Справа № 199/2523/23
(3/199/1403/23)
іменем України
01 травня 2023 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Сенчишин Ф.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП встановити не видалося за можливе, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працевлаштованого,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
30 грудня 2022 року о 10 год. 00 хв. ОСОБА_2 в районі будинку № 2-а по вул. Янтарній у м. Дніпро керував транспортним засобом «DAEWOO NEXIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння.
ОСОБА_2 , належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України», заява N 50966/99, рішення від 14 жовтня 2003 року). ОСОБА_2 був достовірно обізнаний про те, що зазначена справа розглядатиметься саме Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська. Справа перебувала в провадженні суду починаючи з 22 березня 2023 року і неодноразово відкладалася для повторного виклику ОСОБА_3 до суду, однак останній, попри відсутність об'єктивних перешкод, не вживав жодних заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження. За вказаних обставин, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП справу розглянуто у відсутність ОСОБА_4 .
Дослідивши докази та оцінивши їх за внутрішнім переконанням в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення внаслідок винних дій останнього повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та об'єктивності:
?протоколом про адміністративне правопорушення, який оформлений повноважною особою згідно вимог КУпАП;
?рапортом працівника патрульної поліції, яким зафіксовано факт керування ОСОБА_5 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, його направлення до медичного закладу для проходження огляду та отримання висновку № 6398 відповідно до якого у ОСОБА_3 виявлене наркотичне сп'яніння;
?висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 6398, відповідно до якого станом на 10 год. 45 хв. 30 грудня 2022 року у ОСОБА_3 встановлено наркотичне сп'яніння.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Суд враховує, що за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачене стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_3 такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, суд виходить з того, що відповідно до довідки Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, згідно бази «НАІС» ОСОБА_2 посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував.
Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Суди не вправі застосовувати таке стягнення тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
При цьому, за п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Отже, в розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_2 є «іншою особою», для якої передбачене покарання лише у виді штрафу.
Накладаючи на ОСОБА_3 адміністративне стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, істотність наслідків вчиненого правопорушення. За перелічених фактичних обставин, суд дійшов переконання, що необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_3 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, є адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_3 до доходу держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 33-35, 252, 283, 284 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 до доходу держави судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя:
01.05.2023