вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.04.2023м. ДніпроСправа № 904/4978/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігороваї Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "СОЮЗ-ДНІПРО", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 20/12/2021 від 20.12.2021 у загальному розмірі 321 398,33 грн.
Представники:
від позивача: Гриб Ю.М., адвокат;
від відповідача: Константинов Р.Д., адвокат.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "СОЮЗ-ДНІПРО" заборгованість за договором оренди нерухомого майна № 20/12/2021 від 20.12.2021 у загальному розмірі 321 398,33 грн., яка складається з наступних сум:
1) 224 460,59 грн. - заборгованість по орендній платі за договором, 43 393,53 грн. - пеня, 2 620,60 грн. - 3% річних, 13 088,95 грн. - інфляційні збитки;
2) 34 601,33 грн. - відшкодування комунальних витрат за договором, 2 671,11 грн. - пеня, 160,26 грн. - 3% річних, 401,96 грн. - інфляційні збитки.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2022 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду від 30.12.2022 усунути недоліки позовної заяви, а саме надати опис вкладення у цінний лист (згідно переліку додатків доданих до позовної заяви) та фіскальний чек (оригінали або належним чином засвідчені копії), які підтверджують факт відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
11.01.2023 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками від 30.12.2022.
Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2022 виконано.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 14.02.2023 о 10:40 год.
31.01.2023 від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "СОЮЗ-ДНІПРО" до суду надійшов відзив на позовну заяву за вих.№104 від 30.01.2023.
09.02.2023 на офіційну електрону поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від позивача - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надійшла відповідь на відзив за вих.№09-1-б/205 від 08.02.2023.
09.02.2023 на офіційну електрону поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від позивача - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надійшла заява вих.№ 09-1-6/209 від 09.02.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 у задоволенні заяви позивача - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.
10.02.2023 на офіційну електрону поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "СОЮЗ-ДНІПРО" надійшла заява про перенесення судового засідання від 10.02.2023.
14.02.2023 від позивача - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до суду надійшла відповідь на відзив за вих.№09-1-б/205 від 08.02.2023 (аналогічного змісту, яка надійшла до суду 09.02.2023).
Представники сторін у підготовче судове засідання 14.02.2023 не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 14.03.2023 о 11:30 год. в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
10.03.2023 засобами електронного зв'язку від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "СОЮЗ-ДНІПРО" до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 19.04.2023 та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 29.03.2023 о 10:00 год. в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
У підготовчому судовому засіданні 29.03.2023 представниками сторін зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.04.2023 о 16:00 год. в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 19.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача
Позов мотивовано порушенням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 20/12/2021 від 20.12.2021, укладеного між позивачем та відповідачем, а саме: не сплата орендної плати та комунальних витрат.
Позиція відповідача
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнає повністю та вважає, що у задоволенні позову повинно бути відмовлено у повному обсязі, так як заявлений позов є безпідставним, необґрунтованим, неправомірним, відповідач зі своєї сторони в повному обсязі, відповідно до чинних норм законодавства України, виконав усі свої зобов'язання за укладеним договором оренди, сплатив усі належні суми та відшкодував повністю усі витрати.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.12.2022 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (надалі - Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "СОЮЗ-ДНІПРО" (надалі - Орендар, Відповідач) укладено Договір оренди № 20/12/2021 нерухомого майна (надалі - Договір), згідно п. 1.1., 1.4. якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (місто Дніпропетровськ), вул. Воскресенська (вулиця Леніна), будинок 17а, загальною площею 317,3 кв. м. (Об'єкт оренди), для розміщення офісу страхової компанії.
Згідно п.2 договору передача Об'єкту оренди здійснюється за Актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками Сторін. Об'єкт оренди повинен бути переданим Орендодавцем та прийнятим Орендарем в 10-денний календарний строк з моменту виконання Орендарем п. 4.6. цього Договору. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі Об'єкту оренди. Обов'язок з підготовки Акту, вказаного в пункті 2.1. Договору, покладається на Орендодавця.
Строк оренди складає 24 місяці з моменту прийняття Об'єкту оренди Орендарем за Актом приймання-передачі Об'єкту оренди (п.3.1 договору).
Орендна плата за користування Об'єктом оренди в місяць складає 62 654,00 грн. у тому числі ПДВ. Щомісячно Орендар сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому в п. 4.1. цього Договору, крім того відшкодовує Орендодавцю фактичні витрати, пов'язані з утриманням Об'єкту оренди та прибудинкової території (крім того ПДВ).
Щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця Орендодавець нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє Орендарю в електронній формі рахунки, а Орендар на підставі отриманих від Орендодавця в електронній формі рахунків сплачує нараховану орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця.
Орендну плату за перший місяць користування Об'єктом оренди Орендар сплачує протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку від Орендодавця в електронній формі.
Орендар на підставі виставлених Орендодавцем рахунків протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня їх направлення Орендодавцем в електронній формі, відшкодовує фактичні витрати Орендодавця за комунальними послугами та іншими послугами, пов'язаними з утриманням Об'єкту оренди і прибудинкової території, а саме: активна електроенергія - відповідно до показників приладів обліку (лічильник); газопостачання та обслуговування газової котельні - пропорційно площі Об'єкту оренди до загальної площі будівлі, в якій знаходиться Об'єкт оренди. Витрати, що не передбачені п. 4.2.2. Договору, входять до складу орендної плати (п.4.2.2).
У разі неотримання рахунку Орендарем від Орендодавця за 3 (три) календарні дні до закінчення строку сплати, визначеного п. 4.2. цього Договору, Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату у розмірі згідно з рахунком за попередній період/місяць або згідно з умовами Договору (п.4.2.3).
Надлишково сплачені кошти Орендарем за цим Договором підлягають зарахуванню Орендодавцем в рахунок погашення заборгованості Орендаря з орендної плати та інших платежів за Договором. (п.4.1, 4.2, 4.2.1).
Відповідно до п. 4.2.3. Договору, у разі не отримання рахунку Орендарем від Орендодавця за 3 (три) календарні дні до закінчення строку сплати, визначеного п. 4.2. цього Договору, Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату у розмірі згідно з рахунком за попередній період/місяць або згідно з умовами Договору.
Відповідно до п. 4.3. Договору розмір орендної плати за Договором за неповний календарний місяць користування Об'єктом оренди нараховується пропорційно фактичній кількості календарних днів у місяці, в якому відбулося користування Об'єктом оренди.
Відповідно до п. 4.4 договору Орендодавець нараховує, а Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату та інші платежі за цим Договором протягом строку оренди, починаючи з дати укладення Акту приймання-передачі Об'єкту оренди по дату укладення Акту приймання-передачі Об'єкту оренди (повернення з оренди) включно. Строк оренди визначається з моменту підписання Акту приймання-передачі Об'єкту оренди уповноваженими представниками Сторін до моменту спливу строку оренди, зазначеного у п. 3.1. Договору.
За умовами п. 4.5 Договору орендна плата індексується кожні шість місяців на офіційний індекс інфляції, який публікується Державною службою статистики України за попередні шість місяців, при цьому Сторони погоджуються, що індексація розміру Орендної плати не потребує внесення змін до цього Договору. Відлік шести місячного періоду розпочинається з місяця, в якому Об'єкт оренди переданий в оренду.
У п. 4.10. Договору сторони узгодили, що підписання акту приймання-передачі є підтвердженням факту настання права строкового платного користування Об'єктом оренди з дня його підписання упродовж всього періоду оренди та додаткового підтвердження шляхом складання щомісячних актів наданих послуг не потребує.
Відповідно до вимог п. 5.3.2 Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні та інші платежі за цим Договором.
Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення строку сплати орендної плата та/або інших платежів за цим Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожний день прострочення. Пеня нараховується Орендодавцем, починаючи з дня фактичного виникнення обставин, які є підставою для її нарахування, і до дня фактичного припинення таких обставин, при цьому Сторони погоджуються, що вказані строки нарахування пені є такими, що погоджені Сторонами за Договором у розумінні ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Сторони домовилися збільшити тривалість позовної давності до вимога про стягнення пені, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до трьох років.
Згідно п. 11.1. цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань згідно з цим Договором.
