Дата документу 18.04.2023 Справа № 337/4903/21
Єдиний унікальний №337/4903/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/266/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
18 квітня 2023 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, не працевлаштованого, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,
обвинуваченого за ч.1 ст.186 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29 жовтня 2021 року, яким визнано винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, та призначено йому покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.
Вирішена доля речових доказів.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що свою вину він визнає повністю, щиро кається, допомагав слідству та суду у встановлені істини по справі. Також зазначає, що проживає разом з матір'ю та її співмешканцем у двокімнатній квартирі, за адресою: АДРЕСА_2 . Матір є особою з інвалідністю дитинства 2 групи, її співмешканець є особою з інвалідністю 1 групи, а сам обвинувачений - особою з інвалідністю 3 групи. Конфлікти у сім'ї виникали, але рідко. Обвинувачений пояснює, що під час одного з конфліктів він без дозволу на очах у співмешканця взяв його мобільний телефон і пішов на декілька днів на дачу. Матір та її співмешканець написали заяву до поліції про протиправне відкрите заволодіння мобільним телефоном. Так виник злочин. Однак, він не має бажання відбувати покарання у неволі. Крім того, потерпілий у суді першої інстанції просив призначити покарання, яке не буде позбавляти його свободи. ОСОБА_6 зазначає, що може по домашньому господарству виконувати велику кількість роботи, тим самим допомагаючи матері та її співмешканцю. Вважає, що цього соціального та правового впливу для нього, а саме призначення покарання з випробуванням, буде достатньо.
Згідно з вироком суду, 11 липня 2021 року, приблизно о 10:00 годині, ОСОБА_6 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, знаходячись у спальній кімнаті квартири за АДРЕСА_3 , скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_9 , який є особою з інвалідністю 1 Б групи (пересувається за допомогою ходуль) та у зв'язку із хворобою не міг чинити опір, відкрито заволодів майном останнього, а саме мобільним телефоном марки «Хіаоmі Redmi Note 10» в корпусі синього кольору, вартістю 7499 гривень, який знаходився на ліжку в кімнаті. Також у мобільному телефоні була карта пам'яті об'ємом 6 ГБ, вартістю 100 гривень. Таким чином, ОСОБА_6 своїми діями наніс матеріальний збиток ОСОБА_9 на загальну суму 7599 гривень. Продовжуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ігноруючи вимоги ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 , яка є особою з інвалідністю 2-ї групи (інвалід дитинства), щодо повернення майна, покинув приміщення квартири з викраденим майном, спричинивши ОСОБА_9 матеріальний збиток на вказану суму.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; потерпілого, який у попередньому судовому засіданні також підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство зобов'язує суд дослідити усі докази у провадженні (які відповідають вимогам ст.84 КПК України) та надати цим доказам відповідну оцінку у вироку, за винятком процесуальної процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК України.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону в цілому дотримався при розгляді даного провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчинені вищевказаного кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.186 КК України ніким з учасників провадження не оспорюються, у зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів виходить з такого.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
З мотивувальної частини вироку убачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував обставини кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким, його наслідки, особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, є особою з інвалідністю 3 групи, офіційно не працює, має місце проживання, перебуває під спостереженням у лікаря психіатра, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, потребує лікування від наркоманії.
Суд дійшов правильного висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_6 , з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та його фактичних обставин, а також відомостей про особу обвинуваченого, необхідно призначити покарання, передбачене санкцією статті обвинувачення - у виді арешту.
Разом з тим, при визначенні обвинуваченому ОСОБА_6 строку покарання, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не в повній мірі врахував відношення обвинуваченого до вчиненого злочину, а також його стан здоров'я.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що на підставі ст.407-409 КПК України, оскаржуваний вирок суду підлягає зміні в частині призначення обвинуваченому покарання шляхом його пом'якшення - до 2 місяців арешту.
Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та, на думку колегії суддів, буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.
Підстав для застосування положень ст.ст.69,75 КК України колегія суддів не убачає.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.ст.404-405, 407-409 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29 жовтня 2021 року, яким визнано винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, змінити в частині призначення покарання, пом'якшивши його до 2 (двох) місяців арешту.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4