Справа № 606/529/23
25 квітня 2023 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючої судді Ромазан Л.С.,
при секретарі Будз М.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєва Людмила Іванівна, про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, в якому просить визнати колишніх членів колгоспного двору ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , такими, що втратили право на частку в майні колишнього колгоспного двору у будинковолодінні, розташованому по АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на вкказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач не може отримати свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно через відсутність правовстановлюючих документів.
У підготовче судове засідання представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, просить позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з'явилися, подали заяви про розгляд спрви за їх відсутності, позовні вимоги визнали в повному обсязі та не заперечують проти їх задоволення.
Відповідач Микулинецька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання не з'явилась, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та визнання позову.
Третя особа приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєва Людмила Іванівна у судове засідання не з"явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання.
Суд, дослідивши та оцінивши докази, встановив
Житловий будинок в АДРЕСА_1 належить до колгоспного двору, станом на 15 квітня 1991 року у вказаному житловому будинку були зареєстровані, голова двору ОСОБА_4 , його члени: дружина - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_2 . На день смерті спадкодавець проживав та був зареєстрований один. Зазначене підтверджується довідкою Микулинецької селищної ради Тернопільської області від 30.05.2022 року № 92.
Відповідно до ч.1 ст.120 ЦК України 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Оскільки житловий будинок в АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, то голова двору та його члени мають у ньому частку, яка складає по 1/4 кожному.
Із змісту позовної заяви вбачається, що дядько позивача ОСОБА_3 (відповідач 2) у 1988 році вибув із колгоспного двору, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а саме влаштувався на роботу на комбінат «Промтоварів», почав проживати окремо і тим самим більше не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства колгоспного двору. Після свого вибуття із вказаного колгоспного двору більше трьох років будь - яку частку в майні колгоспного двору по сьогоднішній день не витребував, а тому він є таким, що втратив частку в майні колишнього колгоспного двору даного господарства.
Батько позивача ОСОБА_2 (відповідач 1) у 1988 році також вибув із господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а саме розпочав навчання у закладі професійно - технічної освіти, переїхав до іншого населеного пункту, де паралельно із навчанням влаштувався на роботу різноробочим. Він не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства колгоспного двору, а тому в силу діючого на той час закону (ст. 126 ЦК УРСР) втратив право на частку в майні двору. Крім того, свою частку з майна колишнього
колгоспного двору не витребував по даний час, що є свідченням того, що у нього немає наміру реалізовувати свої майнові права.
Зазначені обставини не оспорюються сторонами у справі, зокрема, відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , про що вони подали відповідні заяви про визнання позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
П. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22.12.1995р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначає, що: а) спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Згідно ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР в редакції 1963 року колгоспний двір - це сімейно -трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Відповідно до змісту ст. 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв'язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.
Положеннями ст. 126 ЦК УРСР встановлено, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.
На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Відповідачі були зареєстровані в домоволодінні станом на 15 квітня 1991 року. Але відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з 1988 року, не проживали у спірному домоволодінні та не приймали участі у веденні спільного господарства ні працею, ні коштами.
Зважаючи на недовгочасне перебування відповідачів у домоволодінні, які після свого вибуття з вказаного домоволодіння більш трьох років будь - яку частку в майні колгоспного двору не витребували по сьогоднішній день, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 втратили частку в майні колишнього колгоспного двору домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно з ч.4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Таким чином, житловий будинок та господарські будівлі вказаного домоволодіння після вибуття з господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_2 належали на праві спільної сумісної власності голові двору ОСОБА_4 та його дружині ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 , що є часом відкриття спадщини на належне їй майно, тобто на 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , яку прийняв її чоловік ОСОБА_4 , оскільки постійно із нею проживав на день смерті.
Спадкодавець ОСОБА_4 (голова колгоспного двору) 03 липня 2018 року склав заповіт, згідно з яким заповів належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 .
Позивач ОСОБА_8 після укладення 19 грудня 2019 року шлюбу із ОСОБА_9 змінила своє прізвище на « ОСОБА_10 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що є часом відкриття спадщини на належне йому майно.
Відповідно до висновку про вартість майна ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 складає 157200 грн.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвої Людмили Іванівни із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовлено у зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ. Спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку згідно ст.1241 ЦК України - відсутні. Дружина померлого ОСОБА_6 померла в 2017 році
Судові витрати позивач просить залишити за нею.
Відповідно до ст.1223,1268 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти її.
Аналізуючи зазначені обставини, визнання відповідачами позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача, слід задовольнити у повному обсязі.
Керуючись ст.76-80, 200, 263-265 ЦПК України, ст. 1223, 1268 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати колишніх членів колгоспного двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_3 , такими, що втратили право на частку в майні колишнього колгоспного двору у будинковолодінні, яке розташоване по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , зареєстрована у АДРЕСА_3 , проживає у АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Суддя