Відповідно до 6 п. 11.7. Договору кожна із сторін цим підтверджують, що повідомлення сторонами одна одну про будь-які обставини, що виникають протягом дії Договору, проводяться шляхом направлення письмових та електронних звернень, повідомлень, рахунків на виконання умов п. 4.2. цього Договору, сканованих копій документів, що оформляються в процесі виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. При цьому повідомлення вважаються направленими належним чином якщо вони надіслані на адреси, зазначені у п. 12 цього Договору. Сторони визнають офіційними та належним чином направленими повідомлення в електронній формі, якщо вони були направлені однією стороною іншій стороні з електронної адреси на електронну адресу, зазначені в п 12. Договору.
24.12.2021 сторонами Договору підписано Акт приймання-передачі Об'єкту оренди, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (місто Дніпропетровськ), вул. Воскресенська (вулиця Леніна), будинок 17а, загальною площею 317,3 кв. м..
На виконання умов Договору Позивач надіслав електронним шляхом з адреси представника банку: helenbelkina80@gmail.com на адресу відповідача: soyuz14@i.ua; nsurs-d@i.ua; capitalkredit2017@gmail.com, в порядку, передбаченому п. 11.7 Договору Відповідачу рахунки-фактури про оренду плату та про відшкодування комунальних, які Відповідачем виконано не у повному обсязі та заборгованість за рахунками становить: по орендній пласті складає 224 460,59 грн та по відшкодуванню комунальних витрат - 34 601,33 грн.
У випадку виникнення заборгованості Орендаря перед Орендодавцем зі сплати орендної плати та інших платежів за цим Договором, Орендарю направляється вимога відповідно до ст. 625 ЦК України, (п. 4.2.3. Договору).
З метою вирішення справи у позасудовому порядку Позивач надіслав електронним шляхом (з адреси представника банку: helenbelkina80@gmail.com на адресу відповідача: soyuz14@i.ua; nsurs-d@i.ua; capitalkredit2017@gmail.com 31.08.2022 12:06 в порядку, передбаченому п.11.7 Договору Відповідачу лист щодо погашення заборгованості, відповідно до якої останній має сплатити заборгованість у повному обсязі не пізніше 15.09.2022.
30.09.2022 сторонами Договору підписано Акт приймання-передачі (повернення з оренди) Об'єкту оренди, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (місто Дніпропетровськ), вул. Воскресенська (вулиця Леніна), будинок 17а, загальною площею 317,3 кв. м..
Проте, заборгованість Відповідачем не погашено.
Неналежне виконання Відповідачем, покладених на нього згідно з договором оренди зобов'язань стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Із матеріалів справи стверджується, що між сторонами у справі укладено договір оренди № 20/12/2021 від 20.12.2021, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу у строкове платне користування нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (місто Дніпропетровськ), вул. Воскресенська (вулиця Леніна), будинок 17а, загальною площею 317,3 кв. м.. В свою чергу, Відповідач взяв на себе зобов'язання зі своєчасної сплати визначених договором орендних платежів щомісячно, а також відшкодування фактичних витрат, пов'язаних із утриманням об'єкту оренди.
Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Із акту прийому-передачі об'єкту оренди від 24.12.2021 вбачається факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором оренди та передання Відповідачеві приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (місто Дніпропетровськ), вул. Воскресенська (вулиця Леніна), будинок 17а, загальною площею 317,3 кв. м..
За умовами частин першої, п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.3 ст. 285, ч.1, ч.4 ст. 286 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.4.2.1, 4.2.2 щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця Орендодавець нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє Орендарю в електронній формі рахунки, а Орендар на підставі отриманих від Орендодавця в електронній формі рахунків сплачує нараховану орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця.
Орендар на підставі виставлених Орендодавцем рахунків протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня їх направлення Орендодавцем в електронній формі, відшкодовує фактичні витрати Орендодавця за комунальними послугами та іншими послугами, пов'язаними з утриманням Об'єкту оренди і прибудинкової території, а саме: активна електроенергія - відповідно до показників приладів обліку (лічильник); газопостачання та обслуговування газової котельні - пропорційно площі Об'єкту оренди до загальної площі будівлі, в якій знаходиться Об'єкт оренди.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач орендну плату за користування орендованим майном сплачував частинами, не в повному обсязі що призвело до заборгованості в сумі 224 460,59грн.
У відзиві відповідач свою позицію обґрунтовує настанням форс-мажорних обставин, посилаючись як на документ що підтверджує їх настання - оприлюднений лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Проте зазначений лист говорить, що введення воєнного стану на території Україні є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань. Тобто необхідно довести зв'язок між невиконанням зобов'язань та воєнними діями в Україні.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України Про торгово-промислові палати в Україні та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 13 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).
Для того, щоб отримати сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), слід довести причинно-наслідковий зв'язок між зобов'язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їх результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов'язання.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Цей лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Верховний Суд у справі № 910/9258/20 наголошує: Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов'язання.
Окрім цього відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Статтею 218 ГК України унормовано, що суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тому форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) звільняють лише від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, а не від самого зобов'язання.
Верховний суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Крім того відповідач вважає, що на період військового стану у відповідача були всі законні підстави не сплачувати орендну плату, оскільки останній не використовував орендоване майно внаслідок введення воєнного стану на території України.
Такі доводи відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки він мав можливість ініціювати внесення змін у договір, розірвання договору тощо. Однак відповідач до позивача з відповідними пропозиціями не звертався.
Суд констатує, що передане позивачем в оренду відповідачеві майно не є державним у розумінні Закону України "Про оренду державного та комунального майна", правовідносини між сторонами не регулюються цим Законом і відповідно на них не розповсюджуються положення постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", що спростовує доводи відповідача про наявність у нього права не сплачувати орендну плату до закінчення воєнного стану.
Враховуючи, що строки сплати орендної плати пропущено (докази оплати відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та сумарно становить 224 460,59 грн. боргу за орендною платою, 34 601,33 грн. відшкодування комунальних витрат.
Відповідачем в під час розгляду справи не спростовано розміру заборгованості та не надано доказів її оплати в повному обсязі або частково. Відтак, зазначена заборгованість є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, тому підлягає стягненню із відповідача.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача 43 393,53 грн. пені нарахованої на суму боргу із сплати орендних платежів та 2 671,11 грн. та пені нараховану на суму боргу із сплати комунальних нарахувань. При цьому нарахування проведені окремо по кожному рахунку із врахуванням дат та сум часткових проплат.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки.
Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення строку сплати орендної плата та/або інших платежів за цим Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожний день прострочення. Пеня нараховується Орендодавцем, починаючи з дня фактичного виникнення обставин, які є підставою для її нарахування, і до дня фактичного припинення таких обставин, при цьому Сторони погоджуються, що вказані строки нарахування пені є такими, що погоджені Сторонами за Договором у розумінні ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Сторони домовилися збільшити тривалість позовної давності до вимога про стягнення пені, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до трьох років.
Перевіривши наданий розрахунок пені, суд встановив, що заявлена до стягнення суми вказаних нарахувань є вірними та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано:
- орендна плата - 3 % річних в сумі 2 620,60 грн за загальний період з 23.05.2022 по 21.12.2022 та інфляційні втрати в сумі 13 088,95 грн. за той же самий період;
- комунальні витрати - 3 % річних в сумі 160,26 грн за загальний період з 05.10.2022 по 21.12.2022 та інфляційні втрати в сумі 401,96 грн. за той же самий період.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Оскільки нараховані позивачем суми інфляційних втрат та 3 % річних є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах, у зв'язку із чим, такі вимоги також підлягають задоволенню.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 4 820,97 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "СОЮЗ-ДНІПРО" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 17А; код ЄДРПОУ 35341947) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 8; код ЄДРПОУ 00039002) заборгованість по орендній платі за договором у розмірі 224 460,59 грн, пеню у розмірі 43 393,53 грн, 3% річних у розмірі 2 620,60 грн, інфляційні збитки у розмірі 13 088,95 грн; відшкодування комунальних витрат за договором у розмірі 34 601,33 грн, пеню у розмірі 2 671,11 грн, 3% річних у розмірі 160,26 грн, інфляційні збитки у розмірі 401,96 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 820,97 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 01.05.2023.
Суддя В.Г. Бєлік