Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" травня 2023 р. Справа № 922/1069/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (адреса: 61022, м. Харків, вул. Клочівська, буд. 98-А; код ЄДРПОУ 34392042)
до Виробничого управління комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області (адреса: 62433, Харківська обл., м. Люботин, вул. Слобожанська, буд. 151-А; код ЄДРПОУ 05392163)
про стягнення 161385,10 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Виробничого управління комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області (далі - відповідач) 161385,10 грн. , з яких:
154227,56 грн. - боргу за Договором про постачання електричної енергії споживачу № ПЕ-28/06 від 28.06.2022;
5839,00 грн. - інфляційних втрат;
1318,50 грн. - 3% річних.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 2420,80 грн та 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № ПЕ28/06 від 28.06.2022 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за спожиту електричну енергію.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.03.2023 відкрито провадження у справі № 922/1069/23; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію ухвали від 22.03.2023 про відкриття провадження у справі.
Копію зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими направлялась поштова кореспонденція (а. с. 88-89).
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін порядок розгляду даної справи, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач надіслав на адресу суду відзив (вх. № 8880 від 11.06.2023), в якому визнає позов у повному обсязі з урахуванням платежу в розмірі 3000,00 грн, який здійснено 22.03.2023. Разом з тим, відповідач вважає неспівмірним розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, витраченим часом на підготовку позовної заяви, а, отже, на думку відповідача, сума витрат на правову допомогу має складати не більше 1000,00 грн.
Позивач не скористався своїм правом щодо подання відповіді на відзив в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.03.2023.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 28.06.2022 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № ПЕ28/06 (далі за текстом - договір; а. с. 11-16), за умовами якого постачальник постачає споживачу товар, а саме: код ДК 021:2015-09310000-5 «Електрична енергія», для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 4.2 договору ціна згідно з обсягами державного бюджетного фінансування:
за кошти місцевого бюджету становить 600000,00 грн (шістсот тисяч грн 00 коп.) з урахуванням ПДВ 100000,00 грн (сто тисяч грн);
власні кошти становить 400000,00 грн (чотириста тисяч грн 00 коп.) з урахуванням ПДВ 66666,67 грн (шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість грн 67 коп.).
Загальна вартість договору складає 1000000,00 грн (один мільйон грн 00 коп.), у тому числі ПДВ - 166666,67 грн (сто шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість грн 67 коп.).
Відповідно до п. 5.1 договору оплата здійснюється споживачем за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Розрахунку споживача за електричну енергію здійснюються на підставі виставленого постачальником рахунка, акту про використану електричну енергію протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання його сторонами у відповідності до статей 46, 48, 49 Бюджетного кодексу України.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу електричну енергію, що підтверджується актами прийому-передачі електричної енергії: № 5834 від 30.06.2022, № 7022 від 31.07.2022, № 7946 від 31.08.2022, № 9393 від 10.09.2022, № 9436 від 30.09.2022, № 10477 від 31.10.2022, ,№ 11669 від 30.11.2022
Однак, відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов'язань з оплати спожитої електричної енергії, та станом на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі мав боргу в загальній сумі 154227,56 грн. за електричну енергію спожиту в серпні 2022 року (оплачена частково) вересні, жовтні, листопаді 2022 року
Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 154227,56 грн заборгованості.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань, що мали місце в процесі виконання умов договору, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України, нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1318,50 грн та інфляційні втрати у розмірі 5839,00 грн.
Факт існування заборгованості відповідачем визнається в повному обсязі. Як вказує відповідач, несплата боргу мала місце в зв'язку з накопиченням боргів мешканцями м. Люботин перед ВУКГ ЛМР Х/о зі сплати комунальних послуг, що надавалися підприємством відповідача в період війни.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, після звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач платіжним дорученням № 47 від 22.03.2023 частково сплатив існуючий борг за спожиту електричну енергію в сумі 3000 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За змістом ч. 6-7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/ визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
У даному випадку, матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем умов договору щодо поставки електричної енергії відповідачу протягом червня - листопада 2022 року, та факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної її оплати за період серпень - листопад 2022.
Станом на момент звернення позивач до суду з позовом у даній справі борг відповідача перед позивачем за договором № ПЕ28/06 від 28.06.2022 становив суму 154227,56 грн. Зазначене визнається і самим відповідачем, зокрема у відзиві на позовну заяву. Строк виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати цієї заборгованості встановлено умовами договору, комерційної пропозиції, та є таким, що настав.
Разом з тим, після звернення позивача до суду з позовом у даній відповідач частково сплатив існуючий борг в сумі 3000,00 грн що підтверджується платіжною інструкцією № 47 від 22.03.2023 (а. с. 42).
За таких обставин провадження у справі щодо розгляду позовних вимог у даній частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Разом з тим, оскільки відповідач не надав суду доказів сплати решти боргу в сумі 151227,56 грн, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення вказаного боргу з відповідача на користь позивача.
Щодо позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи, відповідач прострочив виконання грошових зобов'язань, оскільки, не виконав їх в строк, встановлений умовами укладеного між сторонами договору.
Зазначене надає право позивачу на нарахування, зокрема, 3% річних та інфляційних за весь час прострочення.
Перевіривши за допомогою інструменту “Калькулятори” системи інформаційно-правового забезпечення “Ліга: закон” складений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних суд констатує його відповідність вимогам чинного законодавства та арифметичну вірність. Відповідачем також визнається вірність здійсненного позивачем розрахунку зазначених нарахувань.
За таких обставин позов в зазначеній частині також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5839,00 грн інфляційних та 1318,50 грн 3% річних.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів позивача та зумовленої у зв'язку з цим необхідності в судовому захисті, позивач уклав з адвокатом відповідний договір на представництво його інтересів.
Зокрема, 07.03.2023 між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Бевзюк О. О. укладено договір про надання правової допомоги (правничих послуг) № 07/03 (а. с. 4-5), за змістом якого адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу щодо представництва прав і законних інтересів клієнта в господарському суді першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі про стягнення з Виробничого управління комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області (62433 м. Люботин, Харківська область, вул. Слобожанська, буд.151А, ЄДРПОУ: 05392163) суму боргу за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-28/06 від 28.06.2022 (п. 1.1).
Згідно з п. 4.1 договору № 07/03 на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.
Пунктом 4.2. договору № 07/03 також передбачено, що сторонами узгоджено розмір адвокатського гонорару за даною справою в сумі 500,00 грн (п'ятсот гривень 00 коп.) за годину роботи та загальним розміром (вартістю) до 10% від суми позову. У разі збільшення обсягу наданих послуг адвокатом, ніж узгоджено сторонами на момент укладення даного договору, сторони окремою домовленістю сторін визначають іншу суму гонорару.
Згідно з п. 4.3. договору оплата послуг за цим Договором здійснюється Клієнтом на користь Адвоката будь-яким зручним способом - готівковим або безготівковим розрахунком після підписання Сторонами Акту наданих послуг.
Пунктом 4.4 договору також передбачено, що сторони узгодили, що Клієнтом можуть бути оплачені на користь Адвоката послуги за цим Договором шляхом попередньої оплати, тобто послуги, що будуть надаватися Адвокатом по справі. Сторони прийшли до згоди та вирішили, що сума коштів, що оплачена Клієнтом на користь Адвоката на підставі Акту наданих послуг є узгодженою сумою гонорару Адвоката за цим Договором та не підлягає поверненню.
Як свідчить попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, станом на дату подання позову сторонами узгоджено орієнтовний розмір послуг на правничу (правову допомогу), який буде затверджено актом наданих правових (правничих) послуг, в тому числі:
- спілкування з клієнтом, з'ясування підстав та мети звернення - 2 години - 1000,00 грн;
- вивчення документів наданих клієнтом, проведення аналізу правочину на відповідність законодавству України, визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта - 8 годин (один робочий день) - 4000,00 грн;
- збір та оформлення доказів по справі - 6 годин (один робочий день) - 3000,00 грн;
- складання позовної заяви, здійснення розрахунку ціни позову, оформлення позову, розрахунку, додатків, складання клопотань (в тому числі складання та направлення заяв, клопотань тощо), складання будь-яких документів по справі - 16 год (два робочих дня)- 8 000,00грн;
- участь у судових засіданнях - 4 000,00 грн.
З посиланням на зазначені обставини, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи.
Відповідачем, у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 8880 від 11.04.2023), висловлені заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, на думку відповідача, на підготовку позовної заяви у справі адвокат Бевзюк О. О. витратила не більше 2 робочих годин, оскільки, справа є малозначною, відповідач визнає позов у повному обсязі, збір доказів адвокатом не здійснювався, позовна заява є типовою, складеною всього на 3,5 аркушах та майже аналогічні за змістом позовні заяви позивачем подавалася в більше ніж 10 справах. За таких обставин, відповідач вважає що сума витрат на оплату послуг адвоката по даній справі має становити 1000,00 грн.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 по справі 922/1964/21 та об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.
Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, згідно зі ст.. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Як вже зазначалося, позивач до позовної заяви зазначає попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, у тому числі робіт, виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги та зазначає, що витрати на правничу допомогу складають у загальній кількості 32 години вартістю 16000,00 грн, а також участь у судових засіданнях вартістю 4000,00 грн.
Суд зазначає та враховує той факт, що ухвалою господарського суду від 22.03.2023 справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тобто судові засідання не проводились, у яких би представник позивача брав участь.
Таким чином, вимоги про покладення на відповідача 4000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, пов'язану з його участю в судових засіданнях не може вважатися обґрунтованою.
Крім того, дана ж справа за своїм правовим характером не є складною, загальна сума позову становить 161385,10 грн, обсяг доданих до позовної заяви документів є невеликим, відповідачем вимоги викладені в позові визнані в повному обсязі. Разом з тим, адвокат -
В контексті вищевказаного, суд погоджується з думкою відповідача про те, що підготовка позовної заяви по даній справі та збір документів не потребують витрати адвокатом значного обсягу часу, оскільки адвокат це кваліфікований юрист зі значним стажем роботи. У подальшому ж, в процесі розгляду даної справи адвокат в межах даної справи будь-яких дій не вчиняв.
За таких обставин, покладення на відповідача за наслідками розгляду справи всієї заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, не може вважатися обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, оскільки, є завищеною щодо всіх вищевказаних критеріїв.
З огляну на вказані обставини, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, та з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про не присудження на користь позивача витрати на професійну правову допомогу в сумі 15000 грн. за наслідками розгляду даної справи. Іншу ж частину суми заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, суд враховує при розподілі судових витрат.
Суд також враховує, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Разом з тим враховуючи, що позов у даній справі задоволено, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України покладає на відповідача 5000 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Здійснюючи розподіл судових витрат, пов'язаний зі сплатою судового збору, суд керується положеннями ст. ст. 123, 129, 130 ГПК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, згідно з ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що позов у даній справі задоволено повністю, а також визнано самим відповідачем, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України при розподілі судових витрат покладає на відповідача 1073,60 грн. витрат по сплаті судового збору (50 відсотків від суми що підлягає оплаті за подання позову). При цьому, інша частина сплаченого позивачем судового збору в сумі 1347,20 грн (50 відсотків від суми що підлягає оплаті за подання позову + надмірно сплачена сума) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Виробничого управління комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області (адреса: 62433, Харківська обл., м. Люботин, вул. Слобожанська, буд. 151-А; код ЄДРПОУ 05392163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (адреса: 61022, м. Харків, вул. Клочівська, буд. 98-А; код ЄДРПОУ 34392042):
151227,56 грн. - боргу;
5839,00 грн. - інфляційних втрат;
1318,50 грн. - 3% річних;
1073,60 грн. - судового збору;
5000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
В частині позову про стягнення 3000,00 грн боргу провадження у справі закрити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Управлінню Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (адреса: 61022, м. Харків, вул. Клочівська, буд. 98-А; код ЄДРПОУ 34392042) 61347,20 грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 16773 від 15.03.2023, оригінал якого знаходиться у позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак