Єдиний унікальний номер 725/3166/23
Номер провадження 1-кс/725/956/23
02.05.2023 року м.Чернівці
Першотравневий районний суд м. Чернівців
в складі:
головуючого слідчого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту, по кримінальному провадженню №12022262020002691 від 03.09.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
01.05.2023 року до Першотравневого районного суду м. Чернівці надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту, в якому остання зазначає, що у провадженні Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції Чернівецькій області перебувало кримінальне провадження №12022262020002691 від 03.09.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В рамках зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06.09.2022 року накладено арешт на автомобіль марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 та яким на момент ДТП керувала ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12022262020002691 від 03.09.2022 року.
Зазначає, що оскільки постановою слідчого від 21.03.2023 року кримінальне провадження №12022262020002691 від 03.09.2022 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення то в подальшому застосуванні арешту на майно володільцем якого вона є відпала потреба у зв'язку з чим такий арешт підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06.09.2022 року на автомобіль марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 та яким на момент ДТП керувала ОСОБА_3 , який знаходиться на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, за адресою: м. Чернівці, вул. Комунальників, 4-В.
В судове засідання ОСОБА_3 не прибула. Подала заяву про розгляд клопотання без її участі.
Уповноважена особи СУ ГУНП в Чернівецькій області в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повівдомла.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Судом встановлено, що у провадженні Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції Чернівецькій області перебувало кримінальне провадження №12022262020002691 від 03.09.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В рамках зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06.09.2022 року з метою збереження речових доказів накладено арешт на автомобіль марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою слідчого від 21.03.2023 року кримінальне провадження №12022262020002691 від 03.09.2022 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Нормами ст. 174 КПК України визначено, що до компетенції слідчого судді на стадії досудового розслідування відноситься розгляд клопотання власника майна про скасування арешту майна у випадку, якщо необхідність у його застосуванні відпала. Цієї ж статтею встановлено повноваження прокурора на самостійне скасування арешту з майна якщо ним особисто прийнято постанову про закриття кримінального провадження. Таким чином, у випадку винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження, в межах якого вжито арешт майна, законодавцем не передбачено чіткої, однозначно визначеної правової процедури зі скасування арешту, накладеного на майно, оскільки досудове розслідування завершується, в тому числі, закриттям кримінального провадження, після чого слідчий суддя вже не є тією особою, яка здійснює судовий контроль за дотриманням органом досудового розслідування норм чинного кримінально-процесуального законодавства України. Тих самих висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року за № 372/2904/17ц. В цей же час, вважаю за доцільне відступити від визначеної ним у цьому рішенні правової позиції, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Згідно із вимогами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Відповідно до дефініції, що міститься у п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Пунктами 3 та 4 ч. 1 ст. 303 КПК України до повноважень слідчого судді віднесено розгляд скарг на рішення слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження. Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Оскільки слідчий органу досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 40 КПК України, законом не уповноважений на прийняття рішення про скасування раніше накладеного на майно арешту у зв'язку із закриттям кримінального провадження, тому, і цивільного спору з органом досудового розслідування, предметом якого є зняття арешту з майна, бути не може за відсутності у нього дискреційних повноважень, як і не може бути спору і з судом (слідчим суддею). Норми ст. 174 КПК України не містять прямої вказівки на можливість скасування арешту, який накладено на майно, слідчим суддею у випадку закриття кримінального провадження, однак, у той же час, як підставу для скасування арешту майна, визначають звернення до слідчого судді власника або володільця майна із відповідним клопотанням, яке підлягає задоволенню у тому випадку, коли потреба у подальшому обтяженні майна таким засобом забезпечення кримінального провадження зникла. Крім цього, повноваження прокурора на скасування арешту майна існують тільки у випадку, коли ним самостійно прийнято рішення про закриття кримінального провадження (ч. 3 ст. 174 КПК України). Наявність зазначених вище норм ст. 174 КПК України дає підстави вважати, що чинне кримінально-процесуальне та цивільно-процесуальне законодавство не в повному обсязі відповідають тим вимогам, які визначено у Конвенції, та багато чисельній практиці ЄСПЛ, які є джерелами права, щодо правової визначеності, забезпечення якої, як складової верховенства права, покладається на Державу в особі відповідних державних органів та із застосуванням відповідних правових інститутів. Право власника майна на використання в такому випадку ефективного, чіткого, передбачуваного для нього правового механізму, який відновлює його право, що обмежено накладеним арештом, на мирне володіння своїм майном, не дотримується. Внаслідок змін в часі судової практики, наявність правових висновків з цього питання та їх обов'язковість до застосування, а отже і обов'язок обізнаності із ними, саме професійними суддями та судами, вважати постанову Верховного Суду у справі № 372/2904/17ц від 15 травня 2019 року тією частиною національного законодавства та тим актом, який визначає правовий механізм скасування арешту з майна власника у закритому кримінальному провадженні, не видається можливим. Невизначеність для заявника (власника майна) правового механізму швидкого скасування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді застосованого при досудовому слідстві такого обтяження, як арешт майна у кримінальному провадженні, має своїм наслідком не тільки непередбачуваність для нього результатів розгляду клопотання або спору судом чи слідчим суддею, а й додатково призводить до покладення на власника майна зобов'язань із відстоювання свого права на користування, розпорядження та володіння своїм майном, шляхом зобов'язання його на подання цивільного позову до суду, що призводить до додаткових витрат з боку власника майна на підготовку та подачу ним цивільного позову. Окрім цього, зняття арешту з майна, що накладений слідчим суддею, у порядку цивільного судочинства, матиме наслідком для позивача створення додаткового обов'язку у вигляді сплати судового збору, а при задоволенні позову у відповідача також виникне зобов'язання із відшкодування позивачеві сплаченого ним судового збору. Цивільно-процесуальне законодавство ґрунтується, в тому числі, на диспозитивності процесу та праві подання сторонами заяв та клопотань по суті справи, змагальності цивільного процесу, який через це є тривалим у часі. Таким чином, запропонований Верховним Судом шлях скасування накладеного у кримінальному судочинстві арешту на майно, зверненням до суду у порядку цивільного судочинства, не забезпечить швидке поновлення обмеженого права власника чи володільця на своє майно. Оскільки ст. 173 КПК України передбачено стислі строки розгляду слідчим суддею клопотання про накладення арешту на майно - упродовж 72 годин із моменту його отримання слідчим суддею, вважаю, що застосування правового висновку Верховного Суду з розгляду справ вказаної категорії, може призвести і до не дотримання принципу рівності перед законом і судом учасників процесу, оскільки накладення арешту повинно бути застосовано упродовж 72 годин, а його скасування може тривати невизначений час. Оскільки недоторканість права власності є основоположною і непорушною засадою не тільки цивільного, але і кримінального провадження, спираючись на рішення ЄСПЛ у справах «Гудвін проти Сполученого Королівства», «Гожелік та інші проти Польщі», та враховуючи відсутність у слідчого дискреційних повноважень на скасування арешту майна одночасно із прийняттям постанови про закриття кримінального провадження, покладення на власника майна, яке вже обтяжено арештом, додаткового обов'язку із пред'явлення ним позову до суду у порядку цивільного судочинства, вважаю за можливе при розгляді даної категорії справ відступити від правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року за № 372/2904/17ц. До цих висновків приходжу ще й тому, що законодавець, визначаючи повноваження слідчого судді наявними лише на стадії досудового розслідування, все ж таки відніс до компетенції слідчого судді розгляд скарг на постанови слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження, а отже передбачив цей виняток із загального правила, що свідчить про недостатню правову урегульованість ним нормами ст. 174 КПК України порядку скасування арешту з майна у кримінальному провадженні, що може розцінюватись як пробіл у кримінально-процесуальному законодавстві. Про правомірність скасування арешту майна слідчим суддею у випадку закриття кримінального провадження свідчить і положення ст. 170 КПК України, що містить дефініцію арешту, яким є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Вважаю, що відступлення від правової позиції Верховного Суду, яка визначена ним у своєму рішенні № 372/2904/17ц від 15 травня 2019 року, відповідає правовій позиції ЄСПЛ, згідно з рішеннями цього Суду у справах «Дія-97» проти України» та «Олександр Волков проти України», де зазначено, що: «… процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі ««Дія-97» проти України» (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями)».
Таким чином, приходжу до висновку про те, що на сьогоднішній день, у зв'язку з закриттям кримінального провадження, необхідність в арешті майна, яке належить ОСОБА_4 та яке перебуває у володінні ОСОБА_3 відпала, що є підставою для задоволення клопотання. З тих підстав, що кримінальне провадження закрито, тобто досудове розслідування завершено без передання обвинувального акту до суду, майно ОСОБА_3 підлягає звільненню з під-арешту, а тому наявні підстави задоволення клопотання.
Керуючись ст.ст. 3, 26, 170, 174, 369, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту, по кримінальному провадженню №12022262020002691 від 03.09.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06.09.2022 р. по справі № 725/4966/22 на автомобіль марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 та яким на момент ДТП керувала ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12022262020002691 від 03.09.2022 року, який знаходиться на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, за адресою: м. Чернівці, вул. Комунальників, 4-В.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці ОСОБА_1