Справа №443/299/23
Провадження №2/443/225/23
іменем України
02 травня 2023 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Борусів в особі Ходорівської міської ради Львівської області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,
ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) на території Вибранівської сільської ради, площею 2,04 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ 0155599 від 29.05.2017 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача по материній лінії ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Вибранівської сільської ради площею 2,04 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0155599 від 29.05.2017 року. Згідно довідки Ходорівської міської ради №30 від 26.01.2023 року, ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_2 посвідчено заповіт в користь ОСОБА_1 за № 354 від 16.12.2008 року, який на день заповідальниці не змінювався і не скасовувався. В АДРЕСА_1 спільно з ОСОБА_2 на день її смерті був зареєстрований і проживав ОСОБА_1 , який дійсно вступив в управління спадковим майном в шестимісячний строк з дня її смерті. Зазначає, що на час смерті спадкодавця, окрім позивача, інших спадкоємців за заповітом чи осіб, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині - не було. Оскільки він постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявляв про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України, він вважається таким, що прийняв спадщину, однак юридично не оформив своїх спадкових прав.
20.02.2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив у його видачі, через відсутність правовстановлюючих документів на земельну частку (пай) на території Вибранівської сільської ради, що належала померлій і є спадковим майном.
За таких обставин позивач змушений звертатися до суду з вимогою про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 24.02.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 04.04.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, від представника позивача надійшла заява, згідно якої просить розглядати справу без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в у повному обсязі.
Представник відповідача - Ходоівської міської ради Львівської області у судове засідання не з'явився, подав відзив на позовну заяву, згідно якої повідомив про відсутність на час розгляду даної справи у суді інформації, яка була б підставою щодо заперечення позовних вимог, а також просить проводити розгляд справи без участі їхнього представника.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.6).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Вибранівка, Жидачівського району Львівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (а.с.7).
Як видно з копії паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 14.08.1992 року (а.с.4 на звороті).
Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача по материній лінії ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 , виданим Вибранівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 18.01.2012 року (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Вибранівської сільської ради площею 2,04 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0155599 від 29.05.2017 року (а.с.12).
За життя ОСОБА_2 , 16.12.2008 року було складено заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Вибранівської сільської ради Гинь А.М.,та зареєстрований в реєстрі за № 354, згідно якого остання заповіла все своє майно - ОСОБА_1 , 1992 року народження (а.с.10).
Згідно довідки виконавчого комітету Ходорівської міської ради №30 від 26.01.2023 року, ОСОБА_2 дійсно була прописана і постійно проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . У Вибранівській сільській раді секретарем Гринь Анною Миколаївною посвідчено заповіт від ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 за №354 від 16.12.2008 року, який на день смерті заповідальниці не змінювався і не скасовувався. В АДРЕСА_1 спільно з ОСОБА_2 на день її смерті був зареєстрований і проживав ОСОБА_1 , який дійсно вступив в управління спадковим майном в шестимісячний строк з дня її смерті (а.с.9).
Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Судом також встановлено, що крім позивача, інших спадкоємців за заповітом чи осіб, які б претендували на обов'язкову частку у спадщині, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не було.
Згідно ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що ОСОБА_1 , спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично прийняв, оскільки вступив в управління і володіння спадковим майном, однак юридично не оформили своїх спадкових прав, що також підтверджується витягом із спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №71185041 від 17.01.2023 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.1).
З метою оформлення права власності на спадкове майно, позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва.
Однак, листом-відповіддю приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Посацькою А.О. №23/02-31 від 20.02.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що у нього відсутні оригінали правовстановлюючих документів на майно, яке він має намір успадкувати (а.с.14).
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом щодо спадкового майна.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Позивач стверджує, що Сертифікат на право на земельну частку пай на ім'я ОСОБА_2 втрачено.
Доказом того, що покійна ОСОБА_2 отримала право на середню земельну частку (пай), маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0155599 від 29.05.2017 року, реєстраційний номер 185, площа земельної ділянки - 2,04 умовних кадастрових гектарів. Підстава для видачі сертифіката розпорядження голови Жидачівської райдержадміністрації від 19.03.1997 р.№143, є довідка відділу №5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 28.12.2022 року (а.с.12).
Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за гр. ОСОБА_2 у відділі не зареєстровано.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із тим, що у нього відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), яка знаходяться на території Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) на території Вибранівської сільської ради, площею 2,04 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ 0155599 від 29.05.2017 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя С.І Сливка