Дата документу 24.04.2023 Справа № 333/2318/23
ЄУ № 333/2318/23 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадж. №11-сс/807/269/23 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
розглянула 24 квітня 2023 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали справи за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта середня спеціальна, водія-механіка, солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з погодженим із прокурором клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Згідно з матеріалами клопотання, наказом командира певної військової частини солдата ОСОБА_8 призначено на посаду водія-механіка, зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і він вважається таким, що справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_10 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_10 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_8 , відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_8 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_8 , 22.12.2022, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, будучи зобов'язаним з'явитися на службу з відпустки, з метою ухилення від проходження військової служби, не з'явився до місця служби, яке знаходилося на території Олександрівського району м. Запоріжжя, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 24.03.2022, а саме до його затримання співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, 22.12.2022 солдат ОСОБА_8 , умисно, в умовах воєнного стану, будучи зобов'язаним з'явитися на службу, маючи на меті ухилення від проходження військової служби, не з'явився до військової частини та до моменту його затримання співробітниками правоохоронного органу, а саме до 24.03.2022 обов'язки військової служби не виконував, до місця несення військової служби безпідставно не прибував, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення до місця військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_8 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.4 ст.408 КК України - тобто нез'явлення до місця служби з відпустки з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2023 року задоволено клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу.
Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 24 березня 2023 року по 23 травня 2023 року включно.
Встановлено ОСОБА_8 заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 536800 гривень, яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу.
У разі внесення застави і звільнення з-під варти ухвалено покласти на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (несення військової служби); утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 536800 гривень, слідчий суддя вважав встановленим та доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 вказаного кримінального правопорушення, та слідчим доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам,передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, яка підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів зазначає, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, а саме «дезертирство» є необґрунтованим і передчасним, оскільки досудове розслідування у провадженні в повному обсязі не проведено. У ОСОБА_8 будь-якої мети щодо ухилення від військової служби не було. У військовій частині ОСОБА_8 характеризується позитивно.
Крім того, при визначенні розміру застави не враховано наявний майновий та сімейний стан підозрюваного, а саме ОСОБА_8 не має близьких родичів, дітей, вдовець, не має майна, мобільний телефон та військовий квиток втрачено, а тому і не має будь-якої можливості внести заставу у розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 536 800 грн. Вказаний розмір застави є непомірним із злочином, який вчинив ОСОБА_8 .
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою визначити розмір застави, який буде помірним вчиненому злочину та майновому стану підозрюваного.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та наполягав на її задоволенні.
Прокурор висловив заперечення вимогам апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд відповідно до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, відомості стосовно особистості підозрюваного, обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя при розгляді відповідного клопотання, заслухавши сторони кримінального провадження, вірно врахував наявність пред'явленої ОСОБА_8 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, яке за своєю класифікацією відноситься до тяжких злочинів.
Згідно з матеріалами провадження, слідчим відділом Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023081370000077 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, відомості про яке 23.01.2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
24.03.2023 року в рамках кримінального провадження № 42023081370000077 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
За вимогами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідаючи на доводи сторони захисту щодо необґрунтованості висунутої підозри, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Апеляційним судом встановлено, що слідчим суддею належним чином і в повній мірі дослідженні у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що ОСОБА_8 міг скоїти цей злочин.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри, як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення.
При цьому слід зазначити, що у відповідності до положень ч.2 ст.94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України на наступних етапах досудового розслідування та судового розгляду.
Перевіряючи надані слідством докази на предмет обґрунтування ініціатором клопотання висунутої підозри, апеляційний суд приходить до висновку, що з огляду на неявку підозрюваного на службу з відпустки з 22.12.2022 року, проводячи час на власний розсуд, за відсутності поважних причин неявки, неповідомлення свого місця перебування та враховуючи обставини його затримання 24.03.2023 року, висунута підозра ОСОБА_8 є обґрунтованою на даній стадії провадження, а тому такі доводи захисника відхиляються.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що для запобігання вказаним ризикам застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім.
Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, без альтернативи призначення іншого виду покарання, а також дані про особу підозрюваного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, міцність його соціальних зв'язків, майновий стан та стан здоров'я, обставини вчинення кримінального правопорушення.
Однак, тяжкість обвинувачення не була самостійною підставою для ухвалення рішення про утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Апеляційний суд також виходить з того, що ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні узи, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного ОСОБА_8 переховуватись від органів досудового розслідування або суду, суд бере до уваги серйозність висунутої останньому підозри за вчинення особливо тяжкого злочину, дані про його особу та самі обставини справи, а в умовах воєнного стану, який на теперішній час діє в Україні, ризик переховування лише збільшується, що свідчить про доведеність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Також слідчим суддею враховані дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , який хоча в силу ст.89 КК України раніше не судимий, однак притягувався до кримінальної відповідальності, що вочевидь поряд із відомостями щодо особи підозрюваного, свідчить на користь висновку слідчого судді про обґрунтованість передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважає, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Більш того, відповідно до вимог ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Окремо слід зауважити на застосуванні у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України по відношенню до ОСОБА_8 через визначення розміру застави, альтернативного запобіжного заходу, якій діятиме у разі внесення встановленої суми.
Визначений слідчим суддею розмір застави, який передбачено ч.5 ст.182 КПК України, є необхідним для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України, та свідчить про розв'язання слідчим суддею питання щодо альтернативного запобіжного заходу, навіть за визначених ч.6 ст.183 КПК України застережень.
Згідно п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, слідчий суддя, з урахуванням особливої тяжкості вчиненого підозрюваним злочину та матеріального забезпечення військовослужбовців, встановивши, що застава у вигляді двохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків, мав переконливі підстави визначити заставу не в мінімальних її межах, встановлених для особливо тяжких злочинів, оскільки саме такий розмір застави може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і який, за положеннями п.3 ч.5 ст.182 КПК України, не є максимальним розміром.
Отже, визначаючи розмір застави суд об'єктивно підійшов до низки обставин, а колегія суддів констатує, що встановлений слідчим суддею розмір застави не можна визнати завідомо непомірним, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Таким чином, слідчим суддею зазначеним обставинам при розгляді клопотання слідчого було надано належної оцінки з точки зору його конкретності та обґрунтованості, відповідності вимогам процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини і вони обґрунтовано покладені в обґрунтування висновку про наявність підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недоцільним, так як вони не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді слідчим суддею питання щодо обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, що обумовлює відхилення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.404, 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4