Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.05.2023м. ДніпроСправа № 904/1072/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Трейд Україна", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт", м. Дніпро
про стягнення коштів
Суддя Крижний О.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "МС Трейд Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" заборгованість у розмірі 133800,00 грн., пеню у розмірі 16202,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 36950,30 грн. та 3% річних у розмірі 4651,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору поставки №15/01/21 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Відповідач подав відзив на позов, у якому визнає дебіторську заборгованість у розмірі 133800,00грн. Проте відповідач не погоджується із періодом нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання основного боргу, вказує, що позивач не застосував терміни позовної давності та необґрунтовано посилається на п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України. Відповідач просить врахувати обставини, які сталися у зв'язку із дією воєнного стану. Відповідач зауважує, що Приватне акціонерне товариство "Металургтрансремонт" було прямо позбавлене запланованих грошових надходжень від основних контрагентів, які безпосередньо були знищені та/або окуповані російськими військами. Також відповідач зазначає, що безпосередньо підприємство відповідача постраждало від прямого ракетного влучання, на підприємстві вводився простій для робітників, у зв'язку із відсутністю організаційних та технічних умов для виконання робіт, викликаних обставинами невідворотної сили, працівників переведено на дистанційну форму праці. Відповідач зауважує, що зі свого боку вживає всіх можливих заходів, щоб у форс-мажорних обставинах відновити господарську діяльність, зберегти робітників підприємства та господарські зв'язки з партнерами по бізнесу, зберегти майно українських підприємств, так як спочатку війни на підприємстві відповідача безкоштовно зберігаються тепловози ПрАТ "МК "Азовсталь" та ПАТ "Запоріжсталь". Відповідач просить взяти вказані обставини до уваги, врахувати збитковий фінансовий стан відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача щодо періоду нарахування пені, зазначає про правомірність нарахування пені у визначеному періоді та в межах позовної давності. Також позивач вказує, що відповідачем жодним чином не підтверджено наявність у нього форс-мажорних обставин, і зазначає про те що позивач також несе збитки у своїй господарській діяльності. Позивач вважає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Також позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій, зазначає, що відповідачем не надано допустимх доказів про наявність обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
06.04.2023 від Фізичної особи-підприємця Конькова Кирила Валерійовича надійшов позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у якому просить прийняти даний позов до провадження у справі та розірвати договір покладення боржником обов'язку на іншу особу від 15.07.2021 №15/07/21-МС укладений між Приватним акціонерним товариством "Металургтрансремонт" та Фізичною особою-підприємцем Коньковим Кирилом Валерійовичем.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору і додатні до нього документи повернуто Фізичній особі-підприємцю Конькову Кирилу Валерійовичу без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок поставки товару, строк та порядок оплати за товар, наявність прострочки щодо оплати, періоди прострочення оплати.
Так, судом встановлено, що 15.01.2023 між Приватним акціонерним товариством "Металургтрансремонт" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МС Трейд Україна" (постачальник) укладено договір поставки №15/01/21, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, надалі товар, перерахований в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною, на умовах, викладених в цьому договорі.
Згідно з п. 1.2 договору постачальник поставляє товар покупцеві поетапно, узгодженими сторонами партіями. Разом з товаром постачальник передає покупцеві: видаткову накладну, рахунок-фактуру, сертифікат якості або паспорт, товарно-транспортну накладну (п. 2.2 договору).
Поставка товару обумовлюється в специфікаціях до цього договору, відповідно до міжнародних правил "Інкотермс-2010" (п. 2.3 договору).
У відповідності з п. 2.4 договору право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент передачі товару. Моментом передачі товару вважається дата отримання товару, згідно з товарною накладною, якщо інше не зазначено в специфікації.
Згідно з п. 3.1 договору ціна товару, що поставляється за цим договором, встановлюється на момент підписання договору і не підлягає зміні в односторонньому порядку. Зміна ціни можу бути зроблена шляхом письмового узгодження сторонами. Ціна вказується в Специфікації, що додається до договору. Загальна сума договору складає 2100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 350000,00 грн. (п. 3.2, 3.3 договору).
Оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем безготівкових грошових коштів на рахунок постачальника в національній валюті України. Умови оплати узгодженої партії вказуються в Специфікаціях (п. 4.1, 4.2 договору).
Відповідно до п. 11.1 договору термін дії договору - з моменту підписання і до 31.12.2023 року.
Сторонами підписано специфікацію №1 від 29.07.2021 про поставку товару на суму 537600,00 грн. Умови постачання: FCA - склад постачальника (Дніпропетровська область, смт. Партизанське, вул. Заводська, 14а). Умови оплати: 50% передоплата від суми специфікації №1 / 50% оплата протягом 60 календарних днів від дати постачання. Термін постачання: липень-серпень 2021 рік.
Сторонами підписано специфікацію №2 від 29.11.2021 про поставку товару на суму 537600,00 грн. Умови постачання: FCA - склад постачальника (Дніпропетровська область, смт. Партизанське, вул. Заводська, 14а). Умови оплати: 50% передоплата від суми специфікації №2 / 50% оплата до 31.12.2021. Термін постачання: листопад-грудень 2021 рік.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару позивачем надані видаткові накладні №171 від 18.08.2021 на суму 537600,00 грн., №277 від 03.12.2021 на суму 537600,00 грн., товарно-транспортні накладні №С1801 від 18.08.2021 та №Г0301 від 03.12.2021, податкові накладні №37 від 30.11.2021 та №16 від 03.12.2021 із квитанціями про реєстрацію. Також позивачем надані довіреності відповідача, видані на отримання товару від позивача.
Позивач зазначає, що відповідач повністю розрахувався за поставлений товар за Специфікацією №1 та частково за поставлений товар за Специфікацією №2. Тому у нього виникла заборгованість за поставлений на підставі Специфікації №2 товар у розмірі 133800,00 грн., що і стало причиною виникнення спору.
Відносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями про договір поставки.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з умов договору та Специфікації №2, строк оплати товару, поставленого за Специфікацією №2 є таким, що настав - 31.12.2021.
Доказів оплати товару у розмірі 133800,00 грн. відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач у відзиві на позов зазначив про визнання позову в частині основного боргу у розмірі 133800,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
За приписами п. 1 ч. 2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що відзив на позов, у якому визнається позов в частині основного боргу підписаний головою правління Сергієм Гета. За викладених обставин, судом приймається визнання відповідачем позову в частині стягнення основного богу у розмірі 133800,00 грн.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 133800,00 грн. підлягає задоволенню.
Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 16202,62 грн., 3% річних у розмірі 4651,84 грн. та інфляційні втрати у розмірі 36950,30 грн.
Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.8.3 договору за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 16202,62 грн. за період з 01.01.2022 по 30.06.2022.
Відповідач у відзиві на позов не погоджується із періодом нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання основного боргу, вказує, що позивач не застосував терміни позовної давності та необґрунтовано посилається на п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України.
Суд звертає увагу про безпідставність заперечень відповідача в цій частині, оскільки позивачем розрахунок пені обмежений шестимісячним строком та заявлений в межах позовної давності.
Суд звертає увагу, що позивач дотримався шестимісячного строку, більш того, Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнений пунктом 7: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Договір поставки №15/01/21 укладено 15.01.2021, тобто вже після внесення змін до чинного законодавства. За таких обставин, Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №912/1356/22, від 21.03.2023 у справі №904/3092/22 та у постанові Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №910/7009/22.
Щодо позовної давності суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.
Сторонами договір поставки №15/01/21 укладено 15.01.2021, тобто вже після внесення змін до чинного законодавства. Тому, сторони на момент укладення договору розуміли, що позовну давність за вимогами про стягнення штрафних санкцій продовжено. Отже позовну давність не пропущено.
За розрахунком суду у зазначені позивачем періоди розмір пені є більшим, ніж заявлений позивачем до стягнення, що є його правом.
Відповідач у відзиві на позов просить зменшити штрафні санкції на 90%. Клопотання обґрунтовано тим, що Приватне акціонерне товариство "Металургтрансремонт" було прямо позбавлене запланованих грошових надходжень від основних контрагентів, які безпосередньо були знищені та/або окуповані російськими військами. Також відповідач зазначає, що безпосередньо підприємство відповідача постраждало від прямого ракетного влучання, на підприємстві вводився простій для робітників, у зв'язку із відсутністю організаційних та технічних умов для виконання робіт, викликаних обставинами невідворотної сили, працівників переведено на дистанційну форму праці. Відповідач зауважує, що зі свого боку вживає всіх можливих заходів, щоб у форс-мажорних обставинах відновити господарську діяльність, зберегти робітників підприємства та господарські зв'язки з партнерами по бізнесу, зберегти майно українських підприємств, так як спочатку війни на підприємстві відповідача безкоштовно зберігаються тепловози ПрАТ "МК "Азовсталь" та ПАТ "Запоріжсталь". Також відповідач вказує про збитковий фінансовий стан на підтвердження чого надає Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 та 2021 роки.
Суд вважає за необхідне врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на наступне.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини. Форс-мажорними обставинами є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
В даному випадку відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення в повному обсязі виконання конкретних зобов'язань за договором. До того ж строк оплати за Специфікацією №2 виник у відповідача ще до введення в України воєнного стану (31.12.2021 - граничний строк оплати товару).
Суд вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, оскільки нарахування (неустойка, 3% річних та інфляційні втрати) у загальному розмірі складають значний відсоток від невиконаного зобов'язання з оплати товару. Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Крім того, судом береться до уваги визнання відповідачем позову в частині стягнення основного боргу та надані докази щодо збитковості підприємства за попередній рік, суд вважає дані обставини винятковими, що дають підстави для зменшення неустойки на 30%, отже стягненню підлягатиме пеня у сумі 11341,83 грн.
Суд зазначає про неможливість більшого зменшення розміру неустойки. Порушення строків оплати товару має місце. Строк оплати настав ще до введення воєнного стану. Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов'язання у визначений договором строк. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою своїх функцій, що є недопустимим.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 4651,84 грн. за період з 01.01.2022 по 27.02.2023 та інфляційні втрати у розмірі 36950,30 грн. за січень 2022 року - січень 2023 року.
Перевіркою правильності нарахування 3% річних та інфляційних втрат помилок не виявлено, тому вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 183503,45 грн., з яких 133800,00 грн. - основний борг, 11341,83 грн. - пеня, 4651,84 грн. - 3% річних, 36950,30 грн. - інфляційні втрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2874,07 грн.
При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.
Оскільки позивачем при зверненні з позовом до суду надмірно сплачений судовий збір у розмірі 0,01 грн. (1,5% від 191604,76 грн. становить 2874,07 грн.), то судовий збір у розмірі 0,01 грн. може бути повернутий з державного бюджету за клопотання позивача. На час прийняття рішення клопотання про повернення судового збору від позивача не надходило, що не позбавляє останнього права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Трейд Україна" до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" (49051, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, 4, ідентифікаційний код 05509858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Трейд Україна" (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 5, поверх 3, ідентифікаційний код 41470176) основний борг у розмірі 133800,00 грн. (сто тридцять три тисячі вісімсот грн. 00 коп.), пеню у розмірі 11341,83 грн. (одинадцять тисяч триста сорок одна грн. 83 коп.), 3% річних у розмірі 4651,84 грн. (чотири тисячі шістсот п'ятдесят одна грн. 84 коп.), інфляційні втрати у розмірі 36950,30 грн. (тридцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят грн. 30 коп.) та судовий збір у розмірі 2874,07 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири грн. 07 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01.05.2023
Суддя О.М. Крижний