Дата документу 26.04.2023 Справа № 335/4272/22
ЄУ № 335/4272/22 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/845/23 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 в режимі відеоконференції з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,
розглянула 26 квітня 2023року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 4 квітня 2023 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні колегії суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України.
04.04.2023 прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 , в рамках вказаного кримінального провадження, подано письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .
Згідно з п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Вирішення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відбувається головуючим суддею, відповідно п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, оскільки до закінчення строку дії запобіжного заходу вказане клопотання не може бути розглянуто колегією суддів внаслідок тимчасової відсутності члена колегії суддів - судді ОСОБА_9 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що відносно ОСОБА_7 встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні, у тому числі, особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, на території України введено воєнний стан, а відтак ОСОБА_7 може виїхати за межі України або на тимчасово окуповану територію; ОСОБА_7 у разі звільнення його з-під варти повинен продовжити проходити службу у ВЧ НОМЕР_1 , а відтак зможе впливати на свідків чи іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 недбало ставиться до несення служби, злочини вчинив у період воєнного стану, а відтак може повторно вчинити кримінальне правопорушення аналогічного характеру. До того ж, ОСОБА_7 раніше не був судимий та притягався до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП. Зазначив, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 підтримав клопотання та вказав про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 без визначення розміру застави, посилаючись на те, що ризики, встановлені судом під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не відпали та продовжують існувати.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора та продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , оскільки стороною обвинувачення не підтверджено, що існують ризики, визначені ст. 177 КПК України, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, оскільки обвинувачений бажає захищати Батьківщину.
Обвинувачений ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього заперечував. Зазначив, що він не ухилявся від проходження військової служби, а був вдома з хворою матір'ю, підтримує думку свого захисника.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2023 року задоволено клопотання прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою.
Продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02 червня 2023 року включно.
Приймаючи таке рішення, суд послався на дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник, не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, яка підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів зазначає, що жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України прокурором не доведений. Обвинуваченому не має сенсу переховуватись від органів слідства у зв'язку з тим, що він визнає своє правопорушення та розуміє, що при переховуванні він сам собі нашкодить, що може в подальшому призвести до отримання санкції у вигляді позбавлення волі.
Судом не взято до уваги те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, учасник бойових дій, має стійкі соціальні зв'язки, одружений, має двох неповнолітніх доньок, хвору мати 1949 року народження, яка мешкає разом з ним, характеризується виключно позитивно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, бажає служити в лавах ЗСУ та захищати Україну зі зброєю в руках.
У зв'язку з цим вважає жодним чином не обґрунтованим та недоведеним, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, тим більше, в доданих до клопотання матеріалах дані про такі обставини відсутні.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор, будучи належним чином повідомлений про час і дату судового засідання не з'явився, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405КПК України та відповідає ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд відмічає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні прокурором доведено, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ст. 177 КПК України не відпали і продовжують існувати.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочину відповідно. За вчинення особливо тяжкого злочину передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років у разі визнання останнього винним, отже існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до втечі.
Очікуване покарання, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Судова колегія зауважує, що висунуте обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Одночасно суд підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
В даному провадженні колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні, у тому числі, особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, на території України введено воєнний стан, що поряд із очікуваним покаранням додатково засвідчує існування ризику переховування обвинуваченого від правосуддя.
Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_7 раніше притягався до адміністративної відповідальності за неналежне виконання військових обов'язків, кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 408 КК України, згідно з матеріалами обвинувального акту, вчинено у період, коли у провадженні суду вже перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що свідчить про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Отже, виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 на більш м'який.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наведених підстав є неспроможними.
Вирішуючи питання застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме особистого зобов'язання, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 179 КПК України та прийшов до вірного висновку про неможливість його застосування, виклавши мотиви власного висновку, підстав піддавати сумніву який апеляційна інстанція не має.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Також апеляційна інстанція на даний час зауважує, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, не вирішуючи питання доказовості вини обвинуваченого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доцільність продовження відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів, виходила також з підстав та мети продовження запобіжного заходу на стадії судового розгляду, де вирішальним є попередження небажаних з точки зору права дій з метою забезпечення нормального руху кримінального судочинства.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2023 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 на 60 днів, тобто до 02 червня 2023 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4