Рішення від 06.03.2023 по справі 921/574/20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 березня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/574/20(500/642/19)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до відповідача: Головного управління ДПС у Тернопільській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

За участі представників:

Позивача: адвокат Борова Любов Володимирівна, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВО №1026900 від 18.01.2022 (присутня при видаленні суду в нарадчу кімнату);

Відповідача : Чайківська Мар'яна Ярославівна, витяг з ЄДР (присутня при видаленні суду в нарадчу кімнату).

1. Суть та рух справи.

У відповідності до супровідного листа Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 до господарського суду на розгляд надійшла справа №500/642/19 за позовом: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до відповідача: Головного управління ДПС у Тернопільській області про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми "Ш" № 0056961207 від 17.08.2018 на суму 1800019,35 грн.

Ухвалою суду від 06.12.2021 прийнято до свого провадження матеріали справи №500/642/19 за позовом: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до відповідача: Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099). Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.12.2021.

Ухвалами суду, в порядку ст. 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та його розгляд продовжувався з підстав, зазначених в ухвалах.

У судовому засіданні 21.07.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження по 10.08.2022, закрито підготовче провадження з 11.08.2022 та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.08.2022, без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

У судовому засіданні 23.08.2022 відкрито розгляд справи по суті.

В порядку статті 216 ГПК України судове засідання по розгляду справи по суті неодноразово відкладалось з підстав, зазначених в ухвалах суду, востаннє на 06.03.2023.

У призначене судове засідання з'явилась представниця позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Присутня у судовому засіданні представниця відповідача проти позовних вимог заперечує, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтовано заявленими.

У судовому засіданні 06.03.2023 суд видалився до тривалої нарадчої кімнати та після повернення з нарадчої кімнати ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

1.1. Розгляд справи у межах справи про банкрутство.

У проваджені Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/574/20 про банкрутство ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», в межах якої було прийнято до провадження справу №921/574/20(500/642/19).

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі по тексту - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника як сторони у такому спорі в межах справи про банкрутство, розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Аналогічної позиції дотримано ВП ВС в постановах від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц від 18.02.2020 у справі №918/335/17, постановах КГС ВС від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18.

Разом з цим, ухвалою від 13.09.2022 закрито провадження у справі №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099).

У разі закриття/припинення провадження у справі про банкрутство вирішення спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом «незмінності складу суду», задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту впродовж розумного строку.

Зазначені висновки відповідають положенням частини другої статті 31 ГПК України, відповідно до якої справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 20.01.2021 у справі № 5017/2833/2012.

Відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ ухвали та постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Таким чином суд продовжив розгляд справи №921/574/20(500/642/19).

2. Розгляд клопотання про зупинення провадження.

01.11.2022 представницею позивача через канцелярію суду подано клопотання (вх№7193 від 01.11.2022) про зупинення провадження у справі №921/574/20(500/642/19) до моменту постановлення рішення у справі №640/8882/20, з підстав, зазначених у клопотанні.

Надавши оцінку поданому клопотанню та ураховуючи різний склад сторін, різні предмети спору у вказаних справах, "перевагу у розгляді справ" суд, не вбачаючи підстав для об'єктивної неможливості розгляду справи №921/574/20(500/642/19) до вирішення справи №640/8882/20, постановив ухвалу від 05.12.2022 про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

3. Аргументи сторін.

3.1. Аргументація позивача.

Позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві (№06-2/342 від 15.03.2019 (вх№78919 від 18.03.2019)) та підтримані представницею позивача у судових засіданнях, обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення приписів податкового кодексу застосовано штрафну (фінансову) санкцію без врахування правових підстав та встановленого порядку здійснення сплати коштів в рахунок погашення податкового боргу.

Позивач також зазначає, що за даний період, а саме з 30 квітня 2017 року по 08 лютого 2017 року вже проводилась перевірка, і знову перевіряючі зазначали період, який ними вже перевірявся, про що був складений акт №410/19-00-12-07 /31995099 від 26.01.2018р.

Тобто, ГУ ДФС у Тернопільській області двічі перевіряло один і той самий період і двічі застосувало фінансову санкцію за аналогічний період.

Також, позивач звертає увагу, що оскільки під час перевірки не виявлено фактів несвоєчасної оплати рішення суду про розстрочення/відстрочення платежу, тому відповідач застосував штрафну санкцію по рішенням судів щодо розстрочки, яка не передбачена приписами норм п.57.1 ст. 57 ПК України та п.203.2 ст.203 ПК України і в результаті неправомірно застосовано штрафну санкцію, яка у відповідності до вимог статті 126 ПК України застосовується виключно після погашення суми боргу або його частини.

З огляду на підстави, визначені у позовній заяві, Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернувся до суду про захист свого порушеного майнового права.

3.2. Правова позиція відповідача.

Відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області проти позовних вимог заперечує, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

4. Фактичні обставини, встановлені судом. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи. Висновки суду із посиланням на норми закону.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, заперечення відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

08.08.2018 Головним управлінням державної фіскальної служби України у Тернопільській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС України у Тернопільській області) проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ДП "Тернопільський облавтодор" щодо своєчасності сплати визначеного грошового зобов'язання контролюючим органом та податкового зобов'язання згідно наданих декларацій.

На підставі висновків акту перевірки №4399/19-00-12-07/31995099 від 08.08.2018 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення за формою "Ш" №0056961207 від 17.08.2018, яким застосовано суму штрафу у розмірі 1 800 019,35 грн за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначених іншими податковими повідомленнями-рішенням, якими підприємству нараховано штрафні санкції (податкове повідомлення-рішення форма "Ш" №9461207 від 15.02.2018). Дані обставини підтверджуються розрахунком штрафних санкцій до спірного повідомлення-рішення.

Дане податкове повідомлення - рішення було оскаржено і подано скаргу до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги від 29.10.2018 №35151/6/99-99-11-03-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Предметом спору є заявлені вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0056961207 від 17.08.2018, винесеного на підставі Акту камеральної перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем застосовано штрафні санкції за несплату попередніх штрафних санкцій, при цьому порушено положення пункту 116.2. статті 116 Податкового кодексу України, статті 61 Конституції України та застосовано подвійну відповідальність за одне і те ж порушення.

За нормами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України грошове зобов'язання платника податків визначається, як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Однак позивач, посилаючись на положення пункту 126.1 статті 126 Податкового Кодексу України вважає, що законодавцем включено до Податкового кодексу підпункт 126.1., який має назву порушення правил сплати (перерахування) податків, що передбачає притягнення до відповідальності за вчинення правопорушення сплати (перерахування) податків, а не по усім грошовим зобов'язанням таким як штрафні (фінансові) санкції.

Твердження позивача стосовно неправомірності проведення перевірки та формування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки за один і той самий період (з 30 квітня 2017 року по 08 лютого 2017 року) ГУ ДФС у Тернопільській області двічі проводилась перевірка, і перевіряючі зазначали період, який ними вже перевірявся, про що був складений акт №410/19-00-12-07 /31995099 від 26.01.2018р., проте перевіряючими двічі застосовано фінансову санкцію, суд розглядає критично з огляду на таке.

Пунктом 57.1. статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Відповідно до пункту 203.2. статті 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи, ГУ ДФС у Тернопільській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", якою встановлено порушення вимог п.57.1., ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а саме порушено терміни сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.02.2017 по 18.07.2018 (акт перевірки №410/19-00-12-07 /31995099 від 26.01.2018р.)

Як встановлено судом, Відділ адміністрування ПДВ та контролю за відшкодуванням ПДВ території обслуговування Тернопільської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Тернопільській області проведеним аналізом інтегрованих карток платників по ПДВ, враховуючи черговість платежів (оскільки платником було порушено термін сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість) встановлено наявність додатково нарахованих штрафних санкцій.

Порядком ведення органами Державної фіскальної служби оперативного обліку податків і зборів, з метою контролю за відповідністю показників, відображених в Інтегрованій картці платника усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціям, в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Механізм ведення обліку сплати податків встановлено Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Мінфіна від 12.01.2021 № 5.

Цей Порядок визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Цей Порядок визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу;

Відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

У відповідності до ч. п.1 розділу ІІ Порядку, З метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

За результатами адміністративного або судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення.

Вказане дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Суд, враховуючи, що 05.10.2017 було поновлено виключені/скасовані по заяві-оскарженню в поточному році штрафні санкції по актах минулих років, які відповідно не були враховані в акті попередньої перевірки №410/19-00-12-07/31995099 від 26.01.2018, оскільки були проведені в Інтегрованій картці платника зі знаком «мінус», тому акт перевірки №4399/19-00-12-07/31995099 від 08.08.2017 включає період перевірки з 01.02.2017.

Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску в загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну України від 07.04.2018 №422 передбачено таке.

Надання розстрочок (відстрочок) грошових зобов'язань (податкового боргу) відображається в ІКПП як зменшення суми грошових зобов'язань (податкового боргу) за датою укладання договору про розстрочення (відстрочення).

Це підтверджує той факт, що контролюючим органом правомірно здійснено перевірку і відповідно до ст.116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами

При цьому, твердження позивача стосовно того, що сплачені суми платником податку у рахунок податкових боргів перерозподілено неправомірно і зараховані в рахунок погашення розстроченого судовим рішенням податкового боргу у рахунок сплати іншого податкового боргу, суд розглядає критично з огляду на таке.

Як зазначалось вище, погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення.

У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням норм п. 126.1 ст. 126 Кодексу, Вищий адміністративний суд України у листі від 18.11.2014 № 1602/44/10/14-14 зазначив таке:

Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строп сплати суми грошового зобов'язання. - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Кодексом строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Таким чином, передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу прострочення і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі чи частинами).

Враховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої п.126.1 ст.126 ПК України.

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого п. 126.1 ст. 126 Кодексу, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених Кодексом, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення згідно з ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків - боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов'язку, а відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового. законодавства, у тому числі п. 126.1 ст. 126 Кодексу. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Кодексом, і не може нівелювати правове значення останніх.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126 Кодексу, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

У свою чергу, розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).

Правовий висновок з приводу застосування цих положень у разі порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, у тому числі й у разі розстрочення його виконання, викладено у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2014 року у справі №21-279а14 за позовом КП «Міський водоканал» до ДПІ у м. Нова Каховка Херсонської області ДПС про визнання протиправними та скасування ППР.

Згідно з п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст.14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене документом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у вчений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 203.2. ст. 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті стягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд, вважаючи, що ГУ ДФС у Тернопільській області правомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 17.08.2018 №0056961207 на суму 1800019,35 грн у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (9000096,75 грн х 20%, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми "Ш" № 0056961207 від 17.08.2018 на суму 1800019,35 грн.

5. Судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у позові, суд судовий збір, відповідно до статті 129 ГПК України, покладає на позивача у справі.

Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 2, 42, 74-79, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Позивач - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької,8, м. Тернопіль, 46001, (код ЄДРПОУ 31995099) ;

Відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області, вул. Білецька,1, м. Тернопіль, 46003 (код ЄДРПОУ ВП 44143637).

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України.

Враховуючи, що рішення прийнято і виготовлялось у воєнний час, при систематичних тривалих повітряних тривогах, відсутності електроенергії у суді, інших несприятливих обставинах воєнного часу, повне рішення виготовлено у більш тривалий час, та повністю складено - 01.05.2023.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко