Номер провадження: 22-ц/813/3199/23
Справа № 513/1206/21
Головуючий у першій інстанції Рязанова К.Ю.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
26.04.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Стахової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Проскуріної Н.Ю.,
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство страхова компанія «Провідна»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Саратського районного суду Одеської області від 31 травня 2022 року, ухвалене судом у складі судді Рязанової К.Ю.,
за позовом приватного акціонерного товариства страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів),
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Провідна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів), в обґрунтування якого зазначило, що 29 червня 2018 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Honda Accord, держаний номер НОМЕР_1 , не впевнилась в безпечності свого маневру, не врахувала дорожню обстановку, здійснила обгін на перехресті в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем Volkswagen Vento, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який здійснював поворот ліворуч, чим порушила вимоги п. 2.3 Б, 14.6 А Правил дорожнього руху.
Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 липня 2018 року у справі № 515/1043/18 визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
24 липня 2018 року ОСОБА_2 подано до приватного акціонерного товариства страхова компанія «Провідна» заяву про виплату страхового відшкодування за наслідками пошкодження транспортного засобу.
Позивачем виплачено страхове відшкодування власнику транспортного засобу Honda Accord, ОСОБА_2 у розмірі 58672,72 грн, однак після проведення вказаної виплати позивачем встановлено, що ОСОБА_2 також визнано винною в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 29.06.2018 року (постанова Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2018 року по справі № 522/17923/18).
Оскільки, позивачем здійснено страхове відшкодування за пошкодження - автомобіля Honda Accord, в розмірі 58672,72 грн, а страхове відшкодування мало становити половину від сплаченої суми, то сума 29336,26 грн згідно ст. 1212 ЦК України є безпідставно набутим майном.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства страхова компанія «Провідна» суму 29336,26 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Саратський районний суд Одеської області рішенням від 31 травня 2022 року позов приватного акціонерного товариства страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) - задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства страхова компанія «Провідна» безпідставно набуте майно, а саме кошти в розмірі 29336,26 грн. Судом вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що постановою Приморського районного суду міста Одеси від 11 жовтня 2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення. Суд першої інстанції зазначив, що така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, тому вважав, що факт не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, не є підставою для звільнення останньої від цивільної відповідальності, оскільки провадження у справі закрито з не реабілітуючих підстав.
Суд першої інстнацї констатував, що зібраними у справі доказами підтверджено наявність вини обох водіїв у заподіянні автомобілю Honda Accord, держаний номер НОМЕР_1 шкоди, ОСОБА_2 в ході розгляду справи іншого не доведено.
Щодо заяви ОСОБА_2 про застосування наслідків пропуску позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що на час звернення з позовом, дія карантину, впровадженого постановою КМУ № 211 від 11 березня 2020 року не припинена, тому строк, визначений ст. 257 ЦК України, є продовженим і позивачем не пропущений.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що про наявність постанови Приморського районного суду м. Одеси від 11.10.2018 року дізналась лише у лютому 2022 року. Скаржник посилалась на висновок Науково-консультативної ради при Вищому Адміністративному суді України від 07.11.2017 року. Вказала, що правил дорожнього руху не порушувала, а у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди винен ОСОБА_3
(2) Позиція інших учасників справи
Одеський апеляційний суд ухвалою від 18.07.2022 року відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , роз'яснив позивачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, проте відзиву не надходило.
Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).
Відповідач зареєстрована у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своєї офіційної електронної адреси.
Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Копію ухвали про відкриття провадження відповідач отримала 19.07.2022 року в особистому кабінеті Електронного суду та 19.07.2022 року на електронну пошту, зазначену в апеляційній скарзі, що підтверджується довідками.
Копію ухвали про відкриття провадження та апеляційну скаргу приватне акціонерне товариство страхова компанія «Провідна» отримало 23.06.2022 року та 19.07.2022 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Представник позивача, в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідач, яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів, сплачених позивачем у якості страхового відшкодування на користь відповідачки, як особи потерпілої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, оскільки це призвело до безпідставного набуття майна відповідачкою за рахунок позивача, наслідком чого є обов'язок відповідачки повернути позивачу безпідставно отримані у якості страхового відшкодування грошові кошти у загальному розмірі 29336,26 гривень.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 липня 2018 року, ОСОБА_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
В постанові Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 липня 2018 рокузазначено, що 29 червня 2018 року о 14 год 45 хв., ОСОБА_3 на 13 км а/д Т-16-28 М-15 Струмок - Вилкове, керуючи транспортним засобом марки VOLKSWAGEN VENTO, державний номер НОМЕР_2 , з причепом ОДАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , не забезпечив його технічного справного стану (не працювали покажчики повороту), при цьому не впевнившись в безпечності свого маневру, в саме: у відсутності автомобіля, який здійснює його обгін, виїхавши на смугу зустрічного руху перед здійсненням повороту ліворуч, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки HONDA ACCORD, держаний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , автомобілі отримали механічні пошкодження, тим самим порушив вимоги п. 2.3А, п. 10.1 Правил дорожнього руху.
Згідно постанови Приморського районного суду міста Одеси від 11 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 , 29 червня 2018 року о 14 год 45 хв., на 13 км а/д Т-16-28 M-15-Струмок-Вилкове, керуючи т/з HONDA ACCORD, держаний номер НОМЕР_1 , не впевнилась в безпечності свого маневру, не врахувала дорожню обстановку, здійснила обгін на перехресті та здійснила зіткнення з т/з VOLKSWAGEN VENTO, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який здійснював поворот ліворуч, чим порушила вимоги п. 2.3Б, 14.6А ПДР України. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вказаною постановою провадження у праві про притягнення ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП, на підставі п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП.
Автомобіль марки НОNDA ACCORD, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них згідно з пунктом 9 частини першої вказаної статті належить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу VOLKSWAGEN VENTO, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 , станом на 29 червня 2018 року застрахована в ПрАТ Страхова компанія «Провідна» за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/1885990 від 07 лютого 2018 року.
Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 7697/П/2017 від 13 серпня 2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля HONDA ACCORD, державний номер НОМЕР_1 , становить 58672,72 грн.
ПрАТ СК "Провідна" відповідно до умов договору страхування виплатило власнику транспортного засобу HONDA ACCORD, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 58672,72 грн, на підставі постанови Татарбунарського районного суду Одеської області від 23.07.2018 року та заяви ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування від 29.06.2018 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 0047649 від 26 жовтня 2018 року та № 053299 від 04 грудня 2018 року.
Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь безпідставно отримані грошові кошти, сплачені позивачем у якості страхового відшкодування на користь відповідачки, як особи потерпілої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 29336,26 грн, посилаючись на те, що після виплати відповідачу страхового відшкодування у розмірі 58672,72 грн, встановлено, що ОСОБА_2 - також визнано винною в даному ДТП, що підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2018 року по справі № 522/17923/18, про що остання не повідомила ПрАТ СК «Провідна». Оскільки, ПрАТ СК «Провідна» здійснило страхове відшкодування за пошкодження - автомобіля HONDA ACCORD, державний номер НОМЕР_1 , в розмірі 56672,72 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 0047649 від 26 жовтня 2018 року та № 053299 від 04 грудня 2018 року, то сума, яка підлягає поверненню відповідачем як безпідставно набута становить 29336,26 грн (58 6772,72 грн/2).
Главою 83 ЦК України врегульовані відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
Яз зазначалося вище, постановою Приморського районного суду міста Одеси від 11 жовтня 2018 року провадження у праві про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Суд першої інстанції, врахувавши правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18318/16, постанові від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, надавши оцінку поданим учасниками справи доказам зробив обґрунтований висновок про те, що факт не притягнення відповідачки ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, не є підставою для звільнення її від цивільної відповідальності, оскільки провадження у справі закрито з не реабілітуючих підстав, а у зв'язку з пропуском строку притягнення особи до адміністративної відповідальності. Зібраними у справі доказами підтверджено наявність вини обох водіїв у заподіянні автомобілю HONDA ACCORD, держаний номер НОМЕР_1 , механичних пошкоджень, факт чого відповідачкою ОСОБА_2 в ході розгляду справи судом, не спростовано.
Доводи апеляційної скарги про те, що постановою Приморського районного суду міста Одеси від 11 жовтня 2018 року не було визнано вини ОСОБА_2 , справу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, закрито у зв'язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».
Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18).
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів,як то передбачено статтею 81 ЦПК України і є його процесуальним обов'язком, щодо відсутності вини ОСОБА_2 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29 червня 2018 року,із клопотанням про призначення судової автотехнічної експертизи останняне зверталася, суд же відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вчинення 29 червня 2018 року ДТП відбулося внаслідок спільної вини обох водіїв та відповідно дійшов правильних висновків, що розмір заподіяної шкоди, визначеної у звіті про визначення вартості матеріального збитку, підлягає поділу порівну.
Висновок Науково-консультативної ради при Вищому Адміністративному суді України від 07.11.2017 року, на який посилається відповідач не може бути взятий до уваги, оскільки
має суто рекомендаційний характер та не має силу закону.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанцією відповідачкою не спростовано правильність даного висновку суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині.
В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Саратського районного суду Одеської області від 31 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28 квітня 2023 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
Н.В. Стахова