"28" квітня 2023 р. Справа №336/2730/23
Провадження №2/336/1581/2023
про залишення позовної заяви без руху
28 квітня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановила:
Представник позивача - адвокат Сулика Роман Андрійович, який діє на підставі Договору про надання правової допомоги №92/03-23 від 15.03.2023, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/2762 від 26.03.2021, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1286691 від 22.03.2023 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить розірвати шлюб, зареєстрований між сторонами 19 вересня 2014 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 410.
Дослідивши заяву з додатками, суддя вважає, що подану заяву належить залишити без руху, виходячи з наступного.
Пунктами 5, 8 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; в позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначенням доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з позовною заявою місцем проживанням відповідачки ОСОБА_2 зазначено: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вказаного адвокатом надано копію паспорта громадянина України на ім'я відповідачки серії НОМЕР_1 , виданого 07 липня 2003 року Шевченківським РВУМВС України в Запорізькій області.
Згідно з вимогами ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим статтями 175, 177 цього Кодексу та чи належить позовну заяву розглядати за правилами цивільного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.
За загальним правилом, передбаченим частиною другою ст. 28 ЦПК, позови до фізичних осіб пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022 «Про деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», належним доказом зареєстрованого місця проживання фізичної особи є витяг з реєстрів територіальних громад, що передбачені Порядком створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженим цією постановою.
Згідно з вимогами ст. 185 ЦПК України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим статтями 175, 177 цього Кодексу та чи належить позовну заяву розглядати за правилами цивільного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 184 ЦПК України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Частиною 1 ст.187 ЦПК України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку. передбаченому ст. 185 цього Кодексу.
У зв'язку з зазначеним, звернення позивача до суду зобов'язує суддю до вчинення необхідних процесуальних дій з метою з'ясування можливості відкриття провадження у цивільній справі. Зокрема, з'ясуванню підлягають питання чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, для повернення позовної заяви, для відмови у відкритті провадження у справі.
На виконання вимог ст.187 ЦПК України, суд звернувся з запитом до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Згідно Витягу з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи, інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не знайдена.
Згідно відповіді на запит судді в Електронному кабінеті ЄСІТС, яка міститься в Єдиному державному демографічному реєстрі України від 29.03.2023, адреса реєстрації відповідачки в реєстрі відсутня, проте, наявна інформація, що ОСОБА_2 двічі (в 2009 та в 2017 роках) отримувала паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно відповіді Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України №6.2-5700/6-23 від 18.04.2023, місце проживання ОСОБА_2 , не встановлено.
Згідно відповіді Національної соціальної сервісної служби України № 0000-0501-4/2314-2023/18035 від 26.04.2023, інформація про ОСОБА_2 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб - відсутня.
З огляду на вищевказане, судом були використані всі можливості щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідачки ОСОБА_2 , однак, встановити це не виявилося можливим.
Відповідно до ч.9,10 ст.28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Згідно із ч.10 ст.187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Виходячи з контексту ч.10 ст.187 ЦПК України, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, але якщо буде мати відповідні відомості щодо того, що місцезнаходження майна відповідача знаходиться на території відповідного району, а відтак відноситься до його територіальної юрисдикції.
Оскільки судом не виявилося можливим встановити зареєстроване місце проживання відповідачки, позивачу або його представнику (адвокату) необхідно надати докази того, що місцезнаходження майна відповідачки ОСОБА_2 чи постійного її заняття (роботи) розташоване у Шевченківському районі м. Запоріжжя.
Суд звертає увагу, що з поданих суду документів вбачається, що позовна заява ОСОБА_1 подана та підписана підписом адвоката Сулики Р.А., повноваження якого на підписання заяви від імені позивача, документально не підтверджено.
Як доказ наявності повноважень представляти інтереси позивача у суді, адвокатом Сулика Р.А. надано Договір про надання правової допомоги №92/03-23 від 15.03.2023, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/2762 від 26.03.2021, Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1286691 від 22.03.2023.
Відповідно до ч.4 ст.62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно із ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч.2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/23346/16 від 14.03.2018 року, чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Та дійшла висновку, що у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Аналіз наведених норм діючого законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.
Отже, повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви від імені позивача, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтами та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі № 202/5348/18.
За таких обставин, позовна заява Лідера В.В. підписана представником (адвокатом) за відсутності підтвердження повноважень такої особи на підписання заяви, оскільки у Договорі про надання правової допомоги №92/03-23 від 15.03.2023 відсутнє підтвердження повноважень адвоката щодо підписання позову від імені позивача.
Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків шляхом надання необхідних доказів.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст..ст. 185, 260 ЦПК, суддя,-
постановила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків заяви.
У разі невиконання ухвали в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя: Н.С. Звєздова