Дата документу 25.04.2023 Справа № 317/1438/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/846/23 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №317/1438/21Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 квітня 2023 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 05 квітня 2023 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Токмак Запорізької області, зареєстрований у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
Вказаною ухвалою районного суду до 03.06.2023 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі захисник просив ухвалу суду скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого не пов'язаний з триманням під вартою запобіжний захід та визначити мінімальний розмір застави, який відповідає матеріальному стану обвинуваченого. Свої вимоги мотивував тим, що обраний запобіжний захід є занадто суворим, обвинувачений тривалий час перебуває під вартою. Зазначив, що обвинувачений не має на меті переховуватись від суду, вину у вчиненні злочину не визнає та дає покази щодо його вчинення іншими особами. Судом не прийнято до уваги, що обвинувачений має орендоване місце постійного проживання у м.Запоріжжі, його матір страждає тяжкими захворюваннями. Крім того, визначений ОСОБА_7 розмір застави є непомірним та не відповідає його матеріальному стану.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; з'ясувавши позицію обвинуваченого та його захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні передбаченого ч.3 ст.185 КК кримінального правопорушення.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що у справі існують ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого, оскільки більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти настанню встановлених ризиків.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК ризикам.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 ґрунтується на зазначених вимогах процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 .
На підтвердження вказаних ризиків свідчить те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, який відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.
Наведені обставини дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення.
Згідно наявних матеріалів провадження колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 раніше 7 разів притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення тяжких корисливих злочинів. На момент вчинення поставленого в провину ОСОБА_7 злочину на розгляді Комунарського районного суду м.Запоріжжя перебувало інше кримінальне провадження за обвинуваченням останнього у вчиненні аналогічного тяжкого злочину.
Крім того, обвинувачений офіційно не працевлаштований, законного та стабільного джерела доходу не має, дітей на утриманні не має.
Такі обставини, на переконання колегії суддів, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений свою злочинну діяльність не припинив, за відсутності стримуючих факторів його належної процесуальної поведінки, опинившись на волі, потенційно з великою вірогідністю може продовжувати займатись протиправною діяльністю, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відтак, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі.
Наведені вище обставини у їх сукупності дали суду достатні підстави для висновку, що передбачені ст. 177 КПК ризики продовжують існувати, а підстави для застосування до обвинуваченого жодного більш м'якого запобіжного заходу відсутні.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника щодо тривалого тримання під вартою ОСОБА_7 , колегія суддів зауважує, що сама по собі тривалість тримання особи під вартою не може бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу за відсутності інших достатніх та вагомих підстав для прийняття такого рішення.
Посилання захисника щодо невизнання обвинуваченим вини у вчиненні інкримінованого йому злочину є передчасними, оскільки ці питання підлягають оцінці під час розгляду місцевим судом справи по суті пред'явленого цій особі обвинувачення. Апеляційний суд під час перевірки рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання особи під вартою, ухваленого під час судового розгляду, перевіряє лише наявність передбачених ст.177 КПК ризиків та необхідність продовження застосування щодо неї обмежувального заходу.
Колегія суддів критично ставиться до посилання захисника в апеляційній скарзі щодо наявності в обвинуваченого орендованого житла, оскільки згідно наданої копії договору оренди житлового будинку строк дії даного договору закінчився 10.01.2023 року.
Інші наведені захисником характеризуючі обставини не можуть бути беззаперечними підставами для зміни запобіжного заходу. Колегія суддів зауважує, що навіть за наведених обставин ОСОБА_7 офіційного джерела доходу не має.
Перевіряючи доводи щодо надмірного розміру застави, колегія суддів дійшла висновку, що розмір застави достатній для забезпечення виконання обвинуваченим передбачених КПК обов'язків та визначений із урахуванням положень п.2 ч.5 ст.182 КПК на основі всебічно з'ясованих обставин кримінального провадження.
Підстав для зміни розміру застави, колегія суддів не вбачає.
Відтак, на переконання колегії суддів, рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою відповідає характеру і тяжкості інкримінованого діяння, даним про особу обвинуваченого та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_7 під вартою, надані матеріали провадження не містять.
Отже, колегія суддів, виходячи з наведених в апеляційній скарзі захисника, не знаходить законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 05 квітня 2023 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4