Справа № 438/742/22
Провадження 2/438/68/2023
іменем України
26 квітня 2023 року
Бориславський міський суд Львівської області у складі головуючого - судді Ткачової С.М., за участю секретаря Терлецької Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі цивільну справу
№ 438/742/22, провадження №2/438/68/2023
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
учасники справи:
представник позивача- Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Балагурак Вероніка Василівна (довіреність №5579-К-Н-О від 24.11.2020), Когут Б.М. (довіреність №6225-К-0 від 03.08.2021), Чепіга Д.О. (довіреність №3083-К-Н-0 від 11.08.2020), Савіхіна А.М.(довіреність №3725-К-Н-0 від 08.11.2022), Меркулова В.В. (довіреність №34-К-Н-0 від 09.01.2023);
відповідач: ОСОБА_1 ;
представник відповідача: Романів Ірина Богданівна (ордер №1167476, свідоцтво серії ЛВ №001003).
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача:
Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до віповідачки, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 , на свою користь заборгованості у сумі 3227.44 (долар США), що за курсом 29.25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.06.2022 року складає 94402.62 гривень за кредитним договором №LVBRGA0000000040 від 28.08.2008 та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно договору АТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 26611.84 (Долар США) на термін до 28.08.2023, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідач зобов'язався погашати заборгованість в наступному порядку: щомісяця в період сплати, надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором №LVBRGA0000000040. Таким чином, у порушення умов кредитного договору та ст.ст. 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. 22.09.2017 АТ КБ «Приватбанк» звернувся до приватного нотаріуса з заявою про стягнення заборгованості з відповідача. Виконавчим написом від 08.12.2017 було задоволено стягнення заборгованості. Однак, винесення виконавчого напису від 08.12.2017 не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання. Прострочена сума заборгованість за тілом кредиту становить 22789,98 (Долар США), згідно якої нараховуються 3% річних у відповідності із ст.625 ЦК України. Оскільки, з відповідача було стягнено заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана у виконавчому написі від 08.12.2017, тобто за період з 28.08.2008 по 26.06.2017, то за період після подання заяви про винесення виконавчого напису від 22.09.2017, з 25.09.2017 по 14.06.2022 відповідач має заборгованість у розмірі - 3227.44 (Долар США) що за курсом НБУ від 14.06.2022 складає 94402,62 грн., та становить 3 % річних від простроченої суми. На підставі наведеного позивач просить позов задовольнити та стягнути на його користь судові витрати.
Від представника відповідача ОСОБА_2 31.10.2022 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання посилається на необґрунтованість та безпідставність даного позову, заперечує щодо задоволення з наступних підстав. Між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір від 28.08.2008 року №LVBRGA0000000040. Предметом договору були кредитні кошти в іноземній валюті шляхом надання банком позичальнику готівки через касу чи/або перерахування на рахунок. Проте позивач не долучив жодних доказів (виписок з банку, квитанцій, чеків тощо) про конкретну дату видачі кредитних коштів, як підтвердження факту видачі кредиту. Зазначає, що посилання позивача на вимогу щодо стягнення відсотків у подвійному розмірі на місяць, нарахованих від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом не відповідають дійсності оскільки відповідно до п.5.1 кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, який визначений у п.8.4 Договору за кожен день прострочки. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищеозначеної пені Банком не нараховуються. Долучений до позовної заяви розрахунок станом на 14.06.2022 не може бути належним доказом, що підтверджує реальну заборгованість, оскільки не містить періоди з розбивкою по місяцях. Крім того зазначає, що в 2012 році позивач звертався до суду, з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому вважає, що стягнення заборгованості у розмірі 3% річних від простроченої суми є безпідставним оскільки кредитодавець пред'явив до позичальника вимогу згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного суду від 04.07.2018 року справа №310/11534/13-ц). Таким чином сума боргу в розмірі 3227,40 Доларів США за період з 25.09.2017 по 14.06.2022 не підлягає стягненню оскільки нараховані після пред'явленням позивачем ще в 2012 році вимоги про дострокове повернення усієї суми кредиту (в рахунок погашення заборгованості звернення стягнення на предмет іпотеки). Крім цього представник відповідача стверджує, що виконавчий напис нотаріуса від 08.12.2017, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завальним А.А. не може бути предметом проведення позивачем розрахунок 3% річних від основної суми заборгованості у розмірі 22789,98 Доларів США, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про пред'явлення протягом 3 років цього виконавчого напису до примусового виконання. Аналізуючи наведене дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки відповідно до ст. 257 ЦК України, а відтак сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові оскільки такий подано не в межах 3-річного строку, що передувало зверненню до суду. На підставі наведеного просить відмовити позивачу у задоволенні за безпідставністю вимог.
