іменем України
01 травня 2023 рокуСправа №451/405/23
Провадження № 2/451/161/23
Радехівський районний суд Львівської області
у складі головуючого судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Федорук І.Б.
розглянув у підготовчому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/405/23 за позовом ОСОБА_1 до Радехівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
4.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Радехівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
В позовній заяві позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . На момент смерті ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із спадкодавцем проживали першочергові спадкоємці - дружина та донька ОСОБА_1 . Спадщину після померлого прийняла тільки позивач, як єдиний спадкоємець - ОСОБА_1 , оскільки звернулася до нотаріуса зі заявою про прийняття спадщини. Мати позивача ОСОБА_3 (дружина спадкодавця), яка разом проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_2 на час смерті, до нотаріуса за життя не зверталася (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). ІНФОРМАЦІЯ_3 після померлого ОСОБА_2 була заведена спадкова справа № 134/2022 Приватним нотаріусом Комарницькою Н.І. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, у зв'язку із відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів, а основною підставою звернення до суду є те, що а державний акт на право власності на земельні ділянки було видано уже після смерті власника. Майном, на яке відкрилась спадщина після померлого ОСОБА_2 є: земельна ділянка площею 0,6322 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщена на території Оглядівської сільської ради та земельна ділянка площею 0,3965 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщена на території Оглядівської сільської ради. Право власності на вказані земельні ділянки було набуто померлим на підставі рішення IX сесії III демократичного скликання Радехівської районної ради народних депутатів від 24 грудня 1999 року. На підставі вказаного рішення було видано Державний акт на право приватної власності на землю від 16 березня 2000 року, серії І-ЛВ № 089979. Відсутність належно оформленого державного акту на право приватної власності на землю не є підставою вважати, що таке право не було набуте спадкодавцем. ОСОБА_2 вчинив усі дії щодо оформлення права власності, і відповідне рішення органу місцевого самоврядування було прийняте за його життя. Враховуючи, що нотаріус вважає, що вказаний документ не посвідчує права власності на земельні ділянки, то позивач позбавлений іншої можливості зареєструвати право власності на оспорювані земельні ділянки за собою. Отже, позивач вважає, що у померлого ОСОБА_2 було право власності на зазначені вище земельні ділянки, а тому спадкоємець має право звернутись до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно. Таким чином, просить визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельні ділянки: площею 0,6322 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщена на території Оглядівської сільської ради та площею 0,3965 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщена на території Оглядівської сільської ради. Також просить судові витрати покласти на сторону позивача (а.с.3-5).
4 квітня 2023 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.18).
Ухвалою судді від 7 квітня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.1-2).
У підготовче судове засідання позивач не з'явилася, проте подала до суду заяву, в якій позов підтримує повністю та просить задовольнити, розгляд справи здійснювати за її відсутності (а.с.7).
Представник відповідача подав суду заяву, в якій просять про розгляд справи без участі Лопатинської селищної ради, позовні вимоги визнають повністю та не заперечують щодо їх задоволення (а.с.22).
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися сторони.
Із врахуванням наведеного, на підставі ч. 4 ст.223 та ч. 2 ст.247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі учасників справи, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.
У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.206-207 ЦПК України.
За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.
Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (батько позивача), актовий запис №1 від 10.01.2000, що видно з копії Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 10.01.2000 (а.с.12).
Після його смерті залишилась спадщина (відкрилась спадщина) у виді наступного майна, зокрема: земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,0287 га, що розташована на території Оглядівської сільської ради, яка складається з 0,3965 га кормових угідь та 0,6322 ріллі, та належить спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії І-ЛВ №089979 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 16.03.2000 №7676 (а.с.14).
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 (мати позивача), актовий запис №168 від 01.08.2022, що видно з копії Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 від 01.08.2022 (а.с.17).
Родинні відносини підтверджуються копією Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 від 25.07.1960 та копією Свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_4 від 06.10.1979 (а.с.10).
Як видно з довідок №86 та №87 від 10.02.2023, які видані Радехівською міською радою Львівської області, на момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із спадкодавцем проживали першочергові спадкоємці дружина ОСОБА_3 , та донька ОСОБА_1 (а.с.11).
26.07.2022 Приватним нотаріусом Комарницькою Н.І. була заведена спадкова справа №134/2022 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що видно із Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №69577025 від 26.07.2022.
Із копії Спадкової справи видно, що ОСОБА_1 звернулася до Приватного нотаріуса Червоноградського районного нотаріального округу Комарницької Н.І. зі заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті її батька ОСОБА_2 . Нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів. Інших спадкоємців першої черги немає (копія Спадкової справи №134/2022, а.с.29-40).
Приватний нотаріус Комарницька Н.І. не видала позивачу свідоцтво про право на спадщину на майно, у зв'язку із відсутністю у оригіналу Державного акта на право приватної власності на землю, встановленого зразка, виданого за життя ОСОБА_2 та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що видно із листа №47/02-14 від 24.02.2023 (а.с.16).
Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.12, 229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.529-531 УРСР.
Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.
Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У відповідності до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
За змістом ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, окрім іншого, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (ч.1 ст.549 ЦК УРСР).
Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.
У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Положення ст.81,131 Земельного кодексу України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.
Приймаючи до уваги вищенаведене, визнання позову відповідачем, позиції з цього приводу, Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд робить висновки, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.
У зв'язку з клопотанням позивача, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 141, 200, 206, 211, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України; ст. 328, 1216, 1217, 1218, 1223, 1258, 1268 ЦК України, ст.81, 131 ЗК України, суд
позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , право власності на земельні ділянки в порядку спадкування, які належали ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності згідно з Державним актом на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ №089979, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №7676 від 16 березня 2000 року, а саме: земельна ділянка загальною площею 0,6322 га; земельна ділянка загальною площею 0,3965 га.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 1 травня 2023 року.