01 травня 2023 року
м. Київ
справа № 420/2736/21
адміністративне провадження № К/990/11726/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків на рішення Одеського кружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі №420/2736/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків ДПС, Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського кружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач 1), Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків (далі - відповідач 2), в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків ДПС за №48-О від 15 січня 2021року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити її на посаді начальника Одеського управління Офісу великих платників податків ДПС та стягнути з офісу великих платників податків ДПС на її користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків ДПС від 15 січня 2021 року № 48-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Одеського управління Офісу великих платників податків ДПС з 22 січня 2021 року. Стягнуто з Офісу великих платників податків ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 278803,18 грн. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Одеського управління Офісу великих платників податків ДПС з 22 січня 2021 року та в частині стягнення з Офісу великих платників податків ДПС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 33675,67 грн. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платника податків звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
21 квітня 2023 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла заява про усунення недоліків шляхом, визначеним зазначеною ухвалою Верховного Суду.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Вказану ухвалу отримано скаржником 03 серпня 2022 року. Вдруге подану 02 вересня 2022 року касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року повернуто, оскільки скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 20 вересня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху. Втретє подану 08 грудня 2022 року касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Вчетверте подану 02 лютого 2023 року касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України. Враховуючи, що касаційну скаргу, на думку скаржника, подано без зайвих зволікань скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Перевіривши доводи вищевказаного клопотання, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Так, Судом установлено, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 15 червня 2022 року, а касаційну скаргу подано через підсистему «Електронний Суд» 03 квітня 2023 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Скаржнику в ухвалі від 12 квітня 2023 року було роз'яснено, що Суд перевіряє обставини пропуску строку на касаційне оскарження на підставі клопотання скаржника, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих скаржником доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку Судом.
Судом також було установлено, що вперше подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 28 липня 2022 року повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому Верховний Суд зауважив, що касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
Відповідно до відомостей, що містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду» вказану ухвалу отримано скаржником 03 серпня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0102936811725).
Вдруге подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 17 жовтня 2022 року повернуто, оскільки скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 20 вересня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив про недоведеність наявність підстав касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки подана касаційна скарга відповідача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, посилання на постанови Верховного Суду, незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Втретє подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 12 грудня 2022 року повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому Верховний Суд зауважив, що лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Вчетверте подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 13 лютого 2023 року також повернув скаржнику на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Із цією касаційною скаргою скаржник звернувся 03 квітня 2023 року, тобто зі сплином майже десять місяців із дня ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції, зокрема, уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Так в ухвалі Верховного Суду від 12 квітня 2023 року скаржнику вказувалося про не доведення наявності підстав касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки мотиви скаржника зводяться до незгоди із застосованими судами першої та апеляційної інстанції постановами Верховного Суду.
В уточненій касаційній скарзі скаржник повторно вказує підставою для касаційного оскарження судових рішень на пункт2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас Судом встановлено, що подана скаржником уточнена касаційна скарга є аналогічною за змістом попередньо поданій касаційній скарзі, яка ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року була залишена без руху.
Отже, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 12 квітня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та неврахування скаржником вичерпних роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Поряд з цим суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Однак, скаржник не навів об'єктивних перешкод для приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України у більш стислі строки, враховуючи, що Верховний Суд в ухвалі від 28 липня 2022 року про повернення вперше поданої касаційної скарги надав вичерпні роз'яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень.
Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави пропуску Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платника податків строку на касаційне оскарження рішення Одеського кружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі № 420/2736/21.
Відмовити у задоволенні клопотання Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Одеського кружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі № 420/2736/21.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків на рішення Одеського кружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі № 420/2736/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків ДПС, Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк