вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
28.04.2023 Справа № 917/271/23
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою фізичної особи підприємця Харченко Галини Михайлівни, ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 )
до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ «БАГАЧАНСЬКИЙ», код ЄДРПОУ 03770201 (37812, Полтавська область, Лубенський район, село Покровська Багачка, вул. Шкільна, будинок, 1)
про стягнення 77 575,26 грн. грн.,
без виклику представників сторін
Фізична особа підприємець Харченко Галина Михайлівна звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ «БАГАЧАНСЬКИЙ» про стягнення 77 575,26 грн. заборгованості по Договору постачання № 3 від 08.01.2014 р., з яких: 60 078,29 грн. - сума основної заборгованості, 1 754,88 грн. - 3% річних, 15 742,09 грн. - інфляційні витрати.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
З метою повідомлення учасників справи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача та отримана ним 14.03.23, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи введення воєнного стану в Україні.
Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
« 08» січня 2014 року між фізичною особою підприємцем - Харченко Галиною Михайлівною (далі за текстом Позивачем, Постачальником) та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Багачанський» (далі за текстом Відповідачем, Покупцем) було укладено договір постачання № 3 (далі за текстом ДОГОВІР) за умовами якого (п. 1.1. договору) Постачальник згідно даного Договору зобов'язується передати Покупцю товар (у тому числі: запасні частини для сільськогосподарської та автотракторної техніки, масла, супутні товари тощо, надалі - Товар) в асортименті (за номенклатурою), кількістю та цінами, що остаточно погоджуються сторонами в рахунках або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на встановлених Договором умовах.
Відповідно п. 3.1. Договору Покупець зобов'язується провести оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в строк до 5-ти календарних днів з моменту поступлення товару на склад Покупця.
Відповідно п. 4.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію у десятиденний строк з моменту надходження замовлення від Покупця.
Відповідно п. 4.2. Договору Замовлення на чергову поставку продукції здійснюється за допомогою факсимільного зв'язку або іншим способом. При цьому в замовленні повинні бути зазначені: дата, номер замовлення, номер і дата договору, найменування та кількість продукції.
Відповідно п. 4.3. Договору Поставка Товару відбувається на умовах ЕХУ - м. Хорол, згідно з Міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства в м. Хорол.
Відповідно п. 4.4. Договору Передача і приймання товару оформляється актом прийому-передачі та/або накладною.
Відповідно п. 4.5. Договору Приймання продукції по якості, кількості та комплектності здійснюється у відповідності з інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення П-б та П-7. Підтвердженням прийому товару є підпис уповноваженого представника Покупця у видатковій накладній на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно п. 4.6. Договору Право власності на товар переходить до Покупця з моменту його поставки.
Відповідно п. 4.7. Договору Право власності та ризики випадкового знищення та пошкодження (псування) товару переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару.
Як зазначає позивач, ним відповідно до умов ДОГОВОРУ поставки № 3 від « 08» січня 2014 року, було здійснено поставку Товару Відповідачу, згідно до видаткових накладних: № ЦБ73 від 17 лютого 2022 р., на загальну суму 338, 23 грн., № ЦБ83 від 21 лютого 2022 р., на загальну суму 2 79,00 грн., № ЦБ92 від 23 лютого 2022 р., на загальну суму 2 065,31 грн., № ЦБ109 від 07 березня 2022 р., на загальну суму 1 050,50 грн., № ЦБ125 від 07 березня 2022 р., на загальну суму 4 715,24 грн., № СЕ72 від 07 березня 2022 р., на загальну суму 3 902,33 грн., № ЦБ 129 від 09 березня 2022 р., на загальну суму 47 531,77 грн., № ЦБ 133 від 09 березня 2022 р., на загальну суму 195,91 грн., № ЦБ 201 від 30 березня 2022 р., на загальну суму 3907,56 грн., а разом поставлено товару на загальну суму 60 078,29 грн., з урахуванням ПДВ на суму 10 013.05 грн., проте відповідачем не було вчасно та в повному обсязі здійснено оплату за поставлений товар, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 60 078,29 грн.
У зв'язку із простроченням Відповідачем сплати за договором поставки Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 77 575,26 грн. (з яких: 60 078,29 грн. - сума основної заборгованості, 1 754,88 грн. - 3% річних, 15 742,09 грн. - інфляційні витрати).
При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
У відповідності до ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що позивачем відповідно до умов договору поставки № 3 від « 08» січня 2014 року, було здійснено поставку Товару Відповідачу, згідно до видаткових накладних: № ЦБ73 від 17 лютого 2022 р., на загальну суму 338, 23 грн., № ЦБ83 від 21 лютого 2022 р., на загальну суму 2 79,00 грн., № ЦБ92 від 23 лютого 2022 р., на загальну суму 2 065,31 грн., № ЦБ109 від 07 березня 2022 р., на загальну суму 1 050,50 грн., № ЦБ125 від 07 березня 2022 р., на загальну суму 4 715,24 грн., № СЕ72 від 07 березня 2022 р., на загальну суму 3 902,33 грн., № ЦБ 129 від 09 березня 2022 р., на загальну суму 47 531,77 грн., № ЦБ 133 від 09 березня 2022 р., на загальну суму 195,91 грн., № ЦБ 201 від 30 березня 2022 р., на загальну суму 3907,56 грн., а разом поставлено товару на загальну суму 60 078,29 грн.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарським кодексом України.
Відповідно п. 3.1. Договору Покупець зобов'язується провести оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в строк до 5-ти календарних днів з моменту поступлення товару на склад Покупця.
Відтак, з огляду на вказане, строк виконання відповідачем зобов"язання по оплаті вартості отриманого товару за вказаними видатковими накладними є таким, що настав по закінченню 5 календарних днів з моменту поступлення товару на склад Покупця.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріалами справи підтверджено, що у встановлені Договором строки Відповідач розрахунку за поставлений Товар не здійснив.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що наявність заборгованості з оплати вартості отриманого товару у вищевказаному розмірі підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості в загальному розмірі 60 078,29 грн.
Крім того, позивачем заявлені до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати вартості отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем при розгляді справи не спростовано.
Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.
Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення:
15 742,09 грн - інфляційних втрат за загальний період з березня 2022 року по січень 2023,
1 754,88 грн - 3 % річних за загальний період з 23.02.2022 року по 09.02.2023 року.
Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню річних та інфляційних, суд встановив, що розраховані позивачем розміри не перевищують розрахованих судом сум, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача річних та інфляційних за порушення грошових зобов'язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 77 575,26 грн. (з яких: 60 078,29 грн. - сума основної заборгованості, 1 754,88 грн. - 3% річних, 15 742,09 грн. - інфляційні витрати) підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ «БАГАЧАНСЬКИЙ», код ЄДРПОУ 03770201 (37812, Полтавська область, Лубенський район, село Покровська Багачка, вул. Шкільна, будинок, 1) на користь фізичної особи підприємниця Харченко Галини Михайлівни, ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) заборгованості 77 575,26 грн. (з яких: 60 078,29 грн. - сума основної заборгованості, 1 754,88 грн. - 3% річних, 15 742,09 грн. - інфляційні витрати), 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.04.23 р.
Суддя Киричук О.А.