ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення позову без розгляду
м. Київ
25.04.2023Справа № 910/11374/22
За позовом KERELIO COMMERCIAL LIMITED (КЕРЕЛІО КОММЕРШІАЛ ЛІМІТЕД) (Zinas Kanther & Origenous P.C. 3035, Limassol, Cyprus)
До 1) Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
2) Міністерства енергетики України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30)
3) Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2)
За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
1) Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9)
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
Про зобов'язання вчинити дії
Суддя Бондаренко-Легких Г. П.
Секретар судового засідання Конон В. В.
За участі представників сторін:
Від позивача: не прибув;
Від відповідача-1: Седляров В. С. - адвокат, довіреність №184 від 15.12.2022;
Від відповідача-2: Іжаківський А. О. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;
Від відповідача-3: Демеденко О. О. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;
Від третьої особи відповідача-1: Ленько М. М. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;
Від третьої особи відповідача-2: Каравастілі Х. М. - адвокат, ордер серії АІ №1370321 від 27.03.2023;
Від третьої особи відповідача-3: Каравастілі Х. М. - адвокат, ордер серії АІ №1370294 від 27.03.2023;
Вільні слухачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4., ОСОБА_5.
Kerelio Commercial Limited (Кереліо Коммершіал Лімітед) (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (відповідач-1), Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (відповідач-2) та Кабінету Міністрів України (відповідач-3), в якій просить суд:
- зобов'язати Кабінет Міністрів України прийняти рішення щодо передання повноважень з управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» від Міністерства енергетики України до іншого компетентного органу.
- визнати недійсним п. 2 рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 01.08.2022 р., оформленого протоколом № 28 від 08.08.2022 р.;
- визнати недійсним п. 6 рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» від 01.09.2022 р., оформленого протоколом № 4.
Також позивач просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України.
02.11.2022 Господарський суд міста Києва залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п'яти денний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.
15.11.2022 та 02.12.2022 від позивача надійшли заяви про усунення недоліків, якими позивач усунув недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 02.11.2022.
13.12.2021 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі №910/11374/22 призначив на 28.03.2023, залучив за клопотанням позивача у справі до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Фонд державного майна України.
22.12.2022 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі та одночасно просив закрити провадження у справі в частині щодо зобов'язання Кабінету міністрів України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом передання Фонду державного майна України повноважень щодо управління корпоративними правами ПАТ «Запоріжжяобленерго».
03.01.2023 від відповідача-3 надійшов відзив до якого відповідача-3 додав клопотання про закриття провадження у справі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
16.01.2023 від 3-ї особи надійшли пояснення щодо позову.
27.03.2023 від відповідача-1 надійшов: 1) відзив на позовну заяву; 2) клопотання про закриття провадження у справі; 3) клопотання про залишення позову без розгляду.
27.03.2023 від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надійшли клопотання про вступ у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.
28.03.2023 від позивача надійшла заява про відкладення судового засідання.
В судове засідання 28.03.2023 прибули представники відповідача-1 (ВКЗ), відповідача-2, відповідача-3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів (Фонд державного майна України) та представник осіб, які можуть набути статусу третіх осіб.
Суд протокольною ухвалою суду від 28.03.2023, розглянувши клопотання відповідача-1 та відповідача-3 про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 статті 226 ГПК України (позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності), відмовив у їх задоволенні.
Також протокольною ухвалою суду від 28.03.2023 року, розглянувши заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про вступ їх в справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів заслухавши усні пояснення з цього питання представника зазначених осіб та заслухавши позиції представників учасників справи, які не заперечували проти залучення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до справи в якості третіх осіб, задовольнив заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та залучив їх до справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.
Мотиви постановлених протокольних ухвал суду від 28.03.2023 викладено в окремій письмовій ухвалі суду від 28.03.2023, підготовче судове засідання було відкладено на 25.04.2023.
10.04.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. 18.04.2023 до суду від відповідача-1 надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. 18.04.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.
