Справа № 333/8241/21
Провадження № 333/244/23
13 березня 2023 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого-судді Кулик В.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кари Н.Ю.,
представника позивача - адвоката Левицької Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельної ділянки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Катерина Валеріївна, -
25.11.2021 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Левицької Ю.В. до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко К.В., у якій позивач просить суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю, ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , без реєстрації шлюбу в період з 25.06.2014 року по 01.07.2018 року по день смерті ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом, як спадкоємця четвертої частини, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 для ведення садівництва, розміром 0,0974 га.
Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_3 у шлюбі. Під час перебування у шлюбі позивач носила прізвище свого чоловіка - « ОСОБА_1 ».
25.06.2014 року, шлюб між сторонами було розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу, видане Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції від 25.06.2014 року серії № НОМЕР_1 , актовий запис 87.
ОСОБА_1 змінила прізвище та перейшла на дівоче прізвисько « ОСОБА_1 », про що свідчить запис у свідоцтві про розірвання шлюбу, видане Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції від 25.06.2014 року серії № НОМЕР_1 . Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_2 . На день розгляду справи у суді дитина повнолітня.
За життя чоловіка, 17.11.2011 року позивач отримала Державний акт на землю. Все життя позивач вважала, що земельна ділянка для садівництва є її особистою власністю, оскільки земля була оформлена на її ім'я. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Після смерті свого чоловіка, позивач мала намір здійснити відчуження земельної ділянки, яка належить їй на підставі Акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 545118 від 17.11.2011 року, який був виданий на ім'я « ОСОБА_1 » (зазначене прізвище за коли заявник була у шлюбних відносинах) на підставі рішення Запорізької міської ради п'ятого скликання тридцять дев'ятої сесії № 54 від 24.03.2010 року, кадастровий номер 2310100000:03:033:1126, що розташована по АДРЕСА_2 для ведення садівництва. Акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 545118, був виданий позивачу, під час перебування у шлюбі з покійним ОСОБА_3 . Таким чином, на сьогоднішній день позивач не може здійснити відчуження земельної ділянки, оскільки земельна ділянка вважається спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана у шлюбі та до набрання чинності ЦК України в редакції 2004 року.
Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщина не відкривалася.
Спадкоємець першої черги донька ОСОБА_2 до нотаріуса не зверталася, оскільки спадкове майно, яке б було у померлого на день смерті було відсутнє. Батько за життя вирішив всі питання щодо спадкового майна, шляхом дарування доньці кімнати в комунальній квартирі.
Тільки після того, як позивач мала намір переоформити земельну ділянку на іншу особу, вона дізналася про те, що їй слід оформити частку, яка складається з земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:03:033:1126, що розташована по АДРЕСА_2 для ведення садівництва, оскільки ця земельна ділянка була придбана подружжям під час шлюбу.
Звернувшись до нотаріальної контори, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко К.В. постановою від 22.11.2021 року № 257/02-31 відмовила позивачу у оформлені спадщини у зв'язку з тим, що вона не надала документи, які підтверджують її родинні відносини із спадкодавцем, документи, що підтверджують право власності на майно та пропустила строк для прийняття спадщини, та не надала доказів проживання зі спадкодавцем на день смерті.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2021 року провадження у цій справі відкрито, справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні. Одночасно вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
05.08.2022 року до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач зазначає, що її мати ОСОБА_1 дійсно проживала з її померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_3 . Підтвердила той факт, що вони дійсно проживали однією сім'єю після розірвання шлюбу, мати здійснювала за батьком догляд, піклувалася про нього, вони проживали разом в одній комунальній квартирі, вели спільне господарство, мати після смерті батька здійснювала його поховання, замовляла всі ритуальні послуги, оплачувала пам'ятник, тощо.
Ухвалою суду від 13.06.2022 року закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Левицька Ю.В., доводи наведені в обґрунтування позовних вимог підтримала, просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У судове засідання відповідач не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи буда повілмолена судом своєчасно та належним чином. Відповідно до наданого нею відзиву, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечувала.
Третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко К.В. у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена судом своєчасно та належним чином, до суду від останньої на запит суду надійшла спадкова справа.
Суд, вислухавши думку представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 (дівоче прізвисько) перебувала з ОСОБА_3 у шлюбі. Під час перебування у шлюбі позивач носила прізвище свого чоловіка - « ОСОБА_1 ». 25.06.2014 року шлюб між сторонами було розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу, видане Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції від25.06.2014 року серії № НОМЕР_1 , актовий запис 87.
ОСОБА_1 змінила прізвище та перейшла на дівоче прізвисько « ОСОБА_1 », про що свідчить запис у свідоцтві про розірвання шлюбу, видане Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції від 25.06.2014 року серії № НОМЕР_1 . Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_2 , яка є відповідачем по справі.
За життя чоловіка, 17.11.2011 року, позивач отримала Державний акт на землю, вважала, що земельна ділянка для садівництва є її особистою власністю, оскільки земля була оформлена на її ім'я.
Проте, після смерті свого чоловіка, позивач мала намір здійснити відчуження земельної ділянки, яка належить їй на підставі Акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 545118 від 17.11.2011 року, який був виданий на ім'я « ОСОБА_1 » (зазначене прізвище за коли заявник була у шлюбних відносинах) на підставі рішення Запорізької міської ради п'ятого скликання тридцять дев'ятої сесії № 54 від 24.03.2010 року, кадастровий номер 2310100000:03:033:1126, що розташована по АДРЕСА_2 для ведення садівництва. Акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 545118, був виданий позивачу, під час перебування у шлюбі з покійним ОСОБА_3 . Таким чином, на сьогоднішній день позивач не може розпорядитися земельною ділянкою, оскільки земельна ділянка вважається спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана у шлюбі до набрання чинності ЦК України в редакції 2004 року.
Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сенченко К.В. від 22.11.2021 року № 257/02-31 було відмовлено позивачу у прийнятті спадщини, у зв'язку з тим, що вона не надала документи, які підтверджують її родинні відносини із спадкодавцем, документи, що підтверджують право власності на майно та пропустила строк для прийняття спадщини, та не надала доказів проживання з спадкодавцем на день смерті.
Судом встановлено, що після розірвання шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом однією сім'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Факт спільного проживання, ведення спільного господарства, було підтверджено свідком ОСОБА_8 , яка зазначила, що знала подружжя багато років. Також свідок підтвердила, що ОСОБА_1 , не зважаючи на те, що була розлучена з чоловіком, постійно проживала з ним у комунальній квартирі, вони вели спільне господарство, мали один бюджет, ОСОБА_1 здійснювала за чоловіком догляд, оскільки перед смертю він дуже хворів. Свідок, ОСОБА_8 , була сусідкою по вищезазначеній комунальній квартирі.
Свідок ОСОБА_9 надала суду пояснення, що ОСОБА_1 вона знає дуже багато років, вони були сусідами. Знала вона і її чоловіка ОСОБА_3 . Зазначила, що останні роки ОСОБА_1 проживала разом з чоловіком у комунальній квартирі у центрі міста, у них вона ніколи не була, проте, коли позивач приходила у свою квартиру, яка розташована в Комунарському районі м. Запоріжжя поливати квіти, та здійснювати деякий догляд, вони дуже багато розмовляли і позивач розповідала про своє життя, що її чоловік хворіє, що живуть разом з чоловіком, вона про нього піклується, мають один бюджет, купляє ліки, тощо.
Так до суду надійшли письмові пояснення свідка ОСОБА_10 , яка у зв'язку з тим, що виїхала за межі м. Запоріжжя, фізично не може прибути до суду. Свідок ОСОБА_10 повідомила суду, що знала позивача та ОСОБА_3 . В поясненнях зазначила, що вони іноді зустрічалися у дворі їх будинку, де у позивача була квартира. Позивач приходила навідати свою квартиру, поливала квіти, розмовляли про життя. Так їй достеменно відомо, що незважаючи на те, що « ОСОБА_1 » розлучилися офіційно, вони все одно продовжували жити разом однією сім'єю без укладення шлюбу. Свідок зазначила, що позивач здійснювала поховання свого чоловіка, оплачувала ритуальні послуги, встановлювала пам'ятник на кладовище.
Судом встановлено, що за життя чоловіка, позивач отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 545118 від 17.11.2011 року, який був виданий на ім'я « ОСОБА_1 » (зазначене прізвище за коли заявник була у шлюбних відносинах) на підставі рішення Запорізької міської ради п'ятого скликання тридцять дев'ятої сесії № 54 від 24.03.2010 року, кадастровий номер 2310100000:03:033:1126, що розташована по АДРЕСА_2 для ведення садівництва. Акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 545118, виданий на її ім'я в 2011 році, тобто під час перебування сторонами у шлюбі.
Земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, лише у період з 08.02.2011 року до 12.06.2012 року включно, вважається спільною сумісною власністю подружжя. У інших випадках таке майно належить до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 12.08.2020 року у справі № 626/4/17. Земельна ділянка позивачем була оформлена у 2011 році, коли сторони перебували у шлюбі.
