Справа №461/2080/23
20 квітня 2023 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Сливка І.П.
за участю: представника відповідача Лазорко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування даного позову вказує на те, що 07.12.2022 року відповідачем ухвалено постанову серії БАД № 782621, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.127 КУпАП та накладено штраф в сумі 510,0 грн. 07.12.22 року відповідачем ухвалено постанову серії БАВ № 336000 відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 та ч.3 ст. 121 КУпАП та накладено штраф в сумі 340 грн. Не погоджуючись з протиправними діями відповідача, позивачем зазначені постанови були оскаржені до Літинського районного суду Вінницької області. Рішеннями від 30.01.2023 року та від 28.02.2023 року позови було задоволено, зазначені постанови скасовані, а справи закриті. Позивач зазначає, що незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу викликало в нього емоційне обурення, душевні хвилювання та страждання, приниження його честі та гідності. Внаслідок незаконно ухвалених відповідачем постанов, тобто внаслідок протиправних дій, позивачу довелось в судовому порядку доводити свою невинуватість, витрачати відповідний час, витрачати кошти на сплату судового збору, прикладати відповідні зусилля для стягнення сплаченого судового збору, наймати адвоката для надання правової допомоги та відвідувати судову установу, що стало наслідком втрати багато свого часу, життєвого дискомфорту, незручностей, негативних емоцій та хвилювань, внаслідок чого завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 10000 гривень. У зв'язку з цим, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27 березня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав та просив проводити розгляд справи без його участі.
Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позову, виходячи з наступних міркувань.
Суд встановив, що постановою серії БАД № 782621 від 07.12.2022 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.127 КУпАП та накладено штраф в сумі 510,0 грн.
Крім цього, постановою серії БАВ № 336000 від 07.12.2022 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 та ч.3 ст. 121 КУпАП та накладено штраф в сумі 340 грн.
Не погоджуючись з протиправними діями відповідача, позивачем зазначені постанови були оскаржені до Літинського районного суду Вінницької області.
Рішення Літинського районного суду від 30.01.2023 року та від 28.02.2023 року позови було задоволено, зазначені постанови скасовані, а справи закриті. Вказані рішення набрали законної сили.
Позивач зазначає, що незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу викликало в нього емоційне обурення, душевні хвилювання та страждання, приниження його честі та гідності, внаслідок чого завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 10000 гривень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, визначені ст. 1173 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює органи державної влади або місцевого самоврядування, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першої ст. 1173 ЦК України.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідачів, причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідачів та спричинення моральної шкоди позивачу.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку із ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).
Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до правил ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність вищевказаних обставин.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а також виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіяння шкоди.
Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести, яких саме втрат немайнового характеру (моральну шкоду) він зазнав, та яке саме їх матеріальне вираження. Недоведеність позивачами зазначених обставин у справі є підставою для відмови у задоволенні позову.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує, зокрема, тим, що йому довелось в судовому порядку доводити свою невинуватість, витрачати відповідний час, витрачати кошти на сплату судового збору, прикладати відповідні зусилля для стягнення сплаченого судового збору, наймати адвоката для надання правової допомоги та відвідувати судову установу, що стало наслідком втрати багато свого часу, життєвого дискомфорту, незручностей, негативних емоцій та хвилювань.
Судом встановлено, що позивач скористався своїм правом на оскарження постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності, які були скасовані судом.
Суд зазначає, що скасування вказаних постанов не є безумовним доказом неправомірності дій або бездіяльності у розумінні статті 1173 ЦК України.
Окрім цього, ця обставина не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вищезазначене свідчить про реалізацію позивачем передбаченого КАС України права на оскарження рішення органу державної влади і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1173 ЦК України.
Окрім цього суд зазначає, що позивач не надав достатніх і допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому Головним управлінням Національної поліції у Львівській області моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Виходячи з вищезазначеного, правові підстави для застосування норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.
Такі висновки збігаються з позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, що відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та їх зміст, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є необґрунтованими, та такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, суд -
у задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Волоско І.Р.