про залишення позовної заяви без руху
26 квітня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/672/21(921/278/23)
Господарський суд Тернопільської області
Суддя Боровець Я.Я.,
розглянувши матеріали позовної заяви №1/д від 13.04.2023 (вх. №301 від 21.04.2023)
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 від імені якого виступає арбітражний керуючий Микитів Олег Ігорович, вул. Копичинецька, 124Є м.Чортків, Тернопільська область
до відповідача ОСОБА_2 , АДРЕСА_2
про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки статутного капіталу
в межах справи №921/672/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Встановив:
ОСОБА_1 , с. Підгородне, Тернопільський район, Тернопільська область, від імені якого виступає арбітражний керуючий Микитів Олег Ігорович, звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , м. Львів про визнання договору купівлі - продажу частки статутного капіталу приватного підприємства "Захід -Агроінвест" від 06.09.2019 посвідченого приватним нотаріусом Ваврів О.В., зареєстрований в реєстрі №4082.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.04.2023, для розгляду справи №921/672/21(921/278/23) визначено суддю Боровця Я.Я.
За правилами господарського процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172 ГПК України.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2022 визнано банкрутом фізичну особу - ОСОБА_1 , введено процедуру погашення боргів боржника та призначено керуючим реалізацією майна банкрута фізичної особи - ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Микитіва Олега Ігоровича ( свідоцтво арбітражного керуючого №229 від 26.02.2013).
Відповідно до частини 5 статті 131 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією.
Із змісту позовної заяви вбачається, що дана позовна заява подана до суду позивачем (банкрутом) Гарачем Василем Миколайовичем, від імені якого виступає арбітражний керуючий Микитів Олег Ігорович, замість подання позову від керуючого реалізацією майна банкрута фізичної особи - ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Микитіва Олега Ігоровича.
Окрім того, позовна заява підписана керуючим реалізації Микитів О.І.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Стаття 1 Закону України " "Про судовий збір" встановлює, що судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Як визначено статтею 2 Закону України "Про судовий збір" , платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом .
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" зазначає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору встановлені частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року складає 2684 грн 00 коп.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру - визнання недійсним договору купівлі - продажу.
Отже, при поданні даного позову до суду підлягає сплата судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
Одночасно з позовною заявою заявником заявлено клопотання (вх. № 3453 від 21.04.2023) про відстрочення сплати судового збору з підстав, викладених у ньому.
Розглянувши подане клопотання, суд встановив наступне:
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються статтею 123 ГПК України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною 2 статті 123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України "Про судовий збір".
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об"єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Насамперед варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію “суд, враховуючи майновий стан сторони, може…”, тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Отже, даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Обґрунтовуючи неможливість сплати судового збору заявник зазначає про обставини, які перешкоджали сплатити судовий збір у повному обсязі, зокрема відсутність коштів у заявника для сплати судового збору, оскільки ОСОБА_1 визнано банкрутом.
Проте, як зазначено вище, відповідно до частини 5 статті 131 Кодексу України з процедур банкрутства вказану заяву подає керуючий реалізацією.
У разі заявлення вимоги про відстрочення розміру судового збору заявник має підтвердити, обґрунтувати та надати докази того, що заявник не має можливість сплатити судовий збір та довести, що судовий збір буде гарантовано сплачений у певній сумі.
В свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних вичерпних заходів для своєчасної сплати судового збору та підтверджували б можливість сплати судового збору .
У розумінні приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами.
Суд зазначає, що заявник не подав доказів на підтвердження наявності умов, зазначених у частині 1 статті Закону України "Про судовий збір ", які у контексті приписів частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" є підставами для відстрочення сплати судового збору.
Також, заявником не надано доказів того, що у випадку відстрочення сплати судового збору заявник протягом визначеного процесуальним законодавством строку розгляду справи зможе сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України "Про судовий збір" суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення сплати судового збору.
З огляду на викладене, клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору не підлягає до задоволення.
Отже, заявником до позовної заяви не додано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Наведене свідчить, що позивачем порушено вимоги статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу заявника, що частиною 4 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Частиною 6 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.
Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Згідно вимог частини 1 статті 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 174 ГПК України).
З огляду на викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху на підставі частини 1 статті 174 ГПК України, для надання можливості позивачем усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду:
- доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі,
- пояснення/визначення щодо заявника.
Окрім того, позивачем у позовній заяві зазначено третю особу, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Захід - Агроінвест".
Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Проте, заявником у позовній заяві не зазначено на яких підставах належить залучити до участі у справі третю особу -- Приватне підприємство "Захід - Агроінвест".
Зі змісту позовної заяви слідує, що заявником не виконано вимог статті 50 ГПК України, зокрема не заявлено клопотання про залучення третьої особи та не зазначено на яких підставах належить залучити до участі у справі третю особу -- Приватне підприємство "Захід - Агроінвест".
Згідно частини 3 статті 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 4 статті 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись статтями 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, відмовити.
2. Позовну заяву №1/д від 13.04.2023 (вх. №301 від 21.04.2023), залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 календарних днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
4. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
5. Копію ухвали надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвалу підписано "02" травня 2023 року.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя Я.Я. Боровець