Справа № 210/4632/22
Провадження № 2-о/210/17/23
іменем України
28 квітня 2023 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Скотар Р.Є.,
секретаря судового засідання Хмельницької Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту проживання з годувальником за однією адресою та перебування на його утриманні,-
ОСОБА_1 (надалі - заявник) звернулася до суду з вищевказаною заявою.
В обґрунтування заяви зазначила, що з 19 серпня 1967 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , разом проживали однією сім'єю: до 1992 року - у м. Єнакієво, Донецької області, а у 1992 році переїхали до м. Кривого Рогу, де спочатку проживали у квартирі АДРЕСА_1 , на яку обміняли свою квартиру у м. Єнакієво, а з 25 січня 1996 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали разом безперервно у житловому будинку АДРЕСА_2 , який заявник отримала у спадщину від своєї сестри.
Від шлюбу мають двох дорослих дітей: сина ОСОБА_3 , 1969 року народження і доньку - ОСОБА_4 , 1980 року народження. З 25 січня 1996 року і по цей час ОСОБА_1 зареєстрована у будинку АДРЕСА_2 , а її чоловік ОСОБА_2 залишався зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_2 ОСОБА_5 .
У 2018 році ОСОБА_2 розірвали шлюб, незважаючи на розірвання шлюбу, продовжували проживати однією сім'єю у тому ж будинку АДРЕСА_2 , спільно вели домашнє господарство, мали взаємні права і обов'язки, спільно нажите у шлюбі майно не ділили. Заявник постійно перебувала на його утриманні.
25 серпня 2022 року з ОСОБА_2 знову одружилися, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. На час смерті чоловіка заявник з ним проживала разом у будинку АДРЕСА_2 , з цієї ж адреси відбулося його поховання. Проте, у цьому будинку була зареєстрована лише заявник, яка є пенсіонером за віком з 03.06.2001 року довічно. Її пенсія складає близько 2500,00 гривень на місяць. ОСОБА_2 з 1993 року також був пенсіонером за віком, отримував пенсію, останній розмір якої становив близько 18 000,00 гривень на місяць. ОСОБА_1 весь час спільного подружнього життя перебувала на утриманні мого чоловіка ОСОБА_2 , тому що його пенсія була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування, оскільки її пенсії не вистачало навіть на оплату комунальних послуг.
З цих підстав заявник 11 листопада 2022 року звернулася до Пенсійного фонду України в особі відділу обслуговування громадян №12 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на пенсію померлого чоловіка по втраті годувальника. Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010215-8/118010 від 18.11.2022 року було відмовлено в переході на пенсію по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт перебування на утриманні померлого годувальника, з посиланням на п. 2.11. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року.
Встановлення факту сумісного проживання з померлим чоловіком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , та перебування на його утриманні необхідно заявнику для призначення та отримання пенсії в зв'язку з втратою годувальника. Без встановлення вищезазначеного факту вона позбавлена соціальної гарантії, наданої державою, а саме: на призначення та отримання пенсії відповідно до п. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи викладене, заявник просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , в період часу з 25 січня 1996 року по 11 жовтня 2022 року за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебування ОСОБА_1 на його утриманні.
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні 23 березня 2023 року ОСОБА_1 присутня не була, від її представника - адвоката Бондаренко Є.В. надійшла до суду заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги просить задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника фонду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та письмові докази по справі, суд прийшов до наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.
У судовому порядку можуть бути встановлені, окрім визначених у частині першій статті 315 ЦПК України, інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Такі факт повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення; і такі факти не пов'язуються з подальшим вирішенням спору про право в судовому порядку,
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що 19 серпня 1967 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.08.1967 року (а.с.14).
13 листопада 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 13 листопада 2018 року (а.с.16).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 25.08.2022 року Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис №1008 (а.с. 17 ).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданим Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис 225 (а.с. 18).
Відповідно до листа Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії прийняте рішення (а.с.7).
Згідно рішення про відмову у перерахунку пенсії, складеного заступником начальника відділу перерахунків пенсій № 2 Іванової Я. Майбороді Г.В. відмовлено у перерахунку пенсії, у зв'язку з ненаданням довідки про реєстрацію місця проживання (разом із годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем реєстрації (проживання) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати документи, факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку (а.с.8).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 09 жовтня 2022, разом проживали за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою за підписом сусідів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , уповноваженою особою виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради Єрьоміною І. та головою квартального комітету № 13 Чігрін П.О. від 02.11.2022 року (а.с.12).
Згідно довідки № 440 від 07.12.2022 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримує пенсію за віком (а.с.14).
Відповідно до довідки про доходи № 8714257749711841, загальний розмір пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року складає 30597,60 грн (а.с. 14).
На виконання ухвали суду від 27 березня 2023 року Головним управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано довідку про розмір пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальний розмір якої за період з січня 2022 року по вересень 2022 року складає 165893,34 грн (а.с. 55).
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у ч. 2 ст. 32 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, дружина, якщо вона є особою з інвалідністю або досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком.
Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Так, суд погоджується з посиланням заявниці, що одержання нею пенсії не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Однак, як вбачається з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Згідно із статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Цей висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.
Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, загальний розмір пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року складає лише 30597,60 грн, що менше ніж пенсія померлого ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 отримував пенсію в значно більшому розмірі ніж дружина, так, пенсія заявниці ОСОБА_1 : за січень - лютий 2022 року становила 2500,00 грн, за березень - червень 2022 року становила 2552,14 грн, за липень - листопад 2022 року становила 2553,84 грн, за грудень 2022 року становила 2619,84 грн, а померлого ОСОБА_2 за той же період: січень - лютий становила 16622,58 грн, за лютий - вересень 2022 року становила 18949,74 грн., отже ОСОБА_1 перебувала на утриманні померлого ОСОБА_2 .
Колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у цивільній справі № 210/343/19 зазначено: «Встановивши, що допомога яка надавалась померлим чоловіком, була для неї хоч і не єдиним, проте постійним та основним джерелом засобів до існування суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого чоловіка. Доводи касаційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, яка забезпечує її прожитковий мінімум встановлений законом, не приймаються Верховним Судом до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, що сам по собі факт отримання позивачем пенсії, який забезпечував її прожитковий мінімум, не має правового значення для вирішення даного спору.»
Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що заявниця на момент смерті чоловіка отримувала пенсію за віком, інших джерел доходів не мала, не працювала і спільно проживала зі своїм чоловіком на момент його смерті.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дійсно основним джерелом засобів до існування заявниці у період спільного проживання у шлюбі, який передував смерті її чоловіка, була допомога з боку чоловіка, оскільки останній за життя отримував в рази більшу за неї пенсію, та таким чином дохід чоловіка заявниці за життя до дня його смерті був основним джерелом існування родини, що вказує та доводить те, що вона перебувала на його утриманні.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення факту постійного проживання заявниці разом з її померлим чоловіком по день його смерті та її перебування на утриманні чоловіка.
Враховуючи наведені обставини суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
Керуючись Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ст.ст. 12, 79-81, 258-265, 268, 315 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту проживання з годувальником за однією адресою та перебування на його утриманні - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 , постійно проживала разом з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за однією адресою: АДРЕСА_2 , до дня його смерті і перебувала на його утриманні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення складено 28 квітня 2023 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 );
- заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26).
Суддя: Р. Є. Скотар