ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.05.2023Справа № 910/2955/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «В.С.К.» (вул. Євгена Коновальця, буд. 147/3, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 20546451)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія 1999» (вул. Михайла Максимовича, буд. 3-Д, нежитлове приміщення 525, м. Київ, 03022; ідентифікаційний код 37449253)
про стягнення 14 856,17 грн,
Представник сторін: не викликались
1. Стислий виклад позиції Позивача.
Приватна виробничо-комерційна фірма «В.С.К.» (надалі - ПВКФ «В.С.К.», Позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія 1999» (надалі - ТОВ «Синергія 1999», Відповідач) 14 856, 17 грн загальної суми заборгованості, яка складається з основної заборгованості за надані послуги з ремонту автомобілів - 11 699,80 грн, інфляційних втрат - 2 807,30 грн та 3% річних - 349,07 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним виконано роботи з ремонту автомобілів Відповідача на суму 27 270, 30 грн, на підтвердження чого надано акти виконаних робіт № 29384 від 29.05.2021 на суму 13 485, 30 грн, № 29392 від 29.05.2021 на суму 2 314 грн, № 31346 від 20.09.2021 на суму 11 471 грн.
Однак, Відповідачем зазначені роботи оплачено частково у зв'язку з чим у останнього перед Позивачем утворилась заборгованість в розмірі 11 699, 80 грн.
Згідно доводів Позивача, він звертався на адресу Відповідача із листом-претензією та вимогою про необхідність сплатити існуючу заборгованість, однак станом на дату звернення до суду Відповідачем жодних дій не вчинено, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
У зв'язку з простроченням Відповідачем виконання грошового зобов'язання Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).
2. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд вказує, що ухвала від 02.03.2023 надсилалась Відповідачу поштовим повідомленням № 0105493661376 на офіційну адресу місцезнаходження, однак конверт із зазначеною ухвалою повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «за закінчення терміну зберігання».
Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Як вбачається з матеріалів справи Позивачем виконано роботи з ремонту автомобілів Відповідача на загальну суму 27 270, 30 грн, що підтверджується наступними актами виконаних робіт: № 29392 від 29.05.2021 на суму 2 314 грн, № 29384 від 29.05.2021 на суму 13 485, 30 грн, № 31346 від 20.09.2021 на суму 11 471 грн.
Судом встановлено, що зазначені вище акти підписані представниками Позивача та Відповідача без зауважень та претензій, що свідчить про належне виконання робіт Позивачем, прийняття таких робіт Відповідачем та виникнення у останнього обов'язку з їх оплати.
Також Позивачем виставлялися Відповідачу рахунки на оплату виконаних робіт № 1390 від 29.05.2021, № 1372 від 27.05.2021, № 2485 від 20.09.2021, які згідно наданої Позивачем банківської виписки оплачені Відповідачем лише частково, а саме: 28.05.2021 в розмірі 13 485, 20 грн (із зазначенням призначення платежу «Оплата за ТО та запчастини згідно рахунку № 1372 від 27.05.2021…»); 29.05.2021 в розмірі 2 085, 30 грн (із зазначенням призначення платежу «Оплата за ТО та запчастини згідно рахунку № 1388 від 29.05.2021…»).
Відтак, судом встановлено, що станом на дату звернення до суду з позовом несплаченими залишаються виконані Позивачем роботи в розмірі 11 699, 80 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач листом-претензією № 15/02 від 15.02.2022 звертався на адресу Відповідача з повідомленням про необхідність погашення існуючої заборгованості, а в подальшому і з претензією - вимогою від 18.01.2023 вих № 20/01, в якій посилався на положення статті 530 ЦК України та вказав про необхідність здійснити погашення існуючої заборгованості у семиденний строк.
Докази направлення листа-претензії № 15/02 від 15.02.2022 та претензії - вимоги від 18.01.2023 вих № 20/01 містяться в матеріалах справи, при цьому, матеріали справи не містять заперечень Відповідача щодо неотримання останніх.
Також судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного виконання Відповідачем грошового зобов'язання та сплати заявленої до стягнення суми основного боргу у зв'язку з чим Позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму 11 699, 80 грн за період з 25.02.2022 по 22.02.2023 в розмірі 349, 07 грн та 2 807, 30 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Суд проаналізувавши правовідносини сторін та матеріали справи, дійшов висновку, що між Позивачем та Відповідачем укладено договір підряду у спрощеному порядку, шляхом виконання Позивачем робіт та часткової їх оплати Відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з пунктом 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як встановлено судом вище, Позивачем виконано роботи з ремонту автомобілів на суму 27 270, 30 грн, які оплачено Відповідачем частково в розмірі 15 570, 50 грн, а неоплаченою залишається сума - 11 699, 80 грн.
Враховуючи відсутність між сторонами письмово укладеного договору, стосовно строків настання у Відповідача обов'язку з оплати виконаних Позивачем робіт суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому судом враховано нормативами пересилання поштових відправлень затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 № 173/24950, якими закріплено наступні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення). При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
З огляду на викладене, враховуючи часткову сплату Відповідачем виконаних Позивачем робіт суд зазначає, що станом на дату ухвалення даного рішення зобов'язання у Відповідача за оплату спірних послуг (залишку) є таким що настало, а відтак вимоги Позивача в частині стягнення суми основного боргу є правомірними та обґрунтованими.
Що стосується здійснених Позивачем нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що нараховані 3 % річних в розмірі 349, 07 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 807, 30 грн. є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем неналежним чином виконано грошове зобов'язання чим допущено прострочення оплати виконаної Позивачем роботи у зв'язку з чим відтак позов підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позов Приватної виробничо-комерційної фірми «В.С.К.» - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія 1999» (вул. Михайла Максимовича, буд. 3-Д, нежитлове приміщення 525, м. Київ, 03022; ідентифікаційний код 37449253) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «В.С.К.» (вул. Євгена Коновальця, буд. 147/3, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 20546451) основний борг - 11 699 (одинадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн 80 грн, інфляційні втрати - 2 807 (дві тисячі вісімсот сім) грн 30 коп, 3% річних - 349 (триста сорок дев'ять) грн 07 коп., судовий збір - 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 02.05.2023
Суддя Антон ПУКАС