вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
26.04.2023 Справа № 917/1354/22
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан"
про стягнення 803 649,05 грн
за участю представників:
від позивача: Сааді Р. М.; від відповідача: Євсюков Ф. Б., Боровська Н. В.
встановив:
До Господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросем" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" про стягнення 803 649,05 грн, у тому числі: 237 562,73 грн - основного боргу за договором поставки № 67572 від 10.11.2021, 152 685,62 грн - пені, 137 245,69 грн - 30% річних, 276 55,01 грн - штрафу.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.
Відповідач у відзиві (т.1, а.с.83-95) проти позову заперечує, посилаючись на те, що:
- після укладення Договору позивач та відповідач підписали специфікацію № 1 від 10.11.2021, яка відповідно до п. 2.1. Договору є невід'ємною його частиною та визначає перелік товару, що постачається, його кількість, ціну, термін та порядок поставки;
- права та/або обов'язки між позивачем та відповідачем могли виникнути тільки з 10.11.2021 щодо поставки та оплати товару, зазначеного в специфікації № 1;
- не внесення відповідачем у строк до 10.11.2021 оплати за товар, зазначений в специфікації № 1, не породжує для останнього виникнення перед позивачем боргових зобов'язань. Поставка вказаного товару, згідно видаткових накладних № № 141, 227, 633, 1209 почалась лише з 03 лютого 2022 року, обов'язок покупця щодо його оплати виникає лише після його прийняття; вказані накладні підписані відповідачем лише 30.05.2022;
- при виконанні продавцем свого зобов'язання з поставки товару достроково, у покупця не може виникнути обов'язку щодо його оплати до часу поставки товару, оскільки останній до цієї події (поставки товару) має статус кредитора, а статус боржника набуває вже виключно після виконання продавцем свого зобов'язання;
- позивач не звертався до відповідача з письмовими вимогами щодо оплати товару;
- відповідач свій обов'язок з оплати вартості товару виконав у повному обсязі, що підтверджено у акті звірки взаємних розрахунків між сторонами, підписаного 24.10.2022 у програмі «М.Е.Оос.» з обох сторін;
- нарахування штрафних санкцій є безпідставним, вони нараховані у період воєнного стану;
- розрахунки позивача курсової різниці невірні та не відповідають умовам Договору, оскільки позивач не зазначив, коли саме відбулася оплата за поставлений товар, в якій пропорції відбулася зміна курсу валюти на час оплати у порівнянні на дату підписання специфікації;
- відповідач повністю розрахувався з позивачем.
Відповідач у відзиві також зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, в сумі 100000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу за представництво в суді першої інстанції.
Позивач у відповіді на відзив від 13.12.2022 (вхід. № 9888 від 14.12.2022; т.1, а.с.126-130) повідомив, що:
- обов'язок попередньої повної оплати товару виник у відповідача з дати, вказаної у специфікації, а саме з 10.11.2021;
- надані відповідачем докази підтверджують направлення йому електронною поштою рахунків на оплату товару із зазначенням сум курсової різниці та інформацією про зміну банківських реквізитів для оплати товару;
- доводи відповідача щодо невизначеності строку виконання зобов'язань відповідача щодо оплати товару не відповідають змісту договору поставки та законодавству;
- акт звірки взаємних розрахунків не є первинним бухгалтерським документом і не може бути самостійним доказом виникнення чи припинення прав та обов'язків;
- проценти річних, пеню та штраф позивач застосував за порушення термінів оплати отриманого товару, і саме з дат, що слідують за датою фактичного отримання товару;
- посилання відповідача на форс-мажорні обставини та введення воєнного стану з 24.02.2022 не впливає на виконання ним зобов'язань, які мали бути виконанні 10.11.2021;
- заявлені відповідачем очікувані витрати на правничу допомогу в сумі 100000,00 грн за представництво інтересів у суді першої інстанції, не кореспондуються з обсягом роботи, які провів представник відповідача.
Відповідач у запереченні на відповідь (вхід. № 10386 від 29.12.2023; т.1 а.с.178-181) зокрема зазначив, що позивач не надав суду доказів, коли саме відповідачу було виставлено рахунок для здійснення оплати за товар, зазначений у специфікаціях.
Відповідач подав додаткові пояснення (вхід. № 2422 від 24.02.2023; т.1, а.с. 215-220).
Відповідач подав заяву про залучення доказів понесених судових витрат (вхід. № 4383 від 07.04.2023).
Відповідач подав заяву про залучення додаткових доказів понесених судових витрат (вхід. № 4889 від 18.04.2023).
Позивач подав заяву (вхід. № 5218 від 25.04.2023) з уточненим розрахунком.
У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (т.1 а.с.53).
Ухвалою від 01.11.2022 суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків (т.1 а.с.59-60). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (т.1 а.с.65-66).
Ухвалою від 21.11.2022 суд відкрив провадження у справі № 917/1354/22 за цим позовом, призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження у підготовче засідання та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи (т.1, а.с.67-68).
Ухвалою від 20.12.2022 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. (т.1, а.с. 166).
Ухвалою від 31.01.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (т.1 а.с.207).
Відповідно до довідки про доставку ухвали по системі “Електронний суд” позивач та відповідач 31.01.2023 отримали ухвалу суду від 31.01.2023 (т.1 а.с. 208-211).
На офіційному сайті Судової влади України 01.02.2023 суд розмістив відповідне оголошення про розгляд цієї справи (т.1, а.с.212).
Вказана ухвала також надсилалися на електронну пошту сторін, вказану ними у позові та відзиві (т.1, а.с.213).
Отже, позивач та відповідач належно повідомлені розгляд цієї справи, що також підтверджується явкою їх представників у судові засідання.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази та пояснення, що містяться в матеріалах справи, заслухані пояснення представників сторін.
У судовому засіданні 26.04.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросем" (далі - позивач, постачальник, ТОВ "Євросем") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь- Лан" (далі - відповідач, покупець, ТОВ "Промінь- Лан") укладено договір поставки № 67572 від 10.11.2021 (далі - Договір; т.1, а.с.28-30), за умовами якого сторони узгодили наступне:
-п.1.1. - у строки зумовлені договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива (надалі - товар) на умовах попередньої оплати, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити йото вартість на умовах передбачених цим договором (додаткових угод та специфікацій до нього);
-п. 2.1. - найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладання договору (підписання специфікації);
- п. 5.1. - оплата товару здійснюється в українських гривнах в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є цей договір;
- п. 5.2. - у разі, якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше ніж на 0,1% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції на момент підписання договору, то сума, належна до оплати покупцем за поставлену продукцію, підлягає коригуванню (збільшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу. Платежі за товар підлягають індексації в порядку (у спосіб), встановленому умовами цього договору;
- п. 5.3. - всі витрати по перерахуванню грошових коштів несе покупець. Товар вважається оплаченим покупцем, а грошові кошти перерахованими, у момент надходження грошей на поточний рахунок постачальника;
- п. 5.4. - покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер і дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації по договору. Якщо покупець цього не дотримується, то продавець має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця;
- п. 5.5. - у зв'язку із тим, що товар може оплачуватися покупцем не в момент укладення договору, то всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені поговором. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику, СП - сума платежу за договором, К2 - курс гривні до ЄВРО, встановлений на міжбанківському валютному ринку на дату (на час закриття торгів), що передує даті здійснення такого платежу за договором, К1 - курс гривні до ЄВРО, встановлений на міжбанківському валютному ринку України на час закриття торгів у дату, що передує даті підписання Договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Порядок індексації платежів за товар не є відповідальністю покупця або іншим правовим наслідком порушення ним свого зобов'язання.
Для показника К2 сторони використовують курс продажу банками Євро за гривні на міжбанківському валютному ринку України на час закриття торгів, інформацію про який сторони одержують із веб-сторінки (показник ASК на веб-сторінці http://minfin.com.ua/) в огляді попереднього фінансового дня. Якщо показник К2 неможливо встановити з причини непрацездатності веб-сторінки http://minfin.com.ua/, то він дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО, встановленого Національним банком України у найближчий попередній до дати платежу день.
На дату здійснення платежу за договором покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за договором покупець перераховував постачальнику гроші в оплату товару, то на дату здійснення платежу за договором покупець зобов'язується сплатити постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу.
Якщо покупець достроково повністю сплачує платіж постачальнику, то його сума визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на фактичну дату сплати такого платежу.
У випадку прострочення покупцем сплати платежу за Договором, то сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на дату повної сплати цього платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за договором.
Проіндексовані суми платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару, які покупець повинен виконати. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують вартість договору, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару. Сума індексації ціни товару (різниця між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів) є доплатою частиною ціни товару, що разом із базовими ціпами за специфікацією становлять повну ціну товару;
- п. 5.6. - при зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог;
- п. 5.7. - якщо в специфікації замість курсу гривні до ЄВРО (показник К1) буде вказаний курс гривні до долару СІІІА, то сторони у всіх умовах договору для цієї специфікації замість ЄВРО застосовують долар СІІІА на тих самих умовах, що вказані в договорі. Якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату складання специфікації до договору, а показник К2 дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату, що передує даті здійснення платежу. Якщо на якусь дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до ЄВРО/ долару США, то сторони беруть офіційний курс гривні до євро/ долару США встановлений НБУ в найближчий до такої дати попередній день.
- п.8.1.- договір є укладеним з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Причому закінчення строку дії цього договору не звільняє покупця від виконання всіх взятих на себе зобов'язань за цим договором, а саме: повернення остаточної ціни цього договору, сплати неустойки, процентів та відшкодування збитків (у випадку порушення зобов'язань по цьому договору), інших платежів, які покупець зобов'язаний перерахувати і сплатити постачальнику у розмірі, порядку і у строки встановлені цим Договором.
У специфікації № 1 від 10 листопада 2021 року (т.1 а.с.31-32) сторони узгодили поставку товару за таким переліком:
- насіння сорго 319X120, в кількості 28,00 од., за ціною 3 333,34 грн. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 112 000,23 грн. з ПДВ(курс продажу валюти 2609,50);
- кукурудза (насіння) СИ Феномен_укр Форс Зеа_Вайбранс, в кількості 1,11 од., за ціною 3 112,87 грн. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 3 939,603 грн. з ПДВ (курс продажу валюти 2609,50);
- кукурудза (насіння) СИ Феномен_укр Форс Зеа_Вайбранс, в кількості 18,89 од., за ціною 3 572,74 грн. за одиницю товарутбез ПДВ, загальною вартістю 76937,53 грн. з ПДВ (курс продажу валюти 2995,50);
- кукурудза (насіння) СИ Шикарі 80К Форс Зеа_Вайбранс, в кількості 1,11 од., за ціною 2 952,91 грн. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 3 736,61 грн. з ПДВ (курс продажу валюти 2609,50);
- кукурудза (насіння) СИ Шикарі 80К Форс Зеа_Вайбранс, в кількості 18,89 од., за ціною 3 389,14 грн. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 72 983,77 грн. з ПДВ (курс продажу валюти 2995,50);
- соняшник (насіння) СИ АРКО Круїзер, в кількості 1,17 од., за ціною 3 616,77 грн. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 4 824,05 грн. з ПДВ (курс продажу валюти 2609,50);
- соняшник (насіння) СИ АРКО Круїзер, в кількості 19,83 од., за ціною 4 151,07 грн. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 93839,92 грн. з ПДВ (курс продажу валюти 2995,50);
- примекстра Голд 720 БС к.с., 20 л, в кількості 39,00 од., за ціною 293,57 грн. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 13 739,08 грн. з ПДВ (курс продажу валюти 2609,50);
- примекстра Голд 720 БС к.с., 20 л, в кількості 661,00 од., за ціною 336,94грн. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 267260,80 грн. з ПДВ (курс продажу валюти 2995,50);
- проксаніл 720 КЕ, в кількості 43,45 од., за ціною 736,55 грн за од., за ціною 357,00 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 315538,02 грн. з ПДВ (курс продажу валюти 2995,50);
- проксаніл 720 КЕ, в кількості 43,45од., за ціною 311,05 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 16218,14 грн. з ПДВ (курс продажу валюти 2609,50).
Ціна всього товару по цій специфікації становить 981017,18 грн з ПДВ.
Згідно з п. 2 специфікації № 1 товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такі строки: оплата в сумі 981017,18 грн перераховується постачальнику у строк до 10 листопада 2021 року.
На оплату товару позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру № 2310 від 10.11.2021 на суму 981017,18 грн (т.1, а.с.33). Найменування, кількість та вартість товару у цьому рахунку співпадає із Специфікацією № 1.
На виконання умов договору позивач здійснив передачу товару відповідачу:
- за видатковою накладною № 141 від 03.02.2022 на суму 331756,16 грн та товарно-транспортною накладною № 89 від 03.02.2022 (т.1 а.с.34-35,36):
проксаніл 720 (2* 10л), в кількості 43,45 од., за ціною 311,05 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 13515,12 грн без ПДВ,
проксаніл 720 (2* 10л), в кількості 736,55 од., за ціною 357,00 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 262948,35 грн без ПДВ;
- за видатковою накладною № 227 від 10.02.2022 на загальну суму 280999,88 грн та товарно-транспортною накладною № 109 від 10.02.2022 (т.1 а.с.37-38, 39):
примекстра Голд 720 SС к.с., 20 л, в кількості 39,00 од., за ціною 293,57 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 11449,23 грн без ПДВ,;
примекстра Голд, 720 SС к.с., 20 л, в кількості 661,00 од., за ціною 336,94 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 222717,34 грн без ПДВ;
- за видатковою накладною № 633 від 17.03.2022 на загальну суму 256260,91 грн та товарно-транспортною накладною № 110 від 17.03.2022 (т.1 а.с.40-41,42):
кукурудза (насіння) СИ Феномен_укр Форс Зеа_Вайбранс, в кількості 1,11 од., за ціною 3112,87 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 3455,29 грн без ПДВ,
кукурудза (насіння) СП Шикарі 80К Форс Зеа Вайбранс, в кількості 1,11 од., за ціною 2952,91 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 3277,73 грн без ПДВ,
соняшник (насіння) СИ Арко Круїзер, в кількості 1,17 од., за ціною 3 616,77 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 4231,62 грн без ПДВ,
кукурудза (насіння) СИ Феномен_укр Форс Зеа_Вайбранс, в кількості 18,89 од., за ціною 3572,74 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 67489,06 грн без ПДВ,
кукурудза (насіння) СП Шикарі 80К Форс Зеа Вайбранс, в кількості 18,89 од., за ціною 3389,14 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 64020,85 грн без ПДВ,
соняшник (насіння) СИ Арко Круїзер, в кількості 19,83 од., за ціною 4151,07 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 82315,72 грн без ПДВ,
- за видатковою накладною № 1209 від 20.04.2022 на загальну суму 112000,23 грн та товарно-транспортною накладною №115 від 20.04.2022 (т.1 а.с.43-44, 45):
насіння сорго 319X12, у кількості 28,00 од., за ціною 3333,34 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 93333,52 грн без ПДВ.
Покупець прийняв вказаний товар без зауважень, що підтверджується вказаними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які підписані представниками сторін договору та скріплені печатками юридичних осіб.
Відповідач у відзиві заявив, що станом на 10.11.2021 сторони не досягли згоди про внесення передоплати та закупівлі товару за специфікацією № 1; вказана специфікація надалі перероблялася сторонами; вказана специфікація була складена не в дату, яка у ній зазначена, а набагато пізніше.
Відповідач надав до матеріалів справи специфікацію №1 від 10.11.2021 щодо поставки товару на загальну суму 950726,86 грн (т.1 а.с.114). У цій специфікації сторони узгодили поставку 6 видів товару.
Проте, види товару, його кількість та ціна у вказаній специфікації відрізняються від зазначених у специфікації № 1, що надана позивачем та по якій заявлені позовні вимоги.
Доказів поставки товару за тими позиціями, які вказані у наданій відповідачем специфікації, відповідач суду не надав.
Натомість, у рахунку-фактурі № 2310 від 10.11.2021 на суму 981017,18 грн (т.1, а.с.33) перелік товару, його вартість та кількість співпадають із зазначеними у специфікації № 1, наданій позивачем та по якій заявлені позовні вимоги.
Також, у вказаних вище видаткових накладних, за якими постачався товар, перелік товару, його вартість та кількість співпадають із зазначеними у специфікації № 1, наданій позивачем та по якій заявлені позовні вимоги.
Доказів скасування, припинення дії специфікації № 1, наданій позивачем та по якій заявлені позовні вимоги, відповідач суду не надав.
Отже, суд прийшов до висновку, що вищевказаний товар постачався по специфікації №1, наданій позивачем та по якій заявлені позовні вимоги.
За вказаний товар відповідач сплатив такі кошти: 11.11.2021 - 48000,00 грн, 11.05.2022 - 100000,00 грн, 13.05.2022 - 100 000,00 грн, 18.05.2022 - 100 000,00 грн, 25.05.2022 - 10000,00 грн, 01.06.2022 - 100 000,00 грн, 04.10.2022 - 245000,00 грн, 19.10.2022 - 200049,83 грн.
Це підтверджується виписками з банківського рахунку за вказані дати (т.1 а.с.46-49).
Позивач у позові зазначає, що відповідач проводив розрахунки з порушенням строку оплати, встановленого у специфікаціях, тому за умовами договору позивач провів індексацію заборгованості відповідно до курсу долару США.
Позивачу позові зазначив, що у Специфікації № 1 від 10.11.2021 вказано помилковий показник К1 - курс гривні до ЄВРО, встановлений па міжбанківському валютному ринку України на час закриття торгів у дату, що передує даті підписання Договору, що можна вважати, як «показник К1 не вказаний у Специфікації». Відповідно до п. 5.7. Договору позивач здійснив у цьому позові індексацію заборгованості у доларі США за курсом НБУ.
З огляду на викладене, позивач прохає стягнути суму основного боргу за товар в сумі 237562,73 грн.
При вирішенні спору у цій частині суд зазначає наступне.
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно із ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У п.1.1. Договору вказано, що товар постачається на умовах попередньої оплати. У специфікації № 1 сторони узгодили, що оплата за товар перераховується постачальнику у строк до 10 листопада 2021 року.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ч. 1 статті 651 ЦК України вказано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
У п. 8.2 Договору вказано, що умови договору мають обов'язкову силу для сторін і можуть бути змінені за їх згодою на підставі додаткової угоди, підписаної уповноваженими на те представниками сторін.
Відповідач не надав суду доказів підписання сторонами додаткової угоди про зміну умов договору в частині строку оплати за товар. Отже, твердження відповідача про зміну умов договору в цій частині є безпідставними.
Суд зазначає, що поставка товару без отримання повної попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору. Отже заперечення відповідача з цих підстав є необґрунтованими.
Твердження відповідача про те, що позивач не звертався до відповідача з будь-якими письмовими вимогами щодо оплати товару не є підставою для непроведення оплати цього товару, оскільки це суперечить умовам договору, специфікацій та ст. 693, 692 ЦК України.
Таким чином, у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар у відповідності до умов договору.
Разом з тим, позивач не вимагає здійснення попередньої оплати, а заявив вимоги про оплату вже поставленого відповідачу товару.
Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.
Відтак, коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.
У п. 5.7 Договору зазначено, якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату складання специфікації до договору, а показник К2 дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату, що передує даті здійснення платежу. Якщо на якусь дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до ЄВРО/ долару США, то сторони беруть офіційний курс гривні до євро/ долару США встановлений НБУ в найближчий до такої дати попередній день.
У п. 5.5 Договору передбачено, що на дату здійснення платежу за договором покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку постачальника, проводить його індексацію у встановленому у договорі порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу.
У випадку прострочення покупцем сплати платежу за Договором, то сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на дату повної сплати цього платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за договором.
Відповідно до ч.2 ст.509, ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В статті 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В статті 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначено вище, у договорі сторони передбачили проведення індексації платежів з огляду на курси гривні до ЄВРО/долар США на дату оплати.
У специфікації № 1 від 10.11.2021 (т.1 а.с.331-32) зазначений курс продажу валюти: 2609,50 та 2995,00; проте, не вказано вид цієї валюти та вид курсу - міжбанківський чи офіційний НБУ.
З огляду на викладене, позивач обґрунтовано вважає, що «показник К1 не вказаний у Специфікації» і відповідно до п. 5.7. Договору здійснив у позові індексацію заборгованості за товар, поставлений за специфікацією № 2, у доларах США за офіційним курсом НБУ.
У п. 5.2. Договору передбачено: у разі, якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше ніж на 0,1% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції на момент підписання договору, то сума, належна до оплати покупцем за поставлену продукцію, підлягає коригуванню (збільшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу.
Згідно з п. 5.7. Договору якщо в специфікації замість курсу гривні до ЄВРО (показник К1) буде вказаний курс гривні до долару СІІІА, то сторони у всіх умовах договору для цієї специфікації замість ЄВРО застосовують долар СІІІА на тих самих умовах, що вказані в договорі. Якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату складання специфікації до договору, а показник К2 дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату, що передує даті здійснення платежу. Якщо на якусь дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до ЄВРО/ долару США, то сторони беруть офіційний курс гривні до євро/ долару США встановлений НБУ в найближчий до такої дати попередній день.
На дату складення специфікації № 1 від 10.11.2021 Національним банком України був встановлений курс гривні до долара США - 26.0927 грн. за 1 долар США; 0,1 % від нього становить 0,026. Отже, індексація платежів проводиться у разі, якщо курс збільшився на 0.026 грн (тобто до 26,1187).
З огляду на положення Договору, позивач визначив заборгованість відповідача за поставлений товар у сумі 273562,73 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на акт звірки взаємних розрахунків станом на 21.10.2022 (т.1 а.с.101), в якому, на думку відповідача, сторони підтвердили відсутність боргу перед позивачем.
Проте, вказаний акт звірки взаємних розрахунків не є первинним бухгалтерським документом, і не може бути самостійним доказом виникнення чи припинення прав та обов'язків. Як видно з цього акту, курсова різниця та індексація платежів не були предметом звірки. Предметом звірки були суми у гривневому еквіваленті вартості поставленого товару та дати поставок, а також суми у гривневому еквіваленті і дати оплат відповідача. Курсова ж різниця нарахована позивачем у позові відповідно до умов Договору поставки (п. 5.6.) на дату подачі позову.
Таким чином, заперечення відповідача в цій частині суд визнає необґрунтованими.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що зобов'язання з оплати товару у нього виникли з дати підписання ним електронним цифровим підписом видаткових накладних, оскільки усі видаткові накладні були підписані відповідачем 30.05.2022.
Це заперечення суд відхиляє з таких підстав.
Згідно з п. 4.4 Договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількість, вказаній у видатковій накладній. Датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній.
Товар був переданий відповідачу за видатковою накладною за видатковою накладною № 141 від 03.02.2022 та товарно-транспортною накладною № 89 від 03.02.2022 (т.1 а.с.34-35, 36); за видатковою накладною № 227 від 10.02.2022 та товарно-транспортною накладною № 109 від 10.02.2022 (т.1 а.с.37-38, 39); за видатковою накладною № 633 від 17.03.2022 та товарно-транспортною накладною № 110 від 17.03.2022 (т.1 а.с.40-41,42); за видатковою накладною № 1209 від 20.04.2022 та товарно-транспортною накладною №115 від 20.04.2022 (т.1 а.с.43-44, 45).
Отже в підтвердження поставки товару сторони оформили не лише видаткові накладні, а й товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт доставки товару відповідачу. При цьому дати товарно-транспортних накладних співпадають з датами, вказаними у видаткових накладних. Жодних відміток про те, що товар був поставлений у більш пізні дати ні видаткові накладні, ні товарно-транспортні накладні не містять.
Відповідач не надав суду жодних доказів в підтвердження того, що товар був поставлений у інші дати, ніж вказано у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.
Також на вказані операції з поставки товару позивач виписав та зареєстрував відповідні податкові накладні з тими ж датами (т.1 а.с.147-154).
Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
При перевірці розрахунків позивача суд встановив, що у ньому допущені арифметичні помилки.
У постанові КГС ВС від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, Верховний Суд зазначив, що з огляду на вимоги статей 79, 86, частини п'ятої статті 236, статті 237 ГПК України господарський суд у вирішенні спору має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, сталося невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.09.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18 та від 02.03.2018 у справі № 927/467/17.
