27 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/3022/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Огнев'юк Я.В. (адвокат); Огнев'юк Т.В. (адвокат); Грунський В.О. (адвокат)
відповідача - не з'явився
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з'явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023
за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
до акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк»
про стягнення збитків у сумі 390 255 270,00 грн,
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;
Національний банк України.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (АТ «Міжнародний резервний банк», відповідач) про стягнення збитків у сумі 250 000,00 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем прав інтелектуальної власності позивача на торговельну марку «СБЕРБАНК» за свідоцтвом України від 24.05.2006 №82116 для 36 класу МКТП, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки у сумі 250 000,00 грн.
1.3. В подальшому, 04.07.2022 до господарського суду міста Києва від АТ «Державний ощадний банк України» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог у справі до 390 255 270,00 грн. Дану заяву місцевим господарським судом прийнято до розгляду та задоволено.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2022 (суддя Картавцева Ю.В.), у позові відмовлено повністю.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 (колегія суддів: Отрюх Б.В., Грек Б.М., Поляков Б.М.) рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2022 скасовано та прийнято нове рішення, яким закрито провадження у справі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі АТ «Державний ощадний банк України» просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та направити справу для розгляду до суду апеляційної інстанції.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. АТ «Державний ощадний банк України» з огляду на зміст касаційної скарги, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження зазначає про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 45, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та грубим порушенням норм процесуального права, а саме положень статті 4, частини першої статті 86, частини першої, другої статті 269, пункту 1 частини першої, частин другої та четвертої статті 231 ГПК України.
4.2. Крім того, скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у деліктних правовідносин статті 22 ЦК України щодо стягнення збитків за неправомірне використання торговельної марки за умови розпочатої щодо боржника процедури ліквідації згідно з положеннями статті 45, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
4.3. Скаржник також зазначає, що судом апеляційної інстанції здійснено неправильну оцінку характеру правовідносин у справах №910/3022/22 та 910/11043/22, що призвело до безпідставного закриття провадження у справі.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Національний банк України зазначає, що перелік, наведений у статті 231 ГПК України, є вичерпним і не містить такої підстави для закриття провадження, як то прийняття рішення, що призведе до подвійного стягнення, а також спричинить порушення прав інших кредиторів банку, що ліквідується. Крім того, Національний банк України просить розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
6.1. 10.09.2007 позивачу було видано свідоцтво України № 82116 на знак для товарів і послуг «СБЕРБАНК» (словесний), зареєстрований для послуг 36 класу МКТП «страхування; фінансова діяльність; кредитно-грошові операції; операції з нерухомістю; всі послуги, що включені до 36 класу» (заявка від 24.05.2006 № m200607492; дата публікації відомостей про видачу свідоцтва - 10.09.2007).
6.2. Поряд з цим, позивач зазначає, що ним було виявлено численні факти використання відповідачем торговельних марок, схожих настільки, що їх можна сплутати з торговельною маркою позивача «СБЕРБАНК» за свідоцтвом України № 82116.
6.3. З метою захисту порушених прав інтелектуальної власності на належну позивачу торговельну марку, позивач у 2016 році звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом у справі № 910/570/16, зокрема, до АТ «Сбербанк» про припинення порушення прав та зобов'язання вчинити дії.
6.4. У межах розгляду справи № 910/570/16 судом було встановлено, що Державною службою інтелектуальної власності України було зареєстровано торговельні марки на ім'я відповідача і видано такі свідоцтва України: № 151584 (заявка від 29.08.2011 №m201113537), № 183294 (заявка від 17.10.2013 №m201319021), № 183296 (заявка від 18.10.2013 №m201319156).
6.5. Матеріалами справи № 910/570/16 підтверджено те, що Товариство (відповідач) без згоди Банку (позивача) використовує позначення «СБЕРБАНК», яке є схожим настільки, що його можна сплутати з торговельною маркою позивача шляхом: використання в мережі Інтернет шляхом реєстрації доменного імені sberbank.ua, розміщення інформації про пропонування товарів і послуг в мережі Інтернет на сайті http://www.sberbank.ua/; у діловій документації, тощо.
6.6. Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у № 910/570/16, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 та постановою Верховного Суду від 19.08.2021, позовні вимоги задоволено частково та, зокрема, визнано недійсними повністю свідоцтва України № 183294, № 183296, № 151584; заборонено публічному акціонерному товариству «Сбербанк» (в подальшому - АТ «Міжнародний резервний банк») незаконно використовувати знак для товарів і послуг «СБЕРБАНК» за свідоцтвом України № 82116, володільцем якого є публічне акціонерне товариство «Державний ощадний Банк України», зокрема, шляхом: надання послуг, ідентичних та/або споріднених із послугами, для яких даний знак зареєстрований; виготовлення та продажу товарів, споріднених із товарами, для яких даний знак зареєстрований; застосування його в комерційному найменуванні, в рекламі, в діловій документації, в мережі Інтернет, в назві доменних імен.
6.7. Разом з тим, позивач зазначає, що незважаючи на прийняті судові рішення у справі № 910/570/16 та подальшу зміну найменування відповідача з АТ «Сбербанк» на АТ «Міжнародний резервний банк» в грудні 2021 року, відповідач продовжує використовувати належну позивачеві торговельну марку. Зокрема, 03.09.2021 відповідачем подано заяву про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/570/16 на дванадцять місяців, у якій зазначено, що виконання рішення в частині припинення використання торговельної марки передбачає реалізацію двох послідовних етапів, кожен з яких становитиме не менше, ніж шість місяців без можливості одночасної їх реалізації. Із поданої заяви вбачається, що станом на дату її подання використання відповідачем належної позивачу торговельної марки виявляється в її використанні у наявному бренд буку банку, установчих документах, рекламному обладнанні (зовнішньому та внутрішньому), програмному забезпеченні та обладнанні, посвідченнях працівників, договорах, платіжних картках, штампах, печатках мережі банку та центрального офісу, оформленні офісів банку, бланках цінних паперів, конвертах, друкованій продукції, типових формах діловодства.
6.8. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди за період з 28.09.2018 по 27.09.2021 у розмірі 390 255 270,00 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
6.9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності всього складу правопорушення, що в свою чергу виключає можливість застосування до відповідача такого виду відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.
6.10. Місцевий господарський суд зазначив, що за відсутності первинних документів, якими керувався експерт при визначенні бази для нарахування роялті, встановити обґрунтованість визначення такої бази нарахування є неможливим, так як і встановити належність та допустимість наданого експерту звіту про надання консультацій щодо ліцензійних угод та ставок ліцензійної винагороди (ставок роялті), складеного 27.03.2022, на підставі якого експертом визначалася ставка роялті в межах проведеного експертного дослідження.
6.11. Крім того, як зазначив місцевий господарський суд, розмір завданих позивачу збитків було визначено за період з 28.09.2018 по 27.09.2021 станом на 01.04.2022, водночас судом було встановлено, що період до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/570/16 про визнання недійсними належних відповідачу свідоцтв України (фактично з 28.09.2018 по 28.04.2021) не може вважатися періодом неправомірного використання відповідачем спірної торговельної марки. Належних доказів, на підставі яких можливо було б визначити суму збитків за період з 28.04.2021 по 27.09.2021 позивачем суду не надано.
6.12. Суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема, що позивачем на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 910/3022/22, надано наступні документи:
- копію ухвали господарського суду міста Києва від 26.10.2022 у справі № 910/11043/22;
- відомості про призначення господарським судом міста Києва до розгляду справи № 910/11043/22;
- копію позовної заяви № 0110-029 від 14.10.2022 за позовом АТ «Державний ощадний банк України» до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича; третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії (з доказами її надіслання);
- копію заяви АТ «Державний ощадний банк України» до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича № 0110-19 про визнання вимог кредитора (з доказами її надіслання);
- копію заяви АТ «Державний ощадний банк України» до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича № 0110-19 про визнання вимог кредитора (оновлена) (з доказами її надіслання);
- копію адвокатського запиту № 0110-029 від 18.05.2022 (в порядку ст.ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (з доказами його надіслання);
- копію адвокатського запиту № 0110-029 від 18.05.2022 (в порядку ст.ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (з доказами його надіслання);
- копію листа вих. № 310 від 06.05.2022;
- копію адвокатського запиту № 0110-029 від 19.07.2022 (в порядку ст.ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (з доказами його надіслання).
6.13. Так, із копії заяви № 0110-19 про визнання вимог кредитора (оновлена) вбачається, що АТ «Державний ощадний банк України» просить уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллю Вікторовича, зокрема, визнати АТ «Державний ощадний банк України» кредитором АТ «Міжнародний резервний банк» за заборгованістю:
- у вигляді судового збору в розмірі 6 890,00 грн, витрат на проведення судової експертизи в розмірі 27 375,15 грн, витрат на правничу допомогу в розмірі 330 000,00 грн, що виникла на підставі рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2017, яке було залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2021 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 910/570/16;
- у вигляді збитків в розмірі 390 255 270,00 грн, завданих порушенням АТ «Міжнародний резервний банк» прав інтелектуальної власності АТ «Державний ощадний банк України», яке полягало у незаконному користуванні АТ «Міжнародний резервний банк» торговельною маркою «СБЕРБАНК» на території України у формі надання послуг, для яких зареєстровано зазначену торговельну марку, її застосування в комерційному найменуванні, в рекламі, в діловій документації, в мережі Інтернет, в назві доменних імен тощо, встановлений факт якого (порушення) підтверджується вищевказаними рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2017, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №910/570/16.
6.14. За наслідками розгляду вищевказаної заяви, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо Ілля Вікторович листом вих. № 310 від 06.05.2022 відмовив у визнанні вимог кредитора, зазначивши про те, що заява про визнання вимог кредитора АТ «Державний ощадний банк України» не підлягає задоволенню в повному обсязі.
6.15. Згідно з частиною четвертою статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
6.16. Обхід такого порядку не може мати місце, оскільки на даному етапі має здійснюватися акцептування (визнання) кредиторських вимог уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не звернення до суду з позовом про стягнення збитків в позовному провадженні на загальних підставах.
6.17. Апеляційний господарський суд зазначив, що у жовтні 2022 року АТ «Державний ощадний банк України» звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича; третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до якої просить суд:
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллю Вікторовича акцептувати (визнати) кредиторські вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в розмірі 390 255 270,00 грн;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллю Вікторовича внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», включивши до нього грошові вимоги АТ «Ощадбанк» в розмірі 390 255 270,00 грн.
6.18. Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2022 у справі № 910/11043/22, поміж іншого, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
6.19. Предметом розгляду справи № 910/11043/22 є порушення, на переконання АТ «Державний ощадний банк України», прав останнього щодо акцептування (визнання) кредиторських вимог.
6.20. Тобто, позивачем у зазначеній справі обрано спосіб захисту саме шляхом зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича акцептувати (визнати) кредиторські вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в розмірі 390 255 270,00 грн.
6.21. При цьому, як вже зазначалось, звертаючись до суду з позовними заявами як до АТ «Міжнародний резервний банк» про стягнення збитків у сумі 390 255 270,00 грн (справа № 910/3022/22), так і до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича про зобов'язання вчинити дії, оскаржуючи відмову у визнанні вимог кредитора (справа № 910/11043/22), АТ «Державний ощадний банк України» посилається на наявність збитків у розмірі 390 255 270,00 грн, завданих порушенням АТ «Міжнародний резервний банк» прав інтелектуальної власності АТ «Державний ощадний банк України», яке полягало у незаконному користуванні АТ «Міжнародний резервний банк» торговельною маркою «СБЕРБАНК» на території України у формі надання послуг, для яких зареєстровано зазначену торговельну марку, її застосування в комерційному найменуванні, в рекламі, в діловій документації, в мережі Інтернет, в назві доменних імен тощо, встановлений факт якого (порушення) підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2017, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2021 у справі № 910/570/16.
6.22. Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розгляд по суті та ймовірне задоволення позовних вимог АТ «Державний ощадний банк України» у даній справі про стягнення збитків, у разі задоволення вимог АТ «Державний ощадний банк України» у справі № 910/11043/22 про зобов'язання вчинити дії, призведе до подвійного стягнення 390 255 270,00 грн з АТ «Міжнародний резервний банк», а також спричинить порушення прав інших кредиторів банку, що ліквідується.
7. Касаційне провадження
7.1. У зв'язку з відпусткою судді Булгакової І.В. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023, який наявний в матеріалах справи.
8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
8.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
9.1. Однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є гарантування права на судовий захист.
9.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
9.3. Із статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) вбачається, що доступ до правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.
9.4. Крім того, у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.
