01 травня 2023 року
м. Київ
справа № 600/705/20-а
адміністративне провадження № К/990/14860/23
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури
на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у справі №600/705/20-а за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора та Чернівецької обласної прокуратури про визнання протиправним наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора та Чернівецької обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №1 від 02 квітня 2020 року №40 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", яким ОСОБА_1 визнано таким, що не пройшов атестацію;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Чернівецької області від 28 квітня 2020 року №224-К про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Чернівецької області;
- поновити ОСОБА_1 на роботі в Чернівецькій обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів або на рівнозначній посаді;
- стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2020 року.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 09 червня 2022 року рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії №1 від 02 квітня 2020 року №40 "Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв'язку з неявкою".
Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Чернівецької області від 28 квітня 2020 року № 224-к про звільнення з 29 квітня 2020 року ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Поновлено ОСОБА_1 у прокуратурі Чернівецької області на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області, з 30 квітня 2020 року.
Стягнуто з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 669 198,20 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Чернівецька обласна прокуратура звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року касаційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури повернуто скаржнику.
21 квітня 2023 року скаржником повторно подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Так скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 27.06.2022 року у справі №640/25941/19, від 14.07.2022 року у справі №340/2428/20, від 28.07.2022 року у справі №540/1432/20, від 10.11.2022 року у справі №460/6779/20 щодо наслідків неповідомлення прокурорами про свою відсутність на іспиті у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
При цьому, суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Разом з тим, скаржником не зазначено норму права, яку застосовано судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.
Крім того, скаржник, посилаючись на зазначену підставу касаційного оскарження, не враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 листопада 2021 року у справі №540/1456/20 та від 28 квітня 2022 року у справі №420/12089/20, ухвалені у справах за подібними правовідносинами щодо застосування п.п. 9, 17 розділу ІІ Закону №113-ІХ, п. 11 розділу Порядку №221.
Однак, скаржником підстава касаційного оскарження зазначається безвідносно до обставин справи та висновків судів, які здійснені з врахуванням релевантної практики Верховного Суду.
При цьому, скаржник посилається на практику, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № П/9901/101/18 та постановах Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 826/12916/15, від 06.03.2019 року у справі № 824/424/16-а, від 13.03.2019 року у справі № 826/751/16, від 27.06.2019 року у справі № 826/5732/16, від 26.07.2019 року у справі № 826/8797/15, від 09.10.2019 року у справі № П/811/1672/15, від 12.09.2019 року у справі № 821/3736/15-а, від 22.10.2019 року у справі № 816/584/17, від 15.04.2020 року у справі № 826/5596/17, від 19.05.2020 року у справі № 9901/226/19 щодо поновлення на посаді рівнозначній посаді, з якої особу було звільнено відповідно до статті 235 КЗпП України.
У цьому контексті слід зауважити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
Водночас під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
При встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Проте скаржник, посилаючись на указані постанови Верховного Суду, не обґрунтував, що вони ухвалені у справах за подібними відносинами із цією справою.
Разом з тим, посилання на практику Верховного Суду щодо неможливості поновлення на рівнозначній посаді в обласній прокуратурі, оминаючи процедуру атестації, свідчить про неподібність правовідносин, оскільки позивач поновлений в прокуратурі Чернівецької області.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи і загальні формулювання незгоди з оскаржуваним судовим рішенням з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Решта доводів касаційної скарги у цій частині стосується здебільшого оцінки встановлених судами обставин і досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у справі №600/705/20-а за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора та Чернівецької обласної прокуратури про визнання протиправним наказу - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська