ЄУН 336/2222/23
провадження № 1-кс/336/486/2023
іменем України
01 травня 2023 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082080000408 від 03 березня 2023 року, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України,
відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Петрівка, Якимівського району, Запорізької області, громадянина України, українця за національністю, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
встановив:
30 квітня 2023 року до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082080000408 від 03 березня 2023 року, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, в якому просять застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів.
Прокурор в судовому засіданні просив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити, оскільки наявні ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження та він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник заперечували проти задоволення вказаного клопотання, оскільки підозру вважають необґрунтованою та ризики зазначені недоведеними, просили застосувати більш м'який запобіжний захід, зокрема домашній арешт період доби.
Крім того, захисник та підозрюваний зазначили, що підозрюваного фактично було затримано 29 квітня 2023 року в с. Староандріївка Вільнянського району Запорізької області близького 11-00 години, оскільки між ним та його родичем вчинилася сварка і сусіди викликали працівників поліції, які після встановлення його особи доста ставили його до відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, і з цього часу він перебував під наглядом працівників поліції.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання, заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши додані до клопотання матеріали, дійшов наступних висновків.
Слідчим, за заявою ОСОБА_9 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082080000408 від 03 березня 2023 року, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з 17 години 30 хвилин, 26 лютого 2023 року до 04 години 30 хвилин, 27 лютого 2023 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, знаходячись в квартирі АДРЕСА_3 , в ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наніс їй не менше одного удару в область тулуба тим самим спричинив ОСОБА_10 , тілесні ушкодження що спричинили смерть останньої.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть, наданого Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради №2184 від 25.04.2023 смерть ОСОБА_10 , настала внаслідок масивної крововтрати, закритої тупої травми тулуба з ушкодженням селезінки.
Не зупиняючись на досягнутому ОСОБА_5 , вирішив позбутися тіла ОСОБА_10 , шляхом переміщення останньої в покинутий льох що розташований у лісосмузі навпроти будинку АДРЕСА_4 , присипавши труп дерев'яними гілками.
ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
30.04.2023 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: - протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 , який пояснив, що його мати ОСОБА_10 , 26.02.2023 року пішла зі свого місця мешкання з ОСОБА_11 , та до теперішнього часу не повернулась. Потерпілий додав про те що 26.02.2023, приблизно о 23:51 годині він дзвонив своїй матері де в ході розмови чув голос ОСОБА_5 , у якого вона перебувала вдома. Після чого зв'язок з ОСОБА_10 , було втрачено; - протоколом огляду місця події за адресою: місто Запоріжжя, ділянка місцевості навпроти будинку АДРЕСА_4 по вулиці в ході якого виявлено та оглянуто труп ОСОБА_10 ; - протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , який повідомив про те що 26.02.2023, він привіз ОСОБА_10 , додому до ОСОБА_5 , та після чого пішов з вказаної квартири. Свідок додав що 27.02.2023, приблизно о 07:00 годин він прийшов до ОСОБА_5 , та виявив у нього в квартирі труп ОСОБА_10 . Після чого приблизно о 20:00 годин, 27.02.2023, ОСОБА_11 , вигулював собак біля свого будинку де побачив як ОСОБА_5 , щось виносить на колясці зі свого під'їзду та везе в напрямку лісосмуги напроти будинку АДРЕСА_4 ; - лікарським свідоцтвом про смерть, наданим Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради №2184 від 25.04.2023, згідно якого смерть ОСОБА_10 , настала внаслідок масивної крововтрати, закритої тупої травми тулуба з ушкодженням селезінки.
Згідно з положеннями ст. 12 КК України злочин передбачений, ч. 2 ст. 121 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів за санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. 4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В кримінальному процесуальному кодексі України відсутнє визначення обґрунтованої підозри.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд вважає, що при визначенні наявності або відсутності обґрунтованої підозри про вчинення особою кримінального правопорушення і висновку про існування ризику, зазначеного у клопотанні про застосування запобіжного заходу слід виходити із вимог рішення Європейського суду щодо поняття обґрунтованої підозри.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Слідчим суддею встановлено, що надані стороною кримінального провадження з боку обвинувачення докази вказують на наявність фактів, які у своїй сукупності свідчать про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Аналіз наданих стороною обвинувачення доказів вказують на об'єктивний зв'язок підозрюваного зі злочином, а тому слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що пред'явлена ОСОБА_5 підозра є обґрунтованою, що узгоджується з вимогами Європейського суду з прав людини, зокрема позицією висловленою у пункті 175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, де Європейський суд вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.121 КК України.
