ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.04.2023Справа № 910/1901/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Карася Бориса Веніаміновича
до Приватного акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд"
про стягнення 10206518,93 грн.
за участі представників:
від позивача: Шевченко І.В.
від відповідача: не з'явився,
Фізична особа-підприємець Карась Борис Веніамінович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" про стягнення за договором суборенди від 08.07.2021 № 1170 основного боргу в розмірі 8791274,28 грн., пені в розмірі 1312232,32 грн., трьох процентів річних у розмірі 103012,33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що з 24.02.2022 і донині діють форс-мажорні обставини, за які відповідач не відповідає, у зв'язку з чим до спірних правовідносин щодо нарахування орендної плати підлягають застосуванню положення ч. 6 ст.762 ЦК України. При цьому, між сторонами велися перемовини щодо звільнення відповідача від орендної плати з березня по червень 2022 року, позивачем оглядалися орендовані приміщення на відсутність працівників в офісі, однак у подальшому позивач звернувся до відповідача з листом щодо оплати заборгованості з орендної плати без урахування знижки.
У відповіді на відзив позивачем зауважено, що відповідач не довів неможливість здійснення господарської діяльності через форс-мажорні обставини. До того ж, на офіційному веб-сайті відповідача та на сторінці в соціальній мережі розміщені відомості щодо продовження відповідачем господарської діяльності під час воєнного стану.
20.04.2023 через відділ діловодства та документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою осіб, які можуть діяти в порядку самопредставництва, у т.ч. Грищука В.В. При цьому, за відсутності голови правління товариства в Україні, відсутня можливість укласти новий договір з іншою особою на здійснення представництва інтересів товариства в суді.
Разом із цим, за приписами статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
У той же час, явка сторін та їх представників до судового засідання 20.04.2023 обов'язковою не визнавалася.
При цьому, відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи не надано докази перебування на лікарняному осіб, що можуть діяти в порядку самопредставництва товариства, а також не надано доказів відсутності голови правління товариства в Україні.
Отже, протокольною ухвалою суду від 20.04.2023 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
08.07.2021 між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю., та зареєстрований у реєстрі за № 11170 (далі - договір).
Відповідно до пункту 2.1. договору орендар передає, а суборендар приймає від орендаря тимчасове платне користування (надалі «суборенда») нежиле приміщення (в літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 13Б, приміщення 30 (тридцять), загальною площею 335,1 кв.м„ реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 5258580000, та нежиле приміщення (в літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 13Б, приміщення 31 (тридцять один), загальною площею 393,4 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 5259480000, на умовах, встановлених цим договором, обладнані меблями та встановленим супутнім обладнанням згідно акта, додатково підписаного сторонами. Плани розміщень об'єкту оренди наведені в додатку № 1 та додатку 2 до договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 2.2 договору приміщення надано для розміщення офісу суборендаря. Використання приміщення в інших цілях допускається виключно за умови попередньої письмової згоди орендаря.
Пунктом 3.1. договору визначено, що строк суборенди нежилого приміщення 60 місяців, дата закінчення строку суборенди 08.07.2026 року.
У пункті 4.1. договору встановлено, що суборендна плата за суборенду нежилого приміщення за один місяць становить гривневий еквівалент 30 доларів США за кожний 1 кв.м. площі нежилого приміщення за офіційним обмінним курсом гривні до долару США, встановленого Національним банком України на день проведення оплати, яка підлягає індексації відповідно до положень договору.
Згідно з підпунктом 4.2.1. договору суборендна плата сплачується суборендарем авансом за один місяць щомісячно до 10 числа місяця, за який здійснюються платежі. Для уникнення будь-яких сумнівів, сторони погоджуються, що не надання орендарем рахунку щодо сплати суборендарем платежів, не звільняє суборендаря від самостійного розрахунку та оплати платежів у розмірі, спосіб і строк, як передбачено цим договором.
