01 травня 2023 року
м. Київ
справа №380/25775/21
адміністративне провадження № К/990/14678/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Ощипок Оксани Зіновіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року
у справі № 380/25775/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Громадянка Республіки Казахстан ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, Державної міграційної служби України, в якій просила:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 11.10.2021 року № 341-21 про відмову у визнанні громадянки Республіки Казахстан ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Державну міграційну службу України визнати громадянку Республіки Казахстан ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства;
- визнати протиправними дії Головного Управління Державної міграційної служби України в Львівській області в частині нероз'яснення Ісаєві Бахит Єрмековні причин відмови та порядку оскарження рішення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року, відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, представник позивача звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Водночас, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Предметом розгляду даної справи є визнання неправомірним та скасування рішення про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язання визнати позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, визнання протиправними дій відповідача в частині нероз'яснення позивачу причин відмови та порядку оскарження рішення.
Отже, виходячи з предмету спору та статусу позивача, яка є іноземцем і перебуває на території України, спір, що виник між сторонами, віднесено до справ незначної складності, рішення у яких не підлягають касаційному оскарженню.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний представником позивача спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалено у справі за позовом ОСОБА_1 , як справи незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.
У своїй касаційній скарзі скаржник не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, скаржник у касаційній скарзі не навів підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення підлягає перегляду в касаційному порядку.
Доводи касаційної скарги зводяться до тлумачення процесуальних норм, переоцінки доказів, із посиланням на неповне з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Ощипок Оксани Зіновіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі № 380/25775/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова