02 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/258/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023
у справі № 904/258/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп"
до Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради
про стягнення 188 000,00 грн,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі № 904/258/20 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" (далі - ТОВ "Юрістек Груп"), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, до Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради (далі - Департамент) про стягнення заборгованості у розмірі 188 000,00 грн задоволено.
Департамент 17.04.2023 через систему "Електронний суд" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із трьома ідентичними касаційними скаргами (тобто по суті є однією касаційною скаргою, а відтак розглядаються Судом, як одна), у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі № 904/258/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити касаційні вимоги скаржника. У тексті касаційної скарги Департаменту містяться клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги та про здійснення розгляду скарги за участю представника Департаменту. До касаційної скарги також додано клопотання про відстрочення Департаменту сплати судового збору за подання касаційної скарги.
ТОВ "Юрістек Груп" 20.04.2023 на електронну адресу Верховного Суду звернулося із клопотанням щодо касаційної скарги (підписано ЕП), у якому просить відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі № 904/258/20 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, оскільки ціна позову не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а відтак ця справа є малозначною.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що назване клопотання за змістом є запереченням проти відкриття касаційного провадження.
Дослідивши матеріали касаційної скарги Департаменту, перевіривши доводи, викладені у клопотанні ТОВ "Юрістек Груп" щодо касаційної скарги зі справи № 904/258/20, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн.
Позов подано у січні 2020 року. Предметом позову у справі № 904/258/20 є стягнення 188 000,00 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
У своїй касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, нез'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, умови договору надання послуг, обґрунтовуючи наявність випадку для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, вказує підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; зазначає, вирішенню підлягає питання щодо норми матеріального права, яке підлягає застосуванню до договірних правовідносин між замовником та виконавцем, щодо повного та добросовісного виконання наданих в повному обсязі послуг, та їх оплату за рахунок бюджетного фінансування, за наявності узгодженої умови сторонами передбаченої договором; звертає увагу Суду, що вирішення цього питання має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки правова природа договору визначається з огляду на його зміст; з'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно; вказуючи підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, справа становить значний суспільний інтерес; зазначає про неможливість використання, наданих ТОВ "Юрістек Груп" послуг за договором, що призвело до недосягнення очікуваних цілей, і як наслідок не встановлення дійсного стану геодезичних пунктів, та необхідність у подальшому робіт по встановленню або відновленню цих пунктів, що закріплюють межу міста; вказане призводить до негативних наслідків для міста, наразі у воєнний час, що може спричинити значні витрати з місцевого бюджету; неправильне вирішення цієї судової справи позбавить людей законних очікувань щодо бюджетних надходжень на ряд життєво-важливих соціальних напрямків та програм.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
При цьому наведені скаржником доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають Суду підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики для зазначення проблемних, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводяться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст судових рішень, ухвалених місцевим та апеляційним господарськими судами, й у цілому до заперечення результату розгляду справи, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними.
Зазначення у скарзі вказівки на те, що справа становить значний суспільний інтерес без належного обґрунтування, недостатньо для висновку про наявність випадку касаційного оскарження судового рішення.
Отже подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.
Тож тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.
Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі № 904/258/20, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Викладені у касаційній скарзі клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, про здійснення розгляду скарги за участю представника Департаменту та додане клопотання про відстрочення Департаменту сплати судового збору за подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, Судом не розглядаються.
Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі № 904/258/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова