Справа № 453/194/23
№ провадження 2/453/206/23
02 травня 2023 року Сколівський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Брони А.Л.
секретаря судових засідань Булеци К-М.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи - Сколівської районної державної нотаріальної контори, про визнання права власності на нерухоме мйно в порядку спадкування за законом,
09.02.2023 року року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи - Сколівської районної державної нотаріальної контори, в якій просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 66,5 кв.м., в тому числі житлова - 49,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 31.03.2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
В обгрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Орів Стрийського (на даний час - Дрогобицького) району Львівської області помер її чоловік ОСОБА_5 , котрий заповіту за життя не складав. Вказує на те, що окрім неї спадкоємцями за законом першої черги після смерті чоловіка є їх спільні діти - відповідачі у справі: ОСОБА_6 , 1980 року народження, ОСОБА_7 , 1985 року народження та ОСОБА_4 , 1989 року народження. Однак, такі не претендують на свої частки у спадковому майні, жодних дій для прийняття спадщини не вчинили, а тому вважає себе єдиною спадкоємицею, що прийняла спадщину після смерті чоловіка шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, яке залишилось після смерті такого.
У лютому 2003 року позивачкою було подано у Сколівську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_8 , однак державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на житловий будинок тагосподарські споруди, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
В підготовче засідання ОСОБА_1 не з'явилася, але попередньо подала до суду клопотання, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задовольнити.
Відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в підготовче засідання не з'явилися, але попередньо подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги визнали та не заперечували, щодо їх задоволення.
В судове засідання третя особа - Сколівська державна нотаріальна контора Львівської області явку свого представника не забезпечила, але 11.04.2023 року державним нотаріусом Батлюк В.І. було подано до суду клопотання про розгляд справи без участі третьої особи, при вирішення справи покладається на розсуд суду.
Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до вимог ч.ч.1,4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та ухвалення судового рішення у підготовчому засіданні, відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, - немає.
Врахуваши заяви сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 24.02.1997 року Орівською сільською радою Сколівського району Львівської області відповідно до актового запису №7.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 12.0.1978 року Орівською сільською радою Сколівського району Львівської області, між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , 12.08.1978 року було укладено шлюб та присвоєно дружині прізвище « ОСОБА_10 ».
За життя ОСОБА_5 заповіту не складав, а відтак на належне йому майно, а саме житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 відкрилась спадщина за законом.
Згідно довідки № 65, виданої 02.12.2022 року старостою с. Орів та с. Зимівки Орівського старостинського округу Т. Сухроменда, ОСОБА_5 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня своєї смерті проживав в АДРЕСА_1 . Разом з ним за вказаною адресою проживали: ОСОБА_1 , 1959 року народження - дружина, ОСОБА_11 , 1980 року народження - дочка, ОСОБА_12 , 1985 року народження - дочка, ОСОБА_4 , 1989 року народження, 1989 року народження - син.
Як встановлено судом, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 були: ОСОБА_1 , 1959 року народження - дружина, ОСОБА_11 , 1980 року народження - дочка, ОСОБА_12 , 1985 року народження - дочка, ОСОБА_4 , 1989 року народження, 1989 року народження - син, які відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , фактично вступили в управління спадковим майном, оскільки на час смерті останнього проживали разом з таким в одному будинку, що стверджується вказаною вище довідкою.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , виданого 13.01.1981 року Орівською сільською радою Сколівського району Львівської області, батьками ОСОБА_11 записані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_4 , виданого 12.08.2000 року Орівською сільською радою Сколівського району Львівської області, між ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , 12.08.2000 року укладено шлюб та присвоєно дружині прізвище « ОСОБА_14 ».
Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_5 , виданого 13.03.1985 року Орівською сільською радою Сколівського району Львівської області, батьками ОСОБА_12 записані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_6 , виданого 03.06.2006 року Орівською сільською радою Сколівського району Львівської області, між ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , 03.06.2006 року укладено шлюб та присвоєно дружині прізвище « ОСОБА_16 ».
Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_7 , виданого 18.10.1989 року Орівською сільською радою Сколівського району Львівської області, батьками ОСОБА_4 записані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Як вбачається із наявних в матеріалах справи заяв, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , які є відповідачами у справі, на спадкове майно не претендують, вчиняти дії, спрямовані на оформлення спадщини не будуть та не заперечують щодо визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_1 .
14.02.2003 року позивачка подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_5 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Того ж дня, на підставі вказаної заяви, державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори В. Батлюк було заведено спадкову справу № 25/2003.
Згідно листа державного нотаріуса Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області В. Батлюк, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка у зв'язку з відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Частинами 1, 3 статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).
Відповідно до п. 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до норм ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Із технічного паспорта на будинок садибного типу, виготовленого ФОП ОСОБА_17 , вбачається, що загальна площа спірного житлового будинку, позначеного в технічному паспорті літерою «А» становить 66,5 кв. м, з неї житлова - 49,5 кв.м., допоміжна - 17,0 кв.м. Приналежним майном до цього жилого будинку є господарські будівлі та споруди: літня кухня - (літера «Б»), сарай - (літера «В»), сарай - (літера «Г»), сарай - (літера «Д»), сарай - (літера «Е»), вбиральня - (літера «Є»).
Житловий будинок побудований в 1978 році та не являється об'єктом самочинного будівництва. Ринкова вартість даного нерухомого майна становить 136 790,00 грн.
З довідки № 64, виданої 02.12.2022 року старостою с. Орів та с. Зимівки Орівського старостинського округу Т. Сухроменда, вбачається, що відповідно до запису № 124 в погосподарській книзі № 2 с. Орів Сколівського району Львівської області, житловий будинок 1978 року побудови, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами знаходиться на земельній ділянці орієнтованою площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 , рахувався за гр. ОСОБА_5 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Слід зазначити, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до роз'яснень, викладених у листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави стверджувати, що покійний ОСОБА_5 набув за життя право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .
Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Таким чином, з урахуванням визнання позову відповідачами, оскільки іншим способом, окрім звернення до суду, захистити своє набуте в порядку спадкування право власності на майно спадкодавця спадкоємцю не можливо, а також з метою забезпечення належної реалізації права власності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 1223, 1268, 1296, 1297, 1299 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 90, 95, 258-259, 264-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 66,5 кв.м., в тому числі житловою - 49,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця - ОСОБА_5 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 .
Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 .
Третя особа: Сколівська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: вул. Чайківського, 6, м. Сколе, Львівської області, код ЄДРПОУ 02899523.
Суддя