Слідчий в клопотанні вказує, що згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 , може: - переховуватися від органів досудового розслідування або суду; - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; - незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.
Ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування тощо.
Злочин, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст. 12 КК України, віднесені до категорії особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
ОСОБА_5 , стійкими соціальними зв'язками не володіє, дітей не має, постійного джерела прибутку не має, що підтверджується зібраними на даний момент похідними даними в зазначеному кримінальному провадженні.
Вищезазначене дає достатні підстави вважати, що з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення (злочин), знаходячись на волі буде переховуватись від органів досудового розслідування (суду) що обґрунтовує ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
ОСОБА_5 , який підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення відносно ОСОБА_10 , медичну допомогу потерпілій не надав, та усвідомлюючи те, що вчинив кримінальне правопорушення, в результаті чого постраждало життя потерпілої, як одне з найвищих соціальних цінностей і найважливіших особистих благ - вирішив позбутися тіла ОСОБА_10 , що підтверджується показаннями свідка, тобто підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що є ризиком передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, знаходячись на свободі, ОСОБА_5 , зможе незаконно впливати на потерпілого і осіб, які являються свідками по кримінальному провадженню, оскільки свідками є друзі і знайомі особи ОСОБА_5 , (зокрема свідок ОСОБА_11 ), що являється ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_5 , офіційно не працевлаштований, постійного джерела прибутку не має, у останнього відсутні стійкі соціальні зв'язки (проживає окремо від дружини, дітей не має), раніше притягався до кримінальної відповідальності за збут наркотичних засобів, що дає достатні підстави вважати, що знаходячись на свободі, підозрюваний ОСОБА_5 , може вчинити інші кримінальні правопорушення (злочини), що являється ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Слідчий суддя вважає, що наведені прокурором ризики є доведеними.
У своїй юриспруденції суд розвинув чотири фундаментальні підстави, що виправдовують попередній арешт особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину: ризик того, що обвинувачена особа втече, ризик, що при звільненні підозрюваний перешкодить здійсненню правосуддя, і ризик, що він вчинить нові злочини або порушить громадський порядок (п. 120 справа «Трипедуш проти Республіки Молдова», заява № 34382/07, рішення від 22 квітня 2014 року, остаточне від 22 липня 2014 року).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи положення ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; - незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто доведено обставини, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Таким чином, є обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст. 194 КПК України.
Крім того, захисник та підозрюваний зазначили, що підозрюваного фактично було затримано 29 квітня 2023 року в с. Староандріївка Вільнянського району Запорізької області близького 11-00 години, оскільки між ним та його родичем вчинилася сварка і сусіди викликали працівників поліції, які після встановлення його особи доставили його до відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, і з цього часу він перебував під наглядом працівників поліції. Протокол про затримання особи не складався.
Підозрюваний до суду доставлений працівниками поліції, а тому доводи сторони захисту щодо фактичного затримання особи слідчий суддя бере до уваги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи, те що ОСОБА_10 , померла, смерть настала внаслідок масивної крововтрати, закритої тупої травми тулуба з ушкодженням селезінки, то слідчий суддя дійшов висновку не визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись, ст.ст.176-178, 183-184, 193-194, 196, 197, 202, 205, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Петрівка, Якимівського району, Запорізької області, громадянина України, українця за національністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, а саме до 27 червня 2023 року до 11-00 години включно, без права внесення застави.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 , а саме з 29 квітня 2023 року з 11-00 години.
Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 27 червня 2023 року до 11-00 години включно.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали.
Ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.
Слідчий суддя: ОСОБА_1