Справа №336/6559/22
Пр. №1-кс/336/481/2023
28 квітня 2023 м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
заявника - обвинуваченого ОСОБА_4 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
потерпілого - ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_13 у кримінальному провадженні №336/6559/22 за обвинуваченням:
ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України,
В провадженні судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_13 перебуває вище вказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні по вищевказаному кримінальному провадженню №336/6559/22, яке відбувалося 28.04.2023, обвинувачений ОСОБА_4 звернувся з письмовою заявою про відвід головуючому судді ОСОБА_13 , яка складена на російській мові, пославшись на той факт, що йому досі не вручений обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню, він не розуміє в чому його обвинувачують, суд не роз'яснив йому суті обвинувачення.
В судовому засіданні заявник та його захисник на задоволенні даної заяви наполягали.
Суддя ОСОБА_13 надала заяву про розгляд заявленого відводу у її відсутність.
Процесуальний прокурор по вищезазначеному кримінальному провадженню в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви, у зв'язку з необґрунтованістю, зазначивши, що в судовому засіданні в повному обсязі був зачитаний обвинувальний акт.
Потерпілий підтримав думку прокурора та просив відмовити у задоволенні заяви обвинуваченого.
Інші обвинувачені та захисники наполягали на задоволенні заяви про відвід судді.
Суд, вислухав пояснення сторін, дослідивши заявлені підстави про відводу, приходить до висновку, що заява обвинуваченого ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Положення ст.ст. 75-76 КПК України передбачають підстави для відводу судді, а саме: слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.; (далі Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).
У ряді рішень Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) намагається більш широко підходити до вирішення питання щодо впливу «досудової» діяльності судді на рівень безсторонності суду.
На питання неупередженості суду звертає увагу Європейський суд з прав людини і у рішенні Суду від 10 грудня 2009 р. в справі «Мироненко і Мартенко проти України», судом було констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Цим рішенням Європейським судом визнано порушення принципу безсторонності суду. Так, у п. 66, 69 і 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.
Таким чином, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб'єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об'єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді, але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.
Отже, існує презумпція неупередженості судді, а протилежне необхідно доводити належними та допустимими доказами. Таким чином, визначаючись щодо наявності підстав для відводу слідчого судді за даним кримінальним провадженням, слідчий суддя враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
З огляду на зазначене вище, ЄСПЛ у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.
В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Крім цього, згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, за окремою підставою відводу визначеною саме як наявність «інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді», особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Сумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.
Заявлений відвід обвинуваченого ОСОБА_4 обґрунтовано тим, що останній не отримував обвинувальний акт, не знає та не розуміє в чому його обвинувачують, суд не роз'яснив суті обвинувачення, а тому є підстави вважати в упередженості судді ОСОБА_13 .
В судовому засіданні було встановлено, а сторонами підтверджено, в тому числі захисниками обвинувачених, що 27.01.2023 в судовому засідання процесуальним прокурором повністю було оголошено обвинувальний акт.
Стосовно посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на той факт, що він не розуміє українську мову, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 29 КПК України, кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Відповідно до ч.3 ст. 29 КПК України, слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до ч.1 ст.68 КПК України, у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
Враховуючи вище зазначене, суд підкреслює, що обвинувачений ОСОБА_4 не позбавлений права залучити перекладача.
Відомості про наявність інших підстав для відводу (самовідводу) у даному кримінальному провадженні судді ОСОБА_13 , передбачених ст. 75-76 КПК України, відсутні.
Підсумовуючи, суддя наголошує на важливості інституту відводу судді для забезпечення безстороннього розгляду справи, але вмотивованість заяви про відвід судді є процесуальним обов'язком учасника, який повинен добросовісно реалізовувати надане йому право.
Судовим розглядом не встановлено і заявником не доведено наявність обставин, які викликали б сумніви в неупередженості судді ОСОБА_13 , а тому підстав для задоволення заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді немає.
Керуючись ст.ст. 75, 76, 80-81, 321, 392 КПК України, суд,
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_13 у кримінальному провадженні №336/6559/22, відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Повний текст ухвали складений 01.05.2023.
Суддя ОСОБА_1