"01" травня 2023 р. Справа №336/3772/23
Провадження №2-о/336/233/2023
про залишення заяви без руху
01 травня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши подану в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа: приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, про встановлення факту спільного проживання, -
Представник заявниці - адвокат Гладкий Віктор Кімович , який діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1110949 від 26.04.2023 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву обґрунтовує тим, що заявниця є рідною дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на момент смерті проживала разом з заявницею за вищевказаною адресою. Після смерті матері та після окупації Мелітопольського району. заявниця виїхала за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . надати докази спільного проживання з матір'ю на час смерті останньої, заявниця не може, у зв'язку з чим вимушена звернутись до суду з вказаною заявою.
До заяви долучені копії наступних документів: свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 12.08.2022, відповідно до якого остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Менчикури Мелітопольського району Запорізької області; свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 від 04.09.1971, відповідно до якого її батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану № 00039426403 від 26.04.2023. відповідно до якого ОСОБА_3 після укладення шлюбу з ОСОБА_5 06.11.1993 змінила прізвище на « ОСОБА_6 »; паспорта громадянина країни на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до якого місцем реєстрації якої зазначено: АДРЕСА_2 ; Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1110949 від 26.04.2023.
Будь-яких інших доказів до заяви не долучено.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Дослідивши подану заяву з додатками, суддя вважає що заяву, згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України, належить залишити без руху, виходячи з наступного.
Згідно з п.5 ч.3 ст.175 заява повинна містити виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до статті 318 ЦПК у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: (1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; (2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; (3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
В порушення вимог вказаних статтей, заявницею не викладено хронологію подій, оцінивши які, суд мав би змогу встановити факт спільного проживання та дату початку спільного проживання її та ОСОБА_2 докази якими ці факти можливо підтвердити (письмові, покази свідків. тощо).
Про дату початку спільного проживання з ОСОБА_2 не зазначається заявницею також і в прохальній частині позовної заяви. Подана заява містить вказівку на обставину спільного проживання станом на день смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). В той же час, залишається не зрозумілим, чи є ця дата початком спільного проживання заявниці з померлою матір'ю, чи це якась інша дата.
Подана заява, також, не містить відомостей про те, чи самі, чи, можливо з іншими особами (дітьми, батьком, іншими родичами чи іншими особами) проживали заявниця та ОСОБА_2 до дати смерті останньої.
Відтак, за матеріалами заяви в поданій редакції суд позбавлений можливості встановити дату, з якої розпочалося спільне проживання осіб; адреси помешкань, в яких заявниця проживала з ОСОБА_2 (можливо їх було декілька), відомості про адреси місць реєстрації кожної з них в період спільного проживання. оскільки відсутні докази того, що померла ОСОБА_2 взагалі мал. місце проживання за зазначеною у заяві адресою.
Згідно з частиною четвертою ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Проте, у поданій адвокатом заяві учасниками справи зазначено заявницю - ОСОБА_1 та зацікавлену (не заінтересовану) особу - «приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу Вовк І.І.».
Слід зазначити, що заінтересовані особи беруть участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту спільного проживання, залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року, тощо.
Заявником вказано «зацікавленою», а не заінтересованою особою - приватного нотаріуса Запорізького (не зазначено якого: міського чи районного) нотаріального округу ОСОБА_7 та не роз'яснено, які у нотаріуса виникають спадкові права саме на майно спадкодавця і з яких підстав вона залучена, в сенсі ст.294 ЦПК України. Не вказано є чи ні інші спадкоємці, які саме прийняли спадщину і які повинні бути притягнуті до участі у справі (чоловік померлої, брати, сестри заявниці, та інш.).
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі.
Згідно з п.24 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами (заінтересованими особами) є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Суд зауважує, що за загальним правилом, орган нотаріату не може бути зацікавленою особою по справах даної категорії, оскільки до його компетенції належить посвідчення певних юридичних фактів, і він не має власного суб'єктивного законного інтересу до результату розгляду справи та ухваленого рішення, а тому рішення суду не може вплинути на його права чи обов'язки.
Крім того, з заяви та долучених до неї письмових доказів не є зрозумілим, у зв'язку з чим саме приватний нотаріус Вовк І.І. має якесь відношення до обставин, зазначених у заяві, можливо саме нею було заведено спадкову справу після померлої ОСОБА_2 , тощо.
Так, заявницею вказано, що цей факт необхідно встановити для оформлення спадкових прав, а по таким справам заінтересованими особами будуть інші спадкоємці, які прийняли спадщину, а за їх відсутністю - територіальна громада.
З огляду на вищевказане, в цій частині подана заява підлягає уточненню.
Окрім вищевказаного, з поданих суду документів вбачається, що заява ОСОБА_1 подана та підписана підписом адвоката Гладкого В.К., повноваження якого на підписання заяви від імені заявниці, документально не підтверджено.
Як доказ наявності повноважень представляти інтереси заявниці у суді, адвокатом (до речі, Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю до заяви не додано) Гладким В.К. надано Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1110949 від 26.04.2023.
Згідно вказаного Ордеру, він виданий на підставі Договору про надання правничої допомоги Б/Н від 26.04.2023.
Проте, матеріали справи не містять вказаного Договору.
Відповідно до ч.4 ст.62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно із ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч.2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/23346/16 від 14.03.2018 року, чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Та дійшла висновку, що у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Аналіз наведених норм діючого законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.
Отже, повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви від імені позивачки, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтами та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі № 202/5348/18.
За таких обставин, заява ОСОБА_1 підписана представником (адвокатом) за відсутності підтвердження повноважень такої особи на підписання заяви, оскільки до заяви не було долучено Договору про надання правової допомоги з підтвердженням повноважень адвоката щодо підписання заяви від ОСОБА_1 .
Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Згідно з вимогами ч 1, 2, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, дану заяву слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.10, 95, 175, 183, 185, 442 ЦПК України, суддя,-
Подану в пордку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа: приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, про встановлення факту спільного проживання - залишити без руху.
Надати заявниці строк п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
У разі невиконання ухвали в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Н.С. Звєздова