01 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3974/22 пров. № А/857/18647/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року (суддя -Дерех Н.В., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій,-
ОСОБА_1 у листопаді 2022 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області(далі - ГУПФУ в Тернопільській області), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Тернопільській області від 01.08.2022 № 2728-2872/С-02/8-1900/22 та від 03.08.2022 року № 2765-2933/С-02/8-1900/22 щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 18.09.1985 по 05.08.1996 у Теребовлянському райпобуткомбінаті та комерційно-виробничій фірмі «Галичина»; зобов'язати ГУПФУ в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 18.09.1985 по 05.08.1996у Теребовлянському райпобуткомбінаті та комерційно-виробничій фірмі «Галичина» та здійснити перерахунок пенсії з 24.07.2022, з урахуванням періоду її роботи з 18.09.1985 по 05.08.1996 рік у Теребовлянському райпобуткомбінаті та комерційно- виробничій фірмі «Галичина». В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вважає відмови відповідача від 01.08.2022 № 2728-2872/С-02/8- 1900/22 та від 03.08.2022 року № 2765-2933/С-02/8-1900/22 такими, що не відповідають нормами закону, порушують конституційне право позивача на пенсійне забезпечення, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Позивач вважає, що її страховий стаж підтверджено трудовою книжкою, а тому відповідачем Головним управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області їй безпідставно не було зараховано до страхового стажу періоди роботи у Теребовлянському райпобуткомбінаті та комерційно-виробничій фірмі «Галичина» з 18.09.1985 по 05.08.1996 рік згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1980, виданої на її ім'я. Позивач просить врахувати, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. Вказує на те, що згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач 18.09.1985 прийнята на роботу в Теребовлянський райпобуткомбінат, 11.03.1993 позивач переведена на роботу у виробничо-комерційну фірму «Галичанка» у зв'язку з ліквідацією служби побуту, 05.08.1996 позивач звільнена з роботи. Проте, вказав, що запис №10 про переведення зроблено з порушенням вимог Інструкції (не завірено печаткою), запис №11 містить виправлення, а також не читається відбиток печатки. В зв'язку з чим вважає, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 18.09.1985 по 05.08.1996.
Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 з 24.07.2022 призначено пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом ГУПФУ в Тернопільській області від 01.08.2022 №2728-2872/С-02/8-1900/22 позивача повідомлено про те, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 18.09.1985 позивач прийнята на роботу в Теребовлянський райпобуткомбінат, з 11.03.1993 позивач переведена на роботу у виробничо-комерційну фірму «Галичанка» у зв'язку з ліквідацією служби побуту та з 05.08.1996 звільнені з роботи. Відповідач вказав, що оскільки запис №10 про переведення проведений неналежним чином і не завірений печаткою Теребовлянського райпобуткомбінату та запис №11 про звільнення містить виправлення в даті наказу та не читається відтиск печатки, тому періоди роботи з 18.09.1985 по 05.08.1996 не зараховано до страхового стажу. Для зарахування до страхового стажу зазначених періодів роботи, рекомендовано надати підтверджуючі документи, що передбачені Порядком №637.
Зі змісту листа ГУПФУ від 03.08.2022 №2765-2933/С-02/8-1900/22 вбачається, що при обчисленні страхового стажу період роботи з 18.09.1985 по 05.08.1996 не враховано до загального страхового стажу згідно записів трудової книжки, оскільки на печатці підприємства відсутній ідентифікаційний код. Відповідач зазначив про те, що до звернення позивачем долучено довідку, яка видана Виробничо- комерційною фірмою "Галичанка", про нарахування заробітної плати за період з 01.01.1986 по 31.12.1990, однак вказана довідка завірена печаткою на якій теж відсутній ідентифікаційний код, тому зазначена довідка не може бути підставою для зарахування страхового стажу.
Не погоджуючись з такими відмовами відповідача, оформленими листами, позивач звернулася з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи з 18.09.1985 по 05.08.1996 у Теребовлянському райпобуткомбінаті та комерційно-виробничій фірмі «Галичина» підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, так як підтверджується записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , виданої 25.07.1980. При цьому,відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду, відповідач діяв протиправно, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно зі статтею 8 Закону №1058-IV, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Частина друга статті 24 Закону №1058-IV зазначає, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено “Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу вказаних норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Колегія суддів зазначає, що на час заповнення трудової книжки позивача, діяла “Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях”, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412) ( надалі Інструкція №162).
Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.
Згідно з матеріалами справи, період роботи позивача з 18.09.1985 по 05.08.1996у Теребовлянському райпобуткомбінаті та комерційно-виробничій фірмі «Галичина» підтверджується записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , виданої 25.07.1980.
Крім цього, рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 06.07.2022 у справі №606/872/22, яке набрало законної сили 08.08.2022, встановлено факт належності правовстановлюючого документа, а саме трудової книжки, заповненої 25.07.1980 серії НОМЕР_1 Гусятинським райпобуткомбінатом Тернопільської області, в якій помилково вказано прізвище, ім'я та по батькові заявника " ОСОБА_2 " замість дійсного " ОСОБА_1 ", дійсно належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , позивач отримувала заробітну плату з 1986 року по 1990 рік у виробничо-комерційній фірмі «Галичина». Дана довідка містить кутовий відбиток печатки із назвою організації, підписи директора та бухгалтера, завірена відбитком круглої печатки.
У відповідності до довідки від 21.06.2022 року №77, виданої Комунальною архівною установою «Трудовий архів», документи з особового складу (книги наказів з особового складу, книги нарахування заробітної плати) Теребовлянського побуткомбінату на зберігання у комунальну архівну установу «Трудовий архів» не надходили. Інших відомостей не виявлено.
Згідно довідки від 18.08.2022 року № 04-01/603, виданої архівним відділом №7 Тернопільської районної військової адміністрації, документи з кадрових питань (особового складу) (відомості нарахування заробітної плати, книги наказів з кадрових питань) Теребовлянського райпобуткомбінату м. Теребовля Тернопільського району (колишнього Теребовлянського району) Тернопільської області на державне зберігання до архівного відділу райдержадміністрації не надходили. Місце знаходження документів не відоме.
На думку апеляційного суду, період роботи з 18.09.1985 по 05.08.1996 рік у Теребовлянському райпобуткомбінаті та комерційно-виробничій фірмі «Галичина» підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, так як підтверджується записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , виданої 25.07.1980.
Більше того, відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду, відповідач діяв протиправно, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Слід також зазначити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21 лютого 2018 року.
А відтак правильним є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом зарахування до трудового стажу, що дає право на отримання пенсійних виплат, певних періодів трудової діяльності, здійснення перерахування пенсійних виплат, та виплати такої пенсії з врахуванням виплачених сум з дати призначення пенсії 24.07.2022.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року в справі №500/3974/22- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
М. А. Пліш