Також судом встановлено, що позивач здійснювала поховання ОСОБА_3 , оплачувала ритуальні послуги, про що свідчить виписка по витратній частині щодо поховання, а також здійснювала та оплачувала замовлення пам'ятника на цвінтері, де похований її чоловік ОСОБА_3 , про що свідчить бланк замовлення № Т 20 за загальну суму 15500,00 грн. та Акт прийому передачі товару та послуг від 31.03.2021 року. Копії цих документів містяться в матеріалах судової справи.
Судом встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з покійним ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в період з 25.06.2014 року по день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 1270 ЦК України та пункту 3.13 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: «Для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини». Відповідно до пункту 3.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: «Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину». Відповідачка, тобто донька у встановлений законом термін до нотаріуса не звернулася, спадщину, після покійного батька не оформила.
Таким чином, не зважаючи на те, що Акт про право на землю було видано на ім'я позивача, проте на час його оформлення та відповідно до вимог чинного законодавства, яке діяло на день отримання державного Акту на землю, у покійного чоловіка є подружня частка у цьому майні і це майно вважається спільною власністю подружжя. Після розлучення у 2018 році покійний чоловік позов до суду про поділ майна не подавав, оскільки продовжував жити з позивачем однією родиною.
Суд дослідив матеріали спадкової справи та дійшов висновку, що спадкоємцем першої черги, є донька ОСОБА_2 , відповідач по справі, проте з заявою щодо прийняття спадщини остання не зверталася. Спадщину на частки земельної ділянки не оформлювала.
Згідно з частинами першою та третьою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Як зазначено у роз'ясненнях, наданих в абз. 6 п. 24 Постанови № 7 від 30.05.2008 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування», де зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини суд досліджує поважність причини пропуску строку, виходячи з того, що поважними є причини пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення таких дій. Відповідно до п. 24 вищезазначеної постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
Відповідач по справі не має наміру оформлювати після смерті земельної ділянки на себе, оскільки вважає, що таке право має її матір, оскільки саме вона доглядала батька та проживала з ним однією родиною без укладення шлюбу, здійснювала догляд за людиною похилого віку та здійснювала поховання та несла інші витрати щодо поховання, встановлення пам'ятника, тощо.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1266 ЦК України, онуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони б були б живими на час відкриття спадщини.
Позивач є спадкоємцем 4 черги, оскільки проживала зі своїм покійним чоловіком без реєстрації шлюбу в період з 25.06.2014 року по день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім'єю, здійснювала поховання та несла інші витрати щодо утримання чоловіка. Сторони були пов'язані спільним побутом, позивач доглядала померлого, купувала необхідні ліки, готувала їжу, прибирала квартиру, здійснювала поховання, що підтверджується показаннями свідків та документами, які надані суду. Таким чином, проживаючи однією родиною зі спадкодавцем позивач фактично прийняла спадщину після його смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Суд дійшов висновку, що у разі якщо спадкоємець першої черги не заявила про спадщину, яка належала її батьку, то саме позивач має право на спадкування, як спадкоємець четвертої черги в силу вимог ч. 2 ст. 1259 ЦК України.
Усі справи, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, розглядаються судом за встановленими правилами підсудності, а їх порушення є ознакою незаконності рішення. Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
За змістом частин другої-четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.
Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Враховуючи наведене, до спадкоємців четвертої черги можуть належати не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу і не перебували у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, а і інші особи, які не перебували зі спадкодавцем у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Факт постійного проживання позивача із спадкодавцем ОСОБА_3 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Суд вважає достовірно встановленим даний факт. Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що позивач, як особа, яка проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняла спадщину після його смерті та успадкувала частку земельної ділянки, яка належить позивачу на підставі Державного Акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 545118 від 17.11.2011 року, кадастровий номер 2310100000:03:033:1126, що розташована за адресою АДРЕСА_2 для ведення садівництва, розміром 0,0974 га, в порядку спадкування за законом, і тому вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Позивачем зазначена вимога не заявлена, тому суд вважає за можливе не стягувати з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1223, 1268, 1269, 1270, 1272, 1275 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельної ділянки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Катерина Валеріївна, - задовольнити в повному обсязі.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в період з 25.06.2014 року по день його смерті за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом, як спадкоємця четвертої черги, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частку земельної ділянки, яка належить позивачу на підставі Державного Акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 545118 від 17.11.2011 року, кадастровий номер 2310100000:03:033:1126, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 для ведення садівництва, розміром 0,0974 га.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 23 березня 2023 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик