Справа № 947/12250/23
Провадження № 1-кп/947/901/23
02.05.2023 року
Київський районний суд міста Одеси у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м.Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023162480000257 від 18.02.2023 року, та угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим від 18.04.2023 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Одесі, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
До суду надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, разом з угодою про визнання винуватості, укладеною між прокурором та обвинуваченим.
Так, ОСОБА_3 діючи в умовах дії воєнного стану, 14.02.2023 року близько о 12:00 год., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, проходив повз територію домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого є потерпілий ОСОБА_6 , де на території домоволодіння помітив металеву ванну вітчизняного виробника, в цей момент у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у інше сховище, в умовах воєнного стану.
В подальшому, 14.02.2023 року близько о 16:00 годині, ОСОБА_3 повернувся до місця розташування території домоволодіння АДРЕСА_3 , та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою власного незаконного збагачення за рахунок викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан, проник на огороджену по всьому периметру територію вищевказаного домоволодіння, звідки таємно викрав металеву ванну вітчизняного виробника, що належить потерпілому ОСОБА_6 .
Після чого, ОСОБА_3 , заволодівши чужим майном, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 466 гривень 66 копійок.
Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, поєднана з проникненням у інше сховище.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно п.2 ч.1 ст.468 КПК України , у кримінальному провадженні може бути укладено угоду між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
За умовами ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:
1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;
2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;
3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між ОСОБА_3 та прокурором, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, які згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином.
Згідно з даною угодою про визнання винуватості прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України.
Крім того, в даній угоді зазначено, що ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та щиро кається у його скоєнні.
Також, враховуючи те, що ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття ОСОБА_3 у вчинених кримінального правопорушення, його поведінки як до, так і після вчинення злочинних дій, тобто обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, сторонами угоди узгоджено покарання та обвинувачений ОСОБА_3 надав згоду на призначення йому покарання за ч.4 ст.185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, та на підставі ст.75 КК України звільнення його від відбування покарання з випробуванням та покладенням відповідних обов'язків.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому ОСОБА_3 .
В судовому засіданні обвинувачений і прокурор, кожен окремо, підтвердили суду, що угода про визнання винуватості між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді та просять суд затвердити угоду про визнання винуватості.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з'ясовано, що прокурор та обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміють наслідки її затвердження, передбачені ч.2 ст.473 КПК України. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 також повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення і затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.
Розглянувши угоду, вислухавши доводи сторін, суд вважає, що угода підлягає затвердженню, оскільки відповідає вимогам ст.ст.469, 472 КПК України, дії ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України кваліфіковані правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості ОСОБА_3 наявні, узгоджена міра покарання відповідає санкції кримінального закону та загальним засадам призначення покарання, визначених у ст.65 КК України.
Судом не встановлено підстави для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч.7 ст.474 КПК України.
За умовами ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з викладеного, з урахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_3 , наявності пом'якшуючих і відсутністю обтяжуючих обставин покарання, визнання своєї вини ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди укладеної між прокурором та ОСОБА_3 про визнання винуватості і призначення узгоджених сторонами виду і міри покарання.
Потерпілим надано письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором.
Ухвалою слідчого суді від 03.03.2023 року накладено арешт на металеву ванну, із забарвленням внутрішньої сторони салатового відтінку, довжиною 170 см та шириною 75 см.
Відповідно до вимог ч.4 ст.174 КПК України арешт, накладений ухвалою слідчого суді від 03.03.2023 року підлягає скасуванню.
Постановою слідчого від 27.02.2023 року речовим доказом у справі визнано металеву ванну, із забарвленням внутрішньої сторони салатового відтінку, довжиною 170 см та шириною 75 см., яку передано на зберігання власнику.
Вирішуючи питання про речові докази, суд, виходячи з положень ст.100 КПК України вважає необхідним речовий доказ по справі трюковий самокат, після набрання вироком законної сили вважати переданим законному власнику.
Відповідно до довідки про витрати на проведення судової експертизи № СЕ-19/116-23/3322-ТВ від 28.03.2023 року витрати на проведення експертизи складають 755 гривень 12 копійок.
Згідно з ч.1 ст.126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.
Питання процесуальних витрат підлягає вирішенню відповідно до положень ст.124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373-374, 468, 469, 472-476 КПК України суд,
Затвердити угоду від 18.04.2023 року у кримінальному провадженні № 12023162480000257 від 18.02.2023 року, укладену між прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси та обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання винуватості.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та на підставі цього закону призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
До набрання вироком законної сили застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту залишити в силі.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого суді від 03.03.2023 року на металеву ванну, із забарвленням внутрішньої сторони салатового відтінку, довжиною 170 см та шириною 75 см.
Речовий доказ - металеву ванну, із забарвленням внутрішньої сторони салатового відтінку, довжиною 170 см та шириною 75 см., після набрання ухвалою законної сили вважати повернутою законному власнику.
Судові витрати за проведення експертами Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз МЮ України в сумі 755 гривень 12 копійок - стягнути на користь держави з ОСОБА_3 .
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м.Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення, але лише у випадках, встановлених ст.ст.473, 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1