Справа №442/1842/23
Провадження №2/442/548/2023
27 квітня 2023 року місто Дрогобич Львівської області
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Коваля Р.Г.
сторони та інші учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у суду матеріалів, питання про відкладення судового розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії про стягнення заробітної плати та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку,
Стислий виклад позицій учасників справи.
Позивач звернулась до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 35 718 грн. 87 коп. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 02 березня 2021 року по 02 вересня 2021 року у розмірі 49 457 грн. 61 коп., а також судовий збір.
В обґрунтування позову покликається на те, що у період з 12 жовтня 2004 року по 02 березня 2021 року вона заходилась у трудових відносинах з Відділом освіти Дрогобицької районної державної адміністрації., що стверджується записами у її трудовій книжці від 01.10.1983 року. Під час її знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 35 718 грн. 87 коп. Підтвердженням факту існування заборгованості є довідка, яка видана їй за № 139 від 12.07.2021 року. 02 березня 2021 року вона була звільнена з роботи згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується наказом відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації № 16 від 31.03.2021 року. Двома останніми місяцями її роботи перед зільненням були січень та лютий 2021 року. Відповідно до довідки про її доходи, розмір заробітної плати за січень 2021 року становив 8093 гривні 98 копійок, а за лютий 2021 року 7093 гривні 98 копійок. Так, в січні 2021 року було 19 робочих дні, а в лютому 20. Для визначення середньоденної заробітної плати, яка є базою для проведення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, їй необхідно нараховану заробітну плату за відпрацьовані дні в січні-лютому 2021 року, розділити на кількість цих відпрацьованих днів: 15 187,96 грн. /39 дні = 389,43 грн./день. Визначаючи кількість робочих днів за період затримки розрахунку 02 березня 2021 року по 12 вересня 2021 року (6-ти місячний період затримки розрахунку) також необхідно керуватися відповідними листами Міністерства соціальної політики України якими встановлено норми тривалості робочого часу. Так, з 02 березня 2021 року по 02 вересня 2021 року було 127 робочих днів. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 127 днів* 389,43 день = 49 457,61 гривень. Вважає, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на її користь, а також сплачений нею судовий збір.
Відповідач у запропоновані судом строк та порядку відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до нього про стягнення заробітної плати та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку не подав.
Заяви та клопотання учасників справи.
Заяв чи клопотань від учасників цієї справи котрі б залишалися невіришеними до суду не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Коваля Р.Г. від 28.03.2023 року вищевказану позовну заяву, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін 03.04.2023.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області (головуючий - суддя Коваль Р.Г.) від 03.04.2023 року, відкладено судовий розгляд даної цивільної справи та повторно призначено її до розгляду на 27.04.2023 о 09.00 год.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Інших заяв та клопотань до суду не надходило.
Учасники справи належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
В силу ч. 2 ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року в справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03) Європейський Суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини у цілому трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 за пред'явленими позовними вимогами у порядку захисту своїх трудових прав, та причетність до порушення таких її прав Відділом освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.
Судом встановлено, що у період з 12 жовтня 2004 року по 02 березня 2021 року ОСОБА_1 заходилась у трудових відносинах з Відділом освіти Дрогобицької районної державної адміністрації. Зазначене підтверджується записами у її трудовій книжці від 01.10.1983 року.
Під час її знаходження у трудових правовідносинах з Відділом освіти Дрогобицької РДА, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 35 718 грн. 87 коп.
Підтвердженням факту існування заборгованості є довідка, яка видана ОСОБА_1 за № 139 від 12.07.2021 року.
02 березня 2021 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується наказом відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації № 16 від 31.03.2021 року.
Двома останніми місяцями роботи ОСОБА_1 перед її зільненням були січень та лютий 2021 року.
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 , розмір заробітної плати за січень 2021 року становив 8093 гривні 98 копійок, а за лютий 2021 року 7093 гривні 98 копійок.
Так, в січні 2021 року було 19 робочих дні, а в лютому 20.
Для визначення середньоденної заробітної плати, яка є базою для проведення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 необхідно нараховану заробітну плату за відпрацьовані дні в січні-лютому 2021 року, розділити на кількість цих відпрацьованих днів: 15 187,96 грн. / 39 дні = 389,43 грн./день.
Визначаючи кількість робочих днів за період затримки розрахунку 02 березня 2021 року по 12 вересня 2021 року (6-ти місячний період затримки розрахунку) також необхідно керуватися відповідними листами Міністерства соціальної політики України якими встановлено норми тривалості робочого часу. Так, з 02 березня 2021 року по 02 вересня 2021 року було 127 робочих днів. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивачки становить: 127 днів* 389,43 день = 49 457,61 гривень.
Норми та джерела права, а також роз'яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в зобочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку
Крім того, відповідальність за порушення вимог ст.ст. 116-117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виплат, настає за наявності вини підприємства.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку - ч. 1 ст. 117 КЗпП України.
В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Таким чином, нормою статті 117 КЗпП України встановлено обов'язок для роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 905/361/19 від 19 травня 2020 року, зобов'язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.
Визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
У відповідності до абз. 3 п. 2 вказаного Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. В разі, якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяця роботи.
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - п. 5 вищезазначеного Порядку.
При цьому, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів - п. 8 вищевказаного Порядку.
Цим же пунктом встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.
Відповідно до ст.117 КЗпП України (в редакції, яка діє з 19.07.2022) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку але не більш як за шість місяців.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Висновком суду за результатами розгляду справи.
Надані позивачкою докази є узгодженими між собою, не викликають сумнівів у їх належності, допустимості, достовірності, достатності, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заробітної плати та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку.
З таких підстав, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації на користь позивача невиплачену їй заробітну плату, оскільки саме з останнім позивачка перебувала в трудових відносинах та саме відділ освіти здійснював нарахування та виплату заробітної плати працівникам. На даний момент як юридична особа Відділ освіти Дрогобицької райдержадміністрації ще не ліквідовано.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Розподіл судових витрат у справі то такі слід здійснити у порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, та слід покласти на відповідача.
Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду, матеріали цієї справи не містять.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 77-81, 89, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 35 718 грн. 87 коп. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 02 березня 2021 року по 02 вересня 2021 року у розмірі 49 457 грн. 61 коп.
Стягнути з відповідача в користь позивача судовий збір в сумі 1073, 60 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , Львівська область РНКПО НОМЕР_1 ).
Відповідач: Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії (Юридична адреса: 82127, с. Лішня, вул. І. Франка, 10, Дрогобицький район, Львівська область, Фактична адреса: 82100, м. Дрогобич, вул. 22 Січня, 37, Львівська область код ЄДРПОУ 02144522).
Повний текст рішення виготовлено 01 травня 2023 року.
Суддя Р.Г. Коваль