Дата документу 26.04.2023 Справа № 333/6020/22
Єдиний унікальний №333/6020/22 Головуючий у 1 інстанції Варнавська Л.О.
Провадження № 22-ц/807/860/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
26 квітня 2023 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Трофимової Д.А.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначала, що вона працювала на Запорізькому державному підприємстві «Радіоприлад», була звільнена у зв'язку з виходом на пенсію 16.09.2019 р.
Відповідач при звільненні остаточний розрахунок з нею не провів, тому вона звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.
Комунарським районним судом м. Запоріжжя по справі №333/3799/21 був виданий судовий наказ щодо стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Добровільно відповідач по справі це рішення суду не виконав, тому відповідачка зверталась із заявою до державної виконавчої служби.
У жовтні 2022 року це рішення суду було виконано та позивачці була виплачена заборгованість по заробітній платі.
Зважаючи на те, що в день звільнення відповідач не провів повного розрахунку із позивачкою, просила суд на підставі ст.. 117 ч.1 КЗпП України стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в сумі 27284,66 грн. за період з 16.09.2019 р. по 16.02.2020 р.
Також просила суд стягнути спричинену їй моральну шкоду в сумі 5000 грн., оскільки весь час затримки розрахунку вона знаходилась у стресі, не могла належним чином утримувати свою родину, повинна була відмовляти собі у певних життєвих звичках.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 27284 грн. 66 коп., моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Стягнуто з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 998 грн. 00 коп.
Стягнуто з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» на користь держави судовий збір в сумі 998 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 працювала на ЗДП «Радіоприлад» у період з 29.07.1981 р. по 16.09.2019 р. Наказом №173к від 11.09.2019 р. вона була звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням адміністрацією підприємства чинного законодавства про працю. Комунарським районним судом м. Запоріжжя по справі №333/3799/21 видано судовий наказ про стягнення з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати у розмірі 37111,30 грн. Відкрито виконавче провадження №67340884. Протягом вересня-жовтня 2022 року з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» на користь позивачки було стягнуто грошові кошти в повному обсязі. Постановою від 19.10.2022 р. закрито виконавче провадження. Зазначає, що стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні можна не більше ніж за 6 місяців та в даному випадку є підстави для зменшення розміру відшкодування до 3247,24 грн. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 192,64 грн., оскільки відповідач, як податковий агент зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 1,5% із суми доходу. Також вказує, що позивачем не доведено спричинення позивачу моральної шкоди.
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог.
Колегія судів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 працювала на ЗДП «Радіоприлад» у період з 29.07.1981 р. по 16.09.2019 р.
Наказом №173к від 11.09.2019 р. ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням адміністрацією підприємства чинного законодавства про працю.
Комунарським районним судом м. Запоріжжя по справі №333/3799/21 видано судовий наказ про стягнення з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати у розмірі 37111,30 грн. на користь ОСОБА_1 .
На виконання вказаного рішення суду було відкрито виконавче провадження №67340884. Яке було закінчене у зв'язку з його повним виконанням 19.10.2022 року.
Суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що їх регулюють.
Так, положеннями ч.1 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України.
Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем та відповідачем трудовий спір вирішено у справі №333/3799/21.
Враховуючи положення статті 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, судом першої інстанції вірно визначено, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 235,21 грн. х 116 дні = 27284,66 грн.
Посилання скаржника на невірний обрахунок суми середньоденного заробітку, не врахування судом податків, є безпідставними, з огляду на те, що при обрахуванні середньоденного заробітку на підставі якого і балу обрахована сума належної позивачу компенсації позивачем були використані норми Постанови КМУ № 100, тому в частині обрахування середньоденного заробітку який був покладений в основу оскарженого рішення про стягнення компенсації на користь позивача рішення суду першої інстанції в цій частині законне та обґрунтоване.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду України у постанові від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц, який зазначає, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням конкретних обставин справи.
Проте, в даному випадку відсутні підстави для зменшення суми середнього заробітку за час затримки, оскільки на час звільнення позивача сума заборгованості складала 37111 грн. 30 коп., вона утворилася у зв'язку з неповною виплатою заробітної плати.
Вказана заборгованість носить безспірний характер, не виплачувалася протягом трьох років після звільнення, що призвело до розрахунку середньої заробітної плати в розмірі, що не перевищує розмір заборгованості по заробітній платі.
Застосування в даному випадку висновків Великої Палати Верховного Суду України від 26.06.2019 року (справа № 761/9584/15-ц п.94.5) недоречне, оскільки в цій справі розмір заборгованості із заробітної плати носив спірний характер, та був у 100 разів менший, ніж нарахований розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку.
Спірні правовідносини (час коли позивачу при звільненні не була виплачена заробітна плата) виникли в 2019 році. Внесення змін до статті 117 КЗпП України, де був встановлений граничний термін за який робітник може стягнути компенсацію 6 місяців, відбулися на підставі Закону № 2352-ІХеід 01,07.2022.
Тобто, до спірних правовідносин суд першої інстанції правильно застосував норми Закону що діяли саме у 2019 році так як затримка з розрахунку відбулася саме у 2019 році (початок триваючого правопорушення).
Позивачем в своєму позові було зазначено посилання на норму Закону № 2352-ХІ та ст.. 117 КЗпП України при проведенні розрахунку саме з огляду на правові висновки Верховного Суду щодо порядку розрахунку та стягнення відповідної компенсації за затримку розрахунку.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди прийняв законне та обґрунтоване рішення, оскільки позивачем було обґрунтовано заявлено суму в яку позивач оцінює спричинену моральну шкоду.
Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі в цій частині зводяться до того, що він не погоджується з сумою стягнутої моральної шкоди не зазначаючи які саме норми права порушив суд першої інстанції при прийнятті свого рішення.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як то передбачено ст.237-1 КЗпП України. Зважаючи на те, що остаточний розрахунок по заробітній платі не проведений з позивачем більше ніж через два роки після звільнення, суд вважає вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є обґрунтованими.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-788цс16).
Враховуючи те, що позивач вимушений був захищати свої права в судовому порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказане призвело до моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв'язків.
Враховуючи тривалість страждань позивача та беручи до уваги співмірність, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
З огляду на наведене колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 02 травня 2023 року.
Головуючий
Судді: