18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
25 квітня 2023 року Справа № 925/1232/22
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від позивача - Шимановський А.В. - адвокат,
від відповідача - Кучер Ю.В. - адвокат,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи - підприємця Ласкавого Володимира
Олексійовича, с. Журавка, Городищенський район, Черкаська
область,
до фізичної особи - підприємця Слабенка Костянтина Петровича,
м. Черкаси,
про стягнення 152 937 грн. 53 коп. збитків та усунення перешкод в
користуванні майном
До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся фізична особа - підприємець Ласкавий Володимир Олексійович до фізичної особи - підприємця Слабенка Костянтина Петровича, про стягнення з відповідача 152 937 грн. 53 коп. збитків (упущеної вигоди) та усунення перешкоди в користуванні орендованим приміщенням шляхом зобов'язання фізичної особи - підприємця Слабенка Костянтина Петровича забезпечити безперебійне електропостачання.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23 листопада 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 05 січня 2023 року.
Ухвалою суду від 05 січня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 09 лютого 2023 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 09 лютого 2023 року суд відклав розгляд справи по суті на 11 год. 00 хв. 28 лютого 2023 року.
28 лютого 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив суд повернутися до стадії підготовчого провадження та продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву.
В судовому засіданні, яке відбулося 28 лютого 2023 року суд, розглянувши клопотання відповідача, керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 119, ст. 177, 181-184, 207, 234, 235 ГПК України ухвалив: повернутися до стадії підготовчого провадження та продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів. Продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 28 лютого 2023 року. Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив до 07 березня 2023 року. Встановити відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив до 17 березня 2023 року. Оголосити перерву в судовому засіданні до 11 год. 00 хв. 28 березня 2023 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 28 березня 2023 року суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 10 год. 00 хв. 25 квітня 2023 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та вказував, що договору оренди від 01 лютого 2022 року за №5/02/2022 між сторонами укладено не було.
Крім того, ні узгодженої схеми місця розташування орендованої площі, ні акту прийому-передачі об'єкту оренди позивачем до позову не надано.
Додаткова угода від 22 серпня 2022 року до договору оренди №5/02/2022 від 01 лютого 2022 року є також неукладеною.
Отже, договір оренди не породжує жодних прав та обов'язків для сторін даної справи.
Разом з тим, відповідач вказує, що 01 вересня 2021 року між фізичною особою - підприємцем Ільченко Людмилою Яківною та позивачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення №5\09\21, предметом якого була оренда нежитлового приміщення ТЦ “Хрещатик”, площею 21,8 кв.м.
Відповідно до п. 3.2. договору строк оренди складає 12 місяців.
Згідно вказаного договору оренди позивач користувався частиною нежитлового приміщення, яке на праві власності належить фізичній особі - підприємцю Ільченко Л.Я.
Оскільки строк дії договору оренди №5\09\21 закінчився 01 вересня 2022 року, то 09 вересня 2022 року головою правління ОК ТЦ “Хрещатик” Слабенко К.П. було пред'явлено вимогу позивачу про звільнення займаної площі до 11 вересня 2022 року.
Позивач не надав суду належного та допустимого доказу в обґрунтування розміру упущеної вигоди.
Відповідач не вчиняв перешкод в період дії договору оренди позивача з фізичною особою - підприємцем Ільченко Л.Я. у здійсненні позивачем підприємницької діяльності, доказів наявності протилежного позивачем не надано.
Також, позивачем не надано доказів про наявність фізичної можливості відключати постачання електроенергії в конкретній частині ТЦ “Хрещатик”, зокрема, на орендованому позивачем об'єкті.
Разом з тим, згідно відповіді ОК “ТЦ “Хрещатик” фізична особа - підприємець Слабенко К.П. чи інші співвласники приміщень в ТЦ “Хрещатик” не мають технічної можливості відключити/відновлювати електроживлення в усьому торговельному чи його окремих приміщеннях.
Вимога про усунення перешкод в користуванні орендованим приміщенням шляхом зобов'язання відповідача забезпечити безперебійне електропостачання є необґрунтованою та безпідставною, оскільки між сторонами на даний час відсутні будь-які правовідносини.
Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач вказував, що з доказів наданих позивачем до позовної заяви, можна зробити висновок, що між фізичною особою - підприємцем Ласкавим В.О. та фізичною особою - підприємцем Слабенком К.П. здійснювались господарські відносини, а саме:
у п. 8 договору зазначені особисті дані Слабенка К.П. та реквізити для сплати оренди;
на додатковій угоді до договору №5/02/2022 р. від 01 лютого 2022 року у п. 6 стоїть печатка та підпис фізичної особи - підприємця Слабенка К.П.;
у попередженні від 09 вересня 2022 року про закінчення строку договору оренди стоїть підпис та ініціали фізичної особи - підприємця Слабенка К.П.
До цих доказів також позивач надав копії рахунку-фактури та платіжних квитанцій про оплату орендованого приміщення за 2022 рік.
Відповідач виставляв позивачу рахунок за оренду приміщення, а позивач їх сплачував. Відповідач приймав таку оплату та не повертав її позивачу.
Отже, у даному випадку, були вчинені конклюдентні дії зі сторони відповідача, якими він підтвердив факт укладання договору оренди з фізичною особою - підприємцем Ласкавим В.О.
Стаття 205 ЦК України допускає різні форми зовнішнього вияву волі (волевиявлення): словами (усно), письмовим актом, поведінкою особи.
В постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/1163/17 зазначено, що схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, передача транспортних засобів, зняття їх з обліку із наданням усіх необхідних документів та прийняття часткової або повної оплати за спірними договорами).
На підставі викладеного, позивач вважає доведеним, що відповідач своїми діями підтвердив факт укладання договору оренди №5/02/2022 від 01 лютого 2022 року між ним та фізичною особою - підприємцем Ласкавим В.О.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач, зокрема, вказував, що у п. 8 спірного договору оренди вказані дані фізичної особи - підприємця Слабенка К.П., які не є особистими даними особи. РНОКПП фізичної особи - підприємця Слабенка К.П., так само як і адреса реєстрації фізичної особи - підприємця наявні в загальному доступі.
Крім наданих позивачем копій рахунків-фактур від 15 квітня 2022 року, 02 червня 2022 року, 05 липня 2022 року, 05 серпня 2022 року, 24 березня 2022 року, 15 травня 2022 року, також наявний рахунок-фактура від 14 січня 2022 року, який виставлявся до 01 лютого 2022 року.
В зазначених рахунках-фактури міститься посилання на договір ДГ-0000007 (04 лютого 2022 року), який не відповідає номеру та даті договору оренди №5/02/2022 від 01 лютого 2022 року.
Згідно бухгалтерської довідки від 01 серпня 2022 року грошові кошти в сумі 46 075,00 грн. ФОП Слабенко К.П. передані ФОП Ільченко Л.Я.
Тобто грошові кошти, що були сплачені на рахунок фізичної особи - підприємця Слабенка К.П. за оренду приміщення ФОП Ласкавим В.О. в період з 14 січня 2022 року до 05 серпня 2022 року, були передані ФОП Ільченко Л.Я., з якою і був укладений договір оренди від 01 вересня 2021 року №5/09/21.
Вказана в бухгалтерській довідці сума відповідає розміру орендної плати, сплаченої позивачем за період з 14 січня 2022 року по 05 серпня 2022 року відповідно до рахунків-фактури (7085,00+7085,00+3550,00+3550,00+3550,00+7085,00+7085,00+7085,00=46075,00 грн.).
Доводи позивача, що відповідач не повертав безпідставно отримані грошові кошти за орендну плату спростовуються вказаними вище письмовими доказами.
Відповідач не вчиняв жодних конклюдентних дій, якими він підтвердив би факт укладення договору оренди з фізичною особою - підприємцем Ласкавим В.О.
В зв'язку з чим, відповідач просив суд у позові відмовити.
В судовому засіданні, яке відбулося 25 квітня 2023 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1232/22.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що 01 лютого 2022 року між сторонами було укладено договір оренди частини нежитлового приміщення за №5/02/2022 р, яке розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. О. Дашковича, 19.
Відповідно до п.3.2 договору строк оренди складає 12 місяців з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі об'єкта оренди. Строк оренди може бути переглянутий за згодою сторін.
Пунктом 3.3 договору визначено, що розмір орендної плати за площу, що орендується складає 7 085 грн. 00 коп.
Позивач своєчасно сплачував орендну плату.
26 серпня 2022 року позивач отримав від відповідача проект додаткової угоди до договору оренди №5/02/2022 р. від 01 лютого 2022 року. У додатковій угоді було зазначено наступне:
1. З 23 вересня 2022 року встановити плату за орендну в розмірі 26 095.00 грн., виходячи з розрахунку 850,00 грн. за 1 кв.м. площі 30,7 кв.м. З 23 вересня 2022 року встановити плату за орендну в розмірі 19 200,00 грн., виходячи з розрахунку 500,00 грн. за 1 кв.м. площі 38.4 кв.м. Загальна сума плати за оренду становить 45 295,00 грн.
2. Додаткова угода розпочинає свою дію з 23 вересня 2022 року.
3. Загальна орендована площа становить 69,1 кв.м.
Оскільки позивач відмовився укладати додаткову угоду на умовах відповідача, то з 01 вересня 2022 року на об'єкті оренди було відключено електроенергію.
Даний факт був зафіксований в присутності працівників поліції щоденно протягом періоду з 01 вересня 2022 року до 18 вересня 2022 року. Про що свідчить відповідь на адвокатський запит від 08 листопада 2022 року.
Позивач вважає, що відключення електроенергії на орендованій площі було здійснено відповідачем навмисно.
У зв'язку з відсутністю електроенергії в приміщенні орендованому позивачем згідно договору оренди частини нежитлового приміщення від 01 лютого 2022 року №5/02/2022 р., останньому було завдано відповідачем збитки.
Станом на 25 жовтня 2022 року через відсутність електропостачання на об'єкті оренди позивач поніс втрати в розмірі 467 309 грн. 15 коп., про що свідчить довідка про обіг грошових коштів та середньоденний заробіток торгової точки фізичної особи - підприємця Ласкавого В.О. за період січень-серпень 2022 року.
Розмір заявлених позивачем до стягнення збитків в період з 01 вересня 2022 року по 18 вересня 2022 року становить 152 937 грн. 53 коп.
Також позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні орендованим приміщенням шляхом зобов'язання фізичної особи - підприємця Слабенка Костянтина Петровича забезпечити безперебійне електропостачання.
В матеріалах справи знаходиться копія договору оренди частини нежитлового приміщення від 01 лютого 2022 року №5/02/2022 р. між фізичною особою - підприємцем Слабенком Костянтином Петровичем (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Ласкавим Володимиром Олексійовичем (орендар).
Предметом вказаного правочину відповідно до п. 1.1. - 1.4 є строкове платне користування (оренда) нерухомого майна - частина нежитлового приміщення торговельного центру “Хрещатик”, що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. О.Дашковича, 19 для використання під комерційну діяльність. Площа орендованої рекламної площі - 21, 8 кв.м., стан об'єкта оренди - придатний для використання за призначенням, місце розташування орендованої площі узгоджується до підписання цього договору і чітко визначається на схематичному плані ТЦ “Хрещатик”. Узгоджена схема місця розташування є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 2.1. вказаного договору об'єкт оренди передається орендодавцем та приймається орендарем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі (надалі - Акт), який є невід'ємною частиною договору оренди і підписання якого свідчить про фактичну передачу об'єкта орендареві в користування на умовах, викладених в договорі оренди.
Відповідно до п. 3.1. вказаного вище договору, він набуває чинності з моменту сплати авансового платежу, згідно п. 3.5. договору оренди та підписання акту прийому-передачі.
Копія вказаного вище договору не містить підпису фізичної особи - підприємця Слабенка Костянтина Петровича.
Також в матеріалах справи знаходиться копія додаткової угоди від 22 серпня 2022 року до договору оренди №5/02/2022 р. від 01 лютого 2022 року (а.с.14).
Копія додаткової угоди до договору оренди не містить підпису орендаря (позивача).
Судом враховано, що, питання укладення договору, його форми та визначення моменту укладення передбачені у загальній частині ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 793 - 795 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п'ять років.
Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 793 цього Кодексу, якщо договір, укладений за результатами електронного аукціону, предметом якого є майно державної або комунальної власності.
Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3).
Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (п. 1).
Згідно положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч. 1). Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (ч. 2).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2). Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч. 3). Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч. 4).
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч. 3).
Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч. 2). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч. 3).
Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2). Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ч. 3).
Отже, нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.
Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.
Незалежно від того чи документ викладений на папері чи в електронному документі, він повинен бути підписаний.
Крім того, сторони можуть домовитись укласти договір у певній формі, тоді він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.
Пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору, вона повинна бути відправлена від сторони, яка пропонує укласти договір, а також виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Договору оренди частини нежитлового приміщення від 01 лютого 2022 року №5/02/2022 р. з підписом відповідача матеріали справи не містять.
Додаткову угоду від 22 серпня 2022 року до договору всіма сторонами правочину також не підписано.
Акту прийому-передачі майна між сторонами не підписано.
Доводи позивача стосовно того, що відповідачем вчинялися конклюдентні дії, якими він підтвердив факт укладання договору оренди №5/02/2022 від 01 лютого 2022 року з фізичною особою - підприємцем Ласкавим В.О. суд відхиляє, оскільки оплачені позивачем рахунки-фактури (а.с.142-144) не містять посилання на вказаний договір.
У зазначених рахунках-фактурах міститься посилання на договір ДГ-0000007 (04.02.22), який сторонами суду надано не було.
Правовідносини, що виникли між позивачем та фізичною особою - підприємцем Ільченко Людмилою Яківною на підставі договору від 01 вересня 2021 року за №5\09\21, предметом якого була оренда нежитлового приміщення ТЦ “Хрещатик”, площею 21,8 кв.м. не є предметом розгляду по даній справі, а тому відповідні докази судом до уваги не приймаються.
Отже, суд дійшов висновку, що договір оренди частини нежитлового приміщення від 01 лютого 2022 року за №5/02/2022 р. є неукладеним правочином, і судом не приймаються до уваги зміст його умов.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
У відповідності з ч. 2 названої норми Закону, під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Водночас, судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до положень частини другої ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 ГК України).
Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто, відповідно до ГПК України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Судом враховано, що позивачем заявлено вимогу про стягнення саме збитків (упущеної вигоди), у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, а не шкоди в деліктних зобов'язаннях.
Оскільки вищевказаний договір є неукладеним, він не породжує жодних прав та обов'язків для сторін, то позивач не довів протиправної поведінки відповідача, збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.
Отже, підстав для стягнення з відповідача 152 937 грн. 53 коп. збитків (упущеної вигоди) немає.
Також оскільки право оренди у позивача за договором від 01 лютого 2022 року за №5/02/2022 р. не виникло і права позивача відповідачем не порушено, а тому підстав для задоволення вимоги про усунення перешкоди в користуванні майном немає.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд покласти на позивача судові витрати.
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:
розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 3. договору про надання правової допомоги від 27 лютого 2023 року за №252 укладеного між відповідачем та адвокатом Кучер Ю.В. за правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 10 000,00 грн.
Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт. Гонорар адвоката може оплачуватися на будь-якому етапі виконання даного договору. Клієнт може здійснити адвокатові оплату за послуги, які будуть надані у безготівковому порядку на рахунок адвоката або готівкою.
Станом на момент ухвалення судом рішення відповідачем вже було сплачено адвокату частину гонорару в розмірі 6 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера від 27 лютого 2023 року.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, прийнятий правовий висновок про те, що адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, оскільки розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Договір про надання правової допомоги від 27 лютого 2023 року за №252 укладений між фізичною особою - підприємцем Слабенком Костянтином Петровичем
та адвокатом Кучер Юлією Вікторівною містить положення про фіксовану суму гонорару у розмірі 10 000,00 грн., а отже, детального опису робіт та послуг, виконаних адвокатом у рамках надання професійної правничої допомоги по справі не потребує.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).
При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
За ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року “Лавентс проти Латвії” (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах “Ніколова проти Болгарії” та “Єчюс проти Литви”, пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі “East/West” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Від позивача не надходило до суду жодних заяв (заперечень) щодо неспівмірності витрат відповідача на послуги адвоката, а також не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідача, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ч.4 ст.129 ГПК України.
Матеріали справи не містять доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності із значенням справи для відповідача, ціни позову, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі розміру гонорару адвоката.
З урахуванням положень п.1 ч.2 ст.126 ГПК України для розподілу витрат на професійну правничу допомогу враховується вартість наданих послуг, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Таким чином з позивача підлягає стягненню 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Ласкавого Володимира Олексійовича, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь фізичної особи - підприємця Слабенка Костянтина Петровича, АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 - 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 01 травня 2023 року.
Суддя А.В.Васянович