Від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Меркулової В.В. 28.12.2022 надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначає про те, що кредитний договір наданий на купівлю нерухомості. Боржнику надані кошти, на підтвердження чого до позовної заяви було надано заяву на видачу готівки №1, а тому твердження боржника є голослівними, оскільки наслідком видачі коштів було отримання матеріальних благ, що і було предметом кредитування. Щодо нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних то такі, входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Судове рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за час прострочення та дає право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних. Щодо розрахунку заборгованості, то такій надати не виявляється можливим з технічних причин, натомість надано виписка з банківського рахунку, яка являється первинним документом та підтверджує рух грошових коштів. Щодо виконавчого напису, то такий винесено 08.12.2017 та не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання, а відтак покладає на боржника обов'язок передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім цього зазначає, що позивач 26.01.2018 звернувся із заявою до Бориславського МВДВС ГТУЮ у Львівській області про відкриття виконавчого провадження. Відповідно 22.02.2018 державним виконавцем Бориславського МВДВС ГТУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження за №55871162. Що стосується строків позовної давності, то згідно умов договору строк виконання зобов'язань спливає 28.08.2023 року, отже позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.
12.01.2023 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якій остання зазначила таке: позивачем не долучено доказів, зокрема виписок, квитанцій про дату видачі кредитних коштів, як і не додано доказів сплат кредитних коштів відповідачем в певний період. Виписка з банківського рахунку, не містить повної інформації, зокрема всієї суми заборгованості, часткового погашення заборгованості тощо. Твердженнями позивача, що винесення виконавчого напису нотаріуса від 08.12.2017 року не свідчить про припинення договірних відносин є безпідставне, оскільки банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту пред'явивши в 2012 році позов, таким чином на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Щодо вимоги позивача про стягнення за період з 25.09.2017 по 14.06.2022, то така подана не в межах 3-річного строку. Враховуючи наведене, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
15.02.2023 року від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Савіхіна А.М. надійшли письмові пояснення, які за змістом кореспондуються із раніше поданою відповіддю на відзив.
2. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
Разом з позовною заявою представник позивача АТ КБ «Приватбанк» - Балагурак В.В. подала суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, крім цього в прохальній частині позовної заяви представник позивача зазначила, що в разі неявки в судове засідання відповідача, АТ КБ «Приватбанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та винесення заочного рішення судом.
05.10.2022 ухвалою Бориславського міського суду Львівської області відкрито провадження у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
31.10.2022 представник відповідача Романів І.Б. подала суду заяву про заперечення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Просить розглядати справу за правилами загального позовного провадження із викликом сторін.
10.11.2022 ухвалою Бориславського міського суду Львівської області клопотання представника відповідача задоволено частково. Здійснено перехід з розгляду цивільної справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін - у розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
28.11. 2022 від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Когут Б.М. надійшла заява про слухання цивільної справи, позовні вимоги підтримує, щодо заочного рішення не заперечує.
28.12.2022 від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Меркулової В.В. надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимог банку.
02.01.2023 представник відповідача Романів І.Б. подала суду клопотання про повернення відповіді на відзив через пропущення процесуального строку на її подання.
03.01.2023 ухвалою Бориславського міського суду Львівської області відмовити у клопотанні представника відповідача та поновлено позивачу строк на подання відповіді на відзив.
15.02.2023 від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Савіхіної А.М. надійшли письмові пояснення та клопотання про поновлення строків на подання пояснень.
Протокольною ухвалою від 09.03.2023 клопотання представника позивача від 15.02.2023 задоволено та письмові пояснення прийняті до матеріалів справи.
23.03. 2023 представник відповідача Романів І.Б. подала суду заяву про застосування строків позовної давності в порядку ч.3 ст. 267 ЦК України з додатками.
30.03.2023 представник відповідача Романів І.Б. в судовому засіданні заявила клопотання про перевірку права власності на іпотечну квартиру, про що подала письмову заяву.
Протокольною ухвалою від 30.03.2023 задоволено клопотання представника відповідача про перевірку права власності на іпотечну квартиру.
19.04.2023 від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Меркулової В.В. надійшов відзив на заяву про застосування строків позовної давності та клопотання про поновлення строку для надання відзиву.
Протокольною ухвалою від 26.04.2023 задоволено клопотання представника позивача про поновлення строків надання відзиву на заяву про застосування строків позовної давності.
3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що між сторонами 28.08.2008 року укладено кредитний договір №LVBRGA0000000040, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 26611,84 доларів США на строк з 28.08.2008року по 28.08.2023 року (а.с13-15). За змістом договору відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки, винагороду та комісію за користування коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором згідно графіку погашення кредиту (п. 8.1., а.с.15).
Згідно копії заяви на видачу готівки №1 від 01.09.2008,АТ КБ «Приватбанк» надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору (а.с. 18).
Згідно п. 8.3. вказаного договору, забезпеченням виконання Позичальником зобов'язань за даним Договором виступає іпотека: 3-х кімнатна квартира загальною площею 62,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Бориславського міського суду від 28.03.2014 у справі № 130/1936/2012, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки і піклування виконавчого комітету Бориславської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LVBRGA0000000040 від 28 серпня 2008 року в розмірі 39285 доларів США 62 центи, що еквівалентно 313 892 гривень 13 копійок, відповідно до курсу НБУ від 15 листопада 2012 року звернути стягнення на квартиру загальною площею 62,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним Акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_6 , які зареєстровані та проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізиних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу даної квартири. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 3138 гривень 92 копійки сплаченого судового збору .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.03.2015, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 03.08.2015, яке набрало законної сили, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 28 березня 2014 року змінено в частині звернення стягнення на предмет іпотеки по договору іпотеки нерухомого майна, доповнивши його: за ціною продажу предмета іпотеки, встановленою незалежним експертом - оцінювачем, а саме ринкової вартості нерухомого майна на момент реалізації. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №1304-VII від 03 червня 2014 року. Рішення Бориславского міського суду Львівської області від 28 березня 2014 року в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки і піклування виконавчого комітету Бориславської міської ради, про виселення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог. Скасувати рішення в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства “ПриватБанк” 3138 гривень судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства КБ “Приватбанк” по 784,73 грн. судового збору з кожного.
З копії виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завальним А.А. від 28.08.2008, вбачається, що з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №LVBRGA0000000040 від 28.08.2008 (а.с. 4).
На виконання вказаного виконавчого напису постановою державного виконавця Бориславського МВДВС ГТУЮ у Львівській області Дубик Ю.Я. від 22.02.2018 відкрите виконавче провадження №55871162 з виконання виконавчого напису №14632, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завальним А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 2961772,82 грн.
Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, винесеної державним виконавцем Бориславського МВДВС ГТУЮ у Львівській області Дубик Ю.Я. від 03.09.2018, виконавчий напис №14632, повернуто стягувану, в зв'язку з відсутністю у боржника майна та доходів.
Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек від 30.03.2023 квартира загальною площею 62,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка обтяжена іпотекою від 02.09.2008 № 7835121, повідомлення від 01.09.2008 ЗАТ КБ «Приватбанк».
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У пункті 2.3.7 кредитного договору № LVBRGA0000000040 передбачено, що Банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.8.1,8.1.1,8.1.2 даного договору , у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п.2.3.3
Згідно з пунктом 8.1.2 у разі порушення термінів оплати, передбачених п.8.1.1 ( в т.ч. оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів,- сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі), - в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 днів.
Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк АТ КБ «Приватбанк» використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк».
У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.
Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Суд вважає, що в разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.08.2018, справа 310/11534/13-ц, провадження №14-154цс18, в якій зроблено такі висновки:
«Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.»
Така ж позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитор має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитора вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Судом встановлено, що рішеннями Бориславського міського суду від 28.03.2014 у справі № 130/1936/2012 та Апеляційного суду Львівської області від 03.08.2015 на виконання договору в повному обсязі звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру відповідачів.
Виконавчим написом, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завальним А.А. від 08.12.2017, вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 повторно заборгованість за кредитним договором №LVBRGA0000000040 від 28.08.2008 в повному обсязі за період з 28.08.20008 по 26.06. 2017.
Відповідно ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Таким чином позивач - кредитор не виконаврішення Бориславського міського суду від 28.03.2014 у справі № 130/1936/2012 та Апеляційного суду Львівської області від 03.08.2015 , що є його обов'язком, прострочив вчинення дій, що встановлені договором, до вчинення яких ОСОБА_1 не могла виконати остаточно свого зобов'язання.
Суд критично відноситься до звернення позивача з заявою до нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завального А.А. з заявою про вчинення нотаріального напису від 08.12.2017 та вважає ці дії здійсненні з ціллю уникнення прострочення кредитора. Стягнута заборгованість повністю стягнута рішеннями Бориславського міського суду від 28.03.2014 у справі № 130/1936/2012 та Апеляційного суду Львівської області від 03.08.2015.
Таким чином судом встановлено, що прострочення ОСОБА_1 по виконанню зобов'язання не настала, так як зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, який не провів оцінку та реалізацію заставного майна - іпотечної квартири, не визначився з наявностю чи відсутністю боргу по виконанню зобов'язання.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказувала на пропуск позивачем позовної давності та просила суд відмовити у задоволенні позову із цих підстав. Також представник відповідачки надала заяву про застосування строку позовної давності. Представник відповідача надав заперечення на застосування судом строку позовної давності.
Законодавством України встановлено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), та наслідки спливу такого строку.
У статтях 256-258 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (стаття 259 ЦК України).
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255цього Кодексу.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У частині першій статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Стаття 267 ЦК України встановлює, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через його необґрунтованість. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 21 липня 2021 року (справа № 335/13202/18 провадження № 61-11997св20).
5. Позиція суду.
На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається учасник справи, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню, а також висновки Верховного суду до цих правовідносин, суд приходить до переконання, що позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягає задоволенню, як необгрунтоване.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що прострочення ОСОБА_1 по виконанню зобов'язання не настала, так як зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, який не провів оцінку та реалізацію заставного майна - іпотечної квартири, не визначився з наявностю чи відсутністю боргу по виконанню зобов'язання. Право позивача на застосування ст.625 ЦК України не настало.
Таким чином, суд приходить до висновку, що не було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Суд відмовляє у позові через його необґрунтованість та не застосовує позовну давність.
6. Судові витрати.
Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
у задоволенні позовних вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення ухвалено та надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені, проголошені та вручені 26.04.2023. Повний текст рішення виготовлений з урахуванням вихідних днів 02.05.2023
Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження юридичної особи: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Представник відповідача: Романів Ірина Богданівна (ордер №1167476, свідоцтво серії ЛВ №001003), адреса:82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Лисенка, 9
Головуючий суддя С.М.Ткачова