Відповідно до підпункту 4.2.2. договору всі платежі за цим договором здійснюються в гривні відповідно до курсу Національного банку України на день оплати.
У підпункті 4.2.3. договору погоджено, що по закінченні кожного поточного звітного місяця суборенди орендар складає акт надання послуг з оренди нежилого приміщення, який підписується уповноваженими представниками сторін. Акт надання послуг з оренди нежилого приміщення суборендар отримує від орендаря самостійно, скріплює його підписом та печаткою, та не пізніше 10 числа наступного за звітнім місяцем, повертає орендарю. Якщо в строк, визначений у цьому пункті, суборендар не поверне орендарю підписаний акт надання послуг з оренди нежилого приміщення або не надасть мотивованої відмови від його підписання, акт надання послуг вважається підписаним, а надані послуги такими, що прийняті в повному обсязі.
Відповідно до п. 11.1. договору, сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, встановлених договором, якщо таке невиконання сталось внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору). Обставинами непереборної сили (форс-мажору), зокрема вважаються війна, мобілізація, окупація, інші обставини, що перебувають поза контролем і волею сторін, відбулися після дати підписання договору, та які не дають стороні (сторонам) можливості належним чином виконувати свої обов'язки за договором.
Сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили (форс-мажору), зобов'язана негайно (наскільки це дозволяють обставини, але не пізніше 5 календарних днів із моменту їх виникнення) повідомити другу сторону про їх виникнення, характер і приблизну тривалість. Невиконання будь-якою стороною цього обов'язку позбавляє її права посилатися на ці обставини (пункт 11.2 договору).
Відповідач у відзиві підтвердив передачу йому в суборенду нежилих приміщень позивачем за актом приймання-передачі від 08.07.2021 року.
У період з березня 2022 року по січень 2023 року відповідач оплату орендної оплати не здійснював, унаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 8791274,28 грн.
Разом із цим, відповідачем надано до матеріалів справи наказ Приватного акціонерного товариства «Позняки-Жил-Буд» від 24.02.2022 № 19 про призупинення господарської діяльності товариства на період дії воєнного стану, з 24.02.2022 і до моменту його скасування.
Листом від 28.02.2022 № 66 відповідач повідомив позивача про неможливість використання приміщення внаслідок обставин, за які відповідач не відповідає, та просив звільнити від нарахування суборендної плати на час дії воєнного стану.
У свою чергу, листом від 14.06.2022 № 1 позивач повідомив відповідача про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати, враховуючи відсутність у переліку територіальних громад, які розташовані в районі воєнних дій, громади, на території якої зареєстрован відповідач. Утім, із березня 2022 року відповідач порушує умови договору щодо сплати суборендної плати. Також позивач зазначив, що може розглянути можливість надання відповідачу знижки на суборендну плату в розмірі 50 % на весь період дії воєнного стану.
У відповідь на вказний лист відповідач листом від 07.07.2022 № 79 зауважив, що неможливість використання приміщень зумовлена обставинами, за які відповідач не відповідає. У зв'язку з чим попросив розглянути можливість звільнення від оплати суборендної плати за період з березня 2022 року до моменту припинення воєнного стану. При цьому відповідач готовий оплачувати витрати на комунальне обслуговування та експлуатаційні витрати протягом такого періоду та звільнити приміщення у будь-який момент, якщо позивачем буде знайдено нового орендаря.
13.10.2022 відповідач отримав від позивача лист № 2 про необхідність сплатити заборгованість із суборендної плати за період з березня по жовтень 2022 року в розмірі 6 393 654,02 грн. у строк до 31.10.2022 року.
Також до матеріалів справи відповідачем додано лист від 03.03.2023 № 03/03 компанії «Веллінгтон Ентерпрайз Лімітед», яка є управителем бізнес-центру «Царський», де знаходяться орендовані відповідачем приміщення, щодо заборони всім працівникам і відвідувачам знаходиться в приміщеннях на час повітряної тривоги.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1. ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Із матеріалів справи слідує, що відповідач оплату орендної плати за договором від 08.07.2021 у період з березня 2022 року по січень 2023 року не здійснював, у зв'язку з чим за відповідачем утворився борг у сумі 8791274,28 грн.