21.04.2023 до суду від представника третіх осіб -2, 3 на стороні відповідача надійшли письмові пояснення, а також від представника третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надійшло клопотання про повернення позовної заяви заявнику, у зв'язку із порушенням правил об'єднання позовних вимог, а також клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
В судове засідання 25.04.2023 прибули представники відповідачів та третіх осіб, позивач в судове засідання не прибув, просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.
Суд, розглянувши в судовому засіданні клопотання представника третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів про повернення позову позивачеві, заслухавши позицію інших учасників справи щодо даного клопотання, дійшов наступних висновків.
Клопотання про повернення позову мотивоване тим, що зі змісту позовної заяви вбачається, що виникнення спірних правовідносин у даній справі обумовлено незгодою позивача з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 №1222-р «Про деякі питання управління об'єктами державної власності».
Отже, враховуючи, що предметом спору є правовідносини, пов'язані з порушенням порядку передачі повноважень з управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго» та одна з позовних вимог, а саме вимога про зобов'язання прийняти рішення щодо передання повноважень з управління корпоративними правами, що належать державі в статутному капіталі ПАТ «Запоріжжяобленерго» від Міністерства енергетики України до іншого компетентного органу - заявлена до Кабінету Міністрів України, то цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За матеріалами справи судом встановлено, що Kerelio Commercial Limited (Кереліо Коммершіал Лімітед) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Кабінету Міністрів України про:
- зобов'язання Кабінету Міністрів України прийняти рішення щодо передання повноважень з управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» від Міністерства енергетики України до іншого компетентного органу.
- визнання недійсним п. 2 рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 01.08.2022 р., оформленого протоколом № 28 від 08.08.2022 р.;
- визнання недійсним п. 6 рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» від 01.09.2022 р., оформленого протоколом № 4.
Зі змісту позовної заяви слідує, що в обґрунтування вимог до Кабінету Міністрів України позивач зазначав, що 15.09.2021 року Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження № 1222 "Деякі питання управління об'єктами державної власності", яким було вирішено передати Міністерству енергетики повноваження з управління корпоративними правами, що належать державі, зокрема, у статутному капіталі ПАТ "Запоріжжяобленерго". Позивач вважає, що перебування повноважень з управління корпоративними правами у Міністерства енергетики України є незаконним і вони мають бути передані іншому органу.
Отже, позивачем безпосередньо оскаржуються дії уряду щодо прийняття рішення про передання до Міністерства енергетики України повноважень з управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі ПАТ "Запоріжжяобленерго", вимоги до Кабінету Міністрів України стосуються здійснення ним управлінських владних функцій, тобто виникли у сфері публічно-правових відносин.
Статтею 55 Конституції України установлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів.
Отже, заявлені у справі вимоги до Кабінету Міністрів України (зобов'язати Кабінет Міністрів України прийняти рішення щодо передання повноважень з управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» від Міністерства енергетики України до іншого компетентного органу) за своєю суттю є вимогами вирішити публічно-правовий спір та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі № 805/2495/17-а викладено такий правовий висновок: "до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин".
У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27.06.2018 року у справі № 815/6945/16.
Поряд з тим Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за приписами частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: він не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.
Тож характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад, як і предмет оскарження, вказують на юрисдикцію господарських судів у спорі.
У постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 року у справі № 800/301/16 було сформовано правовий висновок про те, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Так, Верховний Суд у постанові від 14.05.2020 року у справі № 910/15230/19 визначив критерії відокремлення адміністративної юрисдикції. Зокрема, в п. 4.6 зазначено про те, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
В тому числі суд констатує, що наразі склалась судова практика щодо судових спорів в господарських справах, в яких позивачі бажаючи захистити власні корпоративні права у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" заявляють вимоги до Кабінету Міністрів України з метою оскарження прийнятого рішення про передання до Міністерства енергетики України повноважень з управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі ПАТ "Запоріжжяобленерго".
Так, до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява LEX PERFECTA LIMITED (Лекс Перфекта Лімітед) до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Кабінету Міністрів України, в якій були викладені такі позовні вимоги (справа №910/11425/22):
- визнати незаконним передання до Міністерства енергетики України повноважень з управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго";
- зобов'язати Кабінет Міністрів України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом передання Фонду державного майна України повноважень з управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго";
- визнати недійсним п. 3 рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Запоріжжяобленерго" від 01.08.2022 р., оформленого протоколом N 28 від 08.08.2022 р.;
- визнати недійсним п. 5 рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Запоріжжяобленерго" від 01.08.2022 р., оформленого протоколом N 28 від 08.08.2022 р.;
- визнати недійсним п. 7 рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" від 01.09.2022 р., оформленого протоколом N 4.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 у справі 910/11425/22 позовну заяву було повернуто заявнику - LEX PERFECTA LIMITED (Лекс Перфекта Лімітед) на підставі пункту 2 частини 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 у справі 910/11425/22 без змін.
В тому числі, Компанія "Вікторекс Лімітед" (Victorex Limited) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Кабінету Міністрів України, в якій були викладені такі позовні вимоги про (справа №910/11369/22):
- зобов'язання Кабінету Міністрів України прийняти рішення щодо передання повноважень з управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі ПАТ "Запоріжжяобленерго" від Міністерства енергетики України до іншого компетентного органу;
- визнання недійсним п. 2 рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Запоріжжяобленерго" від 01.08.2022, оформленого протоколом N 28 від 08.08.2022;
- визнання недійсним п. 6 рішення Наглядової ради ПАТ "Запоріжжяобленерго" від 01.09.2022, оформленого протоколом N 4.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі 910/11369/22 позовну заяву було повернуто заявнику - Компанії "Вікторекс Лімітед" (Victorex Limited) на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі 910/11369/22 без змін.
В обох випадках, суди першої та апеляційної інстанцій вказали про те, що вимоги до Кабінету Міністрів України стосуються здійснення ним управлінських владних функцій, тобто виникли у сфері публічно-правових відносин, а отже підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Беручи до уваги наведене вище та враховуючи суть спірних правовідносин та правовий статус учасників справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача у справі №910/11374/22 - зобов'язати Кабінет Міністрів України прийняти рішення щодо передання повноважень з управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» від Міністерства енергетики України до іншого компетентного органу фактично заявлена, у зв'язку із незгодою позивача з прийнятим розпорядженням Кабінету міністрів України № 1222 "Деякі питання управління об'єктами державної власності" від 15.09.2021 під час виконання владних управлінських функцій та не стосуються в цій частині корпоративних прав позивача, а також дану вимогу не можна визнати такою, що випливає з корпоративних відносин, а отже така вимога до Кабінету Міністрів України має характер публічно-правового спору та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Інша частина позовних вимог належить до приватно - правового спору, тобто такий спір належить до юрисдикції господарських судів, оскільки випливає з коропоративних правовідносин.
Суд вважає, що позивач безпідставно об'єднав позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Згідно з частиною 4 статті 173 Господарського процесуального кодексу України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Зважаючи на вказане, надаючи правову оцінку доказам, що надані суду, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, що кореспондується з частиною 4 статті 173 Господарського процесуального кодексу України про те, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, а позивачем у позовній заяві об'єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства - адміністративного та господарського.
Відповідно до ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, господарський суд звертає увагу прокурора, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідного клопотання, питання про повернення позивачу з державного бюджету судового збору може бути вирішено у випадку подання відповідного клопотання згідно з приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись п. 8 ч. 1 ст. 226, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов KERELIO COMMERCIAL LIMITED (КЕРЕЛІО КОММЕРШІАЛ ЛІМІТЕД) залишити без розгляду.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 01.05.2023.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких