ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.05.2023Справа № 910/2217/23
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксатоп Еліт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд" (ідентифікаційний код 41694281)
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін: не викликались
Заявник звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд" , у зв'язку із наявною та непогашеною заборгованістю.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.02.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксатоп Еліт" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд" залишено без руху.
22.03.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла заява заявника про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.03.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксатоп Еліт" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд" прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 10.04.2023.
05.04.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" як заінтересованої особи стосовно розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
10.04.2023 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У судовому засіданні 10.04.2023 оголошено перерву до 19.04.2023.
14.04.2023 до Господарського суду м. Києва надійшли додаткові пояснення заявника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/2217/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксатоп Еліт" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд", визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксатоп Еліт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд" у розмірі 1 674 138,59 грн., введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Комлика І.С. Підсумкове засідання призначено на 19.06.2023.
28.03.2023 Господарського суду м. Києва надійшло клопотання заявника про забезпечення вимог кредиторів.
Вказане клопотання мотивоване тим, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд" є власником цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 123, який складається з літ. «А» - виробничий комплекс; літ. «Б», літ. «Г» - склад; літ. «В» - гараж; літ. «Д» - виробничий корпус; літ. «Ж» - магазин; літ. «З» - бойлерна; літ. «И» - будинок охорони; № 1 - ворота; № 2 - огорожа; №1 - паркінг, загальна площа 9166 кв.м.
Згідно даних реєстру єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд" є ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
При цьому, як зазначає заявник, згідно відомостей з Єдиного реєстру судових рішень останній дізнався, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан", як учасником боржника, вживаються заходи щодо визнання недійсним акту прийому-передачі додаткового вкладу третьої особи в негрошовій формі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд", яким був внесений цілісний майновий комплекс.
Таким чином, за переконанням заявника, оскільки такі дії третіх осіб щодо єдиного цінного майнового активу боржника можуть призвести до порушення прав кредиторів, які мають право на задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника, з метою ефективного захисту прав кредиторів, а також забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника, заявник звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів боржника шляхом:
накладення арешту на цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 123, який складається з літ. «А» - виробничий комплекс; літ. «Б», літ. «Г» - склад; літ. «В» - гараж; літ. «Д» - виробничий корпус; літ. «Ж» - магазин; літ. «З» - бойлерна; літ. «И» - будинок охорони; № 1 - ворота; № 2 - огорожа; № І - паркінг, загальна площа 9166 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2285139280000);
заборони Міністерству юстиції України, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Київській міській раді, нотаріусам України, іншим суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного кадастрового реєстру внесення зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 123, який складається з літ. «А» - виробничий комплекс; літ. «Б», літ. «Г» - склад; літ. «В» - гараж; літ. «Д» - виробничий корпус; літ. «Ж» - магазин; літ. «З» - бойлерна; літ. «И» - будинок охорони; № 1 - ворота; № 2 - огорожа; № І - паркінг, загальна площа 9166 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2285139280000).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Положеннями ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства не визначено порядок розгляду клопотання сторін або учасників справи про банкрутство щодо заходів до забезпечення вимог кредиторів.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі № 914/2404/19 з урахуванням положень ч. 1 ст. 2, ст. 40 КУПБ та приписів ч. 1 ст. 140 ГПК України, дійшла висновку про те, що при розгляді клопотання щодо забезпечення вимог кредиторів не обов'язково господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, здійснювати виклик сторін у справі про банкрутство, в тому числі і кредиторів з вимогами, які забезпечені майном боржника (заставні кредитори).
Розглянувши клопотання заявника про забезпечення вимог кредиторів, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості поданого клопотання зважаючи на наступне.
Згідно частини 1 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов'язаний вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.
Статтею 40 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.
Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі.
В силу статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України право здійснення забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
Положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України, як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.
Системний аналіз зазначених норм ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє зробити висновок про те, що Кодексом, як спеціальним законом, визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Разом з тим, загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173.
Господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, не позбавлений процесуального права за власної ініціативи вжити заходів забезпечення у справі про банкрутство шляхом накладення арешту, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, а також керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності в силу статей 2, 14, 15 ГПК України та з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство.
Наведені процесуальні дії господарського суду, відповідають функції господарського суду, як учасника справи про банкрутство, щодо забезпечення справедливого балансу між кредиторами і боржником та контролю за правильністю і черговістю здійснення арбітражним керуючим дій у відповідній судовій процедурі банкрутства.
Близькі за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 911/1159/14.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Положення статей 136, 137 ГПК України пов'язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Такий правовий висновок викладено в пункті 9.2.4. постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників справи про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників справи про банкрутство з тим, щоб забезпечити позивачам (кредиторам у справі про банкрутство) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом (заявою у справі про банкрутство), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову за своєю суттю є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника), або пов'язаних із ним інших осіб, в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справу про банкрутство.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем (кредитором) вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 911/3871/17.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає обґрунтованими доводи заявника щодо того, що вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів буде гарантувати збереження майна боржника та дотримання прав усіх кредиторів до моменту проведення підсумкового засідання на якому буде вирішено питання щодо переходу до іншої судової процедури.
Враховуючи викладене вище, оцінивши у сукупності описані вище фактичні обставини справи, приймаючи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає обґрунтованим подане клопотання та погоджується з правовою позицією заявника про те, що вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у визначений ним спосіб жодним чином не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а також перешкоджання завдання шкоди кредиторам.
Керуючись ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксатоп Еліт" про забезпечення вимог кредиторів у справі № 910/2217/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд" задовольнити.
2. Накласти арешт на цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 123, який складається з літ. «А» - виробничий комплекс; літ. «Б», літ. «Г» - склад; літ. «В» - гараж; літ. «Д» - виробничий корпус; літ. «Ж» - магазин; літ. «З» - бойлерна; літ. «И» - будинок охорони; № 1 - ворота; № 2 - огорожа; № І - паркінг, загальна площа 9166 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2285139280000).
3. Заборонити Міністерству юстиції України, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Київській міській раді, нотаріусам України, іншим суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного кадастрового реєстру внесення зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 123, який складається з літ. «А» - виробничий комплекс; літ. «Б», літ. «Г» - склад; літ. «В» - гараж; літ. «Д» - виробничий корпус; літ. «Ж» - магазин; літ. «З» - бойлерна; літ. «И» - будинок охорони; № 1 - ворота; № 2 - огорожа; № І - паркінг, загальна площа 9166 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2285139280000).
4. Дана ухвала набирає законної сили з 02.05.2023, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 02.05.2026.
5. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксатоп Еліт" (03179, м. Київ, пр. Перемоги, 123; ідентифікаційний код 44207344).
6. Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд" (03179, м. Київ, пр. Перемоги, 123; ідентифікаційний код 41694281).
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяП.П. Чеберяк