Справа № 459/350/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/336/23 Доповідач: ОСОБА_2
26 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючої судді ОСОБА_2 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 10 квітня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 ,-
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
даною ухвалою, задоволено частково клопотання прокурора, продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто з 10 квітня 2023 року по 9 червня 2023 року включно.
Визначено ОСОБА_7 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720, 00 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) (отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації у Львівській області, депозитний рахунок UA598201720355219002000000757, (код за ЄДРПОУ) 26306742, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172).
Роз'яснено обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Львівській області коштів, має бути наданий уповноваженій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово, прокурора та суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави на обвинуваченого покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого прокурора, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з потерпілим;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, заставу буде звернуто в дохід держави.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що суд дійшов висновку про продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки об'єкти посягань злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , обставини та характер вчинення останніх, вид і тяжкість санкції за інкриміновані діяння, вік та стан здоров'я обвинуваченого - у сукупності дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення, також те, що обґрунтована підозра у вчинені ОСОБА_7 інкримінованого злочину існує й надалі, відтак, продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою гарантуватиме належну поведінку останнього, а тому подальше його тримання є виправданим, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
На вказану ухвалу адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить дану ухвалу змінити в частині визначення розміру застави, змінивши визначений розмір застави з 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів до 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір застави не врахував майнового стану обвинуваченого, обставин даного кримінального провадження.
Вважає, що з урахуванням майнового стану ОСОБА_7 та обставин даного кримінального провадження, застава у розмірі 20-30 прожиткових мінімумів буде достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК.
Вказує, що у зв'язку із відсутністю коштів у ОСОБА_7 на сплату застави, такі кошти буде сплачувати його родина, яка буде брати позику у банку, а відтак вважає, що такі обставини зобов'язуватимуть ОСОБА_7 до належної процесуальної поведінки.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , виступ захисника - адвоката ОСОБА_6 про задоволення поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 щодо залишення ухвали суду без змін, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням тяжкості злочину, інкримінованому ОСОБА_7 та даних про особу обвинуваченого, не гарантують запобігання ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому обґрунтовано обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду про те, що обґрунтована підозра у вчинені ОСОБА_7 інкримінованого злочину існує й надалі, у зв'язку з цим, продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою гарантуватиме належну поведінку останнього, а тому подальше його тримання є виправданим, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання колегії суддів, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а апелянтом не підтверджено, що більш м'які запобіжні заходи зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З матеріалів провадження вбачається, що при розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави.
Твердження захисника ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції, визначаючи розмір застави не врахував майнового стану обвинуваченого, обставин даного кримінального провадження, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про визначення розміру застави, суд першої інстанції у повній мірі врахував усі обставини вчинення обвинуваченим злочинів, даних про його особу, майновий стан, та дійшов вірного висновку, що саме такий розмір застави буде цілком достатній для забезпечення виконання ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України.
Відтак, дійшовши правильного висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 суддя, навів в ухвалі достатні обгрунтування щодо визначеного розміру застави, який на переконання колегії суддів, обумовлений тим ступенем довіри до обвинуваченого, при якому перспектива втрати застави буде для неї необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання нею процесуальних обов'язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою з визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
постановила:
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 10 квітня 2023 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4