вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"20" квітня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/966/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши справу за первісним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд"
про стягнення заборгованості в сумі 235 951, 79 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд"
до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
про стягнення заборгованості в сумі 3 198, 72 грн.
Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Державне підприємство "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" про стягнення заборгованості в сумі 235 951,79 грн, з яких 142 842, 59 - пені та 93 109, 20 - штрафу.
Ухвалою суду від 23.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 22.12.2022.
22.12.2022 до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 980 433, 72 грн, з яких 977 235, 00 грн - основна сума, 880, 03 грн - інфляційних втрат та 2 318, 69 грн - 3% річних.
Також, 22.12.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому представником зазначено, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки через обставини непереборної сили товариство підлягає звільненню від відповідальності за несвоєчасну поставку.
Окрім того, 22.12.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Зокрема вказано, що товариство вживало всіх заходів, з метою належного виконання умов договору та з огляду на те, що штраф та пеня є безпідставним, необгрунтованим, неспівмірним з вчиненим порушенням, беручи до уваги намір добросовісно виконати зобов'язання, а також фактичне виконання зобов'язання за договором, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу разом) до 10 000, 00 грн.
Ухвалою суду від 22.12.2022 розгляд справи відкладено на 17.01.2023.
Ухвалою суду від 04.01.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 980 433, 72 грн для спільного розгляду з первісним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" про стягнення заборгованості в сумі 235 951,79 грн. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Підготовче засідання призначено на 17.01.2023.
Ухвалою суду від 17.01.2023 підготовче провадження відкладено на 02.02.2023.
Також, ухвалою суду від 17.01.2023 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 941, 31 грн, застосувавши коефіцієнт 0,8 для пониження ставки судового збору відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір".
02.02.2023 на адресу суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому представником вказано, що здійснено часткову оплату суми основного борг, а щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних просить відмовити повністю.
Також, 02.02.2023 на адресу суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" надійшла відповідь на відзив на первісну позовну заяву. Представником зазначено, що стороною відповідача за первісним позовом не надано жодних пояснень як форс-мажорні обставини вплинули на спроможність виконувати умови договору, відсутні докази, що військові дії вплинули на логістику, збереження товарів на складах, втрати товару чи якісь інші наслідки. Вказує, що ТОВ "Легіон Трейд" є товариством, яке знаходиться у місті Дніпро, дана територія не перебуває під окупацією. Зазначає, що посилання на загальний лист Торгово-промислової Палати від 28.02.2022 не є достатнім для підтвердження впливу форс-мажорних обставин на спроможність виконати умови договору, оскільки сторона повинна довести вплив даного форс-мажору на конкретні договірні зобов'язання.
В судовому засіданні 02.02.2023 оголошено перерву до 21.02.2023.
13.02.2023 на адресу суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" надійшли заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Зазначено, що розмір штрафних санкцій заявлених у позовній заяві здійснювався відповідно до погоджених умов договору та з дотриманням вимог ст. 231 ГК України, а отже з урахуванням принципу пропорційності та балансу інтересів сторін справи.
Ухвалою суду від 21.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/966/22 на 30 днів до 04.04.2023 включно. Підготовче засідання відкладено на 14.03.2023.
Ухвалою суду від 14.03.2023 провадження у справі №918/966/22 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 980 433, 72 грн в частині стягнення основного боргу в сумі 977 235, 00 грн закрито. Підготовче засідання відкладено на 04.04.2023.
Ухвалою суду від 04.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.04.2023.
Представник позивача за первісним позовом у судове засідання 20.04.2023 не з'явився, однак 20.04.2023 надійшла заява щодо проведення судового засідання за їх відсутності. Зазначено, що позовні вимоги первісного позову підтримує в повному обсязі, у задоволенні вимог зустрічного позову просить відмовити повністю.
Відповідач у судове засідання 20.04.2023 також не з'явився, однак 20.04.2023 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд відхиляє заяву про відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Явка представників сторін у судове засідання з розгляду справи по суті 20.04.2023 обов'язковою не визнавалася.
За таких обставин, зважаючи на обмеженість процесуального строку розгляду справи по суті, господарський суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Cуд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
02 лютого 2022 року Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (Замовник, Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" (Постачальник, Товариство) укладено договір поставки №53-122-01-22-11749 (надалі - Договір), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до Договору).
Згідно з умовами пункту 2.2. Договору, загальна сума договору (вартість продукції) становить 1 330 117, 20 гривень.
Відповідно до п. 3.1 Договору Сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником в строк по 28.02.2022 року. Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК" "Енергоатом".
Пунктом 4.2. Договору визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до даного Договору).
Згідно з умовами пункту 8.1. Договору, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.
Згідно з положеннями пункту 8.3. Договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) (ВК-2) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2021.
Відповідно до п. 8.4. Договору сторони погодили, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.
Пунктом 9.1. Договору передбачено обов'язок Постачальника сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочки, а за прострочку поставки на строк понад тридцять днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми непоставленого товару.
Відповідно до пункту 6.2. Договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
Відповідно до п. 12.1. Договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплений печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 30.12.2022 р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтиском печаток.
При виконанні Договору сторони уклали 3 додаткових угоди.
Поставка продукції за договором на суму 48 682, 08 грн відбулася 29.04.2022, що підтверджується у видатковій накладній №152 від 22.04.2022.
Поставка на суму 1 185 402, 36 грн відбулась 22.09.2022, що підтверджується видатковою накладною №347 від 21.09.2022.
Відповідно до умов вказаного Договору предметом є поставка сортового металопрокату, яка передбачена у специфікації. Специфікація містить інформацію про код товару згідно УКТ ЗЕД, найменування товару, виробника товару, кількість та ціну. Специфікацію налічує 53 позиції.
З вказаних 53 позиції - продукція, у якої країною виробником є росія, загальна вартість вказаної продукції російського виробника становить 670 023, 00 грн.
15.07.2022 Товариство звернулось з листом №826 з пропозицією замінити продукцію виробником якої є росія на аналогічну продукцію інших виробників.
За наслідками розгляду даного листа 07.09.2022 укладено додаткову угоду №3 до Договору у якій сторони внесли зміни лише до специфікації.
Кабінетом Міністрів України 09.04.2022 прийнято постанову №426 "Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації" У тексті постанови зазначено про те, що постанова набирає чинності з моменту її публікації. Дану постанову опубліковано у газеті "Урядовий кур'єр" 11.04.2022. Тобто, постанова вступила в дію та заборонила ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації.
Таким чином період, на який нараховується пеня в частині вартості товару виробником якого є росія, є період з 01.03.2022 по 10.04.2022.
Період нарахування пені за прострочення обов'язку вчасної поставки на суму 670 026, 00 грн є період з 01.03.2022 по 10.04.2022, тобто 41 день, та становила 27 471, 07 грн.
Період нарахування пені за прострочення обов'язку вчасної поставки продукції на суму 660 091, 20 грн є період з 01.03.2022 по 28.04.2022, тобто 59 днів, так як поставка продукції на суму 48 682, 08 грн відбулась 29.04.2022, що підтверджується видатковою накладною №152 від 22.04.2022 (підписана 29.04.2022). Таким чином пеня становила 38 945, 38 грн.
Період нарахування пені за прострочення обов'язку вчасної поставки продукції на суму 611 409, 12 грн є період з 29.04.2022 по 31.08.2022, тобто 125 днів, та становила 76 426, 14 грн.
Зважаючи на умови пункту 9.1 Договору, підприємство нарахувало пеню за прострочення поставки, яка складає 142 842, 59 грн, та штраф в розмірі 93 109, 20 грн Загальна сума пені та штрафу складає 235 950, 79 грн.
Сторони погодили у пункті 9.2. що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1 Договору становить 3 (два) роки.
Пунктом 9.4 Договору передбачено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.
Покликаючись на пункти 9.1. Договору позивач за первісним позовом нарахував відповідачу пеню у сумі 142 842, 59 грн та штраф 93 109, 20 грн.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.
Стосовно вимог первісного позову слід зазначає наступне.
За приписами ст.ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. ч.1,2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Водночас штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Також, Верховний Суд у постановах від 20.09.2020р. у справі №916/1777/19 та від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 вказав, що за змістом положень ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписами ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), а за порушення строків зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять пнів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до п. 9.1 Договору поставки передбачено обов'язок постачальника сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення. А за прострочку поставки на строк понад тридцять днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми непоставленого товару.
Згідно п. 3.1 Договору, продукція поставляється постачальником замовнику у строк по 28.02.2022 року.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, відповідачем за первісним позовом поставлено товар позивачу, однак із простроченням.
Період нарахування пені за прострочення обов'язку вчасної поставки на суму 670 026, 00 грн є період з 01.03.2022 по 10.04.2022, тобто 41 день, яка становила 27 471, 07 грн.
Період нарахування пені за прострочення обов'язку вчасної поставки продукції на суму 660 091, 20 грн є період з 01.03.2022 по 28.04.2022, тобто 59 днів, так як поставка продукції на суму 48 682, 08 грн відбулась 29.04.2022, що підтверджується видатковою накладною №152 від 22.04.2022 (підписана 29.04.2022). Таким чином пеня становила 38 945, 38 грн.
Період нарахування пені за прострочення обов'язку вчасної поставки продукції на суму 611 409, 12 грн є період з 29.04.2022 по 31.08.2022, тобто 125 днів, та становила 76 426, 14 грн.
Штраф у розмір 7% нараховується на усю суму договору та вважається простроченим 30.03.2022 та становить (1 330 117, 20 грн *7% ) 93 109, 20 грн.
Зважаючи на умови пункту 9.1 Договору, підприємство нарахувало пеню за прострочення поставки, яка складає 142 842, 59 грн, та штраф в розмірі 93 109, 20 грн Загальна сума пені та штрафу складає 235 950,79 грн.
Перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок пені та штрафу, суд зазначає, що він відповідає вищевказаним положенням законодавства, а також умовам договору і є арифметично вірним.
Водночас, відповідачем за первісним позовом заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу разом) до 10 000, 00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З огляду на викладене, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Приписи ст. 225 ГК України конкретизують, що саме належить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Згідно ч. 5 ст. 225 ГК України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності.
Водночас, позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Також, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17.
Як встановлено судом, що позивачем за первісним позовом не доведено понесення збитків, пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором.
При цьому, пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом.
Окрім того, відповідач за первісним позовом просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення позивачем пені до 10 000,00 грн, посилаючись на форс-мажорні обставини, надаючи лист від Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Суд зазначає, що саме лише посилання на наявність форс-мажорних обставин не ставить у пряму залежність неможливість виконання ним зобов'язання за договором. Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов'язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.
Враховуючи, що відповідачем не надано належних доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором, а також доказів причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, не подано належних доказів, що внаслідок введення воєнного стану на території України відповідач не міг у повному обсязі здійснювати господарську діяльність, отримувати дохід і введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання зобов'язань щодо здійснення оплати за договором, суд вважає про необгрунтованість доводів Товариства щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини.
Враховуючи вище викладене, клопотання ТОВ "Легіон Трейд" про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу) слід задоволити частково та зменшити розмір пені та штрафу на 30%.
Таким чином, задоволенню підлягає вимога позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом про стягнення 99 989, 81 грн - пені та 65 176, 44 грн - штрафу, а в іншій частині вимог про стягнення пені та штрафу слід відмовити.
Щодо вимог зустрічного позову суд зазначає наступне.
Згідно умов Договору поставки № 53-122-01-22-11749 від 02.02.2022 постачальником було поставлено ВП "РАЕС" товар на загальну суму 871 578,00 грн. В свою чергу покупцем (відповідач за зустрічним позовом) здійснено оплату за товар із порушенням строків оплати. Тому Товариством з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" нараховано заборгованість в розмірі 977 235, 00 грн основного боргу, 880, 03 грн інфляційних втрат та 2 318, 69 грн 3% річних.
Згідно п. 6.1 Договору (зі змінами) сторони узгодили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на продукцію СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".
Відповідно до пункту 6.2. Договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
Пунктом 7.1 СОУ НАЕК 038:2021 Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії передбачено, що роботи з вхідного контролю виконуються в строк до 30 робочих днів.
Поставка частини продукції на суму 48 682, 08 грн з ПДВ здійснено 22.04.2022, що підтверджується видатковою накладною №152, ярлик оформлено 05.05.2022 року. Строк оплати настав 19.06.2022 (вихідний), а тому в силу закону порушення зобов'язання з оплати відбулось 21.06.2022.
Поставку іншої частини продукції на суму 1 185 402, 36 з ПДВ здійснено 21.09.2022, що підтверджено видатковою накладною №347, ярлик оформлено 06.10.2022, 11.10.2022 та 13.10.2022. Строк оплати за дану продукцію настав 27.11.2022 (вихідний), а тому в силу закону порушення з оплати відбулось 29.11.2022.
Оплата за продукцію на суму 48 682, 08 грн здійснена в наступному порядку: 07.09.2022 - 8 251, 20 грн (платіжне доручення №10867) та 07.09.2022 - 40430, 88 грн (платіжне доручення №10869).
Оплата за продукцію на суму 1 185 402, 36 грн по видатковій накладній №347 здійснена частково - в сумі 208 167, 36 грн: 13.12.2022 - 195 706, 56 грн (платіжне доручення №14810); 13.12.2022 - 1 992, 80 грн (платіжне доручення №14801); 13.12.2022 - 3996, 00 грн (платіжне доручення №14806); 13.12.2022 - 3 540, 00 грн (платіжне доручення №14804).
Всього заборгованість на день подання позову становила 977 235, 00 грн.
Ухвалою суду від 14.03.2023 в частині стягнення основного боргу в сумі 977 235, 00 грн закрито, у зв'язку зі сплатою суми боргу відповідачем за зустрічним позовом.
Таким чином, вимоги зустрічного позову становлять 880, 03 грн - інфляційних втрат та 2 318, 69 грн - 3% річних.
Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України відповідач за зустрічним позовом є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Перевіривши правильність здійснених позивачем обрахунків суд констатує, що останні є арифметично вірними, ґрунтуються на приписах чинного законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, підлягають задоволенню.
Зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 880, 03 грн - інфляційних втрат та 2 318, 69 грн - 3% річних.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За результатами розгляду спору та з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що первісний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" підлягає задоволенню частково у розмірі 99 989, 81 грн - пені та 65 176, 44 грн - штрафу, а в іншій частині вимог про стягнення пені та штрафу слід відмовити.
Позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" підлягають задоволенню у розмірі 880, 03 грн - інфляційних втрат та 2 318, 69 грн - 3% річних.
Суд вважає можливим провести в порядку ч. 11 ст. 238 ГПК України зустрічне зарахування стягнутих грошових сум та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" сплатило 3 539, 26 грн судового збору за подання первісного позову. Інших витрат заявлено не було.
Зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" сплачено судового збору за подання зустрічного позову 14 706, 50 грн. Ухвалою суду від 17.01.2023 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 941, 31 грн, застосувавши коефіцієнт 0,8 для пониження ставки судового збору відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір". Відтак, сума судового збору становила 11 765, 20 грн.
Враховуючи, що сума основного боргу в розмірі 977 235, 00 грн за зустрічним позовом сплачена, позивач за зустрічним позовом має право звернутись до суду із заявою про повернення судового збору в сумі 11 726, 82 грн. Решта судового збору 38, 38 грн підлягає стягненню на користь позивача за зустрічним позовом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є наслідком виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Таким чином, сума судового збору, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" має відшкодувати Державному підприємству Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" за подання первісного позову становить 3 539, 26 грн.
Відповідно до положень частини 11 статті 238 ГПК України, суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування сум судового збору присуджених до стягнення з обох сторін та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму судового збору.
Таким чином, суд стягує з Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 500, 88 грн.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" (49125, місто Дніпро, вул. Марії Лисиченко, буд.11, кв. 28, код ЄДРПОУ 37070162) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34403, Рівненська обл. м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) - 99 989 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 81 коп. - пені, 65 176 (шістдесят п'ять тисяч сто сімдесят шість) грн 44 коп. - штрафу та 3 539 (три тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн 26 коп. судового збору.
3. Відмовити в задоволенні первісного позову в частині стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - 42 852 грн 77 коп. - пені, 28 196 грн 94 коп. - штрафу.
4. Зустрічний позов задовольнити.
5. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська,3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" (49125, місто Дніпро, вул. Марії Лисиченко, буд.11, кв. 28, код ЄДРПОУ 37070162) - 880 (вісімсот вісімдесят) грн 03 коп. - інфляційних втрат, 2 318 (дві тисячі триста вісімнадцять) грн 69 коп. - 3% річних, 38 (тридцять вісім) грн 38 коп. - судового збору.
6. Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд" (49125, місто Дніпро, вул. Марії Лисиченко, буд.11, кв. 28, код ЄДРПОУ 37070162) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34403, Рівненська обл. м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) - 161 967 (сто шістдесят одна тисяча дев'ятсот шістдесят сім) грн 53 коп. - заборгованості та 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн 88 коп. - судового збору.
8. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01 травня 2023 року.
Суддя А.М. Горплюк