Єдиний унікальний № 337/231/23 Головуючий в 1 інст. Кучерук І.Г.
Провадження № 33/807/353/23 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
Категорія: ст.124 КУпАП
11 квітня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участі захисника - адвоката Астаф'єва Г.В., за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Астаф'єва Г.В. на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 7 березня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює старшим сержантом ДПСУ, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень, стягнуто судовий збір,
Провадження в справі за ч. 1 ст. 139 КУпАП закрито в зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення,
Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 10 грудня 2022 року о 20-03 годин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21134 держномер НОМЕР_1 , рухаючись по пр. Ювілейному, 27 в м. Запоріжжі, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду, а саме бордюр, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу та іншого майна бордюру у кількості двох штук та люку оглядового колодязя.
ОСОБА_1 під час події порушив вимоги п. 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвоката Астаф'єв Г.В. не оспорюючи судове рішення за ч. 1 ст. 139 КУпАП, вважає, що постанова суду в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи та не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 , що під час події видимість була мінімальною, зовнішнє світло було вимкнено. Йшов дощ, дорожнє покриття було мокрим. Швидкість автомобіля була 40 км/год. Під'їжджаючи до перехрестя, він побачив світлофор, який не працював, тому збавив швидкість до 29 - 30 км/год. За перехрестям у світлі фар він побачив силует людини, яка напевно переходила дорогу. З метою уникнення зіткнення з пішоходом, ОСОБА_1 здійснив відворот керма вліво та натиснув на гальма. Після чого, переднім колесом вдарився у бордюр та перекинувся. ОСОБА_1 вважає, що причиною ДТП був пішохід та відсутність технічної можливості уникнути зіткнення з бордюром.
Матеріали справи не містять відомостей, що дії ОСОБА_1 стали причиною ДТП. Докази в справі лише констатують факт самого ДТП, однак не відображають всіх обставин ДТП.
Наголошує, що дії ОСОБА_1 під час події підпадають під визначення крайньої необхідності для уникнення більш тяжких наслідків, зокрема для пішохода.
Просить апеляційний суд постанову районного суду в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП скасувати, а провадження в справі закрити у зв'язку з вчиненням дії особи в стані крайньої необхідності.
Заслухавши доповідь судді, захисника - адвоката Астаф'єва Г.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції в частині наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 в діях ОСОБА_1 і доведеності його вини у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку. Апелянтом не оспорюється факт скоєння ДТП ОСОБА_1 .
Зміст апеляційної скарги зводиться лише до того, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення в стані крайньої необхідності.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Висновки судді про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.
Незважаючи на позицію захисника про те, що ОСОБА_1 скоїв ДТП в стані крайньої необхідності, його вина підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема даними:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №143173 за ст. 124 КУпАП (а.с.1), яким ОСОБА_1 звинувачено в тому, що він 10 грудня 2022 року о 20-03 годин, керуючи автомобілем ВАЗ 21134 держномер НОМЕР_1 , рухаючись по пр. Ювілейному, 27 в м. Запоріжжі, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду, а саме бордюр, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу та іншого майна бордюру у кількості двох штук та люку оглядового колодязя;
- схеми місця ДТП (а.с.2), якою зафіксовано розташування транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Встановлено, що автомобіль здійснив наїзд на бордюрну перешкоду. Автомобіль ВАЗ 21134 отримав механічні пошкодження: передня частина та дах транспортного засобу;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.3), в яких він вказав, що 10.12.2022 року близько 20:00 години здійснював рух по проспекту Ювілейному від вулиці Лахтинської в напрямку вул. Козацької. Через недостатнє освітлення не побачив островок безпеки, наїхав на бордюр та машина перевернулась;
- акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (а.с.4), яким встановлено, що забезпечення безпечного стану ділянки дороги покладено на КП «Елуаш». Встановлені недоліки в утриманні вказаної ділянки: пошкоджено два бордюрних каменя та люк оглядового колодязю;
- фотосвітлини з місця події (а.с.5), якими зафіксовано, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 потрапив в ДТП. Зафіксовані механічні пошкодження.
Пунктом 12.1 Правил дорожнього руху України визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та обґрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності.
Неспроможними є доводи сторони захисту про те, що дії ОСОБА_1 , а саме, вчинення ДТП в стані крайньої необхідності, що у відповідності до вимог ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Однак, твердження сторони захисту про те, що ситуація, яка потягла за собою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, так як він скоїв ДТП через відвернення наїзду на пішохода, який перебігав дорогу, є неспроможними.
ОСОБА_1 у поясненнях не вказував, що ДТП сталося через дії неправомірних дій іншого учасника дорожнього руху - пішохода. Водій самостійно вказав, що через недостатнє освітлення що він не побачив островок безпеки та наїхав на бордюр.
Водій ОСОБА_1 враховуючи погодні та технічні обставини повинен був виконувати вимоги п.12.1 ПДР України, а саме контролювати швидкість автомобіля та враховувати дорожні обставини під час руху.
Апеляційний суд вказує, що в даному випадку посилання апелянта на крайню необхідність з'явилося лише в суді, що свідчить лише про намагання уникнути відповідальності за порушення ПДР України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП повністю доведена в судовому засіданні. З зазначеними висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Дослідивши вказані докази і оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достовірності в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 доведена.
Накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу, відповідає санкції ст.124 КУпАП, вимогам ст. ст. 33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення .
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова районного суду щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, як того просить захисник, відсутні.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Астаф'єва Г.В. залишити без задоволення.
Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 7 березня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 337/231/23