Справа № 686/20369/22
Провадження № 2/686/1579/23
(заочне)
27 квітня 2023 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
в складі: головуючого - судді Стефанишина С.Л.,
при секретарі - Гузовій Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом -
27 вересня 2022 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 зважаючи на те, що останні більш ніж один рік відсутні у місці реєстрації за вказаною адресою.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.09.2022 року було відкрито провадження у даній справі та призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 25.10.2022 року.
В судове засідання представник позивача не з'явився проте, подав до суду заяву у якій підтримав позовні вимоги, просить справу розглядати без його участі.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради представника у судове засідання не направили проте, подали заяву про розгляд справи без участі представника та заперечують проти задоволення позову.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити у справі заочне рішення.
Перевіривши матеріали справи судом встановлені наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується даними витягу про право власності на житло від 07.12.2011 року Хмельницького БТІ.
Згідно довідки про склад сім'ї від 02.03.2020 року, виданої головним спеціалістом відділу реєстрації місця проживання в квартирі АДРЕСА_2 за зазначеною адресою зареєстровані: четверо осіб та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідачі у вказаній квартирі не проживають більше одного року з 2013 року, за вказаною адресою не з'являється і не проживає. Про це складено акт про фактичне не проживання останнього за адресою АДРЕСА_3 від 16.09.2022 року, який затверджено КП УМК «Центральна».
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради у своєму висновку від 23.03.2023 року заперечує щодо зняття з реєстрації неповнолітнього ОСОБА_3 2011 року та вважає, що це порушує його законні права та інтереси.
Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб..
У ч.1 ст. 321 ЦК України вказано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном та, у відповідності до положень ст.391 ЦК України, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права. При цьому, положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.
Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Припинення права користування житлом у колишнього власника, тягне за собою втрату його членами сім'ї права користуватися житлом. Право користуватися житлом для членів сім'ї власника може виникати та існувати лише за умови, якщо особа, членами сім'ї якої вони є, сама володіє правом власності на житло.
Крім того, відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання» № 35 від 16.01.2003 року місцем проживання фізичної особи є місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення), за договором його наймання, піднаймання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України.
Водночас відповідно до статті 7 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382-IV зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
З огляду на те, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15).
У відповідності до положень п.26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМ України від 2 березня 2016 р. № 207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.
Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).
Таким чином з представлених матеріалів встановлено, що відповідачі не проживають тривалий час у квартирі, цим житлом не користувалися.
Доказів поважності причин відсутності відповідачів у вказаному житловому приміщенні судом не здобуто та матеріали справи не містять.
За таких обставин суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог та визнання відповідача таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 , без поважних причин не проживає у даній квартирі понад встановлені законом строки .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в загальному порядку протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С. Стефанишин