9.5. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи як звернутися до суду, так і право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
9.6. У справі «Golder проти Сполученого Королівства» (№ 4451/70, рішення від 21 лютого 1975 року) ЄСПЛ вперше дійшов висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була б безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні за наслідками розгляду цієї справи ЄСПЛ закріпив правило, що частина перша статті 6 Конвенції містить у собі невід'ємне право особи на доступ до суду.
9.7. Отже, стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
9.8. Стаття 2 ГПК України встановлює, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
9.9. Частинами першою, другою статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
9.10. Нормами статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
9.11. Статтею 231 ГПК України передбачений вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі, який розширеному тлумаченню не підлягає.
9.12. Процесуальна регламентація за вичерпним переліком підстав для закриття провадження у справі є гарантією, що прийнята до провадження заява буде розглянута по суті.
9.13. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
9.14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
9.15. При цьому згідно із частиною другою статті 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
9.16. При закритті провадження у справі, судом апеляційної інстанції зазначено, що розгляд по суті та ймовірне задоволення позовних вимог АТ «Державний ощадний банк України» у даній справі про стягнення збитків, у разі задоволення вимог АТ «Державний ощадний банк України» у справі № 910/11043/22 про зобов'язання вчинити дії, призведе до подвійного стягнення 390 255 270,00 грн з АТ «Міжнародний резервний банк», а також спричинить порушення прав інших кредиторів банку, що ліквідується. Тому, апеляційний господарський суд, враховуючи приписи пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, частини четвертої статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також те, що АТ «Державний ощадний банк України» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича про, зокрема, зобов'язання акцептувати (визнати) кредиторські вимоги АТ «Державний ощадний банк України» в розмірі 390 255 270,00 грн, дійшов висновку про закриття провадження у даній справі.
9.17. Тобто, Північний апеляційний господарський суд, дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ймовірного подвійного стягнення, керуючись пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України.
9.18. Верховний Суд звертає увагу, що даному випадку, закриття провадження у справі з підстав, якими керувався апеляційний господарський суд, передбачених частиною першою статті 231 ГПК України, порушує право позивача на судовий захист, тобто порушення норми процесуального права, зокрема вимоги частин першої та другої статті 231 ГПК України фактично є відмовою в судовому захисті та порушенням статті 6 Конвенції щодо доступу до правосуддя. З тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що при ухваленні рішення про закриття провадження у справі, апеляційний господарський суд не звернув належної уваги на процесуальні вимоги, визначені частиною другою статті 231 ГПК України та не роз'яснив позивачеві суд якої юрисдикції має розглядати цей спір.
9.19. Зазначене вище, свідчить про допущення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, а тому постанова суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.
9.20. Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
9.21. Однак, оскаржуване судове рішення таким вимогам в повній мірі не відповідає, оскільки не з'ясувавши всіх обставин, що мають значення для справи, не дослідивши пов'язані з ними докази та без належного мотивування, суд апеляційної інстанції також припустився порушення вимог статей 86, 236, 269 ГПК України щодо повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, а також аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення даної справи.
9.22. Внаслідок закриття провадження у справі позивач був позбавлений права на справедливий суд у зв'язку із недотриманням одного із його критеріїв - доступу до правосуддя, через неправильне тлумачення норм процесуального законодавства, за відсутності прямих обґрунтованих перешкод для звернення до суду за захистом та одержання своєчасного судового захисту.
9.23. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції розглянуто заяву АТ «Державний ощадний банк України» про ухвалення додаткового рішення (клопотання про повернення сплаченого судового збору в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір»). Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 задоволено заяву АТ «Державний ощадний банк України» про ухвалення додаткового рішення (клопотання про повернення сплаченого судового збору в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
9.24. Повернуто АТ «Державний ощадний банк України» з Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 868 350,00 (вісімсот шістдесят вісім тисяч триста п'ятдесят) грн. Повернуто АТ «Державний ощадний банк України» з Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 302 525 (один мільйон триста дві тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн.
9.25. Додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 910/20089/17, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 №910/17345/20.
9.26. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, то скасуванню підлягає і додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
10.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
10.3. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).
10.4. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.
10.5. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, що має наслідком скасування судових рішень у справі з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
11. Судові витрати
11.1. Оскільки справа передається для продовження розгляду, розподіл судових витрат у суді касаційної інстанції у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 зі справи № 910/3022/22 скасувати. Справу передати на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова