вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2023 р. Cправа № 902/1363/22
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Глобі А.С.,
за участю представників
позивача: Деревлюк О.В., довіреність №б/н від 29.11.2022;
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Вінницької дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100)
до: Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" (вул. Заводська,7, смт Браїлів, Вінницька обл., 23130)
про стягнення 54781,06 грн. та розірвання договору
Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Вінницької дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" про стягнення 54781,06 грн., з яких 39951,98 грн - основного боргу, 14 829,08 грн. - штрафні санкції (пеня, 3% річних, інфляційні втрати) та про розірвання договору про надання послуг з формування та передачі інформації за прийнятими платежами №27-18-1270 від 31.10.2017.
Ухвалою суду від 27.12.2022 відкрито провадження у справі № 902/1363/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
02.01.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою від 10.01.2023 суд постановив перейти до розгляду справи №902/1363/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 06.02.2023.
На визначену судом дату в судове засідання 06.02.2023 з'явився представник позивача.
Суд повідомив представника позивача, що ухвала направлена на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, повернута засобами поштового зв'язку з відміткою "не правильно зазначена адреса", тому у суду відсутні докази належного повідомлення відповідача про дату та час слухання справи.
Ухвалою суду від 06.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження по справі №902/1363/22 на 30днів та відкладено підготовче засідання на 27.02.2023.
27.02.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечує та просить застосувати строк позовної давності до стягнення штрафних санкцій.
На визначену судом дату в судове засідання 27.02.2023 з'явились представники сторін.
За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 20.03.2023, про що повідомлено представників сторін під розписку в судовому засіданні.
09.03.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
На визначену судом дату в судове засідання 20.03.2023 з'явились представники сторін.
За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу для розгляду по суті на 19.04.2023.
20.03.2023 до суду від відповідача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.
Від позивача 20.03.2023 до суду надійшло клопотання про долучення доказів.
24.03.2023 до суду від відповідача надійшла заява про долучення доказів та заперечення на відповідь на відзив.
13.04.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, зокрема акту звірки взаємних розрахунків та лист повідомлення про зарахування коштів в розмірі 25 698,33 грн які надійшли від ТОВ «Поділля Агропродукт» в рахунок заборгованості ДП «Монтажник'ТОВ «Торговий дім «Валінор».
На визначену судом дату в судове засідання з'явився представник позивача, відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявними в справі доказами, зокрема власноручною розпискою представника відповідача в судовому засіданні 20.03.2023.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням здійсненого зарахування коштів в розмірі 25 698,33 грн.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.04.2023, в зв'язку з неявкою представників сторін на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що за період часу з 31.10.2019 по 31.10.2021 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальному розмірі 14 253,65 грн за надані послуги згідно підписаного між сторонами договору, що за твердженням позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, під час обслуговування Виконавцем клієнтів (фізичних осіб - платників) Замовника здійснювався прийом прийняття платежів за спожитий газ, в результаті чого відбулись неодноразові технічні збої програмного забезпечення, що призвело до подвоєння сум прийнятих платежів та зарахування їх на користь Замовника. Загальний розмір подвоєних та безпідставно зарахованих Замовнику коштів складає: 25 698,33 грн. Позивач не одноразово звертався до позивача про повернення даних коштів як помилково перерахованих.
В зв'язку з не проведенням відповідачем розрахунків за договором та не повернення безпідставно отриманих коштів, позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 39 951,98 грн основного боргу, з яких 25 698,33 грн - безпідставно отримані кошти та 14 253,65 грн заборгованості за надані послуги, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував штрафні санкції в розмірі 14 829,08 грн, з яких 10 070,10 грн - пені, 604,20 грн 3% річних, 4 154,78 грн інфляційних втрат, а також просить розірвати Договір №27-18-1270 від 31 жовтня 2017 на надання послуг з формування та передачі інформації за прийнятими платежами на підставі ст. 651 ЦК України.
Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень відповідача зводиться до наступного.
Кошти в розмірі 25 698,33 грн повернуті позивачу, що підтверджується платіжною інструкцією №69817748 від 27.12.2022. Разом з тим заявлена позивачем сума за надані послуги в розмірі 14 253,65 грн не відповідає дійсності та непідтверджена жодними бухгалтерськими документами, крім того Акти приймання-передачі наданих послуг з 30.11.2020 по 31.10.2021 не надавались відповідача та останнім не підписувались, а тому вважати послуги позивача, що начебто були надані на користь відповідача у періоди визначені односторонньо підписаними актами-приймання передач прийнятими Виконавцем не можливо.
Також відповідач надає докази проведених оплат за період з 23.10.2019 по 20.08.2021 на загальну суму 11473,34 грн та зазначає, що заборгованість у розмірі 14 253,65 грн. е необґрунтованою та незаконною, а тому не підлягає задоволенню.
Щодо заявленої позивачем пені відповідач також заперечує зазначаючи, що нарахування пені здійснено не вірно без урахування ч. 6 ст. 232 ГК України, а також просить суд застосувати строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу пені).
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 31 жовтня 2017 року між публічним акціонерним товариство «Укрпошта» в особі філії - Вінницької дирекції ПАТ «Укрпошта» (позивач, в договорі Виконавець) та Дочірнім підприємством «Монтажник» Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" (відповідач в договорі Замовник), було укладено догові №27-18-1270 на надання послуг з формування та передачі інформації за прийнятими платежами (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого Предметом цього Договору є надання Виконавцем послуг Замовнику з формування та передачі інформації за прийнятими від Платників платежами на користь Замовника у строки та у порядку, визначені цим Договором, а Замовник зобов'язується своєчасно оплатити послуги Виконавця.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, до 7 числа кожного місяця, наступного за звітним, готувати Акт приймання-передачі наданих послуг за формою, що наведена у Додатку 2, та передавати його на підпис Замовнику (п. 2.1. Договору).
Замовник зобов'язаний, зокрема, до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, підписати Акт, наданий Виконавцем, та повернути примірник Виконавця за зворотною адресою. А у разі наявності претензій до інформації, викладеної в Акті - надавати мотивовану відмову від підписання Акту із зазначенням виявлених недоліків. Якщо Акт, наданий Замовнику, не повернутий Виконавцю або не надано мотивовану відмову від підписання Акту із зазначенням виявлених недоліків до 10 числа місяця, наступного за звітним. Акт вважається погодженим та підписаним Замовником. Своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату наданих Виконавцем послуг з формування та передачі інформації за прийняті від Платників платежами (п. 2.2. Договору).
Плата за послуги Виконавця, які є предметом цього договору, становить 0,3 % у тому числі ПДВ від суми перерахованих платежів, інформація за якими включена до електронного реєстру. Оплата наданих Виконавцем послуг здійснюється Замовником щомісяця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг за звітній місяць, але не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця (п. 3.1. та п. 3.2. Договору).
За порушення Замовником строків оплати наданих Виконавцем послуг, встановлених пунктом 3.2. цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на день прострочення, від суми несвоєчасно оплачених послуг за кожен день такого прострочення (п. 4.2. Договору).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до « 31» грудня 2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання своїх грошових зобов'язань Сторонами. Якщо жодна із Сторін за 30 календарних днів до дати, вказаної у п. 6.1. цього Договору, в письмовій формі не повідомить іншу Сторону про намір припинити дію цього Договору, його дія продовжується на кожний наступний рік на умовах, викладених у ньому. Кількість таких пролонгація не обмежується. Договір може бути достроково розірваний за ініціативою однієї зі Сторін шляхом направлення відповідного повідомлення про дострокове розірвання Договору іншій Стороні не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати розірвання. У разі дострокового розірвання Договору Сторони повинні виконати свої зобов'язання, які існували на день такого розірвання в повному обсязі, в тому числі здійснити повний розрахунок за надані послуги (п. 6.1. - 6.3. Договору).
За час дії даного договору між сторонами підписано дві додаткові угоди, а саме Додаткова угода №1 від 13.12.2017 та Додаткова угода №2 від 04.12.2019 року, якими сторони внесли зміни в договір в частині реквізитів Замовника та Виконавця.
В матеріалах справи наявні Акти приймання-передачі наданих послуг за період з жовтня 2019 по жовтень 2021, при цьому Акти з жовтня 2019 по жовтень 2020 обопільно підписані сторонами та скріплені печатками сторін, Акти з листопада 2020 по жовтень 2021 підписані лише зі сторони позивача (Виконавця). Загальна сума наданих послуг за зазначеними Актами становить 15 646,26 грн.
Також в матеріалах справи наявні платіжні доручення за період 23.10.2019 по 20.08.2021 згідно яких відповідач здійснював на користь позивача оплату наданих послуг з приймання платежів на загальну суму 11 473,34 грн.
В Акті звірки взаємних розрахунків за період з січня 2019 по грудень 2021 (доданого позивачем до клопотання №14-03-266 від 10.04.2023) відповідач визнав заборгованість перед позивачем станом на 31.12.2021 в розмірі 4 050,52 грн., разом з тим позивач в даному Акті зазначає, що за даний період заборгованість відповідача складає 14 253,65 грн, в підтвердження чого надав розшифровку по Акту звірки взаємних розрахунків за період з січня 2019 по грудень 2021.
Крім того, в матеріалах справи наявна переписка між сторонами щодо 25 698,33 грн - безпідставно отриманих (перерахованих) коштів.
Так з даної переписки вбачається, що під час обслуговування позивачем клієнтів (фізичних осіб - платників) відповідача здійснювався прийом прийняття платежів за спожитий газ, в результаті чого відбулись неодноразові технічні збої програмного забезпечення, що призвело до подвоєння сум прийнятих платежів та зарахування їх на користь відповідача. Загальний розмір подвоєних та безпідставно зарахованих відповідачу коштів складає: 25 698,33 грн. Позивач не одноразово звертався до позивача про повернення даних коштів як помилково перерахованих. ТОВ «Поділля Агропродукт» на підставі Договору доручення №03/08/2021 від 03.08.2021 укладеного з відповідачем здійснив оплату на користь позивача 25 698,33 грн в рахунок заборгованості відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №69817748 від 27.12.2022.
Дані кошти зараховані позивачем в рахунок заборгованості відповідача, що вбачається з листа позивача №14-03-265 від 10.04.2023.
Станом на день пред'явлення позову, за твердженням позивача, заборгованість відповідача перед позивачем складала 25 698,33 грн - безпідставно перерахованих коштів та 14 253,65 грн - за надані послуги з формування та передачі інформації за прийнятими платежами, що в загальному розмірі складає 39 951,98 грн.
Крім суми основного боргу позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції за період прострочення з 09.06.2022 по 08.12.2022 в загальному розмірі 14 829,08 грн, які складаються з: пені в загальному розмірі 10 070,10 грн (6 477,39 грн - за користування безпідставно перерахованими коштами та 3 592,71 грн - за прострочення оплати за надані послуги), 3% річних в загальному розмірі 604,20 грн (388,64 грн - за користування безпідставно перерахованими коштами та 215,56 грн - за прострочення оплати за надані послуги) та інфляційних втрат в загальному розмірі 4 154,78 грн (2 672,48 грн - за користування безпідставно перерахованими коштами та 1482,30 грн - за прострочення оплати за надані послуги).
Також, в зв'язку з не належним виконанням зі сторони відповідача Договору №27-18-1270 від 31.10.2017 позивач просить розірвати даний договір в судовому порядку відповідно до ст. 651 ЦК України.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між сторонами в 2017 році був укладений Договір №27-18-1270 від 31.10.2017 на надання послуг з формування та передачі інформації за прийнятими платежами.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до « 31» грудня 2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання своїх грошових зобов'язань Сторонами. Якщо жодна із Сторін за 30 календарних днів до дати, вказаної у п. 6.1. цього Договору, в письмовій формі не повідомить іншу Сторону про намір припинити дію цього Договору, його дія продовжується на кожний наступний рік на умовах, викладених у ньому. Кількість таких пролонгація не обмежується (п. 6.1. та п. 6.2. Договору).
На підставі вказаних пунктів договору станом на дату прийняття рішення Договір №27-18-1270 від 31.10.2017 є дійсним (даний факт не спростовується відповідачем) та має виконуватись сторонами відповідно до його умов.
Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Договору Виконавець зобов'язаний, зокрема, до 7 числа кожного місяця, наступного за звітним, готувати Акт приймання-передачі наданих послуг за формою, що наведена у Додатку 2, та передавати його на підпис Замовнику. Замовник зобов'язаний, зокрема, до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, підписати Акт, наданий Виконавцем, та повернути примірник Виконавця за зворотною адресою. А у разі наявності претензій до інформації, викладеної в Акті - надавати мотивовану відмову від підписання Акту із зазначенням виявлених недоліків. Якщо Акт, наданий Замовнику, не повернутий Виконавцю або не надано мотивовану відмову від підписання Акту із зазначенням виявлених недоліків до 10 числа місяця, наступного за звітним. Акт вважається погодженим та підписаним Замовником.
Як вбачається з наявних в матеріалах справі Актів за період з жовтня 2019 по жовтень 2021, при цьому Акти з жовтня 2019 по жовтень 2020 обопільно підписані сторонами та скріплені печатками сторін, Акти з листопада 2020 по жовтень 2021 підписані лише зі сторони позивача (Виконавця). Загальна сума наданих послуг за зазначеними Актами становить 15 646,26 грн (а.с. 47-64).
За період з 23.10.2019 по 20.08.2021 відповідач здійснив на користь позивача оплату наданих послуг з приймання платежів на загальну суму 11 473,34 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 167-173), при цьому в платіжному дорученні від 30.12.2020 у призначенні платежу відповідачем зазначено згідно акту б/н від 30.11.2020 (даний акт не підписаний відповідачем (а.с. 58), однак оплачений), що спростовує твердження відповідача, що по актах не підписаних відповідачем послуги не надавались.
Крім того, факт здійснення оплат в сумі 11 473,34 грн на підставі наявних в матеріалах справи платіжних доручень сторонами не заперечується та відображено останніми в акті звірки взаємних розрахунків за період з січня 2019 по грудень 2021.
На підставі наявних в матеріалах справи доказів, позивач за період з жовтня 2019 по жовтень 2021 надав відповідачу послуги на загальну суму 15 646,26 грн, а відповідач здійснив оплату за отримані послуги в сумі 11 473,34 грн, таким чином станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 4 172,92 грн, крім того, дана заборгованість частково визнана відповідачем в акті звірки взаємних розрахунків за період з січня 2019 по грудень 2021.
Також суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази наявності заборгованості відповідача за надані послуги за період дії Договору до січня 2019 року.
З огляду на викладене вимога позивача про стягнення з відповідача 14 253,65 грн - за надані послуги з формування та передачі інформації за прийнятими платежами підлягає задоволенню судом частково в розмірі 4 172,92 грн, як доведена належними та допустимими доказами та частково визнана відповідачем.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 25 698,33 грн - безпідставно перерахованих коштів суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, ТОВ «Поділля Агропродукт» на підставі Договору доручення №03/08/2021 від 03.08.2021 укладеного з відповідачем здійснив оплату на користь позивача 25 698,33 грн в рахунок заборгованості відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №69817748 від 27.12.2022. Дані кошти зараховані позивачем в рахунок заборгованості відповідача, що вбачається з листа позивача №14-03-265 від 10.04.2023.
Тобто, відповідач повністю повернув позивачу помилково перераховані кошти в день відкриття провадження у справі (ухвала про відкриття провадження у справі від 27.12.2022).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
За наведених обставин, з урахуванням поданих сторонами доказів сплати грошових коштів у розмірі 25 698,33 грн, що заявлені позивачем як частина основного боргу, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині стягнення частини основного боргу у розмірі 25 698,33 грн., у зв'язку із чим провадження у справі в частині стягнення 25 698,33 грн - безпідставно перерахованих коштів підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням витрат на сплату судового збору в цій частині на відповідача.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 4 172,92 грн обрахованій судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Крім суми основного боргу, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за Договором та не повернення, на вимогу, безпідставно перерахованих коштів позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції за період прострочення з 09.06.2022 по 08.12.2022 в загальному розмірі 14 829,08 грн, які складаються з: пені в загальному розмірі 10 070,10 грн (6 477,39 грн - за користування безпідставно перерахованими коштами та 3 592,71 грн - за прострочення оплати за надані послуги), 3% річних в загальному розмірі 604,20 грн (388,64 грн - за користування безпідставно перерахованими коштами та 215,56 грн - за прострочення оплати за надані послуги) та інфляційних втрат в загальному розмірі 4 154,78 грн (2 672,48 грн - за користування безпідставно перерахованими коштами та 1482,30 грн - за прострочення оплати за надані послуги).