При розрахунку суми боргу позивачем взято курс долара до гривні, що відповідає встановленому Національним банком України офіційному курсу станом на дату платежу кожного місяця, в якому підлягала сплаті орендна плата.
Дана сума боргу та порядок її розрахунку відповідачем не заперечувалася, контррозрахунок не надавався.
Одночасно судом прийнято до уваги, що сторонами докази сплати відповідачем забезпечувального платежу не надані.
Утім, заперечення відповідача проти задоволення позову зводяться до наявності підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати на підставі частини 6 статті статті 762 ЦК України.
Згідно з частиною 4 статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина 6 статті 762 ЦК України).
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 (затверджено Законом України №2119-ІХ від 15.03.2022), №259/2022 від 18.04.2022 (затверджено Законом України №2212-ІХ від 21.04.20220, №341/2022 від 17.05.2022 (затверджено Законом України №2263-ІХ від 22.05.2022), №573/2022 від 12.08.2022 (затверджено Законом України №2500-ІХ від 15.08.2022), №757/2022 від 07.11.2022 (затверджено Законом України № 2738-IX від 16.11.2022), №58/2023 від 06.02.2023 (затверджено Законом України № 2915-IX від 07.02.2023) продовжено з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Судом також ураховано, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
За наведених обставин, саме лише посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин унаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022, не є безумовною підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України.
Одночасно судом прийнято до уваги, що відповідачем на підтвердження неможливості використання орендованих приміщень надано лише наказ від 24.02.2022 № 19 про призупинення господарської діяльності товариства на період дії воєнного стану. Утім, жодні інші докази на підтвердження фактичного призупинення господарської діяльності відповідача в спірний період з березня 2022 року по січень 2023 року, вивезення майна відповідача з орендованого приміщення не надані, як не надано й доказів в обґрунтування причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Щодо посилань відповідача на листування з позивачем з приводу зменшення розміру орендної плати, то суд дані докази оцінює критично, так як сторони з цього приводу згоди не дійшли.
Щодо пред'явлених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1312232,32 грн. та трьох процентів річних у розмірі 103012,33 грн., суд дійшов висновку про наступне.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 10.4. Договору у випадку прострочення сплати будь-яких платежів, суборендар сплачує орендареві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожний календарний день прострочення. Сплата неустойки та інших штрафних санкцій, передбачених цим договором, не звільняє винну сторону від виконання її обов'язків за цим договором.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
За арифметичним перерахунком суду нараховані за період прострочення сплати орендної плати з березня 2022 року по січень 2023 року три проценти річних у розмірі 103012,33 грн. (нараховані по 23.01.2023 року) та пеня в розмірі 1312232,32 грн. (нарахована в межах шести місяців з дати прострочення сплати кожного орендного платежу) підлягають стягненню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Щодо заявлених позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 640000 грн., то суд наразі відповідний розподіл даних судових витрат за відсутності передбачених частиною 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України доказів не здійснює.
У той же час, за положеннями частини 8 статті 129 ГПК України, такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Карася Бориса Веніаміновича задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 3; ідентифікаційний код 24089818) на користь фізичної особи-підприємця Карася Бориса Веніаміновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 (вісім мільйонів сімсот дев'яносто одну тисячу двісті сімдесят чотири) грн. 28 коп. основного боргу, 1312232 (один мільйон триста дванадцять тисяч двісті тридцять дві) грн. 32 коп. пені, 103012 (сто три тисячі дванадцять) грн. 33 коп. трьох процентів річних, а також 153097 (сто п'ятдесят три тисячі дев'яносто сім) грн. 78 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 01.05.2023 року.
Суддя К.В. Полякова