Після перевірки розрахунку суд встановив наступне:
11.11.2021 відповідач сплатив предоплату - 48000,00 грн; курс НБУ за 10.11.2021 - 26,0927 грн за 1 дол. США; 48000,00 : 26,0927 = 1839,59 дол. США (сума предоплати);
03.02.2022 здійснена поставка на суму 331756,16 грн; курс НБУ на 03.02.2022 - 28,387, що дорівнює 11686,66 дол. США;
11686,66 дол. США (поставка) - 1839,59 дол. США (предоплата) = 9847,07 дол. США - залишок до сплати 04.02.2022, прострочення починається з 05.02.2022; 9847,07 х 28,3876 дол. США = 279534,68 грн (до сплати);
10.02.2022 здійснена поставка на суму 280999,88 грн; курс НБУ по дол. США на 10.02.2022 - 27,9795 грн за 1 дол. США; 280999,88 : 27,9795 = 10043,06 дол. США; до сплати 11.02.2022, прострочення з 12.12.2022;
загальний борг по поставкам 9847,07 дол США (поставка 03.02.2022) + 10043,06 дол США (поставка 10.02.2022) = 19890,13 дол США залишок до сплати 11.02.2022, прострочення починається з 12.02.2022;
17.03.2022 здійснена поставка на суму 256260,91 грн; курс НБУ по дол. США - 29,2549; вартість товару - 8759,59 дол США, до сплати 18.03.2022, прострочення починається з 19.03.2022;
загальний борг по поставкам 9847,07 дол США (поставка 03.02.2022) + 10043,06 дол США (поставка 10.02.2022) + 8759,59 дол США (поставка 18.03.2022) = 28649,72 дол США = 838 144,69 грн;
20.04.2022 здійснена поставка на суму 112000,23 грн; курс НБУ по долару США не змінився (29,2549); оплата до 21.04.2022, прострочення починається з 22.04.2022;
всього заборгованість по поставкам від 03.02.2022, від 10.02.2022, від 18.03.2022, від 20.04.2022 становить 950144,92 грн;
11.05.2022 відповідач сплатив 100000,00 грн; курс НБУ по долару США не змінився (29,2549); 950144,92 грн - 100000,00 грн = 850144,92 грн (борг після платежу);
13.05.2022 відповідач сплатив 100 000,00 грн; курс НБУ по долару США не змінився (29,2549); 850 144,92 грн - 100 000,00 грн = 750 144,92 грн (борг після платежу);
18.05.2022 відповідач сплатив 100 000,00 грн; курс НБУ по долару США не змінився (29,2549); 750 144,92 грн - 100 000,00 грн = 650144,92 грн (борг після платежу);
25.05.2022 відповідач сплатив 100000,00 грн; курс НБУ по долару США не змінився (29,2549); 650144,92 грн - 100 000,00 грн = 550144,92 грн (борг після платежу);
01.06.2022 відповідач сплатив 100 000,00 грн; курс НБУ по долару США не змінився (29,2549); 550144,92 грн - 100 000,00 грн = 450144,92 грн (борг після платежу);
450 144,92 (борг, що був станом на 01.06.2022) : 29,2549 (курс станом на 01.06.2022) = 15386,99 дол США;
04.10.2022 відповідач сплатив 245000,00 грн (курс НБУ по долару США - 36,5686); 245000,00 : 36,5686 = 6699,74 грн дол. США (платіж);
15386,99 дол США (борг) - 6699,74 дол США (платіж) = 8687,25 дол США борг з 04.10.2022 після платежу, що дорівнює 317680,57 грн;
19.10.2022 відповідач сплатив 200049,83 грн (курс НБУ по долару США - 36,5686, тобто не змінився);
317680,57грн - 200 049,83 грн = 117630,74 грн.
З огляду на викладене, суд встановив, що заборгованість відповідача за товар, поставлений за специфікацією № 1 від 10.11.2021, після відповідної індексації, становить 117630,74 грн. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та задовольняються судом.
В іншій частині - вимоги про стягнення основного боргу суд відхиляє як безпідставні.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України іншими законами та договором.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст.549 ЦК визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 550 ЦК право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Предметом неустойки згідно ст.551 ЦК може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин відповідно до ст.230 ГК України зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. (ч.1 ст.231 ГК).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
У п.7.2.4. Договору позивач та відповідач встановили, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а у разі якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
На цій підставі позивач заявив вимоги про стягнення 294 955,04 грн пені за періоди з 04.02.2022 по 21.10.2022 (т.1 а.с.19-20, 23-27); та 137245,69 грн штрафу (т.1, а.с.19-20).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 7.2.3. Договору сторони встановили, що в разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов'язань, щодо оплати вартості отриманого товару, покупець відповідно до ст. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь продавця 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми основної заборгованості.
На цій підставі позивач заявив вимоги про стягнення 137245,69 грн - 30 % річних (т.1, а.с.19-20, 21-22).
Відповідач у відзиві вказує, що нарахування штрафних санкцій проведено позивачем у період існування форс-мажорних обставин - військової агресії Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року.
Даючи оцінку цим запереченням відповідача, суд зазначає наступне.
Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, то таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сиди) с надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) оприлюднила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким на підставі ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд зазначає, що вказаний лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтверджує невідворотність, непередбачуваність, об'єктивність обставин, тобто, наявність форс-мажору.
Проте, ще одним обов'язковим критерієм звільнення винної сторони від відповідальності є причинно-наслідковий зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання і обставинами непереборної сили, який на практиці визначається завжди щодо кожного спірного зобов'язання окремо.
Зазначене твердження випливає зі змісту ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якої форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо).
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов'язання».
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 31 серпня 2022 року у cправі № 910/15264/21, де вказано:
- відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК, ч.2 ст. 218 ГК та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
- надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
- невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
- між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
- Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі № 914/374/21 (п.99).
- для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, наведено висновок, відповідно до якого форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 30 травня 2022 року у cправі № 922/2475/21, де Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Відповідно до ст. 13, 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідач не надав до суду жодних доказів в підтвердження того, яким чином вказані форс-мажорні обставини перешкодили йому виконати вимоги договору щодо своєчасної сплати коштів з отриманий товар.
Місцезнаходженням позивача є с. Весела Долина Кременчуцького району Полтавської області, яке ані станом на 26 квітня 2022 року, ані на сьогоднішній день не віднесене до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Відповідач не довів причинно-наслідковий зв'язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання ним зобов'язань, визначених у Договорі та специфікації № 1.
Таким чином, позивач правомірно нарахував відповідачу санкції за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Після перевірки розрахунку суд встановив загальну суму пені - 128439 грн 87 коп. пені, загальну суму 30% річних - 118088 грн 13 коп., загальну суму штрафу - 276155,01 грн.
Позивач подав клопотання про зменшення санкцій, посилаючись на те, що вони є надмірними, а позивач не поніс збитків.
Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, про те, господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Враховуючи, що нарахований позивачем розмір штрафу значно перевищує суму боргу, суд прийшов до висновку про зменшення штрафу до суми боргу та стягнути 211666,26 грн штрафу.
Отже, суд задовольняє вимоги про стягнення 128439 грн 87 коп. пені, 118088 грн 13 коп. - 30% річних, 117 630 грн 74 коп. штрафу. В іншій частині - у позові суд відмовляє.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у цій справі, до яких включає витрати на оплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За подання позову позивач сплатив всього 12054,74 грн судового збору - за платіжними дорученнями № 13257 від 20.10.2022 на суму 11588,13 грн, № 13258 від 20.10.2022 на суму 48,49 грн, № 13259 від 21.10.2022 на суму 418,12 грн (т.1 а.с.14, 15, 16).
Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено виписками від 22.10.2022, від 24.10.2022, від 22.10.2022 (т.1 а.с.54-56).
Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам та позовним вимогам, які визнані судом правомірними, тобто у розмірі 9604,71 грн.
Відповідачу відзиві та інших заявах у справі прохає відшкодувати за рахунок позивача судові витрати понесені ним у цій справі, до яких включає витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішення заяв про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд призначив до розгляду у порядку ч.8 ст. 129 та ч.1 ст.221 ГПК України у судове засідання після ухвалення рішення.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" (с. Весела Долина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39033; ідентифікаційний код 03771608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" (вул. Академіка Заболотного, буд. 154-Д, м. Київ, 03143; ідентифікаційний код 39007360) 117 630 грн 74 коп. основного боргу, 128439 грн 87 коп. пені, 118088 грн 13 коп. - 30% річних, 117 630 грн 74 коп. штрафу, 9604грн 71 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині - у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного судового рішення: 28.04.2023.
Суддя Т. М. Безрук