25 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 753/20212/17
провадження № 51-1958 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеконференції),
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100100004530 та № 12016100020008962 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , мешканця цього АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 6 грудня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до КК України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року) зараховано ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув'язнення в період 16 по 21 березня 2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У провадженні вирішено цивільні позови.
Київський апеляційний суд ухвалою від 11 травня 2022 року вирок щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
За обставин, які детально вказані у вироку ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що у період з 14 лютого 2014 року по 18 лютого 2017 року, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, маючи умисел на заволодіння чужим майном у особливо великих розмірах, шляхом обману та незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, за попередньою змовою групою осіб, матеріали відносно яких виділене в окреме кримінальне провадження, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, заволодів майном потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 на загальну суму 584 099 грн, що є особливо великим розміром.
Так, ОСОБА_6 , для реалізації поставленої мети, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, вступив у попередню злочинну змову із невстановленими досудовим розслідуванням особами, які за грошову винагороду створили Інтернет - магазини « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «ІНФОРМАЦІЯ_7», «ІНФОРМАЦІЯ_11», « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 » для продажу неіснуючого товару на території України, та в подальшому за грошову винагороду забезпечували діяльність вказаних Інтернет-магазинів, вчиняли дії, спрямовані на популяризацію, рекламування та швидке привертання уваги для збільшення кількості потерпілих осіб з метою якомога більшого та швидшого власного збагачення шляхом розподілу грошових коштів.
Надалі ОСОБА_6 , за попередньою змовою з невстановленими особами, протягом 2014-2017 років, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, підшукав банківські рахунки суб'єктів господарювання, які використовував у своїй злочинній діяльності для переказу на них покупцями товару грошових коштів та їх зняття.
У подальшому ОСОБА_6 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, отримав WiFi Huawei EC5321u-1 з абонентським номером НОМЕР_1 та інше обладнання, що належало ОСОБА_118 , для конспіративного доступу до Глобальної мережі Інтернет, прихованого адміністрування сайтів Інтернет-магазинів та вчинення шахрайських дій.
Надалі ОСОБА_6 , за попередньою змовою групою осіб, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, з метою отримання телефонних номерів для зв'язку з замовниками товарів в Інтернет - магазині та ускладнення можливості встановлення місця знаходження вказаних номерів, підшукали невстановлену особу, яка 18 грудня 2014 року за адресою: АДРЕСА_3 , за грошову винагороду, уклала договори з ПрАТ «ДАТАГРУП», про надання послуг Інтернет зв'язку, телефонні номери яких ОСОБА_6 разом зі співучасниками, розмістили на сторінках Інтернет - магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_7 », «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_11, «ІНФОРМАЦІЯ_5», « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». За вказаною послугою по наданню телефонних Інтернет-номерів, ОСОБА_6 забезпечувалась діяльність так званого «кол-центру» та зворотній зв'язок з замовниками товарів в фіктивних Інтернет-магазинах.
У подальшому ОСОБА_119 , точну дату, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено, за попередньою змовою групою осіб, залучили до вчинення кримінального правопорушення невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які брали участь як операторів «кол-центру» та вели облік замовлень, висилали клієнтам реквізити для сплати грошових коштів, заносили телефони ошуканих клієнтів до «чорного списку», щоб вони не заважали роботі «кол-центру» та якнайдовше не здогадувались, що відносно них було скоєно шахрайство. Оператори «кол-центру» за допомогою послуг Інтернет-телефонії, знаходячись на території України, зв'язувались та спілкувались з замовниками фіктивних Інтернет-магазинів, створюючи враження реального «кол-центру» та Інтернет-магазину; приймали замовлення на неіснуючий товар, а саме електронної побутової техніки, мобільних телефонів та аксесуарів до них, тощо; висилали реквізити для перерахунку коштів.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд провадження у суді першої інстанції, у зв'язку з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону.
Доводи касаційної скарги захисник обґрунтовує тим, що:
- відсутність в обвинувальному акті відомостей про місце вчинення інкримінованих ОСОБА_6 злочинних дій призвела до порушення правил територіальної підсудності, передбачених ст. 32 КПК. Оскільки інкримінований ОСОБА_6 злочин, вважається закінченим з моменту зарахування коштів, перерахованих ОСОБА_120 на банківську картку, відкриту у ПАТ КБ «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження станом на 20 лютого 2017 року: 49094, Дніпропетровська обл, місто Дніпро, Жовтневий район, вул. Набережна Перемоги, будинок 50), то належним судом, який має здійснювати судовий розгляд, на думку захисника, у цьому кримінальному провадженні є Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, на території якого, на момент вчинення кримінального правопорушення, був зареєстрований ПАТ КБ «ПриватБанк». Схожі правові висновки, на думку захисника, викладені в ухвалі Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 5 лютого 2019 року у справі №757/54106/18-к. З огляду на зазначене, на думку захисника, відповідно до пункту 6 ч. 2 ст. 412 КПК, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності;
- в обвинувальному акті, вироку суду першої та ухвалі суду апеляційної інстанцій були допущені однакові описки, які впливають на правильне визначення дати вчинення останнього кримінального правопорушення. Епізод з потерпілим ОСОБА_120 у обвинувальному акті, вироку суду першої інстанції та ухвалі суду апеляційної інстанції описаний з неправильною датою подій - 17 лютого 2017 року, замість правильної дати подій - 20 лютого 2017 року, а епізод з потерпілим ОСОБА_121 описаний з неправильною датою подій - 18 лютого 2017 року, замість правильної дати подій -24 лютого 2016 року;
- вироком задоволено 70 цивільних позовів, у той час як матеріалами справи підтверджується подача 60 цивільних позовів, з тих, які було задоволено судами попередніх інстанцій. Твердження судів, про те, що від ОСОБА_18 , ОСОБА_107 , ОСОБА_122 , ОСОБА_89 , ОСОБА_74 , ОСОБА_29 , ОСОБА_24 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 до початку судового розгляду до суду було подано цивільні позови, не підтверджується матеріалами справи;
- вироком двічі задоволено цивільні позови ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , що призвело до необґрунтованого збільшення загальної суми збитків за цивільними позовами, які було стягнуто судами попередніх інстанцій та які підлягають відшкодуванню ОСОБА_6 , на загальну суму 8 540 грн;
- цивільні позови потерпілих не відповідають вимогам до змісту позовної заяви, які встановлені ст. 175 ЦПК, чим порушено вимоги ст. 128 КПК;
- згідно з матеріалами справи та змісту вироку, такими, що були присутні у судовому засіданні та/або подали клопотання про розгляд позову за його відсутності, були 20 цивільних позивачів (відомості про яких захисник зазначила у касаційній скарзі). Більшість цивільних позивачів у судових засіданнях присутні не були, клопотань про розгляд цивільного позову за їх відсутності не подавали, позовні вимоги жодним іншим чином не підтримували, що, на думку захисника, було підставою, для залишення таких цивільних позовів без розгляду, відповідно до вимог ст. 326 КПК;
- усупереч п. 2 ч. З ст. 374 КПК суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, жоден цивільний позов без розгляду не залишив, підстави для їх задоволення у мотивувальній частині вироку не навів, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення вимог касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Крім цього, відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
З урахуванням наведеного не є предметом дослідження суду касаційної інстанції доводи касаційних скарг захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду та щодо оцінки доказів, а саме про те, що у обвинувальному акті і судових рішеннях неправильно зазначений час вчинення правопорушення за епізодами з потерпілим ОСОБА_120 та ОСОБА_128 .
Таким чином, під час розгляду касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із тих фактичних обставин, які встановлено судами попередніх інстанцій.
Водночас усунення описки відповідно до положень ст. 379 КПК відноситься до компетенції суду, який допустив таку описку
Частиною 2 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі захисник не оскаржує обґрунтованість засудження, правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 та відповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого.
Тому Суд у цих частинах оскаржувані судові рішення не перевіряє.
Доводи у касаційної скарги захисника ОСОБА_7 про те, що судами було порушено правила підсудності є безпідставними з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами ст. 33-1 цього Кодексу.
З встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин кримінального провадження убачається, що ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він вчинив кримінальне правопорушення у період з 14 лютого 2014 року по 18 лютого 2017 року, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 здійснювалось Дарницьким Управлінням поліції ГУНП у м. Києві. Тому, відповідно до положень ст. 32 КПК це кримінальне провадження було підсудне Дарницькому суду м. Києва.
На обґрунтування доводів щодо порушення правил підсудності захисник посилається на правові висновки викладені в ухвалі Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 5 лютого 2019 року у справі №757/54106/18-к, проте такі посилання не є коректними, оскільки:
- у наведеному захисником рішенні вирішувалось питання по зміну підсудності, а не розглядалось кримінальне провадження по суті;
- у рішенні, що порівнюється рахунок у банку був відкритий юридичною особою, а у випадку кримінального провадження щодо ОСОБА_6 картковий рахунок був відкритий на фізичну особу. Правове регулювання користування такими рахунками є різним;
- у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 місце вчинення злочину не встановлене, на відміну від провадження, на яке посилається захисник.
Водночас, посилаючись у касаційній скарзі на те, що злочин вважається закінченим з моменту зарахування коштів, перерахованих ОСОБА_120 , а банківську карту, відкриту у ПАТ «ПриватБанку», який знаходиться у м. Дніпро, захисник не наводить належних обґрунтувань про те, що утримувачем картки та розпорядником зазначеного рахунку та картки є саме ПриватБанк, розташований у м. Дніпро та що користування карткою та розпорядження рахунком можливо лише за адресою банку, а не за іншим місцем, невстановленим органом досудового розслідування. Та не наведено обґрунтувань про те, що рахунок, на який перераховано кошти належить банку, а не особі, якій перераховувались кошти.
З урахуванням вищенаведеного у цьому кримінальному провадженні було дотримано правил територіальної підсудності.
Доводи у касаційній скарзі захисника ОСОБА_7 про те, що матеріалами справи не підтверджується подання до суду цивільних позовів від ОСОБА_18 , ОСОБА_107 , ОСОБА_122 , ОСОБА_89 , ОСОБА_74 , ОСОБА_29 , ОСОБА_24 , ОСОБА_52 , ОСОБА_30 є не обґрунтованими.
Так, як убачається з матеріалів провадження цивільні позови вищезазначених осіб містяться у томах 1-3 кримінального провадження.
Стосовно доводів у касаційній скарзі захисника про те, що більшість цивільних позивачів у судових засіданнях присутні не були, клопотань про розгляд цивільного позову за їх відсутності не подавали, позовні вимоги жодним іншим чином не підтримували, що, на думку захисника, було підставою для залишення таких цивільних позовів без розгляду, відповідно до вимог ст. 326 КПК, Суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно з пунктами 10, 24 ч. 1 ст. 3 КПК кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
За пунктом 7 ч. 1 ст. 368 КПК ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
Таким чином з огляду на зазначені положення КПК розгляд цивільного позову є частиною кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 КПК якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею. Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред'явлений позов.
Як убачається з матеріалів провадження, потерпілі, які не були допитані у суді першої інстанції звернулись до суду із заявами, у яких просили проводити розгляд кримінального провадження без їхньої участі.
Враховуючи вищенаведене та наявність у матеріалах провадження заяв потерпілих про розгляд кримінального провадження (отже і заявлених цивільних позовів) за їхньої відсутності, доводи захисника у цій частині є необґрунтованими.
Посилаючись на те, що цивільні позови, які подавались у даному кримінальному провадженні та які містяться в матеріалах справи, не відповідають вимогам до змісту позовної заяви, що встановлені ст. 175 ЦПК, захисник не зазначає, які саме із вимог, зазначених у ст. 175 ЦПК потерпілими не були дотримані та яким чином зазначене перешкодило суду ухвалити законне судове рішення.
Зазначаючи у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, жоден цивільний позов без розгляду не залишив, захисник не вказує, передбачених законом підстав для залишення цивільних позовів без розгляду та не посилається на те, яка норма закону при цьому була порушена судом.
Безпідставними є і доводи касаційної скарги захисника про те, що місцевий суд усупереч п. 2 ч. З ст. 374 КПК не навів підстави для задоволення цивільних позовів у мотивувальній частині вироку.
Так, у вироку місцевий суд висновок про задоволення цивільних позовів обґрунтував тим, що внаслідок скоєння ОСОБА_6 злочину потерпілим було завдано матеріальної шкоди у розмірах, які зазначені в обвинувальному акті та які потерпілі виклали в цивільних позовах.
При цьому суд першої інстанції цивільні позови потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_74 , ОСОБА_43 , ОСОБА_49 задовольнив частково, оскільки потерпілими не було наведено належними доказами, що завдана ним матеріальна шкода є більшою від шкоди, яка зазначена в обвинувальному акті.
Місцевий суд також встановивши, що заявлені потерпілими ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_18 , ОСОБА_131 , ОСОБА_67 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_9 , ОСОБА_134 розміри моральної шкоди відповідають вимогам розумності, виваженості та справедливості, задовільнив цивільні позови зазначених потерпілих про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.
Водночас обґрунтованими є доводи касаційної скарги захисника щодо відсутності у матеріалах провадження цивільного позову потерпілого ОСОБА_135 .
Відповідно до приписів, встановлених в частинах 1, 4, 5ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Проте зі змісту матеріалів кримінального провадження не вбачається наявність позову потерпілого ОСОБА_136 . Зі змісту звукозапису судового засідання від 4 лютого 2019 року також не вбачається, що позов ОСОБА_103 оголошувався в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 347 КПК.
Частиною 1 статті 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин Суд дійшов висновку, що задовольняючи цивільний позов ОСОБА_103 суди попередніх інстанцій порушили вимоги ст. 13, 175 ЦПК, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону та відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 з закриттям провадження саме у цій частині.
Обґрунтованими є також доводи касаційної скарги захисника про те, що вироком двічі задоволено цивільні позови потерпілих ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , що є істотним порушенням кримінального процесуального закону та відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для зміни судових рішень щодо ОСОБА_6 у цій частині з виключенням рішення щодо повторного стягнення с ОСОБА_6 матеріальної шкоди на користь ОСОБА_126 та ОСОБА_127 .
Виходячи з наведеного, касаційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 438, 440, 441, 442 КПК, 175 ЦПК Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 травня 2022 року змінити.
Виключити з вказаних вироку та ухвали рішення щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_135 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , матеріальної шкоди у сумі 2380 грн.
А також виключити рішення щодо повторного стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди на користь:
- потерпілого ОСОБА_127 , ІНФОРМАЦІЯ_9 в сумі 3710 грн;
- потерпілої ОСОБА_126 , ІНФОРМАЦІЯ_10 в сумі 4830 грн.
В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3