вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" квітня 2023 р. Справа№ 910/4288/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Грека Б.М.
за участю секретаря судового засідання Бондар Л.В.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 26.04.2023,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Уповноваженого представника засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качура Романа Вікторовича
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022
у справі №910/4288/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабекс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп"
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022, крім іншого, відкрито провадження у справі № 910/4288/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" в розмірі 9 621 711,84 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1815 від 12.07.2017); встановлено основну грошову винагороду арбітражному керуючому Приходьку Дмитру Володимировичу в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника; офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" у встановленому законодавством порядку; заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; встановлено розпоряднику майна боржника строк до 15.08.2022 для подачі до Господарського суду м. Києва відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення щодо складеного реєстру по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), реєстру вимог кредиторів відповідно до норм наказу Міністерства економіки України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів" від 02.07.2010 № 788, а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду; встановлено розпоряднику майна боржника строк до 26.08.2022 для проведення інвентаризації майна боржника; попереднє засідання суду призначено на 29.08.22 о 11:20 год.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 11.10.2022 ТОВ "Монотранс Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу місцевого суду про відкриття провадження у справі про банкрутство та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Стабекс" у відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Монотранс Груп".
Постановою Північного апеляційного господарського суду (далі-ПАГС) від 20.03.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Монотранс Груп" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м.Києва від 27.06.2022 по справі №910/4288/22 - без змін.
Уповноважена особа учасника (далі-Уповноважений представник засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качур Роман Вікторович звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити клопотання про залучення адвоката Качура Р.В. в якості уповноваженої особи учасника боржника у справі №910/4288/22 про банкрутство ТОВ "МОНОТРАНС ГРУП"; поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "МОНОТРАНС ГРУП" від 27.06.2022 у справі №910/4288/22, у зв'язку з пропущенням такого строку з поважних причин; зупинити дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі про банкрутство ТОВ "МОНОТРАНС ГРУП" на час розгляду апеляційної скарги; апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі № 910/4288/22 скасувати.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 апеляційну скаргу Уповноваженого представника засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качура Романа Вікторовича передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Пантелієнко В.О. та Грек Б.М.
22.03.2023 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабекс" надійшли заперечення проти відкритя апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОТРАНС ГРУП" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 про відкриття провадження у справі №910/4288/22 про банкрутство.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4288/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відкладено розгляд питання про поновлення чи відмову у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження, відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Уповноваженого представника засновника ТОВ "МОНОТРАНС ГРУП" - - Качура Романа Вікторовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі № 910/4288/22 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № №910/4288/22.
05.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/4288/22 у 6-ти томах.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 задоволено клопотання про залучення адвоката Качура Р.В. в якості уповноваженої особи учасника боржника у справі № 910/4288/22 про банкрутство ТОВ "МОНОТРАНС ГРУП". Уповноваженій особі учасника боржника Качуру Р.В. поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі № 910/4288/22. Зупинено дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі № 910/4288/22 на час розгляду апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи засновників ТОВ "МОНОТРАНС ГРУП" Качура Р.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі № 910/4288/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.04.2023 о 12 год. 30 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 21.04.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 26.04.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 виправлено описку, допущену у п. 4 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі №910/4288/22, викладено п. 4 резолютивної частини цієї ухвали в наступній редакції: " 4. Розгляд апеляційної скарги призначити на 26.04.2023 об 11 год. 30 хв., який відбудеться в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, (1 поверх, зал судових засідань № 1).". Дана ухвала вважається невід'ємною частиною ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі №910/429/22.
20.04.2023, з дотриманням встановленого судом строку, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабекс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник ТОВ "Стабекс" просить суд апеляційної інстанції закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Уповноваженого представника учасника ТОВ "МОНОТРАНС ГРУП" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі №910/4288/22 про банкрутство на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України; в задоволенні апеляційної скарги Уповноваженого представника учасника ТОВ "МОНОТРАНС ГРУП" відмовити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 про відкриття провадження у справі №910/4288/22 про банкрутство залишити без змін.
24.04.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Уповноваженого представника засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качура Романа Вікторовича надійшла відповідь на відзив, у якій наведено заперечення відносно доводів, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки, як стверджує апелянт під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи судом не було розглянуто доводи, викладені у апеляційній скарзі, судом не було відхилено чи проаналізовано фактичні обставини справи та докази, що мають значення для вірного вирішення справи, на які посилався в своїй апеляційній скарзі боржник. Як зазначає скаржник, при відкритті провадження у справі про банкрутство господарський суд, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, перевіряє можливість боржника виконати свої майнові зобов'язання, строк яких настав. Апелянт вказує, що первинними документами ТОВ «МОНОТРАНС ГРУП» платіж за договором купівлі- продажу вагонів від 22.04.2019 №30/ERR-MTG/2019 на суму 306 545,00 євро має бути внесений не пізніше 01.12.2023. Так, відповідно до п. 7.2. Додаткової угоди від 22.07.2019 № 4 до договору купівлі- продажу вагонів від 22.04.2019 №30/ERR-MTG/2019, грошові кошти в сумі 338 700 евро сплачуються наступним чином: 32 155 євро до 18.07.2022, а 306 545 евро не пізніше 01.12.2023. Таким чином, на думку скаржника, звернення ТОВ «Стабекс» до суду з заявою про відкриття справи про банкрутство ТОВ «МОНОТРАНС ГРУП» є передчасним, оскільки у Кредитора виникає право вимоги за договором на заявлену суму лише з 02.12.2023. Тобто, на думку скаржника, час виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу вагонів від 22.04.2019 №30/ERR- MTG/2019 по сплаті 306 545 євро на час звернення до суду з заявою про визнання банкрутом ТОВ «МОНОТРАНС ГРУП» не настав, на чому наполягав боржник, та ці доводи боржника не були розглянуті судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою боржника. Крім іншого, на цих доводах, які не розглянуті судом пеляційної інстанції, грунтується дана апеляційна скарга Уповноваженого представника засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качура Романа Вікторовича
26.04.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабекс" надійшли пояснення щодо окремих питань, в яких, крім іншого, зазначено, що у відповіді на відзив скаржник зазначає нові доводи, які не були зазначені в апеляційній скарзі.
У судове засідання з'явились уповноважений представник засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качур Роман Вікторовича та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабекс".
Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності інших учасників справи, які не з'явились у судове засідання.
У судовому засіданні, крім доводів, які зазначені Уповноваженим представником засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качур Р.В., апелянт послався на те, що оскільки в статуті товариства, учасником якого є позивач, не передбачено право дарувати майно (майнові права), спірний правочин суперечить вимогам ч. 3 ст. 270 ЦК України, відповідно до якої підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В апеляційній скарзі уповноважений представник засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качур Роман Вікторович посилається на те, що в постанові від 20.03.2023 Північний господарський господарський суд не розглянув доводи, наведені у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою боржника відносно того, що угода від 07.02.2022 №01/2 не відповідає вимогам національного законодавства, не розглянув заперечення боржника щодо відсутності права вимоги ініціюючого кредитора та відносно відсутності боргу боржника перед ініціюючим кредитором. Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції та апеляційної інстанції про обгрунтованість та безспірність грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монотранс Груп» в розмірі 306 545,00 Євро, що за висновком суду, станом на 08.06.2022 становить 9 621 711,84 грн та із висновком щодо невиконання боржником взятих на себе зобов'язань у встановлений договором строк. Апелянт зазначає, що суд апеляційної інстанції не роглянув доводи апеляційної скарги боржника відносно того, що угода від 07.02.2022 №01/2 не відповідає вимогам національного законодавства, з огляду на наступне. За змістом угоди від 07.02.2022 №01/2 Hoguster Commercial Corp безоплатно передало право вимоги (до ТОВ «Монотранс груп») ТОВ «Стабекс». Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Тобто, на думку апелянта, угода від 07.02.2022 №01/2 про уступку прав вимоги за своєю правовою природою є договором дарування, а тому до неї застосовуються відповідні положення закону. Статтею 209 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правовин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Частина п'ята статті 719 ЦК України встановлює, що договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (850 грн), укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, як стверджує скаржник, з доданих до заяви ТОВ «Стабекс» документів не вбачається достатніх доказів на підтвердження вимог до боржника, боржник не визнає право вимоги заявника, оскільки ставить під сумнів законність і сам факт переходу права вимоги до Заявника. Апелянт просить суд оцінювати критично твердження кредитора про те, що Договір про відступлення права вимоги від 07.02.2022 № 01/22 виник на підставі (із умов) іншого договору від тієї ж дати - 07.02.2023, оскільки останній доданий до відзиву на апеляційну скаргу без клопотання про його приєднання судом лише на стадії апеляційного розгляду, клопотань із зазначенням перешкод для надання даного доказу на стадії розгляду заяви судом першої інстанції в порядку статті 269 ГПК України до суду апеляційної інстанції не надходило.
Скаржник зазначає, що вказані доводи мають бути розглянуті за апеляційною скаргою уповноваженого представника засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качура Романа Вікторовича відповідно до ст. 272 ГПК України.
Згідно з ст. 272 ГПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується. За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особ.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги уповноваженого представника засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качура Романа Вікторовича, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Уповноваженого представника засновника боржника - Качура Р.В. слід задовольнити, Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі № 910/4288/22 скасувати, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі №910/4288/22 скасувати; прийняти нове судове рішення, за яким відмовити у відкритті провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" про банкрутство, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стабекс" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" у зв'язку з неспроможністю останнього погасити заборгованість в розмірі в розмірі 306 545,00 Євро, що станом на 08.06.2022 становить 9 621 711,84 грн.
Заявлені вимоги заявник обґрунтовує тим, що 02.04.2019 між OU Est Rail Rental (м. Таллін, Естонія, продавець) та ТОВ «Монотранс груп» (Україна, покупець) було укладено договір купівлі-продажу вагонів № 30/ERR-МТG/2019, згідно з якими продавець зобов'язувався передати у власність покупця залізничні вагони, а покупець прийняти вагони та оплатити їх на умовах визначених договором.
Заявник зазначає, що 17.07.2019 між OU Est Rail Rental (Естонія, цедент, первісний кредитор) і Hoguster Commercial Corp. (Британські Віргінські острови, цесіонарій, новий кредитор) було укладено договір цесії № 17/07/2019, згідно з якими цедент передав (уступив), а цесіонарій прийняв і оплатив право вимоги до ТОВ «Монотранс груп» в розмірі 306 545,00 Євро, які випливають із договору купівлі-продажу вагонів № 30/ERR-МТG/2019 від 22.04.2019, про що було повідомлено Боржника листом від 17.07.2019. В подальшому, 07.02.2022 між Hoguster Commercial Corp. (Британські Віргінські острови, цедент, первісний кредитор) та ТОВ «Стабекс» (Україна, цесіонарій, новий кредитор) було укладено угоду № 01/22 про уступку прав вимоги до ТОВ «Монотранс груп» (Боржник), яке виникло з договору купівлі-продажу вагонів № 30/ERR-МТG/2019 від 22.04.2019, укладеного між OU Est Rail Rental та Боржником, а також договору цесії № 17/07/2019 від 17.07.2019, укладеного між OU Est Rail Rental і Hoguster Commercial Corp.
Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції відкрив провадження у справі № 910/4288/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп"; визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" в розмірі 9 621 711,84 грн, мотивувавши це тим, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази, які б підтверджували виконання боржником взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу вагонів від 02.04.2019 № 30/ERR-МТG/2019. Суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується обґрунтованість грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" в розмірі 306 545,00 Євро, що станом на 08.06.2022 становить 9 621 711,84 грн. та невиконання боржником взятих на себе зобов'язань у встановлений договором строк.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 11.10.2022 ТОВ "Монотранс Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу місцевого суду про відкриття провадження у справі про банкрутство та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Стабекс" у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Монотранс Груп".
В апеляційній скарзі ТОВ «Монотранс груп» посилалось на те, що боржника не повідомлено належним чином про звернення кредитора до суду з заявою про банкрутство, за наявними первинними документами та обліком, ТОВ "Монотранс Груп" борг обліковується за іншою юридичною особою. На думку скаржника, угода від 07.02.2022 №01/2 не відповідає вимогам національного законодавства, з огляду на наступне. За змістом угоди від 07.02.2022 №01/2 Hoguster Commercial Corp безоплатно передало право вимоги (до ТОВ «Монотранс груп») ТОВ «Стабекс». Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.Тобто, на думку апелянта, угода від 07.02.2022 №01/2 про уступку прав вимоги до ТОВ «Монотранс груп» за своєю правовою природою є договором дарування, а тому до неї застосовуються відповідні положення закону. Статтею 209 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Частина п'ята статті 719 ЦК України встановлює, що договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (850 грн), укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Під час апеляційного розгляду боржник посилався на те, що строк зобов'язання з оплати за угодою від 07.02.2022 № 01/2 не настав, що зобов'язання боржника на заявлену суму за умовами цієї угоди виникне лише 02.12.23, заперечуючи з цих підстав кредиторські вимоги ТОВ «Стабекс», боржник посилався на існування між сторонами спору про право.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Монотранс Груп" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м.Києва від 27.06.2022р. по справі №910/4288/22 - без змін.
Враховуючи ст. 272 ГПК України, суд розглядає апеляційну скаргу Уповноваженого представника засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качура Романа Вікторовича в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою боржника.
Колегія суддів зауважує, що згідно з ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування.
За положеннями ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З наведених положень вбачається, що належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують заявлені вимоги ініціюючого кредитора є договори та первинні документи, що підтверджують наявність боргу боржника перед ініціюючим кредитором.
Відповідно до ст. 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
За положеннями ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Отже, у разі, коли письмові докази подаються до господарського суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою.
Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат» .
Суд першої інстанції встановив обґрунтованість заявлених вимог заявника на підставі доказів, які не могли бути прийняті судом як належні, оскільки складені на іноземній мові, заявником не додано їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою.
Колегія суддів зауважує, що відсутність перекладу на українську мову документу, складеного на іноземній мові, унеможливлює встановлення судом змісту такого документу, дії, яка вчинена на підставі вказаного документу, особи, якою вона була вчинена та на користь кого.
Крім того, прийняття в якості належних доказів документів, складених іноземною мовою без перекладу суперечить приписам статті 10 ГПК України.
Переклад документів, завірених нотаріально та апостильованих, поданих в обґрунтування заявлених вимог у заяві, заявник додав в якості додатків до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Монотранс груп» лише до суду апеляційної інстанції, проте, без клопотання про їх прийняття судом та без обґрунтування поважності причин їх неподання до суду першої інстанції.
Колегія суддів зауважує, що ці докази не були предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції, а надані із відзивом на апеляційну скаргу тільки під час апеляційного провадження у цій справі без відповідних клототань.
Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заявником не обґрунтовано та не доведено об'єктивну неможливість подання до суду першої інстанції перекладу поданих ним доказів на українську мову, не заявлено клопотання про їх долучення до справи в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції під час перегляду справи за апеляційною скаргою боржника, і не розглядав питання щодо прийняття/неприйняття відповідних доказів під час розгляду апеляційної скарги ТОВ "Монотранс Груп", в тому числі, нового доказу, копія якого заявником не було подано до суду першої інстанції - договору купівлі - продажу від 07.02.2022 № 00/22, копія якого також була додана лише до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Монотранс Груп" без клопотання щодо його прийняття судом та без обґрунтування поважності причин неподання такого доказу до суду першої інстанції. Тобто, ці докази не були прийняті судом під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою боржника.
Враховуючи вищевикладене, такими доказами не може бути доведеним в суді борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Стабекс".
У вищезазначеній постанові ПАГС від 20.03.2023 у даній справі, колегія суддів прийшла до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази існування будь-якого спору про право у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали за апеляційною скаргою ТОВ "Монотранс Груп", не розглянуто доводи боржника відносно того, що угода від 07.02.2022 №01/2 не відповідає вимогам національного законодавства, не розглянуто доводи боржника стосовно того, що права вимоги ініціюючого кредитора станом на момент звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не існує, а тому у боржника не існує зобов'язання перед ініціюючим кредитором, відносно того, що заперечення боржника саме з цих підстав свідчать про наявність спору про право.
Так, скаржник зазначає, що заперечення боржника відносно фактів укладання договорів цесії від 17.07.2019 № 17/07-2019 та від 07.02.2022 № 01/22 з порушенням чинного законодавства, наявності суджень боржника щодо неправомірності таких договорів, посилання боржника на ненастання строку виконання зобов'язання боржника перед кредитором, свідчить про наявність між сторонами цих правовідносин спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Судовою колегією встановлено, що вказані доводи, викладені в апеляційній скарзі Уповноваженого представника засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качура Романа Вікторовича, не розглядались під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою боржника. Тому вказаним в апеляційній скарзі Уповноваженого представника засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качура Романа Вікторовича доводам має бути надана оцінка судом відповідно до ст.272 ГПК України.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
При цьому грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений статтею 39 КУзПБ.
Згідно з частинами 1-3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Зокрема, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (ч.ч. 5, 6 ст. 39 КУзПБ).
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.
Тобто однією з обов'язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постанові від 13.08.2020 у справі №910/4658/20.
Верховний Суд (зокрема в постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20) неодноразово зазначав, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
У постанові від 19.08.2020 у справі №910/2522/20 Верховний Суд щодо застосування положень вказаної норми КУзПБ зауважив, що наявність заперечень боржника щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, безспірність яких не підтверджується судовим рішенням, є свідченням наявності спору про право щодо таких вимог ініціюючого кредитора.
У вказаній постанові Верховний Суд наголосив, що суть підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство через те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, полягає в тому, що саме на час підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі) існує спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З викладеного вбачається, що Верховний Суд неодноразово викладав висновки про застосування положень частини 6 статті 39 КУзПБ стосовно необхідності встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора як необхідної передумови для відкриття провадження у справі про банкрутство, а також наявності підстав для відмови у відкритті провадження за відповідною заявою ініціюючого кредитора в разі виникнення такого спору саме до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Колегія суддів дійшла висновку про наявність між сторонами спору про право, враховуючи доводи апеляційної скарги відносно того, що угода від 07.02.2022 №01/2 не відповідає вимогам національного законодавства, є заперечення боржника стосовно того, що права вимоги на час порушення даної справи не існує, а тому у боржника не існує зобов'язання перед ініціюючим кредитором, є заперечення боржника відносно фактів укладання договорів цесії від 17.07.2019 № 17/07-2019 та від 07.02.2022 № 01/22 з порушеннями чинного законодавства, наявності заперечень боржника щодо неправомірності таких договорів, ненастання строку виконання зобов'язання боржника перед кредитором, що свідчить про неоднозначність вимог ініціюючого кредитора.
В даному випадку спір про право виражений у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
Колегія суддів зауважує, що на відміну від позовного провадження, у процедурі банкрутства спір про право має бути відсутній, а сама процедура складається з послідовних, відокремлених одна від одної стадій провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відкриття провадження у даній справі про банкрутство.
У даному випадку слід відмовити заявнику у відкриті провадження у справі про банкрутство, позаяк заявлені вимоги обґрунтовано заперечуються боржником, який ставить під сумнів законність і сам факт переходу права вимоги до заявника, що свідчить про існування спору про право між сторонами, вимоги ініціюючого кредитора до боржника не є безспірним, що є самостійною підставою для відхилення їх судом в якості підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство, враховуючи доводи апеляційної скарги.
Колегія суддів зауважує, що дійсно матеріали справи містять заперечення боржника щодо наявності права вимоги ініціюючого кредитора та щодо відсутності зобов'язання боржника перед кредитором, та відносно того, що спір про право можє бути вирішений лише в межах позовного провадження.
Судовою колегією встановлено, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження. В даному випадку вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. За таких обставин, у суду є підстави відмовити у відкриті провадження у справі про банкрутство (ч.ч.5.6 ст.39 КУзПБ).
З постанови ПАГС від 20.03.2023 у даній справі вбчається, що суд апеляційної інстанції не розглядав вищевказані доводи та не надавав їм оцінки, дійшовши висновку про відсутність спору про право у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких грунтуються вимоги кредитора. Тобто вказана постанова суду апеляційної інстанції прийнята без надання оцінки вищевказаним доводам, які не були розглянуті.
Таким чином, доводи Уповноваженого представника засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качура Романа Вікторовича, викладені у його апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабекс" щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Уповноваженого представника засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качура Романа Вікторовича відхиляються судом апеляційної інстанції.
Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Згідно зі ст. 272 ГПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до ст. 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.
В даному випадку, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає наявними підстави для скасування раніше прийнятої постанови ПАГС від 20.03.2023 у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України).
За таких обставин, апеляційну скаргу Уповноваженого представника засновника боржника - Качур Р.В. слід задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі № 910/4288/22 скасувати, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі №910/4288/22 скасувати; прийняти нове судове рішення, за яким відмовити у відкритті провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" про банкрутство.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 282, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Уповноваженого представника засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - Качура Романа Вікторовича задовольнити.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі № 910/4288/22 скасувати.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі №910/4288/22 скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабекс"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" про банкрутство.
Матеріали справи №910/4288/22 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 02.05.2023.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді В.О. Пантелієнко
Б.М. Грек