З приводу заявлених позивачем вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити, що учасники господарських відносин в силу приписів ст. 216 ГК України несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п. 1 ст. 218 ГК України).
Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вимоги Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Щодо заявлених позивачем пені 6 477,39 грн, 3% річних 388,64 грн та інфляційних втрат 2 672,48 грн - за користування безпідставно перерахованими коштами суд зазначає наступне.
Право вимоги повернення безпідставно перерахованих коштів не є правовим наслідком неналежного виконання відповідачем Договору №27-18-1270 від 31.10.2017 на надання послуг з формування та передачі інформації за прийнятими платежами і не може вважатись грошовим зобов'язанням саме на умовах договору, тому до даного зобов'язання не можуть застосовуватись умови щодо відповідальності за порушення строків оплати наданих послуг визначені в п. 4.2. Договору, а саме нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
З огляду на це вимога позивача про стягнення з відповідача пені 6 477,39 грн - за користування безпідставно перерахованими коштами задоволенню не підлягає, оскільки заявлена безпідставно.
Проте, враховуючи, що зобов'язання відповідача щодо безпідставно перерахованих коштів набуло статусу грошового зобов'язання після спливу 7 днів з моменту пред'явлення вимоги позивача відповідно до ст. 530 ЦК України, нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України індексу інфляції та 3% річних на суму безпідставно перерахованих коштів є правомірним, оскільки.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема позивач звертався листом №33-1-124 від 27.05.2021 (а.с. 29) до відповідача про повернення зайво перерахованих коштів у сумі 25 698,33 грн., разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення даного листа відповідачу.
Однак в матеріалах справи наявні докази направлення (опис вкладення та накладна від 04.01.2022, а.с.69-70) Претензії №14-03-53 від 04.01.2022 про повернення зайво перерахованих коштів у сумі 25 698,33 грн. разом з копією листа №33-1-124 від 27.05.2021, тому безпідставно перераховані кошти набули статусу грошового зобов'язання відповідно до ст. 530 ЦК України з 12.01.2022 (04.01.2022+7днів=12.01.2022).
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення 3% річних 388,64 грн та інфляційних втрат 2 672,48 грн - за користування безпідставно перерахованими коштами, за період прострочення з 09.06.2022 по 08.12.2022 (визначений позивачем), при перевірці розрахунку яких, судом помилок не виявлено, підлягають задоволенню в заявленому розмірі, як правомірні та передбачені законодавством.
Щодо заявлених позивачем 3% річних 215,56 грн та інфляційних втрат 1482,30 грн - за прострочення оплати за надані послуги суд зазначає наступне.
Дані штрафні санкції нараховані позивачем за період з 09.06.2022 по 08.12.2022 на суму заборгованості 14 253,65 грн., однак як зазначалось вище, матеріали справи підтверджують заборгованість лише в розмірі 4 172,92 грн, тому розрахунок 3% річних та інфляційних втрат має бути здійснений на суму підтвердженої заборгованості.
Таким чином судом здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за період визначений позивачем на суму 4 172,92 грн заборгованості, який долучено до матеріалів справи та відповідно до якого, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 433,96 грн - інфляційних втрат та 63,11 грн -3% річних за прострочення оплати за надані послуги.
Щодо заявленої позивачем пені 3 592,71 грн - за прострочення оплати за надані послуги суд зазначає наступне.
Пунктом 4.2 Договору сторони визначили, що за порушення Замовником строків оплати наданих Виконавцем послуг, встановлених пунктом 3.2. цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на день прострочення, від суми несвоєчасно оплачених послуг за кожен день такого прострочення.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.
Тобто законодавець надав можливість сторонам договору самостійно встановити інший строк нарахування пені у більші або менші строки.
Разом з тим нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що оскільки інший строк нарахування пені договором не встановлено, то підлягає застосуванню ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме нарахування пені повинно бути припинено через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву просить при визначенні розміру пені застосувати строк позовної давності.
До вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік, що передбачено пунктом 1 частини другої ст. 258 Цивільного кодексу України.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, оскільки пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення за кожен день прострочення, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.
Сторонами, в укладеному Договорі, не передбачено більшого строку позовної давності до вимог по стягненню та нарахуванню пені.
За вимогами ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.
В даному випадку п. 3.2. Договору передбачено, що оплата наданих Виконавцем послуг здійснюється Замовником щомісяця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг за звітній місяць, але не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця.
Оскільки матеріали справи не містять доказів з яких вбачається дата підписання сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг за звітній місяць, а частина даних Актів взагалі не підписана відповідачем, датою виникнення обов'язку оплатити є наступний день після 20 числа місяця наступного за звітним по кожному Акту окремо, таким днем за Актами є 21 число починаючи з листопада 2019 по листопад 2021. Відповідач звернувся до суду 22.12.2022р. (згідно дати оформлення конверту відправлення позовної заяви до суду, а.с.130), тобто розрахунок пені навіть за останнім Актом за жовтень 2021 року здійснено за межами позовної давності.
Позивачем не наведено суду поважності причин пропуску строку позовної давності, а з матеріалів справи господарський суд таких причин не встановив.
Приймаючи до уваги вищевикладене, у задоволенні позову в частині стягнення 3 592,71 грн - пені за прострочення оплати за надані послуги суд відмовляє у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Щодо позовної вимоги позивача про розірвання договору №27-18-1270 від 31.10.2017 на надання послуг з формування та передачі інформації за прийнятими платежами, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Поряд з цим, частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до правової позиції, що викладена в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18.09.2013 р. № 6-75цс13 істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
З матеріалів справи слідує, що на виконання умов укладеного договору надання послуг позивачем надавались відповідачу послуги, разом з тим відповідачем сплачувались дані послуги не в повному обсязі та не в строки передбачені договором що підтверджується наявною заборгованістю, яка на момент звернення позивача з позовом до суду та на час прийняття рішення у даній справі непогашена.
Таким чином, судом встановлено, що у визначений строк, відповідачем не було сплачено надані позивачем послуги і при цьому зазначений факт є тривалим у часі.
Вказані обставини, на думку суду, є нічим іншим як істотним порушенням відповідачем умов укладеного з позивачем договору, що стало підставою для звернення із позовом до суду про дострокове розірвання вказаного договору.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.02.2019 по справі №914/2649/17 дійшла висновку, що у частині 2 статті 651 ЦК України законодавець визначив випадки, коли заінтересована сторона договору вправі передати питання про внесення змін до договору чи його розірвання на вирішення суду.
До таких випадків належать: істотне порушення договору другою стороною; інший випадок, встановлений договором; інший випадок, встановлений законом.
Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб'єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України (п. 8.15. постанови).
Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб'єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб'єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські) (п.8.16.постанови).
Отже, позовна вимога про розірвання Договору №27-18-1270 від 31.10.2017 на надання послуг з формування та передачі інформації за прийнятими платежами підлягає задоволенню на підставі вище викладених норм законодавства.
З огляду на викладене позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, при цьому в частині закриття провадження витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі не враховуючи закриття.
Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Провадження у частині стягнення 25698,33 грн. основного боргу закрити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" (вул. Заводська,7, смт Браїлів, Вінницька обл., 23130, код ЄДРПОУ 23065137) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Вінницької дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ філії 20116650) 4172,92 грн - заборгованості за надані послуги, 451,75 грн. - 3% річних, 3106,44 грн. - інфляційних втрат та 3995,00 грн - витрат на сплату судового збору.
4. У частині стягнення 10 080,73 грн - заборгованості за надані послуги, 10 070,10 грн - пені, 152,45 грн - 3% річних та 1048,34 грн - інфляційних втрат відмовити.
5. Розірвати договір на надання послуг з формування та передачі інформації за прийнятими платежами №27-18-1270 від 31.10.2017 укладений між Акціонерним товариством "Укрпошта" в особі Вінницької дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ філії 20116650) та Дочірнім підприємством "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" (вул. Заводська,7, смт Браїлів, Вінницька обл., 23130, код ЄДРПОУ 23065137).
6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
7. Копію судового рішення направити сторонам на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - pryimalna-vindir@ukrposhta.ua , відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 01 травня 2023 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи