відповідача стосовно заявленої суми витрат, незначний обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на адвоката є завищеним, а справедливим і співрозмірним є зменшений розмір таких витрат до 60 000 грн.
За таких обставин колегією суддів не приймаються до уваги аргументи відповідача щодо не співмірності заявленої позивачем вартості витрат на правничу допомогу у даній справі.
Оскільки рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі № 902/1144/22 позов задоволено частково, місцевий господарський суд з огляду на приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України дійшов обґрунтованого висновку про покладення на позивача витрат професійну правничу допомогу у справі та стягнення з відповідача на користь позивача 59 964 грн витрат на професійну правничу допомогу (у співвідношенні 99,97% - задоволено та 0,03% - відмовлено). При цьому залишенню за позивачем підлягають витрати на адвоката в решті заявленої суми, що складає 90 018 грн.
Щодо витрат Фермерського господарства "Україна" на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
16.09.2022 між адвокатом Лесиком Віталієм Васильовичем (Виконавець) та Фермерським господарством "Україна" (Замовник, клієнт) укладено Договір (Угоду) № 1-09 про надання правової (правничої) допомоги (Договір № 1-09), відповідно до п.1.1 якого керуючись повноваженнями, які надає клієнт за цим договором, уповноважена особа за довіреністю надає клієнту правову допомогу, гарантовану йому Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Господарсько процесуальним кодексом України, Цивільно процесуальним кодексом України та іншими нормативними актами України, в судових органах будь-якої ланки з усіма правами в тому числі підпису всіх документів, в державних органах влади, під час проведення процесуальних дій в обсязі та на умовах передбачених цією угодою, а також можливість досудового врегулювання спорів в межах чинного законодавства України, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити за надану правову допомогу, а також відшкодувати витрати адвокату як уповноваженому представнику, понесені ним на виконання цієї угоди.
Згідно з п. 5.1 Договору № 1-09 клієнт за цією угодою зобов'язаний оплатити виконавцю за проведену роботу (послугу) з надання правової допомоги витрати на виконання і передоплатою з урахуванням усіх можливих ризиків (або за усною домовленістю сторін), що становить суми що визначаються Додатком № 1 до Договору який є невід'ємною частиною Договору.
Додатком № 1 до Договору № 1-09 від 16.09.2022 "Замовлення на надання юридичних послуг" сторони погодили склад та обсяг юридичних послуг з визначенням їх вартості.
Відповідно до Актів приймання-передачі наданих послуг до Договору № 1-09 /т. 2 а.с. 12-14/ сторони підтвердили факт надання Адвокатом відповідачу послуг професійної правничої допомоги на загальну суму 105 000 грн. Відповідачу виставлено рахунок на оплату 105 000 грн.
Окрім того матеріали справи містять довіреність № б/н від 16.09.2022 на представництво інтересів Фермерського господарства "Україна" адвокатом Лесиком Віталієм Васильовичем та копію свідоцтва серії ЗР № 21/3071 від 30.08.2022 про право Лесика Віталія Васильовича на заняття адвокатською діяльністю.
Колегія суддів враховує, що в силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Аналізуючи зміст та вартість наданих адвокатом відповідачу послуг, колегія суддів погоджується з висновком сулу першої інстанції, що включення до Акту приймання-передачі від 02.02.2022 послуги з написання апеляційної скарги на ухвалу від 21.11.2022 щодо скасування забезпечення позову в цілях розподілу витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції є безпідставним, позаяк такі витрати підлягають розподілу судом апеляційної інстанції. Тому зазначені витрати за подання апеляційної скарги в сумі 15 000 грн правомірно відхилені судом першої інстанції.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про співмірність та розумність витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 60 000 грн, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), позаяк обсяг матеріалів справи не є значним.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково із ТОВ "Адама Україна" підлягають стягненню на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 грн у відсотковому відношенні щодо вимог, за якими відмовлено у задоволенні позову, решта витрат відповідача на правничу допомогу в сумі 104 982 грн залишаються за ФГ "Україна".
Згідно з ч. 11 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже в результаті взаємозаліку з відповідача на користь позивача слід стягнути 59 964 грн, тобто сума присуджених до стягнення витрат позивача зменшена на суму відповідних витрат відповідача (59 982 грн - 18 грн = 59 964 грн).
Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішень, а наведені в них доводи є необґрунтованими.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст.129, 244, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційні скарги Фермерського господарства "Україна" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі № 902/1144/22 - залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 у справі № 902/1144/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 902/1144/22 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "02" травня 2023 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